Вирок № 81559505, 07.05.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26523/18

Провадження №1-кп/127/1001/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.05.2018 р. за № 12018020020002127 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, неодруженого, непрацюючого, інваліда ІІ групи, громадянина України, раніше судимого:

11.11.2011 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України, з урахуванням положень ст. 70 Кримінального кодексу України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;

23.11.2015 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ст. 391 КК України, з урахуванням положень ст. 71 Кримінального кодексу України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців. 04.06.2016 року звільнений по відбуттю покарання;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Солодкого С.Ю., Гюмюшлю М.Г.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кізік Г.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.05.2018 року близько 01 год. 00 хв., перебуваючи на території залізничного вокзалу на площі Привокзальній, 1 в м. Вінниці, на лавочці помітив малознайомого йому ОСОБА_2, після чого в нього виник злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я. Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії носять протиправний характер, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та наніс йому удар кулаком в область обличчя, від якого потерпілий ОСОБА_2 впав на коліна, після чого ОСОБА_1 наніс ще приблизно два удари ногою у праву частину тулуба по ребрах, від чого ОСОБА_2 впав на землю. В подальшому ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та дістав із передніх кишень брюк останнього увесь їх вміст, а саме, паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_2, посвідчення водія НОМЕР_4, дозвіл на перевезення небезпечних вантажів, видані на ім'я ОСОБА_2, мобільний телефон марки "Нuawei" моделі Y5 у корпусі сірого кольору вартістю 2 911 грн. 59 коп. згідно з висновком експерта №3918/18-21 від 19.07.2018 року, з урахуванням зносу, та грошові кошти у сумі 3 000 грн. 00 коп. Заволодівши майном, ОСОБА_1 залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 5 911 грн. 59 коп.

Крім того, згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 06.06.2018 року в період часу із 19 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., проходячи по одній з платформ залізничного вокзалу станції м. Вінниці на площі Привокзальній, 1 в м. Вінниці, помітив моторолер марки "China Moto" моделі "Tiger JSD150T-15" 2008 року випуску синього кольору, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, після чого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння моторолером всупереч волі його власника та законного користувача ОСОБА_3. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до моторолера марки "China Moto" моделі "Tiger JSD150T-15" 2008 року випуску синього кольору, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 10 993 грн. 13 коп. згідно з висновком експерта №3821/18-21 від 23.07.2018 року, зняв його з положення стоянки та, не заводячи двигун, відкотив до будинку АДРЕСА_2. У подальшому, 06.06.2018 року поблизу будинку АДРЕСА_2 даний моторолер було виявлено працівниками Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та в подальшому повернуто власнику.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України визнав та показав, що 24.05.2018 року близько 01 год. 00 хв. він перебував на території залізничного вокзалу в м. Вінниці, сидів на лавочці із ОСОБА_2 та пив пиво. Коли ОСОБА_2 пішов на платформу, він пішов за ним. Підійшовши до ОСОБА_2, наніс йому удар в обличчя, після чого останній впав, і він наніс йому ще два удари ногою в тулуб по ребрах. Після чого з кишені штанів ОСОБА_2 забрав телефон, паспорт та гроші в сумі 3 000 грн. Речі, які він забрав у ОСОБА_2, роздивився вже коли був вдома. Про вчинене пожалкував відразу. Він так вчинив, оскільки хворіє і йому потрібні гроші на лікування, вдома його не могли підтримати та допомогти. Злочин вчинив оскільки перебував у важких життєвих обставинах. Майнову шкоду потерпілому ОСОБА_2 частково відшкодував, повернувши потерпілому документи та телефон. Має намір відшкодувати потерпілому шкоду в повному обсязі. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд його суворо не карати.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що 24.05.2018 року він був на залізничному вокзалі в м. Вінниці, разом із друзями зайшов в кафе випити. З обвинуваченим ОСОБА_1 він не вживав алкогольні напої, оскільки з ним він взагалі не знайомий. Коли він вийшов на перон, щоб покурити, до нього підійшов ОСОБА_1 і вдарив його по обличчю, після чого він впав, а ОСОБА_1 ще два рази його вдарив по ребрах. Коли він прийшов до тями, то виявив що в його кишенях нічого не було. У нього зникли гроші, паспорт, водійські права, посвідчення на перевезення вантажів, банківська картка та телефон. ОСОБА_1 через тиждень повернув йому документи і ще через тиждень телефон. ОСОБА_1 обіцяв йому відшкодувати завдану шкоду в повному обсязі. Просить суд суворо не карати обвинуваченого, враховуючи стан його здоров'я, вважає, що можливо обмежитися умовним терміном.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, а саме, в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_2, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих його даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, допитавши потерпілого ОСОБА_2, а також дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_2 є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ними обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме, в тому, що він 24.05.2018 року близько 01 год. 00 хв., перебуваючи на території залізничного вокзалу на площі Привокзальній, 1 в м. Вінниці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що його дії носять протиправний характер, підійшов до ОСОБА_2 та вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 5 911 грн. 59 коп., доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно.

