Рішення № 81558814, 02.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року № 810/2142/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І.,

за участі секретаря судового засідання Приходько П.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

І. Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи.

У квітні 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС (далі - Білоцерківська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 2394/0003950171/424/НОМЕР_1 від 28.11.2011 щодо сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 331 500 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке винесене на підставі акта перевірки відповідача, не ґрунтується на доказах, а є наслідком ряду припущень зі сторони податкових органів. При цьому позивач зауважив, що є вільним у виборі контрагентів та укладенні договорів. Не може нести відповідальність за недотримання податкової дисципліни іншим учасником правовідносин, та не може наперед передбачити недотримання останнім податкових зобов'язань. Наголосив, що податкові органи не наділені повноваженнями визнавати укладені договори недійсними, зокрема, нікчемними.

На обґрунтування своєї правової позиції позивач покликався на вимоги ст. 42-44, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) щодо свободи господарської діяльності; на вимоги ст. 202-204, 215, 234, 228, 626, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині свободи укладення договорів та порядку визнання їх недійсними, зокрема, фіктивними; на вимоги ст. 208 ГК України, ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» № 509-XII від 04.12.1990 в контексті відсутності повноважень у органів ДПІ визнавати договори недійсними/нікчемними; на вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 щодо презумпції достовірності відомостей, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; на вимоги рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Інтерсплав проти України» від 09.01.2007 (заява №803/02) в частині необхідності перевірки податковими органами кожної господарської операції окремо, незважаючи на попередні та наступні події; на вимоги п. 71 рішення ЄСПЛ у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 (заява № 3991/03) щодо відсутності відповідальності за дії контрагента в контексті несвоєчасного декларування ПДВ.

У своєму запереченні на адміністративний позов відповідач зазначив, що не визнає позов у повному обсязі, так як за результатами проведення документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 та зустрічної звірки з ТОВ «Еспекар» установлено, що вказане підприємство не має будь-яких основних засобів, з якими пов'язується здійснення господарської діяльності, зокрема, виробничих потужностей, штату працівників тощо, що у своїй сукупності вказує на фіктивність діяльності підприємства з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту для інших підприємств, а операції, які ним здійснюються, не мають відповідно реального товарного характеру (т. 1 а.с. 73-75).

У судовому засіданні позивач надав додаткові пояснення від 23.04.2019 у яких, на підтвердження реальності господарських операцій повідомив, що на підставі договору він, як ФОП, постачав до ТОВ «Еспекар» запасні частини до автотранспорту, а ТОВ «Еспекар», натомість, надавало йому транспортно-експедиційні послуги. За наслідками їхньої співпраці, заборгованість один перед одним вони погасили частково шляхом взаємозаліку однорідних грошових вимог. Наразі у ТОВ «Еспекар» залишилася кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_3

До пояснень позивач додав копії документів, які, на його думку, підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Еспекар» (т. 2 а.с. 1-93).

Також під час судового розгляду позивачем надано додаткові пояснення від 30.04.2019, в яких останній повідомив про наявність у ФОП ОСОБА_3 транспортних засобів та їх використання у господарській діяльності. Додав копії відповідних товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), де разом із ФОП ОСОБА_3 у графі «Автопідприємство», тобто перевізник, дописано від руки барвником темного кольору і ТОВ «Еспекар».

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою КОАС від 03.04.2014 у справі закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою КОАС від 31.08.2015 у справі зупинено провадження.

08.10.2018 на підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду провадження у справі поновлено.

У цей же день 08.10.2018 ухвалою КОАС провадження у справі закрито.

30.11.2018 на вказану ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу.

За результатами її розгляду постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 ухвалу суду від 31.11.2018 про закриття провадження скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою КОАС від 27.02.2019 дану адміністративну справу прийнято до провадження судді Лисенко В.І.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, та докази на їх підтвердження. Мотиви прийнятого рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в повному, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 02.12.2003, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 02.12.2003 (т. 1 а.с. 23) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 26).

