Рішення № 81563852, 06.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 травня 2019 року № 826/1758/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС

у м. Києві

про визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта

владних повноважень

представники сторін: позивача - ОСОБА_2;

відповідача - Грицаєнко Р.М.,

(в судовому засіданні 06.05.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у місті Києві, в якому, з урахуванням заяви від 26.04.2018, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення:

- від 09.11.2016 №0059111306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39 645,65 грн.;

- від 09.11.2016 №0058931306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 3 303,24 грн.;

- від 09.11.2016 №0059021306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 241,69 грн.;

- від 09.11.2016 №0058881306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.;

- від 09.11.2016 №0059041306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 грн.

- від 12.01.2017 №0001551306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 4 412,72 грн.

- від 07.02.2017 №0005181306 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 56 225,76 грн.

26.04.2018 до суду надійшла заява від представника позивача, в якій останній просив прийняти відмову у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень від 09.11.2016 №0058971306 та № 0059051306. У цій же заяві позивач просив збільшити розмір позовних вимог, шляхом додання вимог про визнання протиправними та скасування рішення від 12.01.2017 №0001551306 та податкового повідомлення-рішення від 07.02.2017 №0005181306.

22.05.2018 ухвалою суду було закрито провадження у справі в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0058971306.

08.08.2018 зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

02.01.2019, беручи до уваги предмет спору та обставини справи, суд витребував докази від відповідача: належним чином засвідчену копію акту перевірки від 30.09.2016 №9400/26-52-13-06/НОМЕР_2 разом з усіма додатками, зокрема, додатком №1 Таблиця невідповідностей сум, довідки (акту) від 22.09.2016 №76/26-52-13-06, відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів за формою №1-ДФ щодо позивача, наказу №544 від 13.09.2016 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», виданого відповідачем, направлень від 09.08.2016 №364/26-52-13-06 та №365/26-52-13-06. З огляду на викладене, а також зважаючи на те, що суд досліджує докази безпосередньо під час розгляду справи, судом справа була призначена до розгляду в судовому засіданні на 26.02.2019.

26.02.2019 розгляд справи було відкладено на 11.03.2019.

11.03.2019 судом було оголошено перерву до 19.03.2019 за клопотанням представника відповідача про надання додаткового часу для виконання ухвали суду від 28.12.2018 та подання витребуваних судом доказів.

15.03.2019 представником відповідача через канцелярію суду було подано частину витребуваних судом доказів.

19.03.2019 у судовому засіданні було оголошено перерву до 28.04.2019 для подання відповідачем витребуваного судом додатку №1 Таблиця невідповідностей сум до акту від 30.09.2016 №9400/26-52-13-06/НОМЕР_2, якого відповідачем подано не було.

26.03.2019 представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу - копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з 1 кварталу 2013 року по 4 квартал 2016 року за формою 1 ДФ.

28.03.2019 ухвалою суду було прийнято відмову позивача від позову в частині вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0059051306 та закрито провадження у справі в цій частині; оголошено перерву до 09.04.2018.

Зважаючи на призначення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів, а саме судді Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенка К.С., судове засідання 22.04.2019 в адміністративній справі № 826/1758/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, перенесено.

Судовими повістками про виклик від 03.06.2019 викликано представників у судове засідання на 06.05.2019.

Окрім того, судом повідомлено ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС в м. Києві про судове засідання 06.05.19 телефонограмою (отримувач: ОСОБА_4).

У судовому засіданні 06.05.2019 представник позивач, за викладених у позові підстав, підтримав позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу № 544 від 13.09.2016 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», виданого ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідно до направлень від 09.08.2016 №364/26-52-13-06, №365/26-52-13-06, виданих ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, головним ревізором-інспектором Клебановою Юлією Федорівною, головним державним ревізором-інспектором Івашків Оксаною Ярославівною проведена документальна позапланова виїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2013 по 30.06.2016 ФОП ОСОБА_1, за результатами якої 30.09.2016 складено акт перевірки №9400/26-52-13-06/262117595.

Відповідно до висновків акту, встановлено наступні порушення:

1) п. 292.1, п. 292.6, п. 292.13, п. 292.14 ст. 292, п. 295.3 ст. 295 глави І розділу XІV Податкового кодексу України (далі - ПК України): за результатами перевірки встановлено заниження доходу за період з 30.07.2013 по 31.12.2013 на суму 517 512,33 грн., за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на суму 367 587,80 грн., за 1 квартал 2015 року на суму 18 140,00 грн.;

2) підпункт 2 п. 293.3.1 ст. 293 глави І розділу XІV ПК України: за період з 01.07.2013 по 31.12.2013 донарахуванню до бюджету підлягає єдиний податок в сумі 25 875,62 грн. (517 512,33 х 5%), за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 донарахуванню до бюджету підлягає єдиний податок в сумі 18 379,39 грн. (367 587,8 х 5%), за 1 квартал 2015 року донарахуванню до бюджету підлягає єдиний податок в сумі 725,60 грн. (18140,00 х 4%);

3) п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України - порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування;

