Рішення № 81564630, 25.04.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3642/19

Провадження № 2/201/2050/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря – Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Сашаєвича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

27.03.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики (а.с. № 3-7).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 29.03.2019р. відкрито провадження у справі і призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні в підготовче засідання (а.с. № 17).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.03.2018р. він уклав з відповідачкою договір позики, за яким він передав, а відповідачка отримала грошові кошти у сумі 150 000 доларів США зі строком повернення до 01.03.2019р. виключно у зазначеному розмірі у валюті. Відповідачка в визначений строк кошти не повернула та жодних дій направлених на повернення не вчиняє. Враховуючи викладене, просив суд стягнути з відповідачки борг за розпискою в сумі 4 044 140грн.25коп., що є еквівалентом 150 000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.03.2019р.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_3 (діє на підставі ордеру від 24.04.2019р. - а.с. №25) 25.04.2019р. суду надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі та без фіксації підготовчого засідання технічними засобами, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. №24).

Представник відповідачки – адвокат ОСОБА_4 (діє на підставі ордеру від 24.04.2019р. - а.с. №28) 25.04.2019р. суду також надала заяву, в якій просила справу розглядати без участі відповідачки та її представника, технічну фіксацію засідання не здійснювати, зазначила, що позовні вимоги відповідачка визнає у повному обсязі (а.с. №27).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ч. 3 ст. 200, ст.223, ч.2 ст.247 ЦПК України ухвалити рішення в підготовчому засіданні за відсутності сторін (їх представників) та без фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, заяви представників сторін, оцінивши докази у справі за правилами ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом при розгляді справи встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

01.03.2018р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, на підставі якого остання отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США зі строком їх повернення до 01.03.2019р. у тій ж самій валюті (а.с. № 8).

Приймаючи до уваги, що до теперішнього часу відповідачка не виконала умови договору позики і не повернула позивачу грошового боргу, порушене право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення зазначеної суми на користь позивача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, в постанові Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р. № 6-63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.

Договором позики від 01.03.2018р. (а.с. №8) підтверджено факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США із зобов'язанням повернення даної грошової суми, так і дату її отримання (01.03.2018р.), що з урахуванням норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду України від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14, доводить факт отримання відповідачкою грошей у борг.

Зі змісту позовної заяви, вбачається що позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у гривнях в розмірі 4 044 140грн.25коп. (не в іноземній валюті), що є еквівалентом 150 000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ станом на 25.03.2019р. (а.с. № 9), що є його виключним правом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за договором позики від 01.03.2018р. в розмірі 4 044 140 грн.25коп.

При винесенні рішення суд також приймає до уваги положення ст. 82 ЦПК України, оскільки відповідачка визнала позовні вимоги (а.с. №27).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ч.1 ст. 142 ЦПК України, у зв'язку із визнанням відповідачкою позовних вимог до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе повернути позивачу 50% від сплаченого судового збору при подачі даного позову по квитанції № 0.0.1307744037.1 від 25.03.2019р. в розмірі 4 802 грн. 50 коп. (а.с. №2).

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача частину понесених при подачі позову судових витрат по сплаті судового збору, що залишилась після повернення позивачу, а саме в розмірі 4 802 грн. 50 коп. (а.с. №2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду України від 18.09.2013р. у справі № 6-63цс13, від 02.07.2014р. у справі №6-79цс14, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, ч.1 ст. 142, ч. 3 ст. 200, ст. 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 Сашаєвича до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Сашаєвича грошові кошти за договором позики від 01.03.2018р. в розмірі 4 044 140грн.25коп. (чотири мільйона сорок чотири тисячі сто сорок грн. 25 коп.).

Судовий збір, сплачений ОСОБА_1 Сашаєвичем за квитанцією № 0.0.1307744037.1 від 25.03.2019р. на розрахунковий рахунок 31212206004005, МФО отримувача 899998, код отримувача 37989269, банк отримувача Казначейство України, отримувач УК у Собор.р.м.Дніпра/Собор.р/22030101, призначення платежу – судовий збір в розмірі 9 605 грн. - повернути ОСОБА_1 Сашаєвичу (РНОКПП - НОМЕР_1) в розмірі 50% від сплаченої суми, а саме 4 802 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Сашаєвича судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 802 грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя : Ткаченко Н.В.