Рішення № 81558577, 02.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2019 р. справа № 300/576/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Станішевської В.Р.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Хімченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №ІФ309/1678/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №ІФ309/1678/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки, викладені відповідачем в акті інспекційного відвідування №ІФ-309/1678/АВ від 12.02.2019 є необґрунтованими, внаслідок чого постанова про накладення штрафу за №ІФ309/1678/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019, винесена за результатами інспекційного відвідування, підлягає до скасування.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказала, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 04.02.2019 укладено цивільно - правовий договір із ОСОБА_4 на виконання певних робіт (навантаження, розвантаження, переміщення вантажів на складі). Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. В свою чергу, згідно ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При цьому, у разі виконання робіт чи надання послуг на підставі договору підряду, трудові відносини не виникають. Проте, Управління Держпраці в Івано-Франківській області вважає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 порушив ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, допустивши до роботи ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин шляхом укладення трудового договору. Однак, дані твердження є безпідставними, оскільки із вказаною особою було укладено цивільно-правовий договір. При цьому укладена угода не зобов'язує виконавця (ОСОБА_4) бути присутнім у місці здійснення підприємницької діяльності позивача у визначений робочий час, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, робота виконується на власний ризик. Надані послуги ОСОБА_4 щодо навантаження, розвантаження, переміщення вантажів на складі мали одноразовий характер, притаманний саме цивільно-правовим угодам, а оплата праці не мала систематичного характеру та була проведена згідно акту надання послуг до цивільно-правового договору №1 від 28.02.2019. Крім того, інспекційне відвідування проведене з порушенням термінів. Таким чином рішення про накладення штрафу відповідача підлягає до скасування.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву (02.04.19), відповідно до якого зазначив, що за наслідками проведеного інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області встановлено факт допуску позивачем працівника до роботи без укладення трудового договору, чим порушено ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Так, згідно наданих ОСОБА_4 письмових пояснень, останній зазначив, що стажується у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, трудовий договір не укладав, режим роботи з 08:00 до 17:00 з обідньою перервою в 30 хв., заробітну плату не отримував, трудову книжку для оформлення трудових відносин не подавав. Таким чином, ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з позивачем, однак такі відносини не були оформлені належним чином. Щодо доводів позивача про порушення строків проведення інспекційного відвідування зазначив, що такі є безпідставними, оскільки на момент підписання акту позивач не мав заперечень щодо порушення строків проведення інспекційного відвідування. За вищевказане правопорушення Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області винесено постанову про накладення штрафу, яка прийнята з урахуванням усіх обставин та на підставі норм чинного законодавства.

Суд, у відповідності до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши усні пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до пп.6 п.4 Положення, Управління Держпраці здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Управління Держпраці має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

У відповідності до пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідно до пункту 10 Порