Рішення № 81561470, 22.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/925/18

РІШЕННЯ

іменем України

22 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Варченко В.В. представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому щодо не призначення ОСОБА_3 пенсії по інвалідності за статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу»; та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» в розмірі 60 % суми заробітної плати з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії:

-посадовий оклад за займаною посадою-5200 грн.,

-доплату за 5 ранг державного службовця-600 грн.,

-надбавка за вислугу років-2600 грн.,

-надбавку за інтенсивність (100 %)-3900 грн.,

-премію за результатами роботи-14949,87 грн.,

-індексацію-179,72 грн.,

-матеріальну допомогу-11981,95 грн.

Свій позов позивач мотивує та обґрунтовує тим, що з 22.11.2017 року їй призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Звільнена вона із посади заступника начальника відділу управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому 25.01.2018 року.

Пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Позивач, маючи понад 20 років стажу роботи державного службовця, звернулася до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII. До такої заяви позивач додала інформацію надану їй управлінням Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про складові заробітної плати за займаною посадою, які мають бути враховані при розрахунку такої пенсії, наданої листом № 6193 від 29.01.2018 року.

Листом № 67/Г-12 від 01.02.2018 року управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому відмовило позивачу у призначені пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.

Відмова мотивована тим, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, в якому відсутні норми щодо призначення пенсії державним службовцям в зв’язку із встановленням їм інвалідності.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернулася за захистом своїх прав до суду.

Згідно трудової книжки позивача стаж державної служби складає понад 20 років.

Оскільки позивач є інвалідом 2-ї групи, має стаж державної служби 20 років 8 місяців, та більше 30 років загального стажу роботи, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді державного службовця, то відповідно вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII.

На підставі наведеного позивач просить задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішення ОСОБА_4 Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/23/18 (№ 822/524/18).

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року провадження у справі № 822/925/18 поновлено.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року проведено заміну відповідача-управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішення ОСОБА_4 Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/23/18 (№ 822/524/18).

Згідно витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2018 року справа розподілена головуючому судді-судді ОСОБА_5

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року справа прийнята до провадження судді Блонського В.К.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року провадження у справі № 822/925/18 поновлено.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 822/925/18 суд вирішив перейти із розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надавши пояснення за змістом позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, надавши пояснення суду за змістом відзиву на позовну заяву позивача від 20.03.2018 року, відзиву на позовну заяву позивача від 18.05.2018 року, та доповнення до відзиву на позовну заяву позивача від 15.04.2019 року.

У поданих відзивах на позовну заяву та доповнення на відзив на позовну заяву, представник відповідача пояснила суду, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» позивач набуде при досягненні нею віку 60 років.

Станом на 01 травня 2016 року позивач не мала 20 років стажу на посадах віднесених до категорій посад державних службовців.

При зверненні позивача до відповідача із заявою про видачу довідки про складові заробітної плати державного службовця, відповідач надав лист на таке звернення, який носить інформативний характер та є відповіддю на письмове звернення позивача відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», тому така інформація наведена у листі не може бути використана при вирішенні питання про призначення пенсії.

Враховуючи викладене представник відповідача вважає, що відсутні підстави для задоволення позовної заяви, тому у позові необхідно відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до довідки Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 1082714 від 22.11.2017 року позивачу встановлено другу групу інвалідності загального захворювання довічно.

На підставі заяви позивача від 11.01.2018 року, управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому призначило позивачу з 22.11.2017 року пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується протоколом № 42 від 02.02.2018 року.

25.01.2018 року позивач звільнена із посади заступника начальника відділу управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому.

26.01.2018 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому із заявою в якій просила надати довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому листом від 29.01.2018 року № 6193 відмовило у наданні позивачу такої довідки в зв’язку із тим, що Законом України «Про державну службу» не передбачено призначення пенсій по інвалідності.

30.01.2018 року позивач звернулася до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності як інваліду 2-ї групи, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».

Управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому листом від 01.02.2018 року № 67/Т-12 відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», так як вказаною нормою Закону не передбачено призначення пенсій по інвалідності.

Пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Частинами 9, 10 цього ж Закону передбачено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

Досліджуючи зміст наведених правових норм Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, суд вважає, що призначення пенсії по інвалідності згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, можливо за таких обставин:

-особа яка претендує на призначення пенсії по інвалідності повинна бути визнана інвалідом I або II групи у період перебування на державній службі, та мати стаж державної служби не менше 10 років, або повинна бути визнана інвалідом I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, та мати не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вона працювала на зазначених посадах;

-пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби;

-при призначенні пенсії по інвалідності із обставин, встановлених частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, береться до уваги тільки розмір такої пенсії, тобто 60 відсотків суми заробітної плати, особи що претендує на призначення пенсії по інвалідності, всі інші обставини не повинні братися до уваги.

Оскільки позивачу другу групу інвалідності загального захворювання встановлено довічно з 22.11.2017 року, що підтверджується довідкою Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 1082714 від 22.11.2017 року, а звільнена вона з роботи у державному органі 25.01.2018 року, тобто позивач визнана інвалідом II групи довічно у період перебування на державній службі, та має стаж державної служби понад 17 років до дати звільнення з роботи, тобто до 25.01.2018 року, тому суд робить висновок про те, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно із статтею 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати.

Стаж державної служби строком 17 років 8 місяців 19 днів підтверджується розрахунком стажу, проведеного відповідачем, копія якого додана до матеріалів справи.

Суд при вирішенні спору не бере до уваги пояснення представника відповідача щодо необхідності досягнення позивачем пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"для жінок, та наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", так як частина 9 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року не передбачає та не пов’язує нарахування пенсії по інвалідності із такими обставинами.

Відповідач в даному випадку трактує норми Закону на свій розсуд і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню правових норм.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОСОБА_4 Верховного суду від 13 лютого 2019 року № 822/524/18.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Положеннями статті6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, та досліджені докази які наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що відмова позивача у призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 року, та бездіяльність щодо не призначення такої пенсії за підстави, що позивач не досягла пенсійного віку є протиправними, тому позовні вимоги якими позивач просить визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому щодо не призначення ОСОБА_3 пенсії по інвалідності за статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу»; та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» в розмірі 60 % суми заробітної плати з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

З аналізу статті 5 КАС України випливає висновок, що належним захистом порушеного права є звернута до суду процесуальна вимога щодо визнання протиправною певної (конкретної) дії або бездіяльності, зобов'язання відповідача вчинити певну (конкретну) дію, яка узгоджується із ч.2 ст.245 КАС України, що відповідає матеріально-правовому інтересу позивача, який останній вважає порушеним та на захист якого звертається до суду.

Застосування різних способів захисту порушеного права позивача повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку. Обов'язковою умовою скасування рішення суб'єкта владних повноважень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказано, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) від 03 травня 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Суд вважає прийнятною позовну вимогу позивача в частині, в якій вона просить зазначити у судовому рішенні складові її заробітної плати які необхідні при розрахунку розміру пенсії по інвалідності, врахувавши дані наведені у довідках наданих суду відповідачем, зокрема:

1. у довідці № 12663/05 від 12.04.2019 року, а саме:

-посадовий оклад в розмірі 5200 грн.,

-надбавка за 5 ранг в розмірі 600 грн.,

-надбавка за вислугу років в розмірі 2600 грн.,

2. у довідці № 12664/05 від 12.04.2019 року, а саме:

-надбавка за інтенсивність праці в розмірі 3705 грн.,

-премія за результатами роботи за грудень 2017 року в розмірі 14820 грн.,

-індексація заробітної плати в розмірі 170,73 грн.,

-матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 12459,04 грн.

Із всіх вказаних складових заробітної плати сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити.

Судові витрати розподілу не підлягають, так як позивач звільнена від сплати судового збору.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає поверненню позивачу як надміру сплачений за її окремою заявою.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо не призначення ОСОБА_3 пенсії по інвалідності відповідно статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ .

Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_3 з 30 січня 2018 року пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії: посадовий оклад за займаною посадою - 5200 грн., надбавку за 5 ранг державного службовця - 600 грн., надбавку за вислугу років - 2600 грн., надбавку за інтенсивність праці - 3705 грн., премію за результатами роботи за грудень 2017 року - 14820 грн., індексацію заробітної плати - 170,73 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 12459,04 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 704,80 грн., (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02 травня 2019 року

Позивач:ОСОБА_3 (вул. Ювілейна, 182-в,Хмельницький,Хмельницька область,29010 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя ОСОБА_5