Рішення № 81562362, 26.04.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/10016/18

2/310/607/19

РІШЕННЯ

Іменем України

26 квітня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 представників відповідача Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», начальника Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Бердянського морського порту) ОСОБА_5 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказів, поновлення в займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконною бездіяльності,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Адміністрація морських портів України», начальника Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» ОСОБА_5 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказів, поновлення в займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконною бездіяльності, мотивуючи свої вимоги наступним. Наказом від 17 березня 2014 року № 41-к позивача було призначено на посаду начальника служби морської безпеки Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Наказом від 21 липня 2017 року № 84/к його переведено на посаду офіцера охорони порту (начальника СМБ) СМБ. Наказом начальника БФ ДП «АМПУ» ОСОБА_5 від 29 жовтня 2018 року № 154-к ОСОБА_1 звільнено з 29 жовтня 2018 року за прогули без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України, підставою звільнення зазначено: матеріали щодо ОСОБА_1, вказівка начальника філії ОСОБА_5 від 29 жовтня 2018 року. Копію наказу про звільнення та трудову книжку позивач отримав 05 листопада 2018 року. Для визначення, чи мав місце прогул, необхідно встановити причини відсутності працівника на робочому місці, і тільки за умови встановлення неповажності причин відсутності у роботодавця є підстави для застосування дисциплінарного стягнення. У вищевказаному наказі не зазначено, коли саме мав місце прогул, але в період з 18 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 дійсно не виконував посадових обов’язків у зв’язку із неправомірними діями роботодавця. 18 жовтня 2018 року начальником БФ ДП «АМПУ» видано наказ № 150-к «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту - начальника СМБ ОСОБА_1І.», п. 1 якого офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1 з 18 жовтня 2018 року відсторонено від роботи строком на один місяць з наступним направленням на атестацію в ДП «АМПУ» до служби СМБ. П. 4 наказу надано вказівку групі реєстрації та контролю – бюро перепусток заблокувати електронну перепустку ОСОБА_6 Вказаний наказ доведений до відома позивача 18 жовтня 2018 року. У зв’язку з цим ОСОБА_1 був позбавлений можливості бути на робочому місці та виконувати посадові обов’язки, тому причини його відсутності на робочому місці були поважними. Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення за здійснений працівником прогул в розумінні положень ст. 149 КЗпП України, оскільки письмові пояснення від позивача не відбиралися, не вирішувалось питання щодо ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяної шкоди, не з’ясовувались обставини, за яких позивач був відсутній на робочому місці. Крім того, звільнення відбулось без погодження з органом первинної профспілкової організації на підприємстві, що є порушенням ч. 1 ст. 43 КЗпП. На підставі ст.ст. 233, 235 КЗпП України позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого на час звернення ОСОБА_1 до суду складає 14 847,30 грн.

Крім того, позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню накази начальника БФ ДП «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Бердянського морського порту) від 18 жовтня 2018 року № 150-к та від 24 жовтня 2018 року № 151-к, виходячи з наступного. Наказом № 150-к «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1І.» офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1 з 18 жовтня 2018 року відсторонено від роботи строком на один місяць з наступним направленням на атестацію в ДП «АМПУ» до служби СМБ. З тексту наказу вбачається, що підставою відсторонення від роботи є те, що в процесі перевірки було виявлено ряд порушень, в тому числі – згідно наказу від 14 березня 2016 року № 60 «Про проведення у 2016 році атестації працівників керівного складу БФ ДП «АМПУ» офіцер охорони порту-начальник СМБ ОСОБА_1 у зв’язку із находженням на лікарняному не пройшов атестацію, тобто із змісту наказу можливо прийти до висновку, що причиною відсторонення є не проходження у 2016 році атестації. На час проведення атестації у 2016 році позивач перебував на іншій, ніж станом на час прийняття наказу № 150-к, посаді. Він займав посаду начальника служби морської безпеки Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Наказом № 84/к від 21 липня 2017 року позивача переведено на посаду офіцера охорони порту (начальника СМБ). Нова посада передбачає нові функціональні обов’язки. З огляду на зміну посадових обов’язків позивача проходження або не проходження атестації на іншій посаді не може бути підставою оцінювання кваліфікаційних здібностей працівника за новою посадою. Позивачу не доводилось до відома рішення роботодавця про затвердження графіка проведення атестації у 2018 році та її дату в передбачений ст. 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників» строк. Ст. 46 КЗпП України, Закон України «Про професійний розвиток працівників» не містять такої підстави для відсторонення, як не проходження атестації. З огляду на наведене вважає наказ про відсторонення від роботи незаконним. 05 листопада 2018 року разом з наказом про звільнення позивачем отримано копію наказу від 24 жовтня 2018 року № 151-к «Про внесення змін до наказу № 150-к від 18 жовтня 2018 року «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1І.», відповідно до якого п. 1 наказу № 150 було викладено в новій редакції та зазначено про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 18 жовтня 2018 року строком на один місяць з оплатою згідно штатного розпису із робочим днем з 08 год. до 17 год., вихідними суботою та неділею, з наступним направленням на атестацію в ДП «АМПУ» до служби СМБ. Оскільки незаконним та таким, що підлягає скасуванню є наказ від 18 жовтня 2018 року № 150-к, то відповідно незаконним є і наказ про внесення змін до нього. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Наказ від 24 жовтня 2018 року № 151-к не відповідає поняттю і смислу «відсторонення від посади», що передбачені КЗпП України. Із змісту наказу № 151-к можливо прийти до висновку, що ним фактично передбачено процедуру тимчасового переводу на іншу посаду, а не відсторонення від посади. Підстав переводу на іншу роботу, передбачених ст. 33 КЗпП України, на час видачі наказу від 24 жовтня 2018 року № 151-к, не існувало. Вказаний наказ передбачає внесення змін за минулий період, що унеможливлює його реалізацію та виконання із зазначеної у ньому дати – 18 жовтня 2018 року.

Перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, 17 жовтня 2018 року позивач звернувся із заявою про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17 жовтня 2018 року, до якої були долучені всі необхідні документи, передбачені ст.ст. 18, 20 Закону України «Про відпуски», однак, вказану заяву по суті начальником БФ ДП «АМПУ» ОСОБА_7 розглянуто не було, відпуску позивачу не надано. ОСОБА_1 вважає, що є очевидним факт нехтування чинним законодавством та його правами з боку начальника БФ ДП «АМПУ».

Просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника БФ ДП «АМПУ» від 29 жовтня 2018 року № 154-к про розірвання трудового договору, яким позивача звільнено з 29 жовтня 2018 року за прогули без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України); поновити його на посаді офіцера охорони порту (начальника служби морської безпеки) БФ ДП «АМПУ» (Адміністрації Бердянського морського порту); стягнути з ДП «АМПУ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з часу звільнення по час прийняття рішення по справі; визнати незаконними та скасувати накази відповідача від 18 жовтня 2018 року № 150-к про його відсторонення від роботи та від 24 жовтня 2018 року 151-к про внесення змін до наказу № 150-к; стягнути з ДП «АМПУ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року в розмірі 3 849,30грн.; визнати незаконною бездіяльність начальника БФ ДП «АМПУ» (Адміністрація Бердянського морського порту) ОСОБА_5 щодо розгляду заяви позивача від 17 жовтня 2018 року про надання відпуски по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та зобов’язати останнього негайно розглянути зазначену заяву.

Відповідачем БФ ДП «АМПУ» до суду було надано відзив, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав з огляду на наступне. Наказом ДП «АМПУ» від 10 жовтня 2018 року № 254 була створена комісія підприємства з проведення внутрішнього розслідування стосовно роботи служби морської безпеки Бердянської філії ДП «АМПУ». В процесі перевірки було виявлено ряд порушень, у тому числі той факт, що ОСОБА_1 не пройшов атестацію згідно наказу ДП «АМПУ» від 14 березня 2016 року № 60 «Про проведення у 2016 році атестації працівників керівного складу БФ ДП «АМПУ». В зв’язку із наведеним, відповідно до приписів ст. 46 КЗпП України було видано наказ відповідача від 18 жовтня 2018 року № 150-к «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1І.» з 18 жовтня 2018 року на один місяць з наступним направленням на атестацію в ДП «АМПУ». Окремим дорученням заступника голови з морської та внутрішньої безпеки ДП «АПМУ» від 24 жовтня 2018 року № 157, яке є обов’язковим для філії, у зв’язку з проведенням внутрішнього розслідування відповідача зобов’язано забезпечити прибуття ОСОБА_1 26 жовтня 2018 року о 14 год. до відділу внутрішньої безпеки ДП «АМПУ» для з’ясування обставин та отримання від нього пояснень. На виконання окремого доручення наказом БФ ДП «АМПУ» від 24 жовтня 2018 року № 151-к внесені зміни до наказу № 150-к від 18 жовтня 2018 року «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1І.», згідно якого ОСОБА_1 тимчасово відсторонено від роботи з оплатою згідно штатного розпису із забезпеченням робочого місця, надано вказівку бюро перепусток про розблокування перепустки позивача. Також видано наказ від 24 жовтня 2018 року № 237 «Про відрядження офіцера охорони порту (начальника СМБ) ОСОБА_1 до м. Одеси» з 25 по 27 жовтня 2018 року до СМБ ДП «АМПУ» для з’ясування обставин та отримання від нього пояснень. З метою доведення змісту зазначених наказів до відома ОСОБА_1 та забезпечення його явки до ДП «АМПУ» 26 жовтня 2018 року начальником відділу управління персоналом БФ ОСОБА_8 в присутності свідків було здійснено телефонний дзвінок на службовий номер позивача та йому доведено до відома зміст зазначених наказів, запропоновано з’явитися на роботу для отримання їх копій та оформлення виїзду у відрядження 25 жовтня 2018 року, на що ОСОБА_1 відповів, що на теперішній час він не перебуває у м. Бердянську. Позивач не з’явився на робоче місце до філії ні 24 жовтня 2018 року, ні 25 жовтня 2018 року, у зв'язку з чим начальником ВУП ОСОБА_8 у присутності свідків 25 жовтня 2018 року об 11-30 год. було здійснено телефонний дзвінок на службовий номер ОСОБА_1 з метою встановлення причин його відсутності на робочому місці та надання відповідних пояснень. ОСОБА_1 відповів, що йому невідомо, в якості кого він повинен знаходитися на робочому місті, на що йому було зазначено, що ОСОБА_1 повинен знаходитися з 08-00 год. 24 жовтня 2018 року згідно штатного розпису в якості офіцера з охорони порту (начальника СМБ), але як відсторонена особа. ОСОБА_1 зазначив, що з’явиться до адміністрації Бердянської філії з адвокатом, пояснення надавати він не зобов’язаний. Станом на 16-30 год. 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 до філії не з’явився, пояснень щодо своєї відсутності на робочому місці не надав, про що складено відповідний акт від 25 жовтня 2018 року. В зв’язку з ухиленням ОСОБА_1 від прибуття на робоче місце та надання пояснень щодо відсутності його на роботі 24 жовтня 2018 року та 25 жовтня 2018 року на адресу позивача кур’єрською поштою було направлено копію наказу від 24 жовтня 2018 року № 151-к та запрошення про прибуття до адміністрації порту для ознайомлення з наказом та надання пояснень про відсутність на робочому місці 25 жовтня 2018 року, однак, вказані документи позивачем прийняті не були, в зв’язку із чим їх повернуто до філії. На виконання наказу від 24 жовтня 2018 року № 151-к бюро перепусток філії було розблоковано перепустку ОСОБА_1 на протязі 24, 25, 26 та 29 жовтня 2018 року, але позивач для заходу на територію Бердянського морського порту перепусткою не користувався, згідно табелю обліку робочого часу філії був відсутнім в зазначені дні на робочому місці. Приймаючи до уваги факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин на протязі чотирьох робочих днів, умисного ухилення його від прибуття на роботу для з’ясування обставин та надання пояснень, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України 29 жовтня 2018 року було видано наказ № 154-к «Про розірвання трудового договору» з офіцером охорони порту (начальником СМБ) ОСОБА_1 за прогули без поважних причин. Одночасно 29 жовтня 2018 року за № 11-06-34/250 на ім’я голови первинної профспілкової організації Бердянського морського торговельного порту спрямоване подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул), відповідь на яке до теперішнього часу не отримана. Відповідач вважає, що звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин здійснено у відповідності з діючим законодавством про працю.

В частині відсторонення від роботи відповідачем було зазначено наступне. Наказом БФ ДП «АМПУ» від 18 жовтня 2018 року № 150-к «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1І.» останній був відсторонений від роботи з 18 жовтня 2018 року на один місяць у зв’язку з тим, що ОСОБА_1, як працівник керівного складу (начальник СМБ) Бердянського філіалу ДП «АМПУ», не проходив перевірку знань (атестацію) більше трьох років, що встановлено внутрішнім розслідуванням згідно наказу ДП «АМПУ» від 10 жовтня 2018 року № 254. Наказом по філії від 14 березня 2016 року № 60 «Про проведення у 2016 році атестації працівників керівного складу БФ ДП «АМПУ» затверджено графік роботи атестаційної комісії філії, згідно якого ОСОБА_1 повинен пройти атестацію 21 квітня 2016 року, однак він проігнорував необхідність проходження атестації і з 25 квітня 2015 року отримав листок непрацездатності, згідно якого перебував на лікарняному до 21 травня 2016 року. Окремим дорученням заступника голови з морської та внутрішньої безпеки ДП «АПМУ» від 24 жовтня 2018 року № 157 у зв’язку з проведенням внутрішнього розслідування СМБ філії згідно наказу від 10 жовтня 2018 року № 254 філію зобов’язано забезпечити прибуття ОСОБА_1 26 жовтня 2018 року до відділу внутрішньої безпеки ДП «АМПУ» не для проходження атестації, а для отримання пояснень від нього з метою об’єктивного розгляду та з’ясування обставин не проходження атестації, про що ОСОБА_1 було повідомлено. Однак, ОСОБА_1 на роботу не з’явився, до ДП «АМПУ» для пояснень не прибув.

Позовна вимога стосовно бездіяльності начальника БФ ДП «АМПУ» щодо розгляду заяви позивача від 17 жовтня 2018 року про надання йому відпустки по догляду за дитиною не може бути предметом розгляду у зазначеній справі. Крім того, за заявою ОСОБА_1 це питання було предметом перевірки Головного управління держпраці у Запорізькій області. Згідно акту інспекторського відвідування від 26 листопада 2018 року № ЗП 2281/582/АВ порушень з питання про надання відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_1 не встановлено. Просив відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що 17 жовтня 2018 року він написав заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною. Коли 18 жовтня 2018 року він прийшов на роботу, його не пустили на територію і сказали, щоб він приходив через місяць. ОСОБА_1 просив повідомити про результати розгляду його заяви, але відповідь не отримав, причину відсторонення йому не пояснили, будь-які документи не надали, особисті речі позивач з роботи не забрав. Про наказ від 24 жовтня 2018 року № 237-кв про відрядження йому відомо не було, але виконання цього наказу було неможливим, оскільки ОСОБА_1 був відсторонений від виконання трудових обов’язків. Просив його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача позов підтримала з викладених в ньому підстав та зазначила, що відповідачем було порушено процедуру відсторонення та звільнення позивача з роботи, а також безпідставно не розглянуто його заяву про надання відпустки по догляду за дитиною. Звільняючи ОСОБА_1 з посади, відповідач не довів неповажності відсутності позивача на роботі, в наказі про звільнення не зафіксовано, коли мав місце прогул. ОСОБА_1, дійсно, не виконував трудові обов’язки у зв’язку з його відстороненням від роботи відповідно до наказу № 150-к. П. 1 вказаного наказу позивача було відсторонено від роботи строком на 1 місяць, а у відповідності з п. 4 було заблоковано його електронну перепустку, що унеможливлювало виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов’язків. Наказ № 151-к про внесення змін до наказу № 150-к не було доведено до відома ОСОБА_1 Не проходження атестації в 2016 році не може бути підставою для відсторонення в розумінні ст. 46 КЗпП України. Крім зазначеного, посилання в наказі про відсторонення на той факт, що позивач не пройшов атестацію в 2016 році, є некоректним, оскільки в 2017 році його було переведено на іншу посаду. Розпорядження, графіки щодо проведення атестації відсутні, не доведені до відома позивача. Наказ від 24 жовтня 2018 року № 151-к вносить зміни до наказу від 18 жовтня 2018 року, тобто має не увазі зворотну силу, що є неприпустимим. Вказаний наказ погіршує положення працівника – не зрозуміло, які функції повинен виконувати ОСОБА_1, чому змінюється його робочий час. Із змісту наказу вбачається, що фактично відбулось не відсторонення, а було здійснено процедуру тимчасового переведення, однак, підстави для такого переведення, передбачені ст.33 КЗпП України, відсутні. Під час прийняття наказів № 150-к та № 151-к перевірка, призначена наказом від 10 жовтня 2018 року № 254, вже тривала, внутрішнє розслідування було призначено стосовно служби, а не окремої посадової особи. Крім зазначеного, повноваження на прийняття рішення про відсторонення позивача мав в.о. голови ДП «АМПУ», а не начальник філії. Наказ № 150-к не відповідає строку проведення перевірки. Безпідставною є змінена позиція відповідача щодо проведення службового розслідування у відповідності до вимог Закону України «Про запобігання корупції», оскільки в даному випадку відсторонення відбувалось у відповідності з нормами КЗпП України. Копії листів та наказу, направлені кур’єрською доставкою, позивач дійсно відмовився отримувати, оскільки вони надійшли 05 листопада 2018 року, коли ОСОБА_1 вже ознайомився з наказом безпосередньо у відповідача. Наказ від 24 жовтня 2018 року № 151-к видано особою, яка не мала повноважень на видачу наказів з кадрових питань – начальником філії не було видано нотаріально посвідченої довіреності заступнику, який підписав вищевказаний наказ, як то передбачено Положенням про Бердянську філію ДП «АМПУ». Оскільки ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов’язків, направлення його у відрядження є неправомірним. У відповідності із ст. 235 КЗпП України позивач має право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого на день ухвалення рішення складає 91 995,06 грн. Причиною прийняття оскаржуваних наказів стало звернення ОСОБА_1 17 жовтня 2018 року із заявою про надання йому відпустки по догляду за дитиною до трьох років, оскільки його дружина приступила до виконання своїх трудових обов’язків. Вказану заяву до теперішнього часу не розглянуто, хоча позивач наступного дня додатково надав всі необхідні документи. Просила позов задовольнити.

Представники відповідача ДП «АМПУ» в судовому засіданні пояснили наступне. Наказом від 10 жовтня 2018 року № 254 було створено комісію про проведення перевірки, під час якої виявлено ряд порушень. Для з’ясування всіх обставин було видано наказ № 150-к. Законодавством не передбачено вимог про необхідність зазначення присутності або відсутності працівника на робочому місці при його відстороненні від роботи. Окремим дорученням від 24 жовтня 2018 року, яке для філії є обов’язковим, ДП «АМПУ» зобов’язало забезпечити явку ОСОБА_1 до відділу внутрішньої безпеки ДП, в зв’язку із чим було винесено наказ № 151-к, яким внесено зміни до наказу № 150-к. Вказаним наказом встановлено графік та умови роботи позивача, причому графік роботи не був змінений, як про це наголошує позивач. ОСОБА_1 повинен був перебувати в кабінеті начальника СОП та виконувати його розпорядження. Зміст наказів №№ 150-к, 151-к, 237-кв були доведені до відома позивача, що підтверджено відповідними актами та поясненнями свідків. У відповідності із ст. 139 КЗпП України працівник повинен виконувати розпорядження керівника, але, будучі повідомленим про його обов’язкову явку, ОСОБА_1 не з’явився до підприємства 24, 25, 26, 29 жовтня 2018 року, тобто здійснив прогул без поважних причин. Питання про надання згоди на звільнення позивача профспілковою організацією вирішувалось за участю ОСОБА_1 Звернення позивача щодо не розгляду його заяви про надання відпустки по догляду за дитиною була предметом розгляду державної служби України з питань праці, якою було проведено відповідну перевірку та порушень з наведеного вище питання не виявлено. Просили відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Допитаний судом свідок ОСОБА_9, провідний інженер СУБМ БФ ДП «АМПУ», пояснив суду, що він був присутній під час телефонної розмови начальника відділу кадрів з ОСОБА_1 Розмова відбулась 25 жовтня 2018 року після 11.00 год. Під час вказаної розмови присутньою також була ОСОБА_10 Під час телефонної розмови ОСОБА_8 включив гучний зв’язок та задав позивачу питання, чому останній відсутній на роботі, на що ОСОБА_1 відповів, в якості кого він повинен приходити на роботу, повідомив, що подав заяву до суду і буде спілкуватися в присутності адвоката. 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 не було на роботі, про що було складено відповідний акт, який свідок підписував.

ОСОБА_8, який працює начальником відділу управління персоналом БФ ДП «АМПУ», допитаний судом в якості свідка, пояснив наступне. ОСОБА_1 працював начальником служби морської безпеки, підпорядкувався начальнику філії. Було прийнято рішення про проведення перевірки вказаної служби, з приводу яких питань – свідку не відомо. Від керівництва надійшла вказівка про відсторонення відповідача, свідком було підготовлено наказ, в якому ОСОБА_1 розписався та повідомив, що буде оскаржувати вказаний наказ в судовому порядку. З «АМПУ» надійшло розпорядження про те, що позивачу необхідно з’явитися до «АМПУ» для дачі пояснень, на підставі чого ОСОБА_8 було підготовлено наказ, яким внесено зміни до наказу про відсторонення та відповідно до якого ОСОБА_1 необхідно було прибути на роботу. Про даний наказ свідком позивачу було повідомлено в телефонному режимі, але останній сказав, що його відсторонено, тому йому не відомо, в якості кого він прийде на роботу. Свідок телефонував позивачеві неодноразово, але ОСОБА_1 зазначив, що він накази буде оскаржувати в суді. Наказ № 151-к надсилався позивачу кур’єрською поштою, але ОСОБА_1 конверт не отримав. 29 жовтня 2018 року до профспілкової організації направлялось подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, чому немає відповіді – свідку не відомо. В 2016 році в зв’язку із тривалим перебуванням на лікарняному ОСОБА_1 не пройшов атестацію, про що ОСОБА_8 своєчасно повідомляв колишньому керівнику. При відстороненні ОСОБА_1 від роботи він не повинен був виконувати свої функціональні обов’язки, але бути присутнім на роботі він повинен був. Щодо заяви позивача про надання відпустки по догляду за дитиною, свідок зазначив, що ОСОБА_1 запитував, які документи необхідні для надання такої відпустки, на що отримав роз’яснення. Заяву про надання відпустки ОСОБА_8 від ОСОБА_1 не брав, такої заяви свідок взагалі не бачив.

