Ухвала суду № 81565136, 07.05.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/741/19

Провадження № 1-кп/206/228/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Грицаюк Н.М.,

при секретарі Нор І.С.,

за участю:

прокурора Двойнічної Л.М.,

захисника-адвоката Саєнко І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018040700000513 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 194, ч.4 ст.296 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 194, ч.4 ст.296 КК України.

В судовому засіданні прокурор подала клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Захисник - адвокат Саєнко І.М. та обвинувачений ОСОБА_2 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки посилання прокурором на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є надуманими та не підкріплені жодним доказом. Просили застосувати цілодобовий домашній арешт, оскільки у обвинуваченого наявні міцні соціальні зв'язки, за час досудового розслідування не переховувався від органів слідства та прокуратури.

Потерпілі підтримала клопотання прокурора, вважали за необхідне застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 дуже агресивно поводився по відношенню до потерпілої ОСОБА_3, окрім того останній має родичів в іншому місті та має реальну можливість периховатись від суду.

Вислухавши думку учасників судового засідання суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За змістом ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Отже вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в його родини утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та проживання, репутацію обвинуваченого, майновий стан, а також наявність даних про можливість переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Суд не може прийняти доводи обвинуваченого та захисника про те, що застосовування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, через те, що ризики, наведені прокурором, надуманні та бездоказові, оскільки, судом встановлено, що ризики, наведені прокурором, заслуговують на увагу, а наявність міцних соціальних зв'язків, не є гарантією виконання обвинуваченим своїх процесуальних обовязків та не може запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення покарання за скоєне та незаконно впливати на потерпілих і свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, суд не може прийняти до уваги доводи сторони захисту з приводу того, що обвинувачений не має мети вплинути на свідків і потерпілих по даному кримінальному провадженню, оскільки у судовому засіданні потерпіла наголосила ОСОБА_5 , що побоюється обвинуваченого через те, що він агресивно себе поводив відносно неї, під час досудового розслідування.

Крім того, вирішуючи подане клопотання, суд також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Беручи до уваги викладене, а також обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, та дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, як наслідок відмовити обвинуваченому та його захиснику в задоволенні клопотання про застосування цілодобового домашнього арешту, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 на строк до шістдесяти днів, а саме до 05.07.2019 року включно.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Двойнічної Людмили Миколаївни про застосування обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити

Застосувати обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 діб, а саме до 05 липня 2019 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - Саєнко Івана Максимовича про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору та обвинуваченому.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Н.М. Грицаюк