Рішення № 81568487, 25.04.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15396/17

Провадження № 2/638/2243/19

РІШЕННЯ

іменем України

25.04.2019 Дзержинський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Штих Т.В.,

при секретарі Тарасовій О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Дзержинський відділ державної виконавчої служби м. Харкова, інститут радіофізики та електроніки імені ОСОБА_3 НАН України про стягнення грошових коштів за весь період прострочення виконання грошового зобов’язання,-

встановив:

Позивач звернувся до дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_2 треті особи Дзержинський відділ державної виконавчої служби м. Харкова, інститут радіофізики та електроніки імені ОСОБА_3 НАН України про стягнення грошових коштів за весь період прострочення виконання грошового зобов’язання. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27 листопада 1998 року він дав у борг ОСОБА_2 суму, еквівалентну 40 000 доларам США, що за тодішнім валютним курсом складало 144 000 гривень. Зазначену суму ОСОБА_2 зобов’язувався віддати за півроку, тобто до 27 травня 1999 року. Проте у вказаний період борг не був повернутий. Тому позивач звернувся до суду. 28 липня 2003 року Дзержинським районним судом м. Харкова було ухвалене рішення про задоволення позову у повному обсязі та постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 271 836 гривен 67 копійок і 1 600 гривен 00 копійок у дохід держави. 24 грудня 2003 року ухвалою апеляційного суду Харківської області зазначене рішення було змінено: апеляційний суд виявив у підрахунках «арифметичну помилку» і зменшив суму боргу ОСОБА_2 до 165 877 грн. 92 коп., залишивши незмінною суму його боргу державі у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Станом на 12 червня 2012 року за встановленими Дзержинським відділом державної виконавчої служби даними та фактами та здійсненими відповідними підрахунками, залишок боргу ОСОБА_2 складав 80 027 грн. 92 коп. Станом на 09 жовтня 2014 року, виходячи з даних звітів бухгалтерії інституту радіофізики та електроніки, де працює ОСОБА_2, його борг дорівнював 64 565 грн. 20 коп., що складало приблизно 40 % його боргу дев’ятирічної давнини за судовим рішенням 2003 року і тринадцятирічної давнини за його особистим обов’язком, прописаним у розписці 1998 року.

Враховуючи те, що боржник ОСОБА_2 впродовж багатьох років не повертав визначену судом суму його боргу у повному обсязі позивач повторно звернувся до суду 21 квітня 2016 року рішенням апеляційного суду Харківської області було вирішене стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача дві грошові суми: 1) основну – в розмірі 91 763 грн. 85 коп.; 2) судові витрати по сплаті судового збору – в розмірі 3 460 грн. 55 коп.

Враховуючи те, що при визначенні суми по сплаті судового збору апеляційний суд припустився технічної арифметичної помилки, ухвалою апеляційного суду від 02 червня 2016 року її було виправлено і суму зменшено до 2 046 грн. 07 коп.

27 травня 2016 року Дзержинським відділом державної виконавчої служби м. Харкова було ухвалено постанови № 51331931 і № 51331934 про відкриття виконавчих проваджень на зазначені вище суми боргу. Наразі рішення суду не виконане тому позивач звертається до суду та просить стягнути з боржника ОСОБА_2 на його користь 97688 гривен 55 копійок за прострочення ним виконання грошового зобов’язання за ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2003 року і за рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року; стягнути з боржника ОСОБА_2 на мою користь суму судового збору у розмірі 794 грн. 86 коп.

В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позовних вимог, просив їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти вказаних позовних вимог, надав відзив на позовні вимоги, де зазначив, що розрахунок проведено не вірно.

Представники третіх осіб у судове засідання не з’явились, про час та дату судового засідання повідомлялись належним чином причину неявки суду не повідомили. В матеріалах справи наявні поштові повідомлення про отримання судових повісток.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами пояснення, суд приходить до наступного.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов’язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами укладено договір займу, відповідно до якого 27 листопада 1998 року позивач дав у борг ОСОБА_2 суму, еквівалентну 40 000 доларам США, що за валютним курсом на час укладання договору складало 144 000 гривень. Зазначену суму ОСОБА_2 зобов’язувався віддати за півроку, тобто до 27 травня 1999 року. Проте у вказаний період борг не був повернутий. Тому позивач звернувся до суду. 28 липня 2003 року Дзержинським районним судом м. Харкова було ухвалене рішення про задоволення позову у повному обсязі та постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 271 836 гривен 67 копійок і 1 600 гривен 00 копійок у дохід держави. 24 грудня 2003 року ухвалою апеляційного суду Харківської області зазначене рішення було змінено: апеляційний суд виявив у підрахунках «арифметичну помилку» і зменшив суму боргу ОСОБА_2 до 165 877 гривен 92 копійки, залишивши незмінною суму його боргу державі у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Станом на 12 червня 2012 року за встановленими Дзержинським відділом державної виконавчої служби даними та фактами та здійсненими відповідними підрахунками, залишок боргу ОСОБА_2 складав 80 027 грн. 92 коп. Станом на 09 жовтня 2014 року, виходячи з даних звітів бухгалтерії інституту радіофізики та електроніки, де працює ОСОБА_2, його борг дорівнював 64 565 грн. 20 коп., що складало приблизно 40 % його боргу дев’ятирічної давнини за судовим рішенням 2003 року і тринадцятирічної давнини за його особистим обов’язком, прописаним у розписці 1998 року.

Враховуючи те, що боржник ОСОБА_2 впродовж багатьох років не повертав визначену судом суму його боргу у повному обсязі позивач повторно звернувся до суду 21 квітня 2016 року рішенням апеляційного суду Харківської області було вирішене стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача дві грошові суми: 1) основну – в розмірі 91 763 грн. 85 коп.; 2) судові витрати по сплаті судового збору – в розмірі 3 460 грн. 55 коп.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стороною позивача надано розрахунок суми заборгованості, на його погляд. Проте суду не надано правильного розрахунку та сум з яких виходив позивач при обрахуванні остаточної суми заборгованості.

Також суд зауважує, що позивач не зміг довести правильність розрахунку щодо суми стягнення з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій. Більш того в судовому засіданні позивач не зміг надати зрозумілих для суду пояснень з чого він виходив обчислюючи вказану суму. Клопотання про залучення відповідного спеціаліста чи проведення експертного дослідження з цього приводу заявлено не було. Суд позбавлений можливості самостійно обрахувати вказану суму, так як вихідні дані для обрахунку в усіх наданих до суду розрахунках позивачем різняться.

Таким чином, позивач не довів обставини, на які він посилається в обґрунтування свого позову, а тому в позові необхідно відмовити.

Оскільки суд відмовляє в позові повністю, то сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача і йому не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 76-80, 133, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Дзержинський відділ державної виконавчої служби м. Харкова, інститут радіофізики та електроніки імені ОСОБА_3 НАН України про стягнення грошових коштів за весь період прострочення виконання грошового зобов’язання – залишити без задоволення.

Судовий збір вважати сплаченим позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апелляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя : Штих Т.В.