З 19.10.2005 ФОП ОСОБА_3 зареєстрований як платник ПДВ, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 від 19.10.2005 (т. 1 а.с. 27).

Відповідно до запиту з інформаційної бази Міністерства юстиції України від 05.10.2018 з`ясовуєтья, що станом на 09.02.2017 припинено діяльність ФОП ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 114).

У період з 27.10.2011 по 09.11.2011 відповідачем проведено документальну позапланову перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Еспекар» за період січень 2011 року, травень - червень 2011 року та складено акт перевірки (т.1 а.с.16-22 ).

За результатами податкової перевірки ФОП ОСОБА_3 не підтверджено реальність операцій з ТОВ «Еспекар», а тому відповідач дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту у відносинах з ТОВ «Еспекар» на загальну суму 331 500 грн, а саме: за січень 2011 року - в сумі 29 166,67 грн., за травень 2011 - в сумі 107 666,67 грн, за червень 2011 року - в сумі 194 666,66 грн, а відтак указана сума підлягає сплаті ФОП ОСОБА_3 до бюджету.

В основу мотивів акта перевірки покладено відповідь Броварської ОДПІ від 14.10.2011 за № 3586/9/29-010, згідно якої ТОВ «Еспекар» не має будь-яких трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якої діяльності, а тому має ознаки фіктивності. Як наслідок, 27.09.2011 Броварською ОДПІ прийнято рішення про анулювання реєстрації вказаного підприємства як платника ПДВ.

Окрім того, у відповідності до акта про неможливість проведення зустрічної звірки Броварською ОДПІ за № 48/232/35611991 від 26.09.2011 встановлено, що ТОВ «Еспекар» має ознаки фіктивності. Окрім відсутності штату працівників, виробничих потужностей, складських приміщень, необхідних для здійснення будь-якого виду господарської діяльності, за результатами попереднього дослідження СТКЗР Броварського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області за № 157 від 19.09.2011, підписи, вчинені від імені директора та одночасно головного бухгалтера в заяві 1-ОПП в графі «керівник» та «головний бухгалтер» податкової звітності та додатків до неї ТОВ «Еспекар» за період січень - липень 2011 року, здійснені не ОСОБА_4 (засновник та одночасно директор і головний бухгалтер), а іншою особою (т. 1 а.с. 171-194). При цьому на дослідження надавалися оригінали документів податкової звітності.

На підставі вказаного акта перевірки, Білоцерківською ОДПІ 28.11.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 2394/0003950171/424/НОМЕР_1 щодо необхідності сплати ФОП ОСОБА_3 податку на додану вартість у сумі 331 500 грн (т. 1 а.с. 15).

З тих причин, що позивач не погоджується із оскаржуваним рішенням та вважає, що висновки Білоцерківської та Броварської ОДПІ спростовуються наданими первинними фінансово-господарськими документами, які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Еспекар», позивач звернувся до суду з даним позовом.

При оцінці дій позивача та відповідача у спірних правовідносинах, а також надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд враховує, що за приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 996) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996)

Указаним вимогам Закону № 996 до змісту та форми первинних документів кореспондують вимоги п. 2.4. Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.95 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Наказ № 88).

Так, на підтвердження надання ТОВ «Еспекар» ФОП ОСОБА_3 транспортно-експедиційних послуг позивачем надано договір № 33 від 01.01.2011 (далі - договір № 33), предметом якого відповідно до п. 1.1. визначено, що ТОВ «Еспекар» бере на себе зобов'язання за обумовлену плату здійснювати для ФОП ОСОБА_3 організацію послуг по прийняттю, експедируванню, перевезенню, доставці та здачі вантажів вантажоотримувачам на умовах договору (т. 2 а.с. 15-17).

За положеннями п. 1.3., 1.4. указаного договору, під поняттям «Вантажовідправник» сторони розуміють ФОП ОСОБА_3, який відправляє вантаж за призначенням. Під поняттям «Вантажоотримувач» сторони розуміють юридичну чи фізичну особу, для якої призначений вантаж та яка зазначена у товарно-транспортній накладній (далі - ТТН) та супровідних документах.

