Рішення № 81562706, 02.05.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1114/19

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Гнітько О.О.,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат, про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2019 року ОСОБА_4 /надалі - позивач; ОСОБА_4А./ звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /надалі - відповідач; МО України/ про визнання протиправним та скасування пункту 18 Протоколу № 33 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 15 березня 2019 року в частині відмови в призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та зобов'язання Міністерства оборони призначити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду з 01 лютого 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової службу при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням того, що відповідно до п. "б" ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та вжиття заходів до її виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при зверненні із заявою про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 були подані всі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, зокрема, документи, які підтверджують причинний зв'язок отриманих ним поранень із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Не зважаючи на це, Міністерство оборони України безпідставно відмовило в призначенні одноразової грошової допомоги.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1114/19, клопотання позивача про залучення третьої особи задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат /надалі - ОСОБА_1 ОВК/, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14:00 02 травня 2019 року, витребувано докази.

08 квітня 2019 року до суду надійшли пояснення ОСОБА_1 ОВК на адміністративний позов /а.с. 39/, у яких представник третьої особи просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивачем не подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення. Крім того, зазначає, що заявником подано неправдиві відомості, що підтверджено листом архіву від 28.12.2017 №6/3/1-1414.

26 квітня 2019 року електронною поштою та 02.05.2019 засобами поштового зв'язку до суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позову заяву /а.с. 61-72, 75-80/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_4 подано неповний пакет документів, а саме, не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зазначає, що у пакетів документів, поданих позивачем, відсутні документи, які б підтверджували його госпіталізацію та надання медичної допомоги у лікувальному закладі після отримання мінно-вибухової травми, контузії головного мозку, лікування якої мало відбуватися у стаціонарних умовах. Вказує про недостовірність наданої позивачем архівної довідки за №6/3/0-503 від 04.10.2017.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_4 проходив строкову військову службу з 27.03.1982 по 18.07.1984, що підтверджується військовим квитком серії НО №4515030, копія витягу з якого наявна у матеріалах справи /а.с. 21, 51-52/.

Позивач пояснив у позовній заяві, що період проходження строкової військової служби зокрема, проходив військову службу в обмеженому контингенті радянських військ в Республіці Афганістан, що відповідачем не заперечується.

У висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 30 грудня 2015 року №2672/ж зазначено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1984 році /а.с. 18, 46/. Обставини справи у вказаному висновку зазначені зі слів позивача ОСОБА_4 /зворот а.с. 46/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №33 від 05.01.2016) зазначено, що вогнепальні осколкові поранення голови, лівої руки та правої ноги (контузія головного мозку в 1984 році) старшого сержанта у відставці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2670/ж від 30.12.2015 Київського міського клінічного бюро СМЕ, які у подальшому призвели до розвитку: Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ у вигляді після-травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ст., прогресуючого кризового перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, розсіяною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, мнестичним зниженням, частими лікворо-гіпертензивними кризами, емоційно-вольовою нестійкістю. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з лікворо-динамічним синдромом, центральної вестибулярної дисфункції ІІІ ст., стійко вираженим цефалгічним синдромом. Двобічної сенсоневральної приглухуватості.", що підтверджено військово-обліковими та медичними документами. Поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 17, 45/.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0190581 ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності з 01.02.2016, поранення (контузія), захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 43/.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0564495 ОСОБА_4 повторно встановлено другу групу інвалідності з 17.01.2018, поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії /а.с. 16, 44/.

29.11.2018 позивач звернувся до військового комісара із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням другої групи інвалідності /а.с. 42/.

Рішенням ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року у справі №816/1629/18, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа: ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано пункт 16 протоколу №16 від 09 лютого 2018 року Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та прийняти відповідне рішення. В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 23-34/.

Відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, ОСОБА_1 ОВК направив до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок від 03 грудня 2018 року №12/2953 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, який з 17.01.2018 визнаний інвалідом ІІ групи, до якого додано документи, та зазначено, що командування вважає, що ОСОБА_4 не має права на отримання зазначеної грошової допомоги /а.с. 41/.

До вказаного висновку ОСОБА_1 ОВК було додано: заяву /а.с. 42/, копію рішення ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 16.07.2018 у справі №816/1629/18, копію постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018, копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серії АВ №0190581 від 01.02.2016 /а.с. 43/, копію довідки МСЕК про встановлення відсотка працездатності серії АВ №0564495 від 17.01.2018 /а.с. 44/, копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва) /а.с. 475, копію висновку судово-медичного експерта /а.с. 46/, копію військового квитка /а.с. 51-52/, копію посвідчення інваліда війни, копії паспорту та ідентифікаційного номеру, згоду на обробку персональних даних.

Розглянувши подані документи комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, якого 18.07.1984 звільнено зі строкової служби та 01.02.2016 визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія АВ №0190581 від 01.02.2016), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2013 року №975. Зазначено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 30.12.2015 №2672/ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії від 05.01.2016 №33, який подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008№402, які не подано на розгляд комісії. Крім цього, заявником подано неправдиві відомості, що підтверджено листом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів) від 28.12.2017 №6/3/1-1414, тобто документально не підтверджено, факт отримання поранення та умови, за яких воно сталося. Наявність рубців не визначає їх походження (отримані в бою чи наприклад, на господарських роботах) (п. 18 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.03.2019 №33, копія витягу з якого наявна в матеріалах справи /а.с. 53-54/).

ОСОБА_1 обласного військового комісаріату від 22.03.2019 №12/772 позивача повідомлено, що відповідно до рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат (протокол № 33 від 15.03.2019, пункт 18) ОСОБА_4 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги /а.с. 55/.

Не погодившись з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, оформленим пунктом 18 протоколу від 15.03.2019 № 33, щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (надалі - Закон № 2232-ХІІ).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-ХІІ), у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно пунктом "б" частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Водночас, у відповідності до статті 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Застосовані судом норми права дають підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-2 Закону № 2011-XII.

Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статтею 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

Водночас, обов'язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у статті 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

Щодо того, чи може вважатися витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії, належним документом, який свідчить про причини та обставини поранення, суд виходить з наступного.

Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

У відповідності до пункту 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд військово-лікарськими комісіями з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних військово-лікарських комісій для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Відповідно до пункту 21.3 зазначеного вище Положення, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні військово-лікарські комісії; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні військово-лікарські комісії цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Згідно пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови військово-лікарських комісій про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до пункту 21.7 Положення № 402 постанова військово-лікарських комісій про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, військово-лікарськими комісіями можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (пункт 21.8 Положення № 402).

З огляду на викладене, відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Отже, відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами, що містять достовірні відомості про зазначені обставини.

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Як свідчить зміст пункту 11 Порядку № 975, питання призначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, носить заявницький характер, тобто розглядається виключно за ініціативою заявника.

Цим же пунктом Порядку встановлено, що про необхідність додання до заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, у тому числі, документа про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Згідно пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Разом з цим, пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 530) встановлено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

У разі настання інвалідності подаються такі документи:

висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом (додаток 13);

заява про виплату одноразової грошової допомоги (додаток 12);

копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності;

копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва);

витяг з наказу командира військової частини про виключення зі списків особового складу частини (для військовослужбовців строкової військової служби - копія військового квитка);

копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації;

копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою);

копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що за зверненням особи за призначенням одноразової грошової допомоги, уповноважений орган (обласний військовий комісар за місцем проживання цієї особи) оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України затверджений пунктом 11 Порядку № 975 перелік документів для призначення такої допомоги. Своєю чергою, розпорядник бюджетних коштів в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі зазначених документів приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Водночас, відсутність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, зокрема, про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не встановлює обов'язку Міністерства оборони України для їх витребування та доведення (за відсутності таких документів), що позивач отримав поранення (контузію, травму, каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення, або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, оскільки відповідна комісія Міністерства оборони України приймає рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги виключно на підставі документів, які надійшли від обласного військового комісаріату.

Разом з цим, відповідальними за повноту та достовірність документів, визначених пунктом 11 Порядку № 975, є заявник та обласний військовий комісаріат за його місцем проживання.

З огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи.

Відтак суд приходить висновку, що документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище норм права викладено у постанові Верхового Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18 (провадження №К/9901/58778/18).

Надана відповідачу разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги копія витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії не містить інформацію про обставини поранення позивача, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а містить посилання виключно на висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2672/ж від 30.12.2015 Київського міського клінічного бюро СМЕ.

Надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 30 грудня 2015 року №2672/ж та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 05 січня 2016 року №33, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Зокрема, як встановлено судом, висновки спеціаліста у галузі медичної експертизи від 30 грудня 2015 року №2672/ж, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, які могла мати місце у 1984 році. Зазначено, що обставини, за яких позивач отримав поранення, записані з його слів.

Водночас, як свідчить зміст витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 05 січня 2016 року №33, він постановлений на підставі висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 30 грудня 2015 року №2672/ж, у якому відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.

Позивачем надано до ОСОБА_1 ОВК копію архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів м. Санкт-Петербург) від 04.10.2017 №6/3/0-503, у якій зазначено, що сержант строкової служби в/ч51932 (Кабул ДРА) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, прибув до в/ч пп94777 (ВГ Кабул ДРА) 19.04.1984 з численними осколочними пораненнями голови (контузія головного мозку), рваною раною лівої кістки і з осколками в правій нозі. Знаходився на лікуванні по 22.06.1984. Пізніше вибув в МПП в/ч51932 (Кабул ДРА) на долікування.

Однак, на письмовий запит ОСОБА_1 ОВК №10/2374 від 27.11.2017 /а.с. 48/, надісланий з метою перевірки вказаної у довідці інформації, надано відповідь листом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів м. Санкт-Петербург) від 28.12.2017 №6/3/1-1414 /а.с. 49/, у якому зазначено, що архів не володіє інформацією про поранення, захворювання та травми ОСОБА_4, архівна довідка позивачу не оформлювалася та не видавалася. У наданій копії довідки - реквізити, формулювання архівом не застосовуються, підпис працівника архіву не відповідає оригіналу, архівний номер історії хвороби "732256" надрукований заявником довільно.

До вказаного листа від 28.12.2017 №6/3/1-1414 Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів м. Санкт-Петербург) також додано копію відповіді, яка надавалася ОСОБА_4 за №6/3/0-503 від 04.10.2017 /а.с. 50/, за змістом якої ОСОБА_4 на його звернення від 28.08.2017 було повідомлено, що в колекції історій хвороб воїнів-інтернаціоналістів Афганістану, які зберігаються в архіві військово-медичних документів МО РФ, в історії хвороби позивача немає. В документах групового обліку поранених та хворих в/ч пп94777 (ВГ Кабул ДРА), що надійшли на зберігання в архів не у повному об'ємі, свідчень про ОСОБА_4 за вказаний позивачем період січень-липень 1984 р. також немає. Документи групового обліку поранених і хворих МПП в/ч пп51932 (Кабул ДРА) на зберігання в архів не надходили. Для подальшого пошуку запитуваних позивачем відомостей по фондам лікувальних установ просять уточнити дату (місяць, рік) поранення, захворювання, травми, строки лікування, номер та дислокацію лікувальної установи, у яких ОСОБА_4 закінчив лікування.

Отже, листом Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації (філіал військово-медичних документів м. Санкт-Петербург) від 28.12.2017 №6/3/1-1414, до якого було додано копію відповіді, яка надавалася ОСОБА_4 за №6/3/0-503 від 04.10.2017, повністю спростовано відомості, які зазначені у архівній довідці, копія якої надавалася позивачем до ОСОБА_1 ОВК, відтак, суд не бере до уваги вказану вище копію архівної довідки, оскільки остання не є достовірним доказом у розумінні ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, ОСОБА_4 не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 30 грудня 2015 року №2672/ж та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії від 05 січня 2016 року №33, в обставинах цієї справи не є належними документами, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

Щодо посилання позивача на судової рішення у справі № 816/1629/18, які набрали законної сили, суд виходить з наступного.

Частиною 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Відтак надана судом правова оцінка певним фактами при розгляді іншої справи №816/1629/18 не є обов'язковою для суду у даній справі.

Натомість, частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, висновки щодо застосування наведених вище норм права, які викладено у постанові Верхового Суду у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі №822/220/18 (провадження №К/9901/58778/18), є обов'язковими для врахування судом у даній справі.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене пунктом 18 протоколу засідання комісії від 15 березня 2019 року №33, яким ОСОБА_4 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, прийнято на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що визначені законодавством України та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Міністерства оборони України подати у місячний строк до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає про відсутність підстав для його задоволення з огляду на відмову у задоволенні адміністративного позову, а також враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 205, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 39600) до Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (ідентифікаційний код 07851296, вул. Шевченка, 78-А, м. Полтава, 36039), про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 травня 2019 року.

Суддя С.С. Сич