Що стосується обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, суд зазначає таке.

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 06.06.2018 року в період часу із 19 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., проходячи по одній з платформ залізничного вокзалу станції м. Вінниці на площі Привокзальній, 1 в м. Вінниці, помітив моторолер марки "China Moto" моделі "Tiger JSD150T-15" 2008 року випуску синього кольору, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, після чого у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння моторолером всупереч волі його власника та законного користувача ОСОБА_3. Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до моторолера марки "China Moto" моделі "Tiger JSD150T-15" 2008 року випуску синього кольору, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 10 993 грн. 13 коп. згідно з висновком експерта №3821/18-21 від 23.07.2018 року, зняв його з положення стоянки та, не заводячи двигун, відкотив до будинку АДРЕСА_2. У подальшому, 06.06.2018 року поблизу будинку АДРЕСА_2 даний моторолер було виявлено працівниками Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та в подальшому повернуто власнику.

При цьому, як зазначено в обвинувальному акті, дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України не визнав та показав, що даного кримінального правопорушення не вчиняв. Де він був 06.06.2018 року не пам'ятає. На залізничному вокзалі в м. Вінниці він іноді буває, оскільки в цьому районі міста працює його матір. Залізничний вокзал знаходиться неподалік від фірми "Волді", на якій він іноді працює. В червні місяці 2018 року він взагалі не працював. Моторолера він взагалі не бачив, та, враховуючи стан здоров'я, фізично не міг вчинити даний злочин та перемістити заблокований моторолер на таку значну відстань повз залізничні колії, при цьому перетягувати через рейки. Просить суд його виправдати за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, оскільки він даного злочину не вчиняв.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що влітку 2018 року, точної дати не пам'ятає, біля 18 год. на залізничному вокзалі на пероні він залишив свій мопед, про що попередив свою тещу ОСОБА_5, яка там працювала. На мопеді поставив блокування керма, ключі забрав. Мопед сірого кольору з червоними вставками. Через деякий час йому зателефонувала дружина і повідомила, що мопеда немає, він зателефонував в поліцію. Працівники поліції побачили сліди мопеда неподалік нафтобази, мопед знайшли під парканом під деревом. Потім йому люди розповідали, що за мопедом приїжджало таксі, в якому був хопець невисокого зросту, мопед намагалися загрузити в таксі, однак він не помістився, тому його залишили під деревом. Вага мопеду приблизно 150 кг. Щоб заволокти мопед на місце, де його знайшли, мопед потрібно було до одного кілометра тягти повз залізничну колію та перетягувати через рейки. Мопед йому повернули. Просить суд суворо не карати обвинуваченого.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що влітку 2018 року, точної дати не пам'ятає, вона перебувала в своєму будинку по АДРЕСА_2. Вона не бачила, як мопед з'явився навпроти її будинку, однак бачила, як його забирали. Дані події вона бачила на відстані приблизно 10 м із вікна будинку. Вона бачила, як приїхало двоє чоловіків на білому автомобілі "каді" із шашками таксі. Ці двоє чоловіків відкрили автомобіль та намагалися завантажити мопед в автомобіль, однак не змогли та поставили мопед під паркан, де він і перебував до цього. Один з чоловіків був водієм, інший чоловік був невисокого зросту, в темній куртці та кепці. Вона думала, що мопед зламався, тому власник викликав таксі, щоб забрати свій мопед. Як розійшлися чоловіки вона не бачила. Через 30 хв. приїхали працівники поліції, вона виходила на вулицю та бачила великий мопед темного кольору. Обвинуваченого вона в той день зблизька не бачила, він схожий приблизно за зростом на особу, яка була біля мопеду.