До вказаного договору позивачем додані товарно-транспортні накладі № Р111 від 22.06.2011, № Р68 від 29.01.2011, № Р69 від 14.05.2011, № Р89 від 12.06.2011, № Р124 від 30.06.2011, № Р50 від 10.01.2011, № Р58 від 11.01.2011, № Р21 від 13.05.2011 (т.2 а.с. 18-37), у яких вантажовідправником указано саме ФОП ОСОБА_3, а вантажоодержувачем - ТОВ «Еспекар», що може свідчити тільки про поставку вказаних у ТТН товарно-матеріальних цінностей між цими сторонами, натомість як п. 1.4. указаного договору передбачає зазначення конкретного кінцевого вантажоодержувача, яким має бути інша (третя) особа, окрім сторін за договором.

Також, аналізуючи зміст наданих ТТН суд відмічає, що необхідні для ідентифікації операції поставки графи ТТН залишилися незаповненими, зокрема, автомобільний перевізник, прізвище, ім'я, по батькові водія, пункти навантаження та розвантаження, супровідні документи на вантаж, дані про вчинені вантажно-розвантажувальні операції.

Вказане вище позбавляє суд можливості допустити зазначені ТТН як докази у справі, які б підтверджували факт надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Еспекар» ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 33.

На підтвердження реального виконання умов договору № 33 позивачем, поміж іншого, надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 54 від 31.05.2011, № 74 від 30.06.2011 та № 12 від 31.01.2011. Предметом указаних актів визначено - автопослуги. При цьому, в указаних актах жодним чином не деталізовано: які саме автопослуги надавалися та у який період, якими первинними бухгалтерськими документами підтверджується обґрунтування зазначених в актах сум, як вартості наданих послуг, на підставі яких первинних (видаткових) документів - рахунків-фактур, заявок, видаткових та/або товарно-транспортних накладних тощо, вони надавалися.

З урахуванням викладеного, суд не може прийняти надані акти, як належні та допустимі докази підтвердження реальності надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Еспекар» ФОП ОСОБА_3 на підставі договору № 33.

Аналогічно, без будь-якої деталізації вказаний предмет відносин - автопослуги, зазначено у виданих ТОВ «Еспекар» податкових накладних № 7 від 10.01.2011, № 12 від 13.01.2011, № 15 від 16.01.2011, № 25 від 26.01.2011, № 81 від 06.05.2011, № 86 від 09.05.2011, № 88 від 10.05.2011, № 91 від 12.05.2011, № 97 від 14.05.2011, № 102 від 16.05.2011, № 105 від 28.05.2011, № 119 від 03.06.2011, № 125 від 06.06.2011, № 127 від 07.06.2011, № 128 від 07.06.2011, № 129 від 09.06.2011, № 132 від 10.06.2011, № 136 від 12.06.2011, № 138 від 13.06.2011, № 142 від 15.06.2011, № 144 від 18.06.2011, № 158 від 25.06.2011 та № 168 від 29.06.2011. У названих податкових накладних має місце тільки посилання на договір № 33, але знову ж таки, жодним чином не деталізовано, які саме автосполуги надавалися.

Беручи до уваги, що судом визнано недопустимими докази у виді ТТН та актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які є первинними по відношенню до податкових накладних, указане обумовлює і визнання недопустимими доказами і податкові накладні, так як зазначені в них послуги та відповідна оплата не підтвердженні належним чином оформленими первинними документами, що у своїй сукупності спростовує доводи позивача про реальність господарських операцій у виді надання транспортно-експедиційних послуг на підставі договору № 33.

Суд також зазначає, що кредиторську заборгованість перед ТОВ «Еспекар», яка згідно тверджень позивача виникла в результаті надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_3, останній погасив шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог у виді кредиторської заборгованості в ТОВ «Еспекар» перед ФОП ОСОБА_3, яка виникла за результатами поставки товару ФОП ОСОБА_3 на вказане підприємство.

На підтвердження дійсності поставки товару ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «Еспекар», позивачем надано договір поставки № 02/01/11 від 02.01.2011 (далі - договір № 02/01/11) на поставку товару, видаткові накладні № 25 від 08.02.2011, № 36 від 28.02.2011, № 112 від 26.06.2011, № 4 від 12.01.2011, № 18 від 24.01.2011, № 29 від 12.02.2011, № 84 від 23.05.2011, № 72 від 11.05.2011, № 66 від 04.05.2011, № 52 від 05.03.2011, № 21 від 03.02.2011, № 99 від 02.06.2011, видані ФОП ОСОБА_3 податкові накладні № 25 від 08.02.2011, № 36 від 28.02.2011, № 112 від 26.06.2011, № 4 від 12.01.2011, № 18 від 24.01.2011, № 29 від 12.02.2011, № 84 від 23.05.2011, № 72 від 11.05.2011, № 66 від 04.05.2011, № 52 від 05.05.2011, № 21 від 03.02.2011, № 99 від 02.06.2011, укладений між сторонами акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.12.2011, а також претензія щодо сплати остаточної кредиторської заборгованості ТОВ «Еспекар» перед ФОП ОСОБА_3

Вказані договір № 02/01/11, видаткові накладні, податкові накладні, акт зарахування зустрічних однорідних вимог та претензія, не мають прямого відношення до предмету спору в цій справі, що розглядається - визнання реальності здійснення господарської операції по наданню транспортно-експедиційних послуг та, як наслідок, підтвердження обґрунтованості/необґрунтованості виданого податкового повідомлення-рішення, а тому не враховуються судом при прийнятті рішення по суті.

Натомість, оцінюючи додаткові документи, надані позивачем 30.04.2011, суд зазначає, що копії свідоцтв про реєстрацію вантажних транспортних засобів за ОСОБА_3 навпаки підтверджують факт можливості надання послуг вказаним підприємцем по транспортуванню товарів без залучення будь-яких сторонніх осіб, зокрема, ТОВ «Еспекар». Це ж саме стосується і подорожніх листів до автомобілів, які підтверджують факт керування автомобілями, які належать ФОП ОСОБА_3, вказаними в них водіями у період січнень-червень 2011 року. Сторонами ці обставини не оспорювалися.

Водночас, на підтвердження здійснення операцій саме за договором № 33, позивачем додатково надано товарно-транспортні накладні № 463298 від 03.06.2011, № 55671 від 09.06.2011, б/н від 27.05.2011, № 6815/1 від 18.05.2011, № 157 від 11.01.2011, № 00073 від 06.06.2011, б/н від 17.06.2011, № 3 від 08.06.2011, № 89/09 від 09.06.2011, № 87 від 09.06.2011. За результатами аналізу вказаних документів судом установлено, що у кожній із наданих ТТН перевізником зазначається саме ФОП ОСОБА_3, інформацію про якого надруковано в самій ТТН, у той час, як ТОВ «Еспекар» вписано прописом чорнилом темного кольору як інший перевізник.

При цьому, на документах не міститься будь-яких відміток про внесення змін до них шляхом дописок та/або виправлень, що підтверджує факт складання указаних документів та внесення до них рукописних записів щодо перевізника ТОВ «Еспекар» після оформлення ТТН, тобто у різний час.

Так, за приписами п. 4.1., 4.2., 4.4. Наказу № 88 у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Згідно із п. 2.11 Наказу № 88 вільні рядки в первинних документах підлягають обов'язковому прокреслюванню.

До того ж, згідно із п. 11.1. Наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Наказ № 363), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п. 11.4. Наказу № 363).

У ході судового розгляду встановлено, що жодних змін до наданих ТТН щодо зміни виконавця послуги - автопідприємства, учасниками (підписантами ТТН) не вносилися. З урахуванням викладеного, суд піддає обґрунтованому сумніву достовірність указаних документів на предмет виконання замовлення за рахунок ТОВ «Еспекар», та відхиляє їх як доказ у справі, у зв'язку з їхньою недостовірністю в цій частині.

