Рішення № 81562784, 10.04.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 квітня 2019 року м. Рівне №460/307/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування постанови, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – Департамент ДВС) про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС щодо винесення головним державним виконавцем Рекашовою А.М. постанови від 18.11.2015 про закінчення виконавчого провадження (ВП №42551810) з виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 13.02.2014 про виконання Україною постанови Сарненського районного суду від 17.06.2009 у справі №2а-945, про сплату Україною 2000 євро, після тримісячного строку і до остаточного розрахунку про нарахування простого відсотка в розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

- скасувати зазначену постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 від 18.11.2015 про закінчення виконавчого провадження (ВП №42551810).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями національних судів Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі – Управління ПФУ) зобов’язане здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії, передбаченої статтями 50, 54 ОСОБА_3 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі – Закон №796-XII) з 28 січня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком на відповідний період.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини в справі «Щукін та інші проти України» від 13 лютого 2014 року, позивачу виплатили: 34786,92грн., що еквівалентно 2000 євро, 437,85грн. пені за несвоєчасне виконання рішення та заборгованість зі сплати пенсії, передбаченої статтями 50, 54 ОСОБА_3 № 796-XII за період з 28 січня 2009 року по 22 липня 2011 року в сумі 106620,53грн., присудженої рішеннями національних судів.

Посилаючись на те, що всупереч вимогам ОСОБА_3 України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі – Закон №606-XIV), ОСОБА_3 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV (далі – Закон №3477-IV), рішення національних судів виконане не в повному обсязі (а саме: виплачено присуджену пенсію у меншому розмірі, ніж передбачено ОСОБА_3 № 796-XII), позивач просив задовольнити позовні вимоги та скасувати спірну постанову ДВС.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 16.12.2015 відкрито провадження в адміністративній справі.

Постановою цього ж суду від 16.01.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 16.01.2016 - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2017 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 16.01.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 26.06.2017 відкрито провадження у справі.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 06.09.2017 визнано протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 постанови від 18.11.2015 про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини №59834/09, прийнятого 13.02.2014. Скасовано постанову від 18.11.2015 про закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 апеляційні скарги ОСОБА_4 та Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення, а постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 06.06.2017 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.11.2018 постанову Сарненського районного суду Рівненської області від 06.09.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 04.12.2018 справу №527/4376/15-а передано за підсудністю до Рівненського окружного адміністративного суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2019 адміністративній справі присвоєно єдиний унікальний №460/307/19 та визначено головуючим суддею суддю Дудар О.М.

Ухвалою суду від 19.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву. Підготовче засідання у справі призначено на 28.02.2019.

У підготовче засідання 28.02.2019 сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності. Про причини неявки відповідача суду не повідомлено.

Ухвалою суду від 28.02.2019 підготовче засідання відкладено до 15.03.2019 у зв’язку з повторним витребуванням доказів.

У зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді ухвалою суду від 21.03.2019 підготовче засідання відкладено до 01.04.2019.

У підготовче засідання 01.04.2019 сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності. Про причини неявки відповідача суду не повідомлено.

Враховуючи вимоги ст.ст.181, 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), підготовче засідання проведено за відсутності сторін.

01.04.2019 судом закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено на 10.04.2019.

У судове засідання 10.04.2019 сторони не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності. Причини неявки відповідача суду не відомі.

З урахуванням клопотання позивача, вимог п.1 ч.3 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України, суд розглянув справу за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у порядку письмового провадження.

18.03.2019 до суду від відповідача надійшли витребувані докази, відзиву - не надано. Жодних поважних причин ненадання відзиву у встановлений судом строк відповідачем не зазначено. За таких обставин, враховуючи вимоги ч.6 ст.162 КАС України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Розглянувши позовну заяву, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Сарненський районний суд Рівненської області постановою від 17 червня 2009 року у справі №2а-945 зобов'язав Управління ПФУ з 28 січня 2009 року здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі, кратному до мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50, частини 4 статті 54 ОСОБА_3 № 796-XII (а.а.с.25-26).

У зв'язку з невиконанням цього судового рішення, позивач звернувся до Європейського суду з прав людини із заявою №68467/12 від 9 жовтня 2012 року.

Рішенням від 13 лютого 2014 року №59834/09 у справі «Щукін та інші проти України» (заява №68467/12 та 249 інших заяв) Європейський суд з прав людини (далі – Суд) визнав прийнятними скарги заявників (у тому числі й скаргу ОСОБА_1В.) за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг; констатував порушення Україною названих положень Конвенції та Першого протоколу до Конвенції. Відтак, постановив (п.5): «(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти».

На виконання зазначеного рішення Суду (щодо ОСОБА_1В.) 19.03.2014 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження №42551810 (а.с.222).

У ході виконавчого провадження Міністерство юстиції України (боржник у виконавчому провадженні) сплатило позивачу: еквівалент 2000 євро - 34786,92грн. - відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 19.09.2014 №3573; 106620,53грн. заборгованості з виплати пенсії згідно зі статтями 50, 54 ОСОБА_3 №796-XII, присудженої національними судами - відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 16.09.2015 №2163; пеню в розмірі 437,85грн. за несвоєчасне виконання рішення Суду - відповідно до платіжного доручення Міністерства юстиції України від 16.07.2015 №1748 (а.а.с.232-233).

18 листопада 2015 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 винесла постанову про закінчення виконавчого провадження №42551810 у зв'язку з фактичним та у повному обсязі виконанням рішення Суду на підставі пункту 8 частини першої статей 49, 50 ОСОБА_3 №606-XIV та пункту 5 статті 8 ОСОБА_3 №3477-IV (а.с.8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог ч.2 ст.17 ОСОБА_3 №606-XIV (чинного на дату виникнення спірних відносин), відповідно до цього ОСОБА_3 підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених ОСОБА_3 України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У розумінні цього ОСОБА_3, виконання Рішення Суду передбачає виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; вжиття заходів загального характеру. Відшкодуванням, у розумінні ОСОБА_3 №3477-IV є: а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача (абзаци восьмий, дев’ятий статті 1 ОСОБА_3 №3477-IV).

Відповідно до ч.1 ст.7 ОСОБА_3 №3477-IV, протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва.

Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Згідно з ч.1 ст.8 ОСОБА_3 №3477-IV, виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.10 ОСОБА_3 №3477-IV, з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

За частиною другою цієї статті, додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Згідно з ч.3 статті 10 ОСОБА_3 №3477-IV, відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Частиною першою статті 12 ОСОБА_3 №3477-IV передбачено, що органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані: а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру; б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру; в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва; г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

Наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2013 №1989/5 затверджено Порядок взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі – Порядок №1989/5).

Цей Порядок №1989/5 регламентує питання взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Секретаріат) щодо збору необхідних документів та інформації під час розгляду Європейським судом з прав людини (далі - Європейський суд) заяв зі скаргами на невиконання рішень судів, вжиття заходів щодо їх термінового виконання та заходів з виконання рішень Європейського суду.

Відповідно до пунктів 8-15 Порядку №1989/5, у разі постановлення Європейським судом рішення, відповідно до якого держава зобов'язана виконати рішення національного суду, Секретаріат протягом десяти днів після розміщення на сайті Європейського суду тексту остаточного рішення в справі проти України передає ДВС автентичний переклад відповідного рішення Європейського суду.

У разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом ДВС протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

Якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 7 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду.

Якщо Європейським судом постановлено рішення, за яким передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду майнового характеру, Секретаріат протягом десяти днів після отримання офіційного повідомлення Європейського суду про набуття його рішенням статусу остаточного повідомляє ДВС про необхідність вжиття таких заходів шляхом виплати стягувачу коштів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов'язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року №408.

Якщо кошти, присуджені заявнику рішенням Європейського суду, було виплачено з порушенням строку, встановленого у рішенні Європейського суду, ДВС протягом трьох днів з дати отримання підтвердження сплати пені повідомляє про це Секретаріат із зазначенням причин пропуску строку виплати та дати сплати пені. До зазначеної інформації має бути додано копії платіжних документів, що підтверджують сплату пені.

Якщо рішенням Європейського суду передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду, Секретаріат надає ДВС практичну допомогу та роз'яснення щодо виконання.

У разі необхідності Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини може ініціювати проведення перевірки дій чи бездіяльності посадових осіб ДВС, якщо такі дії чи бездіяльність впливають на забезпечення представництва держави у Європейському суді та виконання рішення Європейського суду з прав людини. Про результати перевірки керівництво ДВС повідомляє Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини протягом трьох днів після її проведення.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.49 ОСОБА_3 №606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Спірним питанням у межах правовідносин між сторонами є встановлення того, чи було здійснено фактичне виконання у повному обсязі рішення Суду від 13.02.2014 у справі «Щукін та інші проти України» щодо одного із заявників – ОСОБА_1 (позивача у даній справі).

