Рішення № 81563901, 14.03.2019, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3256/16-ц

№ провадження 2/208/720/19

РІШЕННЯ

Іменем України

14 березня 2019 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі, головуючого судді – Івченко Т.П.,

За участю:

Секретаря судового засідання – Корнієнко К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 «про стягнення заборгованості», -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2016 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» звернулося до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідачів на їх користь заборгованість за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору №DZF0AU12034538 від 30.08.2006 року отримав кредит у розмірі 32015,35 гривень на термін до 29.08.2011 року.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.10.2018 року визначено порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до статуту Акціонерного Товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.05.2018 року №519, змінено найменування Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» на Акціонерне Товариство ОСОБА_3 «ПриватБанк».

Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Згідно договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та модою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 32015,35 гривень.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.03.2016 року має заборгованість – 47144 (сорок сім тисяч сто сорок чотири) гривні 35 копійок, яка складається з наступного:

- 7967 (сім тисяч дев’ятсот шістдесят сім) гривень 64 копійок - заборгованість за кредитом;

- 4113 (чотири тисячі сто тринадцять) гривень 51 копійка - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 32 (тридцять дві) гривні 61 копійка - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 35030 (тридцять п’ять тисяч тридцять) гривень 97 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язання за договором №DZF0AU12034538 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та нижчевказаними фізичними особами було укладено договором поруки, укладеним з поручителем ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором відповідача.

На даний час Відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором Відповідач порушив зазначені вище умови кредитного договору, тому позивач вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, та розглянути справу без участі відповідача при заочному розгляду справи, без його участі та без застосування технічних засобів.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно з вимогами ст.130 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомили, судова повістка - виклик направлена відповідачам на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України вважається доставленною.

Представник відповідача ОСОБА_4 подав відзив на позов, в якому зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості, який міститься в позовній заяві не грунтується на доказах, які б підтверджували суму отриманих відповідачем коштів відповідно до договору, тому він не підтверджує наявності заборгованості, на яку претендує відповідач. Крім того, розрахунок не оформлений належним чином, не має зазначення прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, підпису цієї особи та печатки банку. Що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України №55 від 17.04.2003 року. Відповідно до ч.3 ст.5 Декрету КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» від 10.05.1993 року обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів. Крім того, позивачем зазначено, що 30.08.2006 року відповідач ОСОБА_5 одержав кредит у сумі 32015,35 гривень, який зобов'язався повернути у термін до 29.08.2011 року, проте, свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі не виконав. Відповідач ОСОБА_1 забов'язався відповідно до кредитного договору повернути суму кредиту до 29.08.2011 р., сплачуючи її частинами (щомісячними платежами у сумі 658,08 грн.) згідно з графіком платежів. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих забов'язань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовується загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України). Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, якщо за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) не виконання позичальниками кожного із цих зобов'язань. Виходячи зі змісту зазначеного, відсутність позовної заяви позивача до моменту спливу строку позовної давності та відсутності своєчасного реагування Позивача на начебто існуюче порушення його права, слідує висновок про те, що банк свідомо нехтує діючим законодавством, що ще раз підтверджує не доведеність Позивачем своїх позовних вимог про порушення відповідачем зобов'язань договору та наявність заборгованості, а також є підставою для звернення до суду з заявою про застосування строків позовної давності.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача законні, обґрунтовані, та підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.08.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір №DZF0AU12034538 від 30.08.2006 року на отримання кредиту у розмірі 32015,35 гривень на термін до 29.08.2011 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем станом на 30.03.2016 року має заборгованість – 47144 (сорок сім тисяч сто сорок чотири) гривні 35 копійок, яка складається з наступного:

- 7967 (сім тисяч дев’ятсот шістдесят сім) гривень 64 копійок - заборгованість за кредитом;

- 4113 (чотири тисячі сто тринадцять) гривень 51 копійка - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 32 (тридцять дві) гривні 61 копійка - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 35030 (тридцять п’ять тисяч тридцять) гривень 97 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. (а.с.8-12).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та інші.

Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тому, коли позичальник не здійснив у повному обсязі сплату кредиту, позивач по справі набув право вимагати погашення кредиту.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафів (фіксованої частини та процентної складової) суд керується правовою позицією викладеною у Постанові ВСУ від 11.10.2017 року у справі № 347/1910/15-ц, згідно до якого визначена правова позиція, що цивільно-правова відповідальність — це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення — строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена ВСУ у постанові від 21.10.2015 №6-2003цс15.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем про одночасне стягнення з боржника пені (в розмірі 35030,97 грн.), є такими що порушує ст. 61 Конституції України.

А тому, заявлені позовні вимоги в частині стягнення з боржника суми штрафу не підлягають до задоволення в цілому.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 76-81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

З боку відповідачів по справі не надійшло заперечень та доказів у спростування позовних вимог, тому суд діє відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України.

Статтею 89 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підстав для звільнення відповідача від сплати зазначеної суми, або зменшення її розміру судом не встановлено.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково.

Щодо понесених судових витрат позивачем при зверненні із позовом, то ці витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 1378 гривень, відповідно до квитанції про сплату судового збору №ВОJ69B125D від 19.05.2016 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 257, 258, 267, 626, 638, 526, 530, 533, 553, 554, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10-12, 76-83, 126, 141, 258-265, 280-282 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банка «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), проживаючої та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача, Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № 29092829003111 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570), заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.08.2006 року, станом на 30.03.2016 року, яка складається із:

- 7967 (сім тисяч дев’ятсот шістдесят сім) гривень 64 копійок - заборгованість за кредитом;

- 4113 (чотири тисячі сто тринадцять) гривень 51 копійка - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 32 (тридцять дві) гривні 61 копійка - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

ВСЬОГО на суму: 12113 (дванадцять тисяч сто тринадцять) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь позивача, Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № 29092829003111 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570): 689 (шістсот вісімдесят дев’ять) гривень 00 копійок - судовий збір.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), проживаючої та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

на користь позивача, Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» (р/рах. № 29092829003111 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570): 689 (шістсот вісімдесят дев’ять) гривень 00 копійок - судовий збір.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .

Позивач – Акціонерне товариство ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д, податковий код юридичної особи згідно з ЄДРПОУ 14360570;

Відповідач №1 – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2;

Відповідач №2 – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), проживаючої та зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суддя Івченко Т. П.