Рішення № 81559403, 06.05.2019, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2098/18

Провадження №2/148/17/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 травня 2019 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах Вінницької обласної ради в особі Комунального закладу "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка ОСОБА_1" до ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину у кримінальному провадженні №12016020310000628 від 13.10.2016,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах Вінницької обласної ради в особі Комунального закладу "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка ОСОБА_1" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину у кримінальному провадженні №12016020310000628 від 13.10.2016, мотивуючи позовні вимоги тим, що вироком Тульчинського районного суду від 28.03.2017 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та встановлено, що внаслідок його неправомірних дій потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий ( більш як 21 день ) розлад здоров’я.

Внаслідок отриманих ушкоджень ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в 20-му нейрохірургічному відділені ВОПНЛ ім. академіка ОСОБА_1 в період з 18.10.2016 по 25.10.2016 в кількості 7 ліжко-днів. На її лікування заклад охорони здоров'я затратив кошти в сумі 1144,29 грн.

Вказана шкода закладові охорони здоров’я до цього часу не відшкодована, в зв’язку з чим просить у відповідності до ч.1,3 ЦК України, стягнути із відповідача на користь держави в особі Вінницької обласної ради, в особі Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи ОСОБА_4, яка потерпіла від злочину кошти в сумі 1144,29 грн. та судові витрати.

В судове засідання прокурор Немирівської місцевої прокуратури не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої справу просить слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Комунального закладу "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка ОСОБА_1" в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі, позов підтримує.

Представник Вінницької обласної ради в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, згідно якого просить розглянути справу без представника Вінницької обласної ради, позов підтримує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до ст. ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії вироку Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.03.2017, який набрав законної сили 14.06.2017 (а.с.5-7), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді двох років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільннено від відбуття покарання у виді обмеження волі з випробовуванням з іспитовим терміном на один рік шість місяців. Даним вироком було встановлено, що внаслідок вчинення злочину потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я.

Внаслідок отриманих ушкоджень ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні в 20-му нейрохірургічному відділені ВОПНЛ ім. академіка ОСОБА_1 в період з 18.10.2016 по 25.10.2016 в кількості 7 ліжко-днів. На її лікування заклад охорони здоров'я затратив кошти в сумі 1144,29 грн., що підтверджується довідкою Комунального закладу "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка ОСОБА_1" (а.с.9).

Таким чином, з вини ОСОБА_2 заклад охорони здоров'я, який фінансується з бюджету, поніс витрати на лікування потерпілого від злочину.

Однак, ОСОБА_2 шкода, заподіяна закладу охорони здоров'я, який фінансується з бюджету, в добровільному порядку так і відшкодована.

Тульчинський районний суд Вінницької області при розгляді кримінального провадження №148/2377/16-к не вирішував питання в рамках кримінального провадження про відшкодування коштів витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадкам, визначених законом.

Згідно ст. 56 ЦПК України встановлено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до. ч. 3 ст. 23 закону України "Про прокуратуру", прокурор .здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, Комунальний заклад Вінницької обласної ради «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. ОСОБА_1» відноситься до комунальної форми власності, засновником якого є Вінницька обласна рада.

В свою чергу, судом встановлено, що в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4 ні Вінницька обласна рада, ні Комунальний заклад Вінницької обласної ради «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. ОСОБА_1» не зверталися. Таким чином, не відшкодування витрат на лікування особи потерпілої від кримінального правопорушення порушує інтереси держави та підтверджує правомочність звернення прокурора до суду з вимогами про захист відповідних інтересів з дотриманням порядку, передбаченого нормами матеріального та процесуального права.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦПК України, шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1, 3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 № 545, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Відповідно до абз.2 п.3 зазначеного вище Порядку, у разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Відповідно до п.4 зазначеного вище Порядку, стягнені в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, в якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Таким чином, витрати понесені медичною установою на лікування потерпілої ОСОБА_4 від злочину та їх непогашення призводять до ненадходження коштів до місцевого бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 Комунальний заклад "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка ОСОБА_1" поніс витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4, між діями ОСОБА_2 та цими витратами є прямий причинний зв'язок, що встановлено вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 28.03.2017, який набрав законної сили, а тому обов'язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача.

За таких обставин, відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

За п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, позивачі – у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути 1762 грн. судового збору, оскільки, позивач звільнений від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ч.4 ст.206, ст. 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах Вінницької обласної ради в особі Комунального закладу "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка ОСОБА_1" до ОСОБА_2 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину у кримінальному провадженні №12016020310000628 від 13.10.2016 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави в особі Вінницької обласної ради, в особі Комунального закладу "Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка ОСОБА_1" (р\р 35419001024934 в ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, код 01982264) 1144,29 грн. (одна тисяча сто сорок чотири гривні 29 копійок) в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, ОСОБА_4, яка потерпіла від злочину.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: