Рішення № 81563578, 28.12.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року м. Київ №826/15373/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкової Ірини Олександрівни (далі - Уповноважена особа), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016р. позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи, якою на той час був ОСОБА_5, в якому просить зобов'язати Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк "Київська Русь" відповідно до договору банківського рахунку від 19.03.2015 №25819-44-16 за рахунок Фонду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2016 відкрито про-вадження у справі та призначено до судового розгляду у судовому засіданні. Залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд.

У зв'язку із припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала дана справа і не була ним розглянута, та згідно з протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями дану справу передано на розгляд судді Костенку Д.А. Розгляд справи розпочався спочатку.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є вкладником ПАТ "Банк "Київська Русь" і на неї поширюються передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" гарантії відшкодування коштів у сумі 195000 грн., що 19.03.2015 зараховані на її раху-нок у банку згідно з платіжним дорученням №225 Переяслав-Хмельницьким районним спо-живчим товариством як поворотна фінансова допомога відповідно до заяви від 12.03.2015 та постанови цього товариства від 18.03.2015.

Представником відповідача Биковим О.І. подано заперечення на позов, в яких він про-сить відмовити в позові з тих підстав, що перерахування частини одержаних внаслідок дост-рокового розірвання договорів банківського вкладу грошових коштів в сумі 195000 грн. з рахунку Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства №26003110925001, відкритого у ПАТ "Банк "Київська Русь", з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога згідно договору від 18.03.2015" є правочином щодо зміни права власності на вказані грошові кошти, а тому такий правочин є нікчемним.

Також, представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки її розгляд не належить здійснювати за правилами адміністративного судо-чинства, на підтвердження чого послався на постанову Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №826/2043/15.

Вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на актуальні висновки Великої палати Верховного Суду у постановах від 18.04.2018 у справі №910/8132/17, від 12.04.2018 у справі №820/11591/15, згідно з якими правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку, тому спір щодо права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок Фонду є публічно-правовим. Він не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами.

До судового засідання у справі сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивач у позовній заяві просила розглядати справу у письмовому провадженні, також у справі міститься клопотання позивача від 28.12.2016 аналогічного змісту. Відповідач причин неприбуття суду не повідомив. Неприбуття сторін не перешкоджає розгляду справи.

Представник третьої особи Дворніченко Л.В., який прибув до судового засідання, про-сив суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

До суду надійшли письмові пояснення від представника третьої особи, в яких він запе-речив проти задоволення позову з тих підстав, що Фонду не виникло ніяких зобов'язань перед позивачем щодо відшкодування коштів за вкладом.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

12 березня 2015р. позивач звернулась до голови правління Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства із заявою, копія якої міститься у справі (а.с. 9), в якій просила надати їй безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 200000 грн. на придбання будівельних матеріалів.

Постановою правління Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства від 18.03.2015 задоволено звернення позивача та постановлено надати їй безвідсоткову поворотну фінансову допомогу в сумі 195000 грн. терміном на три роки (а.с. 10).

19 березня 2015р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" (Банк) та позивачем (Клієнт) укладено договір банківського рахунку №25819-44-16 в національній валюті (Договір), відпо-відно до якого Банк відкриває клієнту поточний рахунок №2620572026001 в національній валюті України та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, а Клієнт зобов'я-зується оплатити послуги банка в розмірі, встановленому тарифами на операції та послуги банку, що діють на дату надання послуги або проведення операції.