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він працював водієм в службі таксі "Євро таксі", влітку 2018 року, точної дати не пам'ятає, коли він знаходився в автомобілі на залізничному вокзалі, до нього підійшов чоловік та повідомив, що йому потрібно завезти мопед в мікрорайон Тяжилів в м. Вінниці. Він запитав у чоловіка, якого розміру мопед, щоб зрозуміти чи поміститься мопед в автомобіль. Тип кузова його автомобіля "мінівен", і якщо розкласти сидіння, то в автомобілі достатньо місця. Він запитав у чоловіка, чому той сам не їде на мопеді, але потім почув від нього запах алкоголю. Вони сіли в автомобіль і чоловік йому показав куди їхати, щоб забрати мопед. Вони під'їхали до провулку Залізничного в м. Вінниці, на вулиці стояло 2 чи 3 екіпажи поліції і якісь люди. Цей чоловік сказав йому проїхати в самий кінець вулиці, після чого вийшов з автомобіля і пішов геть, більше він його не бачив. Через місяць до нього зателефонували з поліції, повідомили, що його було зафіксовано на камеру відеоспостереження в автомобілі разом із пасажиром по провулку Залізничному в м. Вінниці. Йому показали неякісне фото з його автомобілем, лобове скло ніби віддзеркалювало, тому обличчя осіб, які їхали в автомобілі, видно не було. Коли йому в поліції надавали фотознімки для впізнання особи, він повідомляв працівників поліції, що він не впевнений, що це та особа, яку він підвозив на провулок Залізничний, оскільки особу він бачив 5-10 хвилин. Чітко та впевнено вказати, що він підвозив на провулок Залізничний саме ОСОБА_1 він не може.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що потерпілий ОСОБА_3 є її зятем. В кінці літа до неї зателефонувала дочка, повідомила, що приїде її чоловік і залишить свій мопед у неї на роботі. Вона працює контролером на залізничному вокзалі в м. Вінниці. Вона працювала на першій платформі, однак її зять залишив свій мопед на третій платформі залізничного вокзалу. ОСОБА_3 залишив мопед близько 19 год. 00 хв. Після чого, через 15 хвилин, вона помітила, що мопеда не було. Вона зателефонувала до дочки і повідомила, що немає мопеда. Після чого дочка зателефонувала зятю та в поліцію. Коли приїхала поліція, вона показувала, де стояв мопед. Працівники поліції пішли в сторону нафтобази по слідах від протектору коліс мопеда, вона пішла з ними. На відсіві було видно сліди від мопеду, а на щебні слідів майже не було видно. Особі, яка вкрала мопед, потрібно було мопед перетягувати через рейки. Пройшовши 500 метрів, вони вийшли до приватного сектору. Біля паркану під вишнею працівники поліції знайшли мопед, вона повідомила працівникам поліції, що це мопед її зятя ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що майже рік тому, у вечірній час влітку, він підвозив батька на залізничний вокзал. На вокзал він приїхав на своєму автомобілі марки "Фольксваген Кадді", реєстраційний номер НОМЕР_2, тип кузова автомобіля "мінівен". Коли він перебував по провулку Карла Маркса в м. Вінниці, до нього підійшла людина і запитала, чи може він допомогти відвезти мопед з Карла Маркса в мікрорайон Тяжилів в м. Вінниці, запропонувавши йому близько 100 гривень, на що він погодився. Після чого вони разом сіли в його автомобіль і поїхали на місце, яке вказав цей чоловік. Вони поїхали в сторону розташування баз, проїхали школу № 13, за школою повернули направо. Заїхали на якусь вулицю, на вулиці були люди. Він висадив цього чоловіка, а сам поїхав розвертати машину. На даній вулиці є поворот, з'їзд до житлових будинків. За даним поворотом стояв мопед темного кольору, не на дорозі, а збоку дороги під деревом. Він під'їхав задньою частиною автомобіля до цього повороту, і вони намагалися завантажити мопед в його автомобіль. Однак мопед не помістився в його автомобіль. Після чого чоловік сказав йому, що треба їхати шукати іншу машину. Вони сіли в автомобіль і він завіз чоловіка на залізничний вокзал та більше його не бачив. Цей чоловік невисокого зросту, темний, на ньому була кепка. На наступний день після цих подій йому зателефонували з поліції. У відділку поліції він надавав пояснення, по фотографіям впізнавав чоловіка, якого відвозив за мопедом. На той час він впізнав чоловіка по фотографії. На даний час він вже поганого його пам'ятає, тому не може вказати, що це був обвинувачений ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він працював в будівельній компанії, події відбувалися через дорогу від його роботи на відстані 30 метрів. Він бачив, як приїхало двоє чоловіків на білому автомобілі "кадік", даних осіб він бачив зі спини, тому впізнати їх не може, водій був вищий зростом і одягнутий у клітчасту сорочку, а власник мопеда в темній куртці. Йому здалося, що мопед зламався, тому власник викликав таксі, щоб забрати свій мопед. Ці двоє чоловіків відкрили автомобіль, покрутили мопедом, завантажити мопед в автомобіль не змогли. Після чого вони поїхали, а мопед залишили біля металевого паркану. Через годину приїхали працівники поліції, обійшли приватний сектор, поспілкувались з людьми, відібрали пояснення у нього. Через деякий час працівники поліції привезли дівчину, чоловіка і жінку в цивільному. Мопед був великих розмірів сірого кольору з багажником.

