Рішення № 81567350, 03.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.05.2019

Справа № 320/1694/19

Провадження (2/320/1766/19)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря – Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Запорізької області, за участю третьої особи: ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права на нараховану, але не виплачену пенсію в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовною заявою, яку уточнив та просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті його мами ОСОБА_3, померлої 20 січня 2018 року, на нараховану, але не виплачену пенсію ОСОБА_2 об’єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області в розмірі 68 828 гривень 86 копійок. В обґрунтування уточненого позову зазначив, що він є її сином, мати померла 20 січня 2018 року. Інших спадкоємців після смерті матері немає, оскільки її чоловік ОСОБА_4 помер 09 жовтня 2009 року, а її другий син, його брат, ОСОБА_5 помер 18 січня 2000 року.

Відповідно до довідки № НОМЕР_1 від 03 листопада 2014 року про взяття на облік

внутрішньо переміщеної особи, місцем проживання позивача зареєстровано: Запорізька область м.

Мелітополь, вул. М. Кравця, б.94. його мати також проживала за вказаною адресою, однак довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на її ім’я не збереглось.

За кілька місяців до смерті матері вони разом поїхали на тимчасово окуповану територію до м. Макіївка Донецької області з метою перевірки стану житла. 20 січня 2018 року мати раптово померла в м. Макіївка. Після смерті матері відкрилась спадщина на нараховану, але не виплачену пенсію в розмірі 68 828, 86 грн. Він звернувся до приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу Запорізької області з заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом на нараховану але не виплачену пенсію, однак йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що померла мешкала у зоні проведення антитерористичної операції, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та не можливість нотаріусом визначити коло спадкоємців, та з’ясувати, хто проживав разом з померлою ОСОБА_3, оскільки довідки з місця проживання підписані органами невизнаної республіки не можуть бути враховані.

07.02.2019 року позивач звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного управління ПФ України в Запорізькій області щодо виплати неотриманої пенсії померлої матері ОСОБА_3 Згідно листа №36/Б-7 від 14.02.2019 р. у виплаті не отриманої пенсії йому було відмовлено.

Позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право власності на не отриману пенсію через те, що померла мешкала у зоні проведення антитерористичної операції, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відсутня можливості визначити коло спадкоємців, та з’ясувати, хто проживав разом з померлою ОСОБА_3, через що був змушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Позивач у судове засідання не з'явився, від його представника - адвоката ОСОБА_6 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю та за відсутності позивача, підтримує уточнені позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради Запорізької області, в судове засіданні не зявився просить суд розглянути справу у їх відсутність, зазначивши, що вони не є належним відповідачем по справі, оскільки не здійснюють нарахування та виплату пенсії.

Представник третьої особи - ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Надано відзив ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України, відповідно до якого мати позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України як внутрішньо переміщена особа отримувала пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно із Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Останнє нарахування пенсії було здійснено в січні 2018 року. За період з березня 2016 по січень 2018 сума не отриманої пенсії ОСОБА_3 становить 68 828,86 грн. Згідно з частиною 1 статті 52 Закону №1058 сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Відповідно до частини 2 статті 52 Закону №1058 члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Згідно частини 3 статті 52 Закону № 1058 у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини. Виплата недоотриманої пенсії проводиться органами Пенсійного фонду України після спливу 6 місяців від дня смерті пенсіонера, за умови подання заявником свідоцтва про право на спадщину за законом. Враховуючи зазначене, сума пенсії, що належала матері позивача ОСОБА_3, і залишилася недоотриманою у зв'язку з її смертю, буде виплачена позивачу при умові надання в їх адресу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об’єктивному та всебічному з’ясуванні обставин справи, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії ІІІ-УР № 560922 батьками позивача ОСОБА_1 з є мати - ОСОБА_3, батько – ОСОБА_4 /а.с.17/.

15 січня 2000 року помер брат позивача – ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 412326 /а.с.12,14/.

09 жовтня 2009 року помер батько позивача – ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1- НО № 410410 /а.с.15/.

20 січня 2018 року померла мати позивача ОСОБА_3 в м. Макіївка Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 412343 /а.с.16/.

Відповідно до довідки про надання інформації № 4257/07 від 06.05.2018 року, ОСОБА_3, яка мешкала за адресою: м. Мелітополь, вул. Михайла Кравця, буд. 94 перебувала на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала пенсію за віком при неповному пільговому стажі за списком № 2, виплату пенсії припинено з 01.03.2016 року. Залишилась недоотримана пенсія за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2018 року у сумі 68 828 грн. 86 коп. /а.с.8/.

Так, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить її не отримана пенсія за період з 01.03.2016 року по 31.01.2018 року у розмірі 68 828 грн. 86 коп.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 від 30.07.2018 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 у зв’язку з тим, що померла мешкала у зоні проведення антитерористичної операції, на території якої органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, нема можливості визначити коло спадкоємців /а.с.13/.

