Ухвала суду № 81559668, 03.05.2019, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/934/16-ц

Провадження №6/148/10/19

У Х В А Л А

Іменем України

03 травня 2019 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

за участю представника боржника ОСОБА_1,

представника стягувача ОСОБА_2,

представника Тульчинського

районного відділу ДВС ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині клопотання боржника ОСОБА_4 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, відстрочення виконання рішення суду, зупинивши виконавче провадження, та про зміну способу або порядку виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Боржник ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, відстрочення виконання рішення суду, зупинивши виконавче провадження, та про зміну способу або порядку виконання рішення суду.

Клопотання мотивоване тим, що в Тульчинському районному відділі ДВС ГТУЮ у Вінницькій області знаходиться виконавче провадження №54815263 від 02.10.2017 про примусове виконання виконавчого листа №148/934/16-ц, виданого 03.06.2016 Тульчинським районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 коштів в розмірі 633473,25 грн. та судових витрат в розмірі 6660,35 грн.

Впродовж здійснення даного виконавчого провадження боржник ОСОБА_4 у добровільному порядку виконати рішення суду не має можливості, оскільки через встановлене ухвалою суду від 03.01.2018 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, не може виїхати за кордон щоб заробити коштів для погашення заборгованості по вказаному виконавчому провадженню.

Боржник вважає, що у даному випадку існують наявні обставини для обов'язкового зупинення виконавчого провадження про стягнення з нього боргу, а також існують обставини, що ускладнюють виконання рішення суду і роблять його неможливим.

Просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою суду від 03.01.2018 до виконання ним зобов'язань по виконанню рішення суду від 03.06.2016, при цьому відстрочити виконання даного рішення, зупинивши виконавче провадження № 54815263, змінити спосіб або порядок виконання рішення суду, оскільки існують підстави для такої зміни, а також існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення і роблять його неможливим з огляду на відсутність у боржника коштів для погашення боргу.

Представник боржника ОСОБА_1, в судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Представник стягувача ОСОБА_2 заперечив проти задоволення клопотання.

Представник Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що у постанові Вінницького апеляційного суду від 14.02.2019 зазначено, що скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця. Однак, виконавча служба не взмозі скасувати тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України поки останній повністю не погасить борг. Вказав також, що боржником здійснено часткове погашено боргу.

Дослідивши матеріали клопотання, матеріали цивільної справи № 148/934/16-ц та матеріали виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що клопотання боржника задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до постанови заступника начальника Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 02.10.2017, на підставі виконавчого листа №148/934/16-ц, виданого Тульчинським районним судом Вінницької області 25.09.2017 (а.с. 198 т. 1), відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.06.2016 у справі № 148/934/16-ц про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 633473,25 грн. (а.с. 191-192 т. 1).

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 08.11.2017 боржник ОСОБА_4 оголошувався в розшук (а.с. 208 т. 1).

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.01.2018 встановлено тимчасове обмеження боржнику ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням суду від 03.06.2016 у справі № 148/934/16-ц (а.с.10-11 т. 2).

Постановою державного виконавця Тульчинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 28.02.2019 (а.с. 9 т. 3), звернуто стягнення на заробітну плату боржника, у розмірі 20% до виплати боргу на загальну суму 696980,57 грн. Відповідно до вказаної постанови боржник працює в ТОВ ФУД Девелопмент м. Тульчин, вул. Ганжі, 16.

Згідно копії платіжного доручення від 19.04.2019 (а.с. 51 т. 3), Тульчинським районним відділом ДВС ГТУЮ у Вінницькій області здійснено зарахування стягнутих з боржника коштів в розмірі 1565,76 грн. на користь стягувача ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу.

Боржник у клопотанні просить скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою суду від 03.01.2018, при цьому відстрочити виконання рішення суду від 03.06.2016, зупинивши виконавче провадження № 54815263, змінити спосіб або порядок виконання рішення суду, оскільки існують підстави, які ускладнюють його виконання, і роблять виконання неможливим, з огляду на відсутність у боржника грошових коштів.

Порядок вирішення судом питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України врегульоване ст. 441 ЦПК України.

Судом, при вирішенні клопотання в частині скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України враховується висновок суду апеляційної інстанції у постанові від 14.02.2019 про те, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а скасування обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обовязку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018, частину четверту статті ст. 441 ЦПК України, доповнено частинами п'ятою-восьмою, відповідно до яких суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов’язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала.

Відповідно до п. 5 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено зокрема у випадку, коли: він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов’язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до п. 1 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця.

Відповідно до п. 4 розділу ХІІІ Інструкції, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення виконавцем постанови про: закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону; скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України - у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі.

Підставами закінчення виконавчого провадження відповідно до пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, є:

- визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

- затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

- припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

- скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

- письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

- закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

- фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим докуменом;

- повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

- надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

- якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

- якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв’язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

- якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.

Мотивуючи клопотання в частині скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, боржник, посилається на те, що йому потрібно виїхати за кордон для того щоб заробити кошти для погашення боргу.

Разом з тим, суд вирішуючи клопотання в цій частині, не вважає відсутність коштів для погашення боргу та необхідність виїзду за кордон з метою їх заробітку підставами для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки боржник у клопотанні жодним чином не обґрунтував неможливість отримання відповідного доходу для погашення боргу на території України, зокрема і неможливість працевлаштування. Окрім того, як встановлено у судовому засіданні, боржник в даний час працює, з його заробітної плати проводяться відрахування на погашення боргу. Також судом враховується, що за період виконання судового рішення боржник оголошувався в розшук, що дає підстави суду вважати, що останній може ухилитись від виконання судового рішення коли перетне кордон України.

Окрім цього, суд враховує, що статтею 441 ЦПК України не встановлено підстав для скасування судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, однак з аналізу наведених вище законодавчих норм, слідує висновок, що підставою для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є повне погашення божником боргу.

Разом з тим, на час розгляду скарги заборгованість боржника перед стягувачем залишається непогашеною, тобто зобов'язання є невиконаним, рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим докуменом не виконане.

За викладених обставин, суд вважає що клопотання боржника в частині скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає.

Питання відстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання врегульовано ст. 435 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, боржником обставин, які б ускладнювали виконання рішення чи робили його неможливим не наведено. Відсутність у боржника коштів для погашення заборгованості, на яке він посилається у клопотанні, не є обставиною, що ускладнювала б виконання рішення або робила його неможливим, а тому не є підставою для відстрочення, зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, відповідно до рішення суду від 03.06.2016 (а.с. 55-56), судом встановлено, що боржник позичив у стягувача 25000 доларів США строком до 20.03.2016, написавши при цьому у присутності двох свідків письмову розписку. Однак, до вказаного терміну борг не повернув. Представником боржника у судовому засіданні стверджувалось, що договір позики є фіктивним, укладеним із застосуванням примусу щодо відповідача (боржника), однак дані твердження не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, в той час як позивачем надано належні докази, в тому числі і покази свідків, що свідчили про передачу коштів в борг.

Викладене свідчить про наявність вини відповідача (боржника) у виникненні спору.

Обставин зазначених у п. 2, 3 ч. 4 ст. 435 ЦПК України, що враховуються судом при вирішенні питання відстрочення виконання судового рішення, боржником не наведено.

Окрім цього, боржник просить відстрочити виконання рішення зупинивши виконавче провадження по виконанню вищевказаного рішення суду.

Разом з тим, відповідно до ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", питання зупинення виконавчого провадження вирішується виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Таким чином, питання зупинення виконавчого провадження не відноситься до компетенції суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 435 ЦПК України, про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання боржника в частині відстрочення виконання рішення, зупинивши виконавче провадження, зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи вище викладене, клопотання боржника про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановлене ухвалою суду від 03.01.2018, відстрочення виконання рішення суду від 03.06.2016, зупинивши виконавче провадження № 54815263, та про зміну способу або порядку його виконання, задоволенню не підлягає.

Також, суд вважає необхідним роз'яснити боржнику, що відповідно до ч. 8 ст. 441 ЦПК України, відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Керуючись п. 1, 4 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", ст. ст. 33, 39 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 435, 441 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання боржника ОСОБА_4 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.01.2018, відстрочення виконання рішення суду, зупинивши виконавче провадження та про зміну способу або порядку його виконання, відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 07.05.2019.

Суддя: