Рішення № 81564827, 07.05.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/7185/18

№ провадження 2/208/1687/19

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

за участю секретаря Каграманян Е.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, передбаченому ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу № 208/7185/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Південний відділ державної виконавчої служби м. Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Про стягнення грошових коштів»,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуте відповідачем майно - грошові кошти у сумі 2139,73 грн.

Водночас, просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 704,80 грн., та 800,00 грн. – витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.07.2018р., починаючи з 25.02.2018р. припинено стягнення аліментів, що стягувались з позивача на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_3 Разом з цим, у період з лютого 2018р. по квітень 2018р. із заробітної плати позивача було утримано на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у розмірі 2139,73 грн. Оскільки вказані кошти отримані відповідачем безпідставно, позивач, на підставі ст.ст.1212, 1215 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача вказані кошти.

В судове засідання позивач не з'явилась, надала суду письмову заяву, у якій зазначила, що підтримує позов, та, водночас, просить суд здійснити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився; представник відповідача надав суду письмову заяву, у якій просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності.

В ході розгляду справи відповідач надав суду відзив на позов, у якому зазначив про те, що, позов не визнає, оскільки вважає його безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає на підставі того, що, рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.07.2018р. набрало законної сили 13.08.2018р., і, саме з цього часу вимоги позивача ОСОБА_1 щодо припинення права на стягнення аліментів є чинними, а не з 25.02.2018р., як вважає позивач ОСОБА_1 Крім того, вважає, що, положення ст.1212, 1215 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки вказані кошти є аліментами; з боку відповідача відсутні будь-які недобросовісні дії, та, є відсутньою рахункова помилка.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив, у якій наполягала на задоволенні своїх позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з’явився, надав суду письмове клопотання, у якому просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.8 ст.279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13.07.2018р., припинено стягнення аліментів, що стягувались з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання сина, ОСОБА_3, починаючи з 25.02.2018р.

Постановою державного виконавця Південного відділу державної виконавчої служби м. Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 18.10.2018р. закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/208/390/16, виданого 04.03.2016р. Заводським районним судом м. Дніпродзержинська на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 – позивача по даній цивільній справі, на користь ОСОБА_2 – відповідача по даній цивільній справі, аліментів на утримання сина, ОСОБА_3.

Згідно Звіту ТОВ «Монозол» про здійснені відрахування та виплати, у період з лютого 2018р. по квітень 2018р. із заробітної плати позивача ОСОБА_1 утримано та відраховано на адресу відповідача аліменти на утримання сина на загальну суму 2139,73 грн.

Вказані обставини визнані учасниками процесу в заявах по суті справи, та, не підлягають доказуванню, оскільки суд, дослідивши матеріали справи, не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Водночас, як зазначає відповідач в обґрунтування своїх заперечень, вищевказані обставини не є підставою для задоволення позову, оскільки грошові кошти у розмірі 2139,73 грн. є аліментами, та, відповідно до ст.1215 ЦК України, не підлягають поверненню, оскільки є відсутньою розрахункова помилка при нарахуванні аліментів, та є відсутньою недобросовісність з боку набувача.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку про те, що, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються наступними нормами права.

Згідно ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч.2 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст.1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Вищенаведені норми права, зокрема, частина перша статті 1212 ЦК України, зобов’язує особу, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно.

Водночас, стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014р., ухваленій у справі №6-91цс14.

Як встановлено судом в ході розгляду даної цивільної справи, грошові кошти, набуті відповідачем у період з лютого 2018р. по квітень 2018р. - є аліментами, що утримано із заробітної плати позивача на підставі рішення суду.

Доказів тому, що, утримання вказаних аліментів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату, матеріали справи не містять.

При цьому, оскільки рішення суду про припинення стягнення аліментів на користь відповідача було ухвалено судом 13.07.2018р., тобто після фактичного отримання відповідачем вказаних коштів у період з лютого 2018р. по квітень 2018р., суд приходить до висновку про те, що, дії відповідача, пов’язані із отриманням вказаних коштів, не свідчать про зловживання та недобросовісність останнього.

Встановивши, таким чином, в ході розгляду справи те, що, грошові кошти, набуті відповідачем у розмірі 2139,73 грн., є аліментами, виплата яких здійснена за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату, та, за відсутності недобросовісності з боку відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову в частині стягнення з відповідача безпідставно набутого майна.

Водночас, відмовляючи у задоволенні вищевказаних позовних вимог, суд, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, приймаючи до уваги те, що, позивачем не сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., дійшов висновку про те, що, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню з позивача; а, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800,00 грн. – задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1212, 1215 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Південний відділ державної виконавчої служби м. Кам’янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області «Про стягнення грошових коштів» - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 07.05.2019р.

Суддя Нельга Д. В.