З досліджених судом доказів, зокрема з документів, які надані стороною обвинувачення, вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення зареєстровані 07.06.2018 року за № 12018020020002296, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З протоколу огляду місця події від 06.06.2018 року та ілюстративної таблиці до нього, вбачається, що огляд місця події проводився біля домоволодіння № 13 по вулиці Залізничній в м. Вінниці. Біля паркану вказаного домоволодіння, основа якого червоного кольору, розсташований мотоцикл "China Moto" "Tiger JSD150T-15" сріблясто-синього кольору з червоними вставками біля передніх фар. Над заднім колесом в кінці корпусу міститься табличка з державним номерним знаком НОМЕР_1. Біля бензобаку виявлено номер кузову/шасі НОМЕР_3. Біля передніх фар міститься два малюнки у формі акули. На мотоциклі встановлено передне скло, наявні два колеса. Корпус мотоцикла без пошкоджень, наявні липкі подряпини. Ключ в замку запалювання відсутній. Наявні два дзеркала заднього огляду.

Згідно протоколу огляду предмету від 07.06.2018 року, предметом огляду був моторолер-А марки China Moto моделі Tiger JSD150T-15, номер шасі НОМЕР_3, д.н.з. НОМЕР_1, 2008 року випуску, зареєстрований на ім'я ОСОБА_11. Моторолер у справному стані, на ходу, сріблясто-синього кольору з червоною вставкою біля передніх фар, над заднім колесом напис білого кольору "Tiger". Над заднім колесом в кінці корпусу міститься табличка з номерним знаком. Біля бензобаку можна побачити номер шасі вказаний вище. Біля передніх фар міститься два малюнки "акули". На моторолері встановлено переднє скло, два дзеркала заднього огляду, наявні два колеса. Корпус без пошкоджень, наявні невеликі подряпини. Ключ у замку запалювання відсутній.