Свідок ОСОБА_11, який з 14 червня 2013 року по 25 січня 2019 року працював начальником юридичного сектору та юридичного відділу в БФ ДП «АМПУ», пояснив, що коли ОСОБА_1 писав заяву про надання йому відпустки по догляду за дитиною, свідок з позивачем лежали в лікарні. Про заяву свідок дізнався від ОСОБА_1, а потім колеги йому повідомили, що вказану заяву було направлено до юридичного відділу, а потім – до відділу кадрів. На підприємстві існує єдиний порядок подачі заяв – через канцелярію. Заява про надання відпустки по догляду за дитиною також повинна була реєструватися, але свідку відому випадки, коли заяви спочатку попадали до керівника, а вже потім заносились до книги реєстрації. В кінці жовтня – на початку листопада 2018 року ОСОБА_11 розмовляв з начальником СУП ОСОБА_8, який сказав, що заява ОСОБА_1 у нього, але він не знає, що на неї відповісти. Яка подальша доля заяви позивача, свідку не відомо. Крім вказаного, зауважив, що повноваження керівника БФ ДП «АМПУ» регулюються Положенням про філію, Статутом та довіреністю, без якої кадрові накази керівник видавати не має права.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що він є другом ОСОБА_1, 24 жовтня 2018 року позивач віз на автомобілі дочку на медичне обстеження до м. Маріуполя та підвозив свідка. В першій половині дня був телефонний дзвінок, ОСОБА_1 повідомили, що йому необхідно прийти на роботу для ознайомлення з наказом. Позивач повідомив, що він не має можливості говорити, оскільки він за кермом, та повідомив, що прийде після приїзду. Розмова тривала приблизно 20 секунд, інших дзвінків не було. Після поїздки до м. Маріуполя ОСОБА_1 поїхав до м. Києва, оскільки була необхідність в лікуванні дочки.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

У відповідності з трудовою книжкою позивача серії БТ-ІІ № 5618654 ОСОБА_1 наказом від 27 лютого 2014 року № 32-к призначено на посаду виконуючого обов’язки начальника служби морської безпеки Бердянської філії ДП «АМПУ»; наказом від 17 березня 2014 року № 41-к – на посаду начальника служби морської безпеки (СМБ) Бердянської філії ДП «АМПУ». 26 вересня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади у зв’язку з виявленою невідповідальністю займаній посаді відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України (наказ від 26 вересня 2016 року № 375-к) (а.с. 21).

Згідно з наказом «Адміністрації Бердянського морського порту» ДП «АМПУ» від 31 березня 2017 року № 105-к «Про призначення ОСОБА_1 начальником СМБ» позивача на виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2017 року було призначено начальником СМБ з оплатою згідно штатного розпису (а.с. 94).

У відповідності з наказом (розпорядженням) № 84/к про переведення на іншу роботу від 21 липня 2017 року з 21 липня 2017 року ОСОБА_1 з посади начальника СМБ переведено на посаду офіцера охорони порту (начальника СМБ) (а.с. 95).

Наказом ДП «АМПУ» від 10 жовтня 2018 року № 254 «Про проведення внутрішнього розслідування» з метою об’єктивного розгляду та з’ясування обставин стосовно роботи служби морської безпеки Бердянської філії ДП «АМПУ» було створено комісію з проведення внутрішнього розслідування (а.с. 44).

Наказом БФ ДП «АМПУ» від 14 березня 2016 року № 60 «Про проведення у 2016 році атестації працівників керівного складу БФ ДП «АМПУ» було призначено проведення протягом квітня 2016 року атестації працівників керівного складу Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Вказаним наказом затверджено склад атестаційної комісії БФ ДП «АМПУ» та графік її роботи (а.с. 64-66).

Згідно з графіком роботи атестаційної комісії Бердянської філії ДП «АМПУ» атестація ОСОБА_1 повинна була бути проведена 21 квітня 2016 року (а.с. 71, 134).

У відповідності з листком непрацездатності серії АГШ № 271253, виданим 25 квітня 2016 року, ОСОБА_1 був звільнений від роботи в зв’язку з непрацездатністю з 25 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року включно (а.с. 73).

Згідно з рапортом начальника ВУП ОСОБА_8 від 17 жовтня 2018 року, в процесі перевірки, проведеної на підставі наказу в.о. голови ДП «АМПУ» від 10 жовтня 2018 року, було виявлено ряд порушень. Так, згідно наказу від 14 березня 2016 року № 60 «Про проведення у 2016 році атестації працівників керівного складу БФ ДП «АМПУ» офіцер охорони порту-начальник СМБ ОСОБА_1 у зв’язку із находженням на лікарняному не пройшов атестацію. На підставі викладеного було запропоновано відсторонити ОСОБА_1 від роботи з 18 жовтня 2018 року строком на один місяць з наступним направленням на атестацію в ДП «АМПУ» до служби СМБ (а.с. 93).

24 січня 2019 року начальником ВУП ОСОБА_8 на ім’я начальника БФ ГП «АМПУ» було подано рапорт, в якому зазначено, що у відповідності з наказом ДП «АМПУ» від 26 лютого 2016 року № 67-к та наказом БФ ДП «АМПУ» від 14 березня 2016 року у філії проходила атестація працівників керівного складу. Атестацію пройшли всі, крім начальника філії ОСОБА_13 та начальника СМБ ОСОБА_1, які перебували на лікарняному. Після виходу ОСОБА_13 з лікарняного ОСОБА_8 поставив питання про проходження атестації начальником СМБ ОСОБА_1, на що ОСОБА_13 відповів, що ОСОБА_1 відповідає займаній посаді без атестації і відповідно робота по атестації останнього не проводилась в 2016 році. В 2018 році атестація працівників керівного складу БФ ДП «АМПУ» не проводилась і документи на атестацію не готувались (а.с. 136).

У відповідності з наказом «Адміністрації Бердянського морського порту» ДП «АМПУ» від 18 жовтня 2018 року № 150-к «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1І.» позивача з 18 жовтня 2018 року було відсторонено від роботи строком на один місяць з наступним направленням на атестацію в ДП «АМПУ» до служби СМБ. Згідно із п. 4 вказаного наказу в.о. офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_14 було доручено надати вказівку групі реєстрації та контролю – бюро перепусток заблокувати електронну перепустку позивача. Підставою зазначені рапорт ОСОБА_8 від 17 жовтня 2018 року, вказівка начальника ОСОБА_5 від 17 жовтня 2018 року.

Зазначений наказ мотивовано тим, що згідно наказу в.о. голови ДП «АМПУ» від 10 жовтня 2018 року № 254 «Про проведення внутрішнього розслідування» комісія ДП «АМПУ» з метою об’єктивного розгляду та з’ясування обставин стосовно роботи служби морської безпеки Бердянської філії ДП «АМПУ» проводилась перевірка СМБ, в процесі проведення якої виявлено ряд порушень, згідно наказу від 14 березня 2016 року № 14 «Про проведення у 2016 році атестації працівників керівного складу БФ ДП «АМПУ» офіцер охорони порту-начальник СМБ ОСОБА_1 у зв’язку із находженням на лікарняному не пройшов атестацію (а.с. 15, 45).

З наказом позивач був ознайомлений 18 жовтня 2018 року, про що свідчить його особистий підпис в наказі. Крім зазначеного, ОСОБА_1 було повідомлено про його намір оскаржувати даний наказ в судовому порядку.

Наказом відповідача від 24 жовтня 2018 року № 151-к «Про внесення змін до наказу № 150-к від 18 жовтня 2018 року «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1І.» було внесено зміни до наказу № 150-к та його п. 1 викладено в наступній редакції: «офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1 з 18 жовтня 2018 року відсторонити від роботи строком на один місяць з оплатою згідно штатного розпису, робочий день: початок роботи 08-00, закінчення роботи 17-00, вихідний субота, неділя з послідуючим направленням на атестацію в ДП «АМПУ» до служби СМБ». В.о. офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_14 було доручено дати вказівку сектору реєстрації та контролю (бюро перепусток) про розблокування перепустки ОСОБА_1 (а.с. 16, 52).

Вказаний наказ був направлений позивачу із супровідним листом від 24 жовтня 2018 року № 11.06-34/245. Крім зазначеного, ОСОБА_1 було запропоновано прибути на роботу для ознайомлення з наказом (а.с. 50).

Згідно з повідомленням начальника відділу обслуговування клієнтів ТОВ «ТММ Експрес» документи згідно транспортної накладної № НОМЕР_1 від 25 жовтня 2018 року були взяті кур’єром на доставку 26 жовтня 2018 року, але в телефонному режимі ОСОБА_1 відмовився від отримання документів, тому вони були повернуті до БФ ДП «АМПУ» (а.с. 48).

У відповідності з актом від 24 жовтня 2018 року, складеним комісією у складі начальника відділу управління персоналом, провідного інженера з організації праці, інспектора з кадрів, начальником відділу управління персоналом ОСОБА_8 в присутності свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_10 було здійснений телефонний дзвінок на службовий номер ОСОБА_1 з метою доведення останньому змісту наказу від 24 жовтня 2018 року № 151-к. Позивачу було доведено до відома зміст вказаного наказу та запропоновано з’явитися до службового кабінету начальника ВУП для отримання його копії, на що ОСОБА_1 повідомив, що він перебуває за межами м. Бердянська. Крім цього, позивачу було доведено до відома про наявність наказу від 24 жовтня 2018 року № 237 про відрядження позивача до м. Одеси (а.с. 53).

25 жовтня 2018 року (лист № 11-04-14/247) ОСОБА_16 було запропоновано прибути до адміністративної будівлі БФ ДП «АМПУ» для надання пояснень щодо відсутності на робочому місці з 08-00 год. 25 жовтня 2018 року (а.с. 51).

Ст. 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи, відповідно до якого відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи – це призупинення виконання ним своїх трудових обов’язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством.

За змістом вищеназваної статті допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Таким чином, відсторонення особи від роботи можливе за наявності передбачених законодавством обставин, які прямо вказані в нормативно-правовому акті. Не проходження атестації не може мати наслідком відсторонення позивача від виконання його посадових обов’язків, оскільки така підстава не передбачена ні приписами КЗпП України, ні іншим спеціальним законодавством.

Наказом від 18 жовтня 2018 року № 150-к позивача відсторонено від роботи з підстав виявлення певних порушень (не проходження атестації в 2016 році), встановлених під час перевірки, проведеної на підставі наказу в.о. голови ДП «АМПУ» від 10 жовтня 2018 року № 254. Така підстава не передбачена нормами закону, тому не може бути застосована при вирішення питання про відсторонення працівника від роботи.

Зазначене вище свідчить про неправомірність наказу № 150-к, а тому він підлягає скасуванню.

Щодо наказу від 24 жовтня 2018 року № 151-к, суд погоджується з думкою позивача та його представника, що вказаний наказ було видано не уповноваженою на видачу таких наказів особою.

Так, відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Положення про Бердянську філію ДП «АМПУ» (Адміністрацію Бердянського морського порту), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18 квітня 2014 року № 184 (далі – Положення), керівництво філією на принципах єдиноначальства здійснює начальник філії, який призначається на посаду та звільняється з посади уповноваженим органом управління за поданням голови підприємства; начальник філії підпорядковується голові підприємства та діє на підставі цього Положення, яке затверджується уповноваженим органом управління, довіреності на право вчинення дій, виданою головою підприємства, та розпорядчими документами підприємства; у довіреності визначається обсяг повноважень начальника філії при здійсненні від імені підприємства дій, в тому числі укладенні договорів.