Як встановлено судом, звернення з цим позовом зумовлено нарахуванням і виплатою позивачу пенсії у розмірі меншому аніж, на думку позивача, належало сплатити, а також через те, що фактично рішення національного суду виконано з пропуском тримісячного строку, встановленого Судом у згаданому рішенні від 13.02.2014 у справі «Щукін та інші проти України», що, на думку позивача, передбачає необхідність нарахування пені за таку затримку відповідно до цього ж рішення Суду, чого на дату прийняття спірної постанови державного виконавця зроблено не було.

Відповідно до постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 17.06.2009 у справі №2а-945/2009 (у зв’язку з тривалим невиконанням якої позивач звернувся до Суду), ОСОБА_1 має право на нарахування та, відповідно, отримання пенсії відповідно статей 50, 54 ОСОБА_3 №796-ХІІ.

За правилами ст.50 ОСОБА_3 №796-ХІІ, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст.54 ОСОБА_3 №796-ХІІ, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій за вказаним ОСОБА_3 є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно зі ст.28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV), встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 №523.

Ця постанова у період спірних правовідносин була чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідали положенням статей 50, 54 ОСОБА_3 України №796-ХІІ.

ОСОБА_3 України «Про внесення змін до ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI (далі - Закон №3491-VI) Прикінцеві положення ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 28.12.2010 №2857-VI (далі - Закон №2857-VI) було доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 ОСОБА_3 №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік (пункт 7 ОСОБА_3 №3491-VI).

Як зазначено судом вище, виконавчим документом у даній справі є рішення Суду, яким зобов'язано виконати рішення національних судів щодо виплати ОСОБА_1 пенсії згідно з вимогами статей 50, 54 ОСОБА_3 №796-XII.

При цьому спірним періодом такої виплати в межах заявлених вимог є період з 28 січня 2009 року по 22 липня 2011 року.

Таким чином, з огляду на зміни правового регулювання відносин щодо виплати пенсій, зокрема, особам, які мають на неї право відповідно до ОСОБА_3 №796-ХІІ, суд зазначає, що з 28 січня 2009 року і до 22 липня 2011 року позивач мав право на отримання пенсійних виплат, нарахованих відповідно до статей 50, 54 ОСОБА_3 №796-ХІІ в повному обсязі, оскільки після вказаної дати такі виплати здійснювалися в порядку і розмірах, які визначав уряд, виходячи з фінансових ресурсів Державного бюджету України на відповідний рік.

У силу вимог ст.54 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлено в розмірі, що діяв у грудні 2008 року, тобто – 498 гривень (ст.58 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2009 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI).

ОСОБА_3 України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 №1646-VI встановлено наступний розмір прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 1 листопада 2009 року - 573 гривні, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривні, з 1 грудня - 734 гривні.

У силу вимог ст.21 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 №2857-VI, прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць, установлено в розмірі: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня – 800 гривень.

Таким чином, у період з 28 січня 2009 року і до 22 липня 2011 року, величина прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, збільшувалася наступним чином:

- з 01.01.2009 – 498 гривень;

- з 01.11.2009 – 573 гривні;

- з 01.01.2010 – 695 гривень;

- з 01.04.2010 – 706 гривень;

- з 01.07.2010 – 709 гривень;

- з 01.10.2010 – 723 гривні;

- з 01.12.2010 – 734 гривні;

- з 01.01.2011 – 750 гривень;

- з 01.04.2011 – 784 гривні.

Відповідно, змінювалася і встановлена законодавством величина державної пенсії, яка належала до виплати позивачу згідно зі ст.ст.50, 54 ОСОБА_3 №796-ХІІ. В силу вимог ст.54 ОСОБА_3 №796-ХІІ і ст.28 ОСОБА_3 №1058-ІV, така державна пенсія повинна виплачуватися у розмірі, не нижчому 8 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а саме повинна становити:

- з 01.01.2009 – 3984 гривні;

- з 01.11.2009 – 4584 гривні;

- з 01.01.2010 – 5560 гривень;

- з 01.04.2010 – 5648 гривень;

- з 01.07.2010 – 5672 гривні;

- з 01.10.2010 – 5784 гривні;

- з 01.12.2010 – 5872 гривні;

- з 01.01.2011 – 6000 гривень;

- з 01.04.2011 – 6272 гривні.