З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2018 року та довідки до даного протоколу вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_8 за рисами обличчя впізнав на фотознімку № 1 обвинуваченого ОСОБА_1

З протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2018 року та довідки до даного протоколу вбачається, що в присутності понятих свідок ОСОБА_7 впізнав на фотознімку № 1 обвинуваченого ОСОБА_1, як особу, яку 06.06.2018 року у вечірній час підвозив на провулок Залізничний.

Проаналізувавши та надавши оцінку даним, відображеним у протоколі огляду місця події від 06.06.2018 року, протоколі огляду предмету від 07.06.2018 року та протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2018 року, суд дійшов висновку про те, що викладені в них обставини не дають можливості дійти безсумнівного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Також, надавши оцінку показанням допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та відображеним у протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2018 року даним, суд, з огляду на те, що в судовому засіданні свідки підтвердили лише факт проведення за їх участю вказаної слідчої дії, однак зазначили, що не можуть достовірно стверджувати що саме ОСОБА_1 приїжджав з ними за мопедом, суд дійшов висновку про те, що зазначені докази самі по собі не є достатніми для визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

Крім того, суд зазначає, що фотознімки, які пред'являлися даним свідкам для впізнання, мали різкі відмінності між собою, а саме, особи на фотознімках мали різкі відмінності у одязі, що є порушенням ст. 228 КПК України та могло суттєво вплинути на сприйняття зображення.

Суд вважає, що з огляду на сукупність всіх наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, з урахуванням наведених вище висновків суду щодо оцінку таких доказів, зазначені показання потерпілого, свідків, протокол огляду місця події від 06.06.2018 року, протокол огляду предмету від 07.06.2018 року та протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.06.2018 року, самі по собі не є достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та свідчать лише про те, що ці факти мали місце, проте не вказують на те, що злочин було вчинено саме ОСОБА_1

Фактичні дані, що містяться в показаннях потерпілого та свідків, суд не може покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не спростовують тверджень обвинуваченого про те, що даного злочину він не вчиняв.

При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Крім того, суд зазначає, що під час судового розгляду, суду не було надано жодних доказів на підтвердження належності потерпілому ОСОБА_3 моторолера марки "China Moto" моделі "Tiger JSD150T-15" 2008 року випуску синього кольору, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Суд зазначає, що інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, стороною обвинувачення не надано і такі не були встановлені судом під час судового розгляду даного кримінального провадження.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого зазначила, що всі сумніви повинні трактуватися на користь обвинуваченого. Просила виправдати обвинуваченого за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України, оскільки в судовому засіданні не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1

Під час судового провадження суд, у відповідності з вимогами ст. 349 КПК України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження. Зокрема, допитав обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідив інші надані докази. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України учасники судового провадження не заявляли.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого. (ст. 92 КПК України).

При цьому, винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

Суд зазначає, що із прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п.40 рішення у справі № 34006/06 від 25 лютого 2016 року «Зякун проти України», п. 54 рішення у справі № 75520/01 від 06 грудня 2007 року «Козинець проти України», п. 33 рішення у справі № 17969/09 від 10 грудня 2015 року «Тихонов проти України»).

Під час судового розгляду, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні сторонами своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, перевіривши та проаналізувавши надані сторонами докази, та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв'язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК України, здійснивши аналіз доказів, що були надані сторонами, суд дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини передбачені п. п. 1, 2 частини першої цієї статті, а це встановлення відсутності події кримінального правопорушення або встановлення відсутності в діях складу кримінального правопорушення, виявлені під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Аналіз досліджених доказів переконав суд у тому, що жоден з доказів наданий стороною обвинувачення і перевірений в судовому засіданні, як окремо так і всі в сукупності, не можуть бути покладені в безпосереднє підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України.

Згідно вимог ст. 17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов'язок доказування висунутого обвинувачення в кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. У даній справі суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках визначеної законом змагальної процедури в кримінальному процесі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березні 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1, тому він підлягає визнанню невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та його слід виправдати. (п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Надані стороною обвинувачення докази не спростовують дані висновки суду щодо наявності підстав для виправдання.

Крім того, суд зазначає, що позицію обвинуваченого та його заперечення щодо причетності до вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, суд зобов'язаний взяти уваги на підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, враховуючи, що така позиція не спростовується належними та допустимим доказами наданими стороною обвинувачення.

Призначаючи обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-68 Кримінального кодексу України щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом ІІ групи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, непрацює.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує відношення обвинуваченого до своїх дій, а саме те, що у вчиненому він щиро кається, просить вибачення у потерпілого та завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Суд також враховує позицію потерпілого ОСОБА_2, який в судовому засіданні пояснив, що обвинувачений частково відшкодував йому завдану шкоду, просив суд суворо не карати обвинуваченого, враховуючи стан його здоров'я.

Обставиною, яка, згідно ст. 66 Кримінального кодексу України, пом'якшує покарання суд визнає щире каяття.

Обставиною, яка, згідно ст. 67 Кримінального кодексуУкраїни, обтяжує покарання суд визнає рецидив злочинів.

Приймаючи рішення про міру покарання, суд також враховує досудову доповідь, складену 09.11.2018 року на виконання ухвали суду Вінницьким міськрайонним відділом філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області, з якої вбачається, що орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий. Виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а саме, соціально-психологічний супровід органом пробації, готовність обвинуваченого брати участь у програмах із втручанням, які надаються органом пробації.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а згідно з частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України.

Вирішуючи питання про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, дотримуючись при цьому загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Під час судового провадження встановлено, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, є інвалідом ІІ групи, у вчиненому щиро кається, частково відшкодував потерпілому завдану шкоду, просить вибачення у потерпілого та завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Згідно із статтею 75 Кримінального кодексу України в разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України, із звільненням від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 Кримінального кодексу України обов'язки.

Суд вважає, що таке покаранням буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно протоколу затримання від 18.09.2018 року ОСОБА_1 було затримано 18.09.2018 року.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2018 року до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 28.10.2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27.09.2018 року ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2018 року скасовано та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово до 28.10.2018 року.

З повідомлення начальника Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" від 29.09.2018 року №4/11306, вбачається, що 28.09.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" на виконання ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 27.09.2018 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.10.2018 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби до 24.12.2018 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2018 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1, залишено без зміни, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби до 11.02.2019 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.02.2019 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1, залишено без зміни, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби до 05.04.2019 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.03.2019 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без зміни, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби до 26.05.2019 року.

Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, враховуючи обставини кримінального провадження та особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 18 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. наступного дня, скасувати.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не пред'являлися.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта: висновок експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи № 3918/18-21 від 19.07.2018 року в розмірі 429 грн. 00 коп.

Процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта: висновок експерта за результатами автотоварознавчої експертизи з визначення ринкової вартості транспортного засобу № 3821/18-21 від 23.07.2018 року в розмірі 572 грн. 00 коп. слід компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України, враховуючи, що обвинуваченого визнано невинуватим за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 100, 124, 174, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України та виправдати.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 18.09.2018 року до 28.09.2018 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту у певний період доби, скасувати.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 00 коп.

Процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 572 (п'ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Речові докази у кримінальному провадженні:

паспорт громадянина України виданий на ім'я ОСОБА_2, посвідчення водія НОМЕР_4, дозвіл на перевезення небезпечних вантажів видані на ім'я ОСОБА_2 та мобільний телефон марки "Huawei" моделі Y 5 у корпусі сірого кольору, які відповідно до постанови слідчого про визнання предмету речовим доказом від 21.06.2018 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12018020020002127 та повернуто власнику на відповідальне зберігання - залишити у розпорядженні власника ОСОБА_2;

моторолер марки "China Moto" моделі "Tiger JSD150T-15", 2008 року випуску синього кольору, шасі НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, який відповідно до постанови слідчого про визнання предмету речовим доказом від 07.06.2018 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018020020002296 та розписки ОСОБА_3 переданий йому на відповідальне зберігання - залишити у розпорядженні ОСОБА_3.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Суддя