Рішення № 81563733, 02.05.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7847/18

2/212/152/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Деменко А.С., за участю: представника позивача – ОСОБА_1, представника відповідача – адвокат ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, цивільну справу № 2/212/152/19 212/7847/18 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» , третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про визнання дій та бездіяльності протиправними та відшкодування майнової шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,-

В С Т А Н О В И В:

16 жовтня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – ПАТ «КЗРК»), третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі – Фонд) про визнання дій та бездіяльності протиправними та відшкодування майнової шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві.

В обґрунтування позову зазначає, що з жовтня 1983 року по жовтень 1994 року він працював на шахті «Октябрська» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» бурильником. 01.11.1986 року під час роботи на підприємстві з ним стався нещасний випадок – отруєння газом. Після цього отруєння роботодавцем не було складено Акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, а тому позивач звертався у лютому 1996 року та у березні 1997 року до адміністрації підприємства із заявами про складення такого акту. За результатами розгляду вказаних заяв позивача йому було відмовлено у складенні акту. 30.05.2007 позивач вкотре звернувся до роботодавця із заявою про складення Акту форми Н-1 про нещасний випадок та адміністрацією ПАТ «КЗРК» 02 липня 2007 року було складено Акт форми Н-1 про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3 під час роботи 01.11.1986. Вважає, що у зв’язку з несвоєчасним складенням вказаного акту розслідування нещасного випадку, він не міг своєчасно документально оформити своє право на перерахування щомісячної грошової допомоги в разі часткової чи повної втрати працездатності. На думку позивача йому заподіяно майнову шкоду пов’язану з неотриманням сум відшкодування з дати трудового каліцтва в загальному розмірі 110955,52 грн., яку просить стягнути з відповідача. Під час судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії, бездіяльність ПАТ «КЗРК» в частині затримки оформлення Акту від 03 липня 2007 року про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом з ОСОБА_3, який мав місце 01 листопада 1986 року; стягнути на його користь з ПАТ «КЗРК» майнову шкоду в розмірі 79713,28 грн.

Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

14 лютого 2019 року до суду подано відзив на позовну заяву у якій представник відповідача заперечував в повному обсязі проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого рогу від 02.06.2010 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «КЗРК» з відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом та стягнуто на користь позивача 1000,00 грн. Вказане рішення суду ПАТ «КЗРК» виконане в повному обсязі. Також зазначає, що адміністрацією ПАТ «КЗРК» вчинено всіх передбачених законом дій направлених на розслідування нещасного випадку, якій стався з позивачем 01.11.1986, а тому відсутня бездіяльність в організації розслідуванні вказаного нещасного випадку.

27 лютого 2019 року від представника Фонду надійшли письмові пояснення по справі у яких зазначає, що ОСОБА_3 отримує страхові виплати з часу передачі особової справи роботодавцем, а саме з ОСОБА_4 25.02.2008 звернувся до Фонду із заявою про призначення страхових виплат по виробничій травмі 01.11.1986 згідно акту розслідування нещасного випадку на виробництві за формою Н-1 та Н-5, де висновком МСЕК йому було встановлено сукупно 30% втрати професійної працездатності, з яких 10% - первинно за трудовим каліцтвом, згідно Акту № 15 від 03.07.2007; 10% - повторно за трудовим каліцтвом 29.01.1991; 10% - повторно по професійному захворюванню «ТНТ катаракта». Зазначає, що датою визначення середнього заробітку для подальшого отримання страхових виплат за сукупним відсотком втрати працездатності вважається 10.12.2007 (час з якого МСЕК встановлено стійку втрату працездатності первинно за трудовим каліцтвом 01.11.1986) та саме з цього часу ОСОБА_3 отримав право на отримання страхових виплат у новому розмірі.

Ухвалою суду від 20 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у письмовому відзиві.

Представник третьої особи до судового засідання не з’явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно трудової книжки ОСОБА_3 з жовтня 1983 року по жовтень 1994 року він працював на шахті «Октябрська» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» бурильником. (а.с. 71-76)

Із листа директора шахтоуправління «Октябрське» від 06.05.1996 ОСОБА_3 вбачається, що за його зверненням розпорядженням по шахтоуправлінню № 12 від 28.02.1996 було створено комісію з розслідування випадку, який стався з ним 01.10.1986. Комісія розглянувши його заяву , пояснення свідків та дійшла до висновку, що отруєння угарним газом не встановлено та у складенні акту за формою Н-1 відмовлено. (а.с. 28)

Листом директора ШУ «Октябрська» ВО «Кривбасруда» від 14.03.1997 повідомлено ОСОБА_3, що за його зверненням від 03.03.1997, розпорядженням по шахтоуправлінню створено комісію з розслідування випадку, який стався з ним 01.10.1986. Комісія розглянувши його заяву, пояснення свідків та дійшла до висновку, що Акт складатися не буде оскільки з часу нещасного випадку пройшло більше одного року. (а.с. 29)

30.07.2007 року позивач звернувся із заявою про встановлення нещасного випадку на виробництві, який стався з ним 01.11.1986 під час роботи в ШУ «Октябрська» ВАТ «КЗРК», до першого заступника начальника ТУ Держнаглядохоронпраці по Дніпропетровській області, начальника Криворізького гірничого округу ОСОБА_5 (а.с. 30)

02 липня 2007 року комісією з розслідування нещасного випадку, яка призначена наказом ПАТ «КЗРК» від 08.06.2007 № 387 було складено Акт про нещасний випадок, що стався 01 листопада 1986 року о 02-10 годині на шахті «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком» з бурильником шпурів дільниці №6 ОСОБА_3, який затверджено директором з охорони праці ПАТ «КЗРК» 03 липня 2007 року. Комісією встановлено, що бурильник шпурів дільниці № 6 ОСОБА_3 отримав отруєння від окису вуглецю, який виділився з породи після проведення вибухових робіт. (а.с. 31-34)

Згідно довідки МСЕК серії ДНА-02 № 022668 ОСОБА_3 10.01.2008 пройшов повторний огляд, за наслідками якого йому встановлено 30% втрати професійної працездатності, з яких: 10% - первинно за трудовим каліцтвом, згідно Акту № 15 від 03.07.2007; 10% - повторно за трудовим каліцтвом 29.01.1991; 10% - повторно по професійному захворюванню «ТНТ катаракта». (а.с. 79)

Постановою Фонду від 04 березня 2008 року ОСОБА_3 призначено перераховану страхову виплату в розмірі 433,42 грн. у зв’язку з новим зареєстрованим страховим випадком – трудовим каліцтвом, що сталось 01.11.1986. (а.с. 35)

Листами Фонду від 27.11.2013 та від 11.08.2017 ОСОБА_3 було роз’яснено, що законних підстав для перерахунку раніше призначених страхових виплат за період з 01.03.2002 по 01.03.2007 немає, оскільки датою визначення середнього заробітку за сукупністю випадків вважається 10.12.2007 року (час з якого МСЕК встановлено стійку втрату працездатності первинно за трудовим каліцтвом 01.11.1986). (а.с. 80-81)

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого рогу від 02.06.2010, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.11.2010 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.09.2011, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «КЗРК» про відшкодування моральної шкоди. Вказаним рішенням суду стягнуто з ПАТ «КЗРК» на користь ОСОБА_3 1000,00 грн. моральної шкоди за наслідками нещасного випадку, який стався з позивачем 01 листопада 1986 року під час роботи на ш. «Октябрська» ВАТ «Кривбасзалізрудком» та встановлення висновком МСЕК від 10.01.2008 йому вперше 10% стійкої втрати працездатності за наслідками цього каліцтва. (а.с. 109-117)

Згідно платіжного доручення № 18741 від 14.11.2011, ПАТ «КЗРК» було перераховано ОСОБА_3 за виконавчим листом № 2-824/2010 від 08.02.2010 суму в розмірі 1000,00 грн. (а.с. 105)

Як встановлено судом спірні правовідносини виникли між сторонами у зв’язку із отриманням отруєння позивачем 01 листопада 1986 року під час виконання ним трудових обов’язків та подальшого складення роботодавцем Акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.

Так у відповідності до положень ст. 171 КЗпП Української РСР (в редакції станом на 01.11.1986) адміністрація підприємств, установ, організацій за участю представників профспілкового комітету підприємства, установи, організації, а у встановлених законодавством випадках - за участю представників й інших органів, повинна вчасно і правильно проводити розслідування і облік нещасних випадків на виробництві. По результатах розслідування нещасного випадку адміністрація підприємства, установи, організації складає акт про нещасний випадок за встановленою формою, копію якого вона зобов'язана видати на вимогу потерпілого не пізніше трьох днів після закінчення розслідування. При відмові адміністрації у складанні акта про нещасний випадок чи при незгоді потерпілого з викладеними в акті обставинами нещасного випадку потерпілий вправі звернутися до профспілкового комітету підприємства, установи, організації, постанова якого з приводу складення чи змісту акта є обов'язковою для адміністрації.

З прийняттям 14 грудня 1992 року Закону України «Про охорону праці» статтею 25 цього Закону передбачено, що власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України. За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання власник складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок або професійне захворювання чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи по розгляду трудових спорів при необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.

Також положення ст. 22 Закону України «Про охорону праці» (в редакції станом на 03.07.2007) передбачають, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Як встановлено судом законодавство, яке регулювало обов’язки роботодавця з розслідування нещасного випадку на виробництві, неодноразово змінювалось з часу отруєння позивача (01.11.1986) до дати складення Акту про нещасний випадок на виробництві (03.07.2007).

Водночас діюче законодавство передбачало обов’язок власника скласти Акт про нещасний випадок на виробництві лише за підсумками розслідування такого випадку відповідною комісією.

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами, за зверненнями ОСОБА_3 у 1996 та 1997 роках роботодавцем кожного разу створювались відповідні комісії з розслідування факту нещасного випадку на виробництві. За результатами розслідування такі комісії не знаходили підстав для складення Акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 за фактом отруєння позивача, яке з ним сталось 01.11.1986 під його час роботи. Вказані висновки комісій з розслідування нещасного випадку ОСОБА_3 не оскаржував.

За таких обставин вбачається, що роботодавцем було додержано положень трудового законодавство щодо організації розслідування нещасного випадку за зверненнями ОСОБА_3 у 1996 та 1997 роках та за результатами таких розслідувань у відповідача були відсутні підстави для видачі Акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 за фактом отруєння позивача, яке з ним сталось 01.11.1986 під його час роботи, оскільки комісії з розслідувань нещасного випадку не вбачали підстав для складення відповідного акту.

Стосовно позовних вимог з відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції на 03.07.2007) підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Також ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції на 03.07.2007) визначає, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

За таких обставин вбачається, що право на отримання соціальних послуг від Фонду за наслідками виробничого отруєння, яке сталось з позивачем 01.11.1986, останній набув з дати встановлення стійкої втрати працездатності за результатами огляду МСЕК, а саме з 10.12.2007. З цього часу Фондом здійснюється виплата страхових платежів ОСОБА_3, розмір яких ним не оскаржується.

Посилання позивача на застосування положень ст. 1166 ЦК України з відшкодування майнової шкоди з 1986 року по березень 2008 року не приймаються судом, оскільки вказані положення закону набули чинності з 01 січня 2004 року та вони розповсюджуються на правовідносини після введення в дію цього закону. Також зобов’язанні щодо відшкодування шкоди за ст. 1166 ЦК України виникає за наявності вини особи, протиправними діями якої фізичній особі завдано майнової шкоди, водночас під час судового розгляду не було встановлено порушень з боку роботодавця з організації розслідування нещасного випадку на виробництві за заявами позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у їх задоволенні слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

На підставі ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про визнання дій та бездіяльності протиправними та відшкодування майнової шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення суду складено та підписано 07.05.2019 року

Суддя: О. Н. Борис