Важливим для врахування судом є також та обставина, що у ході перевірки ФОП ОСОБА_3 не було надано податковому органу жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Еспекар».

Що стосується доводів позивача про відсутність права податкової інспекції на визнання договору нікчемним під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, щодо віднесення правочинів до таких, що порушують публічний порядок і, як наслідок, тягнуть автоматичне визнання їх нікчемними на підставі вимог закону без ухвалення судових рішень, висловився Пленум Вищого господарського суду України, який в п. 3.7. Постанови № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначив, що до господарських договорів, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства відносяться, зокрема, договори, направлені на приховування від оподаткування доходів, інше ухилення від сплати податків.

Отже, договір № 33 може підпадати під визначення договорів, які є оспорюваними, тобто можуть бути визнані недійними тільки за рішенням суду (ст. 204 ЦК України).

Такі висновки суду підтверджені рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2013, відповідно до якого у задоволені позову ФОП ОСОБА_3 до ТОВ «Еспекар» про визнання договору № 33 недійсним - відмовлено.

Враховуючи вказане, посилання в акті перевірки ОДПІ на визнання договору № 33 нікчемним, є передчасним.

Однак, це не впливає на загальні висновки ОДПІ, зроблені за результатами проведеної документальної перевірки, та висновки суду, яких останній дійшов за результатами дослідження доказів під час судового розгляду, щодо нереальності господарських операцій ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Еспекар», в частині надання транспортно-експедиційних послуг, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту та заниження відповідно суми ПДВ до сплати.

Так, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У цьому контексті, суд також опирався на позиції ЄСПЛ у конкретних справах, які згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 є джерелом права, зокрема, висловленій у справі «Інтерсплав проти України» (рішення від 09.01.2007, заява №803/02) в частині необхідності перевірки податковими органами кожної господарської операції окремо, незважаючи на попередні та наступні події, а також у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (рішення від 22.01.2009, заява № 3991/03) щодо відсутності відповідальності за дії контрагента в контексті несвоєчасного декларування ПДВ.

Проведений судом аналіз змісту наданих позивачем первинних фінансово-господарських документів повністю спростовує твердження позивача про надання транспортно-експедиційних послуг та продажу автозапчастин ТОВ «Еспекар», що узгоджується з висновками акта перевірки ОДПІ.

Суд наголошує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. У даному випадку, відсутні достатні підстави вважати, що господарська операція по наданню транспортно-експедиційних послуг мала місце, а тому відповідні документи щодо цієї операції не можуть вважатися первинними та тягнути за собою настання юридичних наслідків як такі, що вчиненні відповідно до вимог чинного законодавства України.

V. Висновки суду.

Відповідно до вимог статті 9, частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

За приписами статей 73-76, 90 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, враховуючи допустимість, достовірність, належність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

У підсумку, проаналізувавши надані сторонами докази у поєднанні із застосовуваними правовими нормами, суд дійшов висновку, що відповідачем спростовано доводи позивача та доведено, що останній, діючи всупереч приписів п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, безпідставно завищив податковий кредит у відносинах з ТОВ «Еспекар» на загальну суму 331 500 грн, а саме: за січень 2011 року - в сумі 29 166,67 грн., за травень 2011 - в сумі 107 666,67 грн, за червень 2011 року - в сумі 194 666,66 грн, а відтак вказана сума підлягає сплаті ФОП ОСОБА_3 до державного бюджету.

За таких обставин, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 2394/0003950171/424/НОМЕР_1 від 28.11.2011 щодо сплати ПДВ ФОП ОСОБА_3 у сумі 331 500 грн, - відсутні.

VI. Судові витрати.

З тих підстав, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, судові витрати у справі покласти на позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення і підписання повного тексту рішення - 07 травня 2019 р.