4) п. 293.4 ст. 293 ПК України: отримано дохід в сумі 207,10 грн. від здійснення виду діяльності (торгівля через мережу інтернет «Возмещение по Интернет-эквайрингу»), який не зазначений в свідоцтві платника єдиного податку, та не нараховано єдиного податку за ставкою 15% в розмірі 31,07 грн. у 2 кварталі 2015 року;

5) пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 164.1 ст. 164, пп. 168.2.1 п. 168.2, п. 177. 2 ст. 177 ПК України ФОП ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік та занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 176 172,59 грн., не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 31 580,52 грн.;

6) постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №6413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» в частині не повідомлення ДПІ про прийняття працівників на роботу;

7) п. 176.2 ст. 176 ПК України Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не подано розрахунки сум доходу і сум утриманого податку за формою 1-ДФ за 1 квартал 2015 року;

8) п. 183.4 ст. 183, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено чисту суму зобов'язань з ПДВ, що підлягає до сплати в період з 11.07.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 57 793,356 грн. та донараховано до бюджету ПДВ в сумі 57 793,35 грн.

9) ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 296.10 ст. 296 ПК України ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі за готівкові кошти без використання реєстраторів розрахункових операцій;

10) п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2664-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2664) із змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_1 не подані Таблиці 1 Додатку 5 Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2015 рік, єдиний внесок із сум чистого доходу не нарахований, не утриманий і не перерахований до бюджету за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 в сумі 46 885,25 грн.;

11) пп. 296.1.1 п. 296.1 ПК України;

12) п. 161 підрозділу 10 Розділу XX ПК України: не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військового збору з чистого доходу в сумі 2 642,59 грн. за 2015 рік.

09.11.2016 на підставі акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані рішення (№0058971306 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 56 264,61 грн.; №0059111306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39 645,65 грн.; №0058931306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 3 303,24 грн.; №0059021306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 241,69 грн.; №0058881306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.; №0059041306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 020,00 грн.; №0059051306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 4 688,53 грн.).

07.12.2016 позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві зі скаргою на зазначені рішення.

06.01.2017 рішенням ГУ ДФС у м. Києві №152/Ф/26-15-10-02-16 скасовано рішення №0059051306 від 09.11.2016 та вимогу №Ф-0059061306.

12.01.2017 на підставі акту перевірки №9400/26-52-13-06/НОМЕР_2 від 30.09.2016 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 06.01.20147 №152/Ф/26-15-10-02-16 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №0001551306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 4 412,72 грн.

03.02.2017 рішенням ГУ ДФС України у м. Києві №847/Ф/26-15-10-02-16 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2016 №0038071306 в чистині основного платежу на суму 31,07 грн., в частині застосування штрафних санкцій на суму 7,78 грн., в іншій частині залишено зазначене податкове повідомлення рішення без змін, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.11.2016 №0059111306, №0038031306, №0030021306, №0058881306, №0050041306.

07.02.2017 на підставі акту перевірки №9400/26-52-13-06/НОМЕР_2 від 30.09.2016 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 03.02.2017 №847/Ф/26-15-10-02-16 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №0005181306 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 56 225,76 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Позивач здійснює підприємницьку діяльність на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, виданого Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.11.2002, про що зроблено запис в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №21833; на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва перебуває з 15.11.2002, а як фізична особа - підприємець, який сплачує єдиний соціальний внесок, - з 18.11.2002, реєстраційний №01/11-19786.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №530957 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (3 група) з 01.04.2013 за наступними видами господарської діяльності: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (КВЕД 56.10), постачання інших готових справ (56.29), обслуговування напоями (безалкогольними) (КВЕД 56.30), постачання готових страв для подій (КВЕД 56.21), Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями (безалкогольними) (КВЕД 47.11).

Рішенням в.о. заступника начальника ДПІ в Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві Мусаєвої Л.І. від 27.10.2017 №1177/26-52-13-02-38 позивача виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2017 на підставі абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України (наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів).

Як зазначено в акті перевірки, за результатами перевірки податкових декларацій платника єдиного податку позивача за 2013-2015 роки, Книги обліку доходів, руху коштів по банківському рахунку, відомостей за формою №1ДФ «Про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб», встановлено розбіжність між задекларованим доходом в деклараціях платника єдиного податку та за результатами перевірки (не враховано до обсягів доходу надходжень на розрахунковий рахунок з призначенням платежу: «инкассированная виручка, за») за 2013 рік у сумі 517 512,33 грн. за 2014 - 367 587,80 грн. та за 2015 - 18 140,00 грн.

Суд акцентує увагу на тому, що ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Такий підхід узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який, серед іншого у п. 110 свого рішення від 23.07.2002 (справа «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції») зазначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

В силу ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведені процесуальні приписи ст.ст. 2, 77 КАС України, саме на відповідача покладається обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним відповідного спірного рішення, яке, в свою чергу, має бути прийняте, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В той же час, відповідачем у суді не було доведено правомірності здійснених ним донарахувань, вимога ухвали суду від 02.01.2019 про надання додатку № 1 «Таблиці невідповідностей сум» не виконана, з огляду на що суд, будучи позбавленим можливості перевірити обґрунтованість розрахунків відповідача, погоджується із доводами позивача відносно того, що врахування у складі сукупного отримуваного доходу інкасованої виручки фактично подвоює розмір отримуваного доходу за відповідні дні (так, наприклад, позивачем, згідно даних Книги, 07.10.2013 отримано дохід у сумі 4 000,00 грн., а за даними банківської виписки - 9 548,12 грн., тобто розбіжність за вказаний день, за позицією відповідача, становить 5 548,12 грн., що є заниженням отриманого доходу; при цьому, відповідно до даних Книги, отриманий позивачем 05.10.2013 та 06.10.2013 - дні, за які банківські виписки відсутні (субота та неділя є неробочими для банківських установ) - дохід становить 3 128,83 грн. та 2 419,29 грн. відповідно, що разом складає саме 5 548,12 грн.).

Отже, відповідач не довів суду обґрунтованості його висновків про заниження позивачем отриманого доходу, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 07.02.2017 №0005181306 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 56 225,76 грн. є таким, що винесене не у відповідності до приписів п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, і, як наслідок, не відповідає зазначеним положенням ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому суд вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0059021306 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 241,69 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України (в редакції від 01.01.2015) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

Відповідно до пп. 3 п. 291.4 ст. 91 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень (відповідно до Закону України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», з 01.01.2016 встановлене обмеження у 5 000 000 гривень).

Відповідно до п. 293.3 ст. 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Таким чином, перебуваючи у перевіряємому періоді на спрощеній системі оподаткування, позивач не зобов'язаний був реєструватися платником ПДВ відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України.

Також судом відкидаються як необґрунтовані доводи відповідача про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки торгівля через мережу Інтернєт («Возмещение по Интериет-эквайрингу»), отримання доходу від якого відповідач вважає порушенням п. 293.4 ст. 293 ПК України, не є окремим видом економічної діяльності: п. 1.9 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, еквайрінг - це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.

Оскільки позивачем умови провадження господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування порушені не були та він не зобов'язаний був зареєструватися платником ПДВ з 11.07.2015 внаслідок перевищення його сукупного доходу, податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0059021306 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 241,69 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 09.11.2016 №0059111306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39 645,65 грн. та №0058931306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 3 303,24 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 2 п. 297.1, п. 297.2 ст. 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою. Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлено військовий збір.

Підпунктом 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи).

Згідно з абзацом 1 підпункту 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.51, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 Кодексу.

Оскільки підпунктом 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 ПК України встановлено що, дохід фізичної особи - підприємця, з якого сплачується єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування, не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, то, відповідно, категорія осіб, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, звільняються від нарахування та сплати військового збору.

Оскільки судом встановлено, що позивач не порушував умов перебування на спрощеній системі оподаткування та сплати єдиного податку (3 група) і висновок відповідача про те, що позивач повинен перебувати на загальній системі оподаткування з 01.07.2015 є необґрунтованим, податкові повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0059111306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39 645,65 грн. та №0058931306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 3 303,24 грн. є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо рішення від 12.01.2017 №0001551306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 4 412,72 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464, єдиний внесок нараховується: <…> 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; 3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску <…>.

Відповідно до висновків акту перевірки та наданих представником відповідача пояснень, донарахування позивачу єдиного внеску зумовлено тією обставино, що позивач, на переконання відповідача, повинен був з 01.07.2015 застосовувати загальну систему оподаткування.

Оскільки судом було встановлено, що висновок про необхідність застосування позивачем з 01.07.2015 загальної системи оподаткування є хибним, безпідставним також є і висновок про необхідність здійснення позивачем нарахування єдиного внеску на суму чистого доходу (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464), а не на самостійно визначену платником податку суму доходу (відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464).

З урахуванням викладеного податкове повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0001551306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 4 412,72 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення від 09.11.2016 №0058881306 про застосування фінансової санкції в сумі 1,00 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються: при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами підприємцями, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

Відповідно до п. 296.10 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої - третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.

З огляду на встановлену раніше судом безпідставність висновку відповідача про необхідність переходу позивача на загальну систему оподаткування з 01.07.2015, є необґрунтованим також і висновок відповідача про необхідність застосування позивачем реєстратора розрахункових операцій.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 №0058881306 про застосування фінансової санкції в сумі 1,00 грн. за порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону №265 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача, з урахуванням поданих уточнень, підлягають задоволенню повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви платіжним дорученням від 13.12.2017 №837 було сплачено судовий збір у сумі 1 724,76 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.11.2016 №0059111306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 39 645,65 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.11.2016 №0058931306 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 3 303,24 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.11.2016 №0059021306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72 241,69 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 09.11.2016 №0058881306 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 12.01.2017 №0001551306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 4 412,72 грн.

7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 07.02.2017 №0005181306 про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 56 225,76 грн.

8. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2; АДРЕСА_1) судові витрати у сумі 1742,76 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328; 02217, м. Київ, вул. Закревського, 41).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 06.05.2019.

Суддя К.С. Пащенко