Ухвала суду № 81562960, 07.05.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3434/19

(1-кп/199/347/19)

УХВАЛА

2019 року травня місяця 07 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді: Дяченко І.В.

секретар судового засідання: Войнової В.К.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12019040630000447 від 28.03.2019 відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора Стариковського Є.В., захисника Ковальчука В.І., обвинуваченого ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник Ковальчук В.І. та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1, вважаючи клопотання прокурора необґрунтованим та просили суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт. Проти чого заперечував прокурор.

Суд вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, а також клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, вважає клопотання прокурора обґрунтованим, а клопотання обвинуваченого та його захисника таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, якій відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Зокрема, ОСОБА_1 обвинувачується у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше сховище, останній вчинив злочин не відбувши покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, та йому, у разі доведення його вини, може бути призначено покарання у виді позбавлення волі.

У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватим у кримінальному правопорушенні, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд вважає, що продовження тримання обвинуваченого під вартою в даному провадженні є виправданим, оскільки з боку сторонніх спостерігачів наявний суспільний інтерес до розгляду цього провадження, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом «поваги до свободи особистості», що знайшло своє відображення в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.

Клопотання та матеріали, надані прокурором, свідчать про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання покладених на нього процесуальних обов'язків, впливати на свідків, які ще не були допитані в судовому засіданні, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Розглядаючи можливість зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на інший, менш суворий, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, вважає, що альтернативні запобіжні заходи є такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 48, 49, 110, 315-317, 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 05 липня 2019 року включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 обов'язків, передбачених КПК України, у сумі 38 420,00 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) гривень.

У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_1 будуть покладені обов'язки:

не відлучатися з міста Дніпра без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

не відвідувати розважальні заклади.

У разі невиконання цих обов'язків до ОСОБА_1 може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

В задоволені клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає.

Суддя:

07.05.2019