П. 5.5. Положення визначено процедуру тимчасового заміщення начальника філії. У відповідності з п. 5.6 Положення начальник філії, якщо він уповноважений на це виданою довіреністю, може передоручити здійснення наданих йому повноважень працівнику філії. Довіреність, яка видана начальником філії працівнику філії, повинна бути нотаріально посвідчена.

Згідно з п. 4 довіреності, виданої ДП «АМПУ» начальнику Бердянської філії ДП «АМПУ» 21 грудня 2017 року (а.с. 43), останнього було уповноважено, в тому числі, видавати накази, розпорядження, інструкції і давати вказівки, обов’язкові до виконання для всіх працівників філії.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В порушення вказаної норми відповідачами не надано доказів на підтвердження призначення ОСОБА_17, яким підписано наказ від 24 листопада 2018 року № 151-к, виконуючим обов’язки начальника БФ ДП «АМПУ», а також надання останньому повноважень на підписання наказів, в тому числі – з кадрових питань, в порядку, визначеному Положенням про філію.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про визнання незаконним та скасування вищевказаного наказу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з табелем обліку робочого часу, неявок, відхилень від графіку за жовтень 2018 року дні 18, 19, 22, 23 жовтня 2018 року зазначені, як робочі дні ОСОБА_1 та за які йому було нараховано відповідну заробітну плату, 24, 25, 26, 29 жовтня 2018 року вказані як прогули (а.с. 60).

Згідно з довідкою від 07 лютого 2019 року ОСОБА_1 (таб. № 126) в жовтні 2018 року працював на посаді офіцера охорони порту (начальника СМБ), згідно табелю робочого часу відпрацював 18, 19, 22, 23 жовтня, за що отримав заробітну плату в сумі 2 088,83 грн., а також компенсацію за звільнення в сумі 8 481,40 грн. (а.с. 178).

Таким чином, вимога ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу від 29 жовтня 2018 року № 154-к про розірвання трудового договору і поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді слід зазначити наступне.

У відповідності із ст. 139 КЗпП України працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни.

Наказом «Адміністрації Бердянського морського порту» ДП «АМПУ» від 18 жовтня 2018 року № 150-к «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1І.» позивача з 18 жовтня 2018 року було відсторонено від роботи строком на один місяць з наступним направленням на атестацію в ДП «АМПУ» до служби СМБ. Наказом відповідача від 24 жовтня 2018 року № 151-к «Про внесення змін до наказу № 150-к від 18 жовтня 2018 року «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту-начальника СМБ ОСОБА_1І.» було внесено зміни до наказу № 150-к, згідно з якими позивача було відсторонено від роботи із збереженням заробітної плати, визначенням робочого часу та робочого місця.

Зміст наказу № 151-к доводився до відома позивача, що підтверджується актом від 24 жовтня 2018 року, поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12

У відповідності з окремим дорученням заступника голови з морської та внутрішньої безпеки ДП «АМПУ» від 24 жовтня 2018 року № 157 з метою об’єктивного розгляду та з’ясування обставин виникла необхідність отримання пояснень від начальника СМБ ОСОБА_1 Начальнику БФ ДП «АМПУ» ОСОБА_5 було доручено забезпечити явку ОСОБА_1 26 жовтня 2018 року до відділу внутрішньої безпеки ДП «АМПУ» (а.с. 46).

24 жовтня 2018 року відповідачем було видано наказ № 237-кв «Про відрядження офіцера охорони порту (начальника СМБ) ОСОБА_1 до м. Одеси», згідно якого останній з 25 по 27 жовтня 2018 року був відряджений до м. Одеси (а.с. 47).

Зазначені вище накази на момент виникнення спірних правовідносин позивачем оскаржені не були, мали законну силу і були обов’язковими до виконання.

Слід зауважити, що при відстороненні трудові відносини не припиняються, також не припиняється дія трудового договору, тому, враховуючи, в тому числі, зміст наказу № 151-к, ОСОБА_1 повинен був бути присутнім на робочому місці.

У відповідності з актом від 25 жовтня 2018 року, складеним комісією у складі начальника відділу управління персоналом, провідного інженера СУБМ, інспектора з кадрів, начальником відділу управління персоналом ОСОБА_8 в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було здійснений телефонний дзвінок на службовий номер ОСОБА_1 з метою встановлення причин відсутності позивача на робочому місці в кабінеті СОП в будівлі адміністрації Бердянської філії. ОСОБА_1 пояснив, що йому не зрозуміло, в якості кого він повинен знаходитись на робочому місці, зазначив, що пояснення надавати він не зобов’язаний. Станом на 16-30 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 не з’явився, пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці не надав (а.с. 54).

Актом від 26 жовтня 2018 року встановлено, що станом на 15-00 год. 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 до будівлі адміністрації Бердянської філії не з’явився, пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці не надав (а.с. 56).

Згідно з доповідною запискою в.о. начальника офіцера охорони порту – начальника СМБ ОСОБА_14 від 25 жовтня 2018 року, 24 жовтня 2018 року на виконання наказу № 151-к сектором реєстрації та контролю (бюро перепусток) було розблоковано перепустку ОСОБА_1 На протязі 24 жовтня 2018 року та станом на 16-30 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 перепусткою для заходу на територію Бердянського морського порту не користувався (а.с. 56).

У відповідності з доповідними записками в.о. начальника офіцера охорони порту – начальника СМБ ОСОБА_14 від 26 та 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 24, 25, 26 жовтня 2018 року та станом на 14-00 год. 29 жовтня 2018 року перепусткою для заходу на територію Бердянського морського порту не користувався (а.с. 57, 58).

Згідно з актом від 29 жовтня 2018 року, складеним комісією у складі начальна відділу управління персоналом, в.о. начальника юридичного відділу, провідного інженера з організації праці, було встановлено, що станом на 09-00 год. 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 пояснення щодо своєї відсутності на робочому місці з 24 жовтня 2018 року по 29 жовтня 2018 року не надав (а.с. 174).

29 жовтня 2018 року адміністрацією Бердянської філії ДП «АМПУ» було направлене подання на адресу голови ППО ДП «БМТП» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул) (а.с. 59, 175).

Ухвалою суду від 12 лютого 2019 року, оскільки на час розгляду справи відповідь на вищевказане подання не надано, на виконання ст. 43 КЗпП України судом було запитано згоду первинної профспілкової організації Бердянського морського торговельного порту на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто за прогул без поважних причин (а.с. 184).

На виконання вказаної ухвали суду було надано витяг з протоколу № 60 засідання президії профкому ППО БМТП від 27 лютого 2019 року, відповідно до якого профспілковою організацією було надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) (а.с. 189).

Згідно з наказом «Адміністрації Бердянського морського порту» ДП «АМПУ» від 29 жовтня 2018 року № 154-к «Про розірвання трудового договору» ОСОБА_1 – офіцера охорони порту (начальника СМБ) було звільнено з 29 жовтня 2018 року за прогули без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України). Підставою прийняття даного наказу зазначені матеріали щодо ОСОБА_1, вказівка начальника філії ОСОБА_5 від 29 жовтня 2018 року. (а.с. 17, 61).

Цього ж дня листом № 11-06-34/254 на адресу позивача відповідачем було направлено повідомлення про його звільнення та роз’яснено право отримання трудової книжки у відділі управління персоналом (а.с. 18, 62).

З вказаним наказом позивача було ознайомлено під підпис 05 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 зазначено, що він буде оскаржувати наказ в судовому порядку (а.с. 62).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз’яснено в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 3 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв’язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов’язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Ч. 1 ст. 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. (ст. 149 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема п. 4 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Таким чином, до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов’язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення – один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що у БФ ДП «АМПУ» були наявні визначені трудовим законодавством підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки в період з 24 по 29 жовтня 2018 року позивач був відсутній на роботі в БФ ДП «АМПУ», що свідчить про допущене ним порушення трудової дисципліни та виникнення підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Зазначені ОСОБА_1 причини відсутності на робочому місці є неповажними.

Відповідачем були виконані всі необхідні та можливі дії щодо повідомлення про необхідність явки на роботу та отримання від позивача відповідних пояснень щодо його неявки.

Враховуючи наведене, вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу про розірвання трудового договору і поновлення на роботі задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про поновлення на роботі, вони також задоволенню не підлягають.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

У відповідності із ст.ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності з ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

ОСОБА_1 до суду було надано копію заяви від 17 жовтня 2018 року, поданої ним на ім’я начальника ДП БФ «АМПУ», про надання позивачу відпустки по догляду за дитиною з 18 жовтня 2018 року відповідно до ст. 181 КЗпП України та ст.ст. 18, 20 Закону України «Про відпустки» (а.с. 22).

Оригінал вказаної заяви позивачем надано не було. ОСОБА_1 пояснив суду, що вказану заяву ним було залишено відповідачу, копію з відміткою про прийняття вказаної заяви він не робив. Фотокопію заяви ОСОБА_1 зробив, коли заява лежала на столі у секретаря.

Згідно з ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної корпії) оригіналу, такий доказ не береться до уваги.

23 листопада 2018 року листом № 11-06-34/265 відповідачем було роз’яснено відповідачу, що 17 жовтня 2018 року і в подальшому на протязі жовтня 2018 року заяви про надання ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до трьох років не встановлено, тому для надання такої відпустки підстави відсутні (а.с. 171).

Під час судового розгляду представники БФ ДП «АМПУ» заперечували надходження 17 жовтня 2018 року заяви позивача про надання відпустки по догляду за дитиною до трьох років. Свідок ОСОБА_11 пояснював суду, що йому було відомо про таку заяву зі слів ОСОБА_1 Безпосередньо свідок заяву позивача не бачив, якою датою вона була датована ОСОБА_11 не відомо.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження його звернення до БФ ДП «АМПУ» 17 жовтня 2018 року із заявою про надання відпустки.

Листом від 29 жовтня 2018 року № 22/107 головою первинної профспілкової організації Бердянського морського торговельного порту начальнику БФ ДП «АМПУ» було надано роз’яснення, що згідно ч. 7 ст. 179 КЗпП України та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами батьком дитини. Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону підставою для надання такої відпустки є довідка з місця роботи матері дитини про те, що вона стала до роботи до закінчення строку відпустки для догляду за дитиною і виплата їй допомоги по догляду за дитиною припинена. Наявність цих документів згідно ст. 2 Закону «Про відпустки» гарантує право батька дитини на відпустку визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади) (а.с. 24).

Згідно з листом від 29 жовтня 2018 року № 22/108 голова ППО БМТП роз’яснив позивачу, що на адресу роботодавця було направлено лист з рекомендаціями стосовно звернення ОСОБА_1 (а.с. 25).

Вказані роз’яснення профспілковою організацією були надані в день звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Оскільки позивача звільнено з займаної посади, його трудові правовідносини з відповідачем припинено, підстави для вирішення питання щодо надання ОСОБА_1 відпустки, в тому числі – по догляду за дитиною, відсутні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», начальника Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Бердянського морського порту) ОСОБА_5 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказів, поновлення в займаній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконною бездіяльності задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази начальника Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Бердянського морського порту) від 18 жовтня 2018 року № 150-к «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту–начальника СМБ ОСОБА_1І.» та виконуючого обов’язки начальника Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація Бердянського морського порту) від 24 жовтня 2018 року № 151-к «Про внесення змін до наказу № 150-к від 18 жовтня 2018 року «Про відсторонення від роботи офіцера охорони порту–начальника СМБ ОСОБА_1І.».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03 травня 2019 року.

Суддя О. М. Вірченко