Поряд з цим, згідно з розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області від 07.05.2012 №144054 та протоколом про індивідуальний перерахунок від 14.05.2012, нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, присудженої йому національними судами згідно з вимогами статей 50, 54 ОСОБА_3 № 796-XII в сумі 106620,53грн., здійснено, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розмірі 498 гривень (а.а.с.229-230).

Суд, перевіривши на підставі вищезазначених документів правильність перерахунку лише основної пенсії, зазначає, що позивачу за період з 28 січня 2009 року і до 22 липня 2011 року було здійснено доплату у незмінній сумі - 3329,00грн. щомісячно, в той час як така доплата повинна становити:

- з 01.01.2009 – 3329,00 грн.;

- з 01.11.2009 – 3929,00 грн.;

- з 01.01.2010 – 4905,00 грн.;

- з 01.04.2010 – 4993,00 грн.;

- з 01.07.2010 – 5017,00 грн.;

- з 01.10.2010 – 5129,00 грн.;

- з 01.12.2010 – 5217,00 грн.;

- з 01.01.2011 – 5345,00 грн.;

- з 01.04.2011 – 5617,00 грн.

Так само позивачу не в повному обсязі було перераховано додаткову пенсію.

Обставини щодо часткового виконання зобов’язання за рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17.06.2009 у справі №2а-945/2009 (у зв’язку з тривалим невиконанням якого позивач звернувся до Суду) підтверджені листом Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області від 06.10.2015 №2699/07, адресованому головному державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 (а.а.с.227-228).

Не зважаючи на це, останньою було винесено спірну постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС ОСОБА_2 при винесенні спірної постанови не з'ясувала обставин щодо неодноразового збільшення у період з 2009 року по 22 липня 2011 року розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відповідно і розміру мінімальної пенсії за віком та не перевірила належне виконання рішення національного суду (виходячи з такого критерію, як розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений у кожному періоді з 2009 року по 22 липня 2011 року; розмір виплат, що підлягали виплаті позивачу відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 ОСОБА_3 №796-ХІІ; розмір фактично проведених виплат на користь позивача).

Отже, спірна постанова про закриття виконавчого провадження є передчасною та безпідставною.

При цьому, суд бере до уваги ті обставини, що державними виконавцями вживалися заходи для виконання рішення Суду. Зокрема, Управлінню Пенсійного фонду України у Сарненському районі Рівненської області, Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства юстиції України надсилалися вимоги державного виконавця від 22.05.2015 №614/22, від 13.07.2015 №20-2./64/22, від 09.09.2015 №15-64/20./22 (а.а.с.224-225, 231). Проте, вказані заходи до фактичного і в повному обсязі виконання рішення Суду не призвели.

Крім того, суд зазначає, що пеню за несвоєчасне виконання рішення Суду (в частині справедливої сатисфакції) Міністерство юстиції України сплатило згідно з платіжним дорученням від 16 липня 2015 року №1748. Та обставина, що заборгованість за рішеннями національних судів Міністерство юстиції України сплатило ще пізніше, 16 вересня 2015 року, не є підставою для нарахування пені відповідно до підпункту "b" пункту 5 резолютивної частини рішення Суду "Щукін та інші проти України".

Згідно з ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.17 ОСОБА_3 №3477-IV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не перевірено виконання рішення національного суду в рамках проведення дій з виконання рішення Суду в частині забезпечення виконання заходів індивідуального характеру та безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, враховуючи факт неналежного вчинення державним виконавцем дій у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду, які призвели до прийняття передчасної постанови про закінчення виконавчого провадження та порушення конституційного права особи на ефективний судовий захист свого порушеного права, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову ОСОБА_1 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення.

У силу вимог ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул.Шевченка, 119, смт.Степань, Сарненський район, Рівненська область, 34560, РНОКПП НОМЕР_1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул.Городецького, 13, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 постанови від 18 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження №42551810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі «Щукін та інші проти України» щодо ОСОБА_1.

Скасувати постанову головного державного виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 18 листопада 2015 року про закінчення виконавчого провадження №42551810 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року у справі «Щукін та інші проти України» щодо ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 квітня 2019 року.

Суддя Дудар О.М.