19 березня 2015р. на рахунок позивача №2620572026001 у ПАТ "Банк "Київська Русь" надійшли кошти у сумі 195000 грн., які згідно з платіжним дорученням від 19.03.2015 №225 були перераховані Переяслав-Хмельницьким районним споживчим товариством (а.с. 15).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 №190 "Про віднесення ПАТ "Банк Київська Русь" до категорії неплатоспроможних" рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19.03.2015 №61 у вказаному банку запроваджено з 20.03.2015 тимчасову адміністрацію строк на три місяці та призначено уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Київська Русь" ОСОБА_5 Рішенням виконавчої дирекції Фонду №116 від 15.06.2015 продовжено здійснення тимчасової адмініс-трації у ПАТ "Банк "Київська Русь" по 19.07.2015 (включно).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16.07.2015 №460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.07.2015 №138, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_5 строком на 1 рік з 17.07.2015 по 16.07.2016 включно.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 23.06.2016 №1085 та від 18.06.2018 №1684 продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" до 16.07.2020 включно.

На час вирішення справи та відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 17.12.2018 №3382 повноваження ліквідатора ПАТ "Банк "Київська Русь" визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зокрема, ст.ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53, у т.ч. з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Стрюковій Ірині Олександрівні з 18.12.2018.

Позивач звернулася до Уповноваженої особи із заявою від 30.06.2015 (вх. №1428 від 01.07.2015), в якій просила включити її до списку відшкодування вкладів згідно з договором банківського рахунку №23819-44-16 від 19.03.2015 і виплатити кошти в розмірі вкладу на рахунку за цим договором. Копія заяви міститься у справі (а.с. 16).

У відповідь на вказану заяву Уповноважена особа ОСОБА_5 у листі від 23.07.2015 вих. №6723/29, копія якого міститься у справі (а.с. 18), надав позивачу відповідь у якій пові-домив, що операції щодо перерахування 19.03.2015 коштів в сумі 195000 грн. на поточний рахунок №2620572026001 визнано сумнівною, у зв'язку з чим відповідні документи направ-лені банком на розгляд до правоохоронних органів в порядку, передбаченому законодавс-твом, та операції за вказаним рахунком тимчасово обмежені.

Позивач звернулася до Уповноваженої особи із заявою від 21.07.2015, в якій просила визнати її кредитором ПАТ "Банк "Київська Русь" та включити до Реєстру вимог кредиторів за договором від 19.03.2015 №258-44-16 на суму 195000 грн. Копія заяви і поштового повідомлення про вручення 084002356706 від 23.07.2015 містяться у справі (а.с. 17).

21 вересня 2015р. позивач звернулась до Уповноваженої особи із заявою, в якій просила задовольнити її заяви від 01.07.2015, 21.07.2015 і повернути кошти згідно з вказаним вище договором. Копія заяви міститься у справі (а.с. 19).

У відповідь на вказану заяву начальник Управління документаційного забезпечення ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_9 у листі від 07.10.2015 №9045/14, копія якого міститься у справі (а.с. 20), надав позивачу відповідь у якій повідомив про відсутність підстав для включення її вимог до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Банк "Київська Русь" з посиланням на ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якою після закінчення 30 днів з дня опублікування оголошення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку приймання вимог припиняється.

Також, позивач звернулася до Фонду із заявами від 21.09.2015 про виплату гаранто-ваної суми відшкодування за вкладом у ПАТ "Банк "Київська Русь" та від 13.10.2015 про включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів цього банку, копії яких та поштових повідомлень про вручення містяться у справі (а.с. 21, 22).

Листом від 19.10.2015 №02-036-3902/15, копія якого міститься у справі (а.с. 23), Фонд надав відповідь, в якій повідомив, що в переліку вкладників, переданому Уповноваженою особою, відсутня інформація про вклади ОСОБА_1 Аналогічна відповідь надана Фондом у листі позивачу від 14.12.2015 №02-036-53247/15, копія якого міститься у справі (а.с. 26).

Позивач звернулася до Уповноваженої особи із заявами від 22.10.2015 і від 01.2.2015, копії яких містяться у справі (а.с. 25, 27), в яких просила включити її до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування коштів за вкладом.

У відповідь на вказані заяви Уповноважена особа ОСОБА_5 у листі від 16.12.2015 №11635/43, копія якого міститься у справі (а.с. 28), надав позивачу відповідь, в якій повідо-мив, що за фактом переказу службовими особами Переяслав-Хмельницького районного спо-живчого товариства на поточний рахунок позивача коштів в сумі 195000 грн. прокуратурою Подільського району м. Києва порушено кримінальне провадження №42015100070000148 від 30.07.2015 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, досудове розслідування здійснює слідчий відділ Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві. Операції за рахунком будуть поновлені після отримання банком від правоохоронних органів інформації про відсутність шахрайських дій при здійсненні вищевказаного переказу коштів в порядку, визначеному чинним законодавством.

Крім цього, позивач звернулася до Уповноваженою особи із заявою від 31.05.2016, копія якої міститься у справі (а.с. 29), в якій просила задовольнити попередні заяви і випла-тити кошти за договором банківського вкладу.

У відповідь на вказану заяву Уповноважена особа ОСОБА_5 у листі від 08.06.2016 №3237/43, копія якого міститься у справі (а.с. 30), надав позивачу відповідь, в якій повторив зміст відповіді, наданої у листі від 16.12.2015 №11635/43.

Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Законом України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гаранту-вання вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 26 цього Закону вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як визначено у ч. 1 ст. 2 Закону №4452 (у редакції, чинній на час введення тимчасової адміністрації банку):

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах дого-вору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п. 3);

вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківсь-кого рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4).

Як було встановлено судом, позивачу відкрито у ПАТ "Банк "Київська Русь" поточний рахунок №2620572026001, на який зараховано кошти у сумі 195000 грн.

Оскільки, передбачені Законом №4452 гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні положень ст. 2 цього Закону), який, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого на умовах договору банківського рахунку, та з огляду на встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку про належність позивача до вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь".

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 26 Закону №4452 гарантії Фонду не поширюються на відшко-дування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Такі випадки визначені у ч. 4 ст. 26 Закону №4452, однак про їх наявність ніхто з учас-ників справи не стверджував і доказів не надав, а судом таких випадків не встановлено.

Щодо визнання нікчемним правочину відповідно до п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, про що відповідач зазначив у запереченнях, суд зазначає наступне.

Пунктами 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 передбачено, що правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслі-док чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед інши-ми кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2);

- банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи переда-чу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встанов-лених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторо-ни за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

При вирішенні справи суд враховує висновки Вищого адміністративного суду Украї-ни, який неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що право уповноваженої особи Фонду здійснювати перевірку правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних не є абсолют-ним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.

Також, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 №826/1476/15 про те, що перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону №4452 підстав, за яких правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваже-ною особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452 (п. 42). Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом Украї-ни "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Прав-ління Національного банку України від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами Банку (п. 45). Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону №4452 не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46). При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчем-ними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповно-важеною особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону №4452) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ бан-ку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює пов-новаження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочи-ну (п. 48).

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів того, що внаслідок укладення договору банківського рахунку від 19.03.2015 №25819-44-16 ПАТ "Банк "Київська Русь" став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону №4452) та/або того, що умови цього договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окре-мим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутріш-німи документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452).

Посилання відповідача у запереченнях на те, що перерахування коштів у сумі 195000 грн. з рахунку Переяслав-Хмельницького районного споживчого товариства на рахунок по-зивача є правочином щодо зміни права власності на грошові кошти, який спрямований на заволодіння державними коштами, а відповідно порушує публічний порядок та є нікчемним правочином згідно з п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452, ст. 228 ЦК України, суд відхиляє, з огляду на невідповідність таких тверджень висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у п.п. 42, 45, 46 постанови від 04.07.2018 №826/1476/15.

Так, перераховуючи кошти, банк не вчиняє окремого правочину, а виконує свої зобо-в'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Націо-нального банку України від 12.11.2003 №492, і договорами з відповідними клієнтами Банку.

Також, Уповноважена особа не може посилатися на положення ст. 228 ЦК України при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону №4452. Водночас необхідне рішення суду про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України у даному випадку відсутнє.

Таким чином, відповідач не довів перед судом того, що договір банківського рахунку від 19.03.2015 №25819-44-16 та/або операція з перерахування на рахунок позивача коштів у сумі 195000 грн. є нікчемним правочином у силу п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452 чи ст. 228 ЦК України, та правомірність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, чим відповідач пояснює не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк "Київська Русь", які мають право на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Крім цього, суд зауважує і про суперечливість таких заперечень відповідача дійсним обставинам справи та положенням ч. 4 ст. 38 Закону №4452, оскільки у наданих позивачу відповідях відповідачем не повідомлялося про визнання нікчемним правочину та/або засто-сування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Повідомлення позивача про визнання сумнівною операції щодо перерахування коштів у сумі 195000 грн. на рахунок позивача, відкриття кримінального провадження та тимчасове обмеження операцій за вказаним рахунком не є підставами для невідшкодування коштів за вкладом, що передбачені ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 38 Закону №4452, тому посилання відповідача на ці обставини суд відхиляє.

Також суд відхиляє посилання відповідача на рішення виконавчої дирекції Фонду від 19.03.2015 №61, яким запроваджено з 20.03.2015 тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк "Київська Русь", оскільки зарахування на банківський рахунок позивача грошових коштів в сумі 195000 грн. здійснено до запровадження тимчасової адміністрації банку, що відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить вимогам договору банківського рахунку. При цьому суд враховує, що згідно з ч. 2 п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Підсумовуючи вищевикладене, суд, враховуючи відсутність передбачених ст.ст. 26, 36, 38 Закону №4452 підстав для не відшкодування позивачу коштів за рахунок Фонду, дій-шов висновку про те, що гарантії Фонду поширюються на відшкодування позивачу коштів у сумі 195000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону №4452 Уповноважена особа складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа протягом трьох днів з дня отри-мання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 №14, передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інфор-мацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необ-хідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вклад-ника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Доказів того, що після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та лік-відацію Банку і отримання цього рішення Фондом, відповідач включив позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом, або протягом процедури ліквідації подав до Фонду додаткову інформацію про позивача, відповідач до суду не надав, про наявність таких доказів - не зазначив. Водночас, як стверджує позивач і проти чого інші учасники не висловили заперечень, його не включено до вказаного переліку.

Таким чином, враховуючи, що згідно із ст. 26 Закону №4452 позивач набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, але не був включений відповідачем до переліку вкладників з причин, правомірність яких не доведена перед судом, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка порушила право позивача на одержання гарантованої суми відшкодування.

З огляду на встановлення судом протиправної бездіяльності відповідача та з метою захисту і поновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Уповноваженої особи подати Фонду додаткову інформацію про позивача, якому необхідно здійснити виплату відшкодування у сумі 195000 грн. відповідно до договору від 19.03.2015 №25819-44-16.

Отже, вимога позивача про зобов'язання відповідача подати додаткову інформацію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 551,21 грн. згідно з квитанцією №16193247-1 від 29.09.2016.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єк-том владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як визначено у п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 16 Закону №4452 позови, подані проти працівників Фонду, вва-жаються позовами, поданими проти Фонду.

З огляду на задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 551,21 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Фонду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 241-246, пп. 10 п. 1 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 повністю.

2. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на лік-відацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Стрюкову Ірину Олек-сандрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, якій необхідно здійснити виплату відшкодування у сумі 195000 грн. (сто дев'яносто п'ять тисяч) грн. за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, від-повідно до договору від 19.03.2015 банківського рахунку №25819-44-16 в національній валюті.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 копійок) з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач: ОСОБА_1; АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на лікві-дацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Стрюкова Ірина Олександ-рівна; 04071 Україна, м. Київ, вул. Хорива, 11А.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповіда-ча: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 01032, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 33-Б, код ЄДРПОУ 21017660.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко