Рішення № 81558745, 02.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/909/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Кисельової Є.О.,

при секретарі: Шопіної А.М.,

позивач - не прибув,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яка полягає у не виплаті, починаючи з березня 2016 року по сьогодні, пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що здобув право на отримання пенсії як пенсіонер Міністерства внутрішніх справ України та отримує пенсію за вислугою років. 01.02.2017 позивач отримав реєстрацію у м. Сєвєродонецьку Луганської області, після чого звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік та виплату пенсії. Як стверджує позивач, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області його пенсійну справу було взято на облік та роз'яснено, що неотримана пенсія з березня 2016 року буде перерахована на банківській рахунок протягом шести місяців з дня отримання заяви про поновлення виплати пенсії, а саме з 01.02.2017. Позивач вказує, що на картковий рахунок відкритий в ПАТ «Державний ощадний банк України» не була зарахована пенсія до теперішнього часу.

Позивач вважає, що діями, які полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії відповідач грубо порушив його охоронювані Конституцією та Законами України права, тим самим позбавивши єдиного джерела для існування.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, просив розглянути справу без його участі (арк.спр.3-6).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглянути справу без його участі (арк.спр.50-51).

05.04.2019 від відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідний реєстраційним номером 19218/2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (арк.спр.50-51).

Судом по справі було вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд здійснювати з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.1-2).

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 витребувано від відповідача додаткові докази (арк.спр.67-68).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 24.03.2000 Жовтневим РВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк.спр.8).

Позивач є пенсіонером за вислугою років, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 03.01.2000 (арк.спр.7).

Судом встановлено, що 01.02.2017 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, в якій просив поновити виплату пенсії (арк.спр.76).

Позивач просив запросити пенсійну справу з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у зв'язку із зміною місця проживання, про що надав заяву від 01.02.2017 (арк.спр.77).

01.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплату пенсії або грошової допомоги перераховувати на поточний рахунок, який відкрито у ТВБВ філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (арк.спр.79).

Виходячи з письмових пояснень відповідача від 05.04.2019 № 5034/07 вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку, як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (арк.спр.55).

Суд зазначає, що ухвалою суду від 15.04.2019 від відповідача були витребувані для приєднання до справи належним чином засвідчені копії (оригінали для огляду в судовому засіданні), а саме:

- витягу з журналу реєстрації рішень за період з 01.02.2017 по 28.02.2017;

- розписки із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів;

- документів, які були надані позивачем при зверненні із заявою від 01.02.2017;

- рішення про призначення чи відмову в призначенні пенсії;

- рішення про поновлення чи відмову в поновленні пенсії;

- інформацію, чи надсилався запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області надати витребувані докази у строк до 30.04.2019 року.

Зазначена вище ухвала суду була отримана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, штрих-кодовий ідентифікатор № 934040641158 (арк.спр.71).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, станом на дату та час вирішення справи по суті відповідачем не було надано для приєднання до справи належним чином засвідчені копії (оригінали в судовому засіданні) наступних доказів: витягу з журналу реєстрації рішень за період з 01.02.2017 по 28.02.2017; розписки із зазначенням дати прийняття заяви, а також перевірку одержаних і відсутніх документів; рішення про призначення чи відмову в призначення пенсії; рішення про поновлення чи відмову в поновленні пенсії.

Таким чином, відповідачем були не в повній мірі виконані вимоги ухвали суду від 15.04.2019.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV), Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) та Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2015 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), в редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин.

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом

Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (частина 1 статті 55 Закону № 2262-XII).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).

Разом з тим, відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).

Згідно пункту 4.10 Порядку № 22-1, заяви про виплату пенсії (додаток 4) реєструються в журналі вхідної кореспонденції. Заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (зі змінами).

Також пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження всіх необхідних документів для виплати пенсії орган, що призначає пенсію, повинен їх розглянути та прийняти відповідне рішення, яке оформлюється розпорядженням. Надані документи та заява зберігаються в пенсійній справі.

Досліджуючи докази, які були долучені до матеріалів справи відповідачем разом, судом встановлено, що заява про поновлення виплати пенсії від 01.02.2017 разом із додатками була прийнята Головним управління Пенсійного фонду України в Луганській області та зареєстрована (арк.спр.76).

Таким чином, позивач звернувся до відповідача в порядок та у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV та Порядком № 22-1.

Отже, після отримання відповідної заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії відповідач повинен був розглянути цю заяву та прийняти мотивоване рішення відповідно до положень чинного законодавства.

Проте, за наслідками розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області не було прийнято жодного рішення про поновлення чи про відмову в поновленні виплати раніше призначеної пенсії, чим порушив вимоги статті 45 Закону № 1058-ІV та пунктів 4.2, 4.3, 4.10 Порядку № 22-1.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання у м. Сєвєродонецьку, а саме з 31.01.2017 і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи, до нього не повинні застосовуватись нормативно-правові акти, які регулюють правовідносини між УПФУ та внутрішньо-переміщеною особою.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1, відповідачу саме з 01.02.2017 було відомо про постійне місце реєстрації позивача у м.Сєвєродонецьку, як місцевого жителя, а не як внутрішньо переміщеної особи, а тому саме з цієї дати всі дії ГУ ПФУ в Луганській області повинні бути направленні поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу не як до внутрішньо-переміщеної особи, а як до громадянина України, який змінив місце реєстрації та проживання на території України (арк.спр.81,87).

Системний аналіз наведених положень законодавства в контексті встановлених обставин справи, дає підстави для висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави щодо надіслання ОСОБА_1 запитів із вимогами надати довідку внутрішньо переміщеної особи для продовження виплати пенсії (арк.спр.85-86) та покладення на нього обов'язку щодо звернення з особистою заявою для повторної перевірки за місцем реєстрації.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає таке.

У рішеннях по справах Клас та інші проти Німеччини, Фадєєва проти Росії, Єрузалем проти Австрії Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки в силу положень Закону № 1058-IV та пункту 1.5 Порядку № 22-1 передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про поновлення чи про відмову в поновлені раніше призначеної пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.

З урахуванням відсутності відповідного рішення відповідача відносно ОСОБА_1 суд вважає, що позовні вимоги є передчасними, оскільки до прийняття відповідного рішення спір про поновлення виплати пенсії (чи відмову в поновленні) не може бути предметом судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії по суті, а також зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву позивача про поновлення виплати пенсії від 01.02.2017 по суті з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, позов належить до часткового задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивача звільнено на від сплати судового збору відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.02.2017 про поновлення виплати пенсії по суті.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ: 21782461, 93404, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) про поновлення виплати пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст повного судового рішення складено 06 травня 2019 року.

Суддя Є.О. Кисельова