Відповідно до адресної довідки № 44/1 від 23.03.2018 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 знята з реєстраційного обліку 07.02.2018 року за адресою: м. Макіївка, Ц-Міський район, кв. ЗалізничнийАДРЕСА_1 у зв’язку зі смертю /а.с.9/.

Згідно з актом від 19.11.2018 року за адресою: м. Макіївка, кв. ЗалізничнийАДРЕСА_1 прописані двоє: ОСОБА_1 (син), ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 (мати), ІНФОРМАЦІЯ_3, яка була виписана у зв’язку зі смертю 20.01.2018 року /а.с.10/.

Відповідно довідки № Б-1910/2018 від 19.11.2018 року, відповідно до відомостей які містяться в журналі спадкових справ станом на 15.11.2018 року, спадкова справа до майна померлої 20.01.2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у списку відкритих спадкових справ не значиться /а.с.11/.

Що стосується довідок, наданих позивачем з реквізитами окупаційної влади, суд виходить з того, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Зі змісту інформації яка зазначена у відповідних документах, а саме: в акті від 19.11.2018 року, адресній довідці № 44/1 від 23.03.2018 року, а також довідці № Б-1910/2018 від 19.11.2018 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 на час смерті ОСОБА_3, був зареєстрований її син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та померла була знята з реєстраційного обліку у зв’язку зі смертю 20.01.2018 року.

Згідно із довідкою від 03.11.2014 року № НОМЕР_1 ОСОБА_1 взятий на облік внутрішньо переміщена особа, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, кварт. ЗалізничийАДРЕСА_1, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5 /а.с.18/.

Оцінюючи доводи позивача на підтвердження своїх позовних вимог, а також заперечення представника відповідача та третьої особи суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За приписами ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_3

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За таких обставин відповідно до ст. 1227 ЦК України сума пенсії входить до складу спадщини, у зв’язку з чим успадковується позивачем, як спадкоємцем першої черги у повному обсязі.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085-р. місто Макіївка Донецької області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Судом встановлено, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є місто Макіївка Донецької області, яке відноситься до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення реалізації права на спадкування» від 12 лютого 2015 року № 189-VІII доповнено ст. 1221 Цивільного кодексу України згідно якої, у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія або населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. При цьому спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабміном.

Аналогічна норма закріплена ст.9-1 Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно інформації, наданою приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_7 № 113/01-16 від 25.03.2019 року, після смерті ОСОБА_3, яка померла 20.01.2018 року відкрито спадкову справу № 20/2018 рік за заявою ОСОБА_1, поданою ним 25.04.2018 року приватному нотаріусу ОСОБА_2 міського нотаріального округу Запорізької області /а.с.33-46/.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч.3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє особу спадкоємця права на спадщину.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними в Постанові Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина пята статті 1268 ЦК.

Частина 1 ст. 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно із ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Посилання відповідача ОСОБА_2 міської ради Запорізької області, що вони не є належним відповідачем по справі суд не приймає до уваги з огляду на наступне. На підставі вимог ч. 1,2 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування є повноважною особою щодо подальшої долі цього майна, а оскільки пенсійні виплати нараховано ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України, спадкову справу відкрито на території м. Мелітополя, то ОСОБА_2 міська рада Запорізької області є належним відповідачем по даній справі.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно із п. 1 ч. 2ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно із ч.4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ст. 346 ЦК України,право власності припиняється у разі смерті власника.

Приписами ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи,яка померла (спадкодавця),до інших осіб спадкоємців.

Згідно із ст. 1218 ЦК України,до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня у відповідності до вимог ст. 192 ЦК України.

Пенсійні кошти успадковуються особою (особами), яка є спадкоємцем власника таких коштів згідно з цивільним законодавством України.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Аналіз досліджених у судовому засіданні доказів у своїй сукупності дозволяє суду дійти висновку, що спадкодавцю за життя належала недоотримана пенсія за період з 01 березня 2016 року по 31 січня 2018 року у розмірі 68 828 грн. 86 коп., та вона увійшла до складу спадщини після її смерті. Як встановлено у судовому засіданні і видно із матеріалів справи, позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті матері, інші спадкоємці до майна померлої відсутні.

Зважаючи на те, що позивач фактично є позбавленим можливості реалізувати свої спадкові права після смерті ОСОБА_3 шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом у встановленому законом порядку, з тих підстав, що нотаріус не може прийняти до уваги довідки, засвідчені окупаційною владою, на підставі яких встановити коло спадкоємців, суд приходить до висновку, що існують всі підстави для задоволення даного позову.

Таким чином, на підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає позовні вимоги цілком законними та обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216, 1218, 1222,1227, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10,12, 81, 89, 133, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Запорізької області, за участю третьої особи: ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання права на нараховану, але не виплачену пенсію в порядку спадкування за законом, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, право власності в порядку спадкування за законом на нараховану, але не виплачену пенсію в розмірі 68 828 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 86 копійок після смерті ОСОБА_3, померлої 20 січня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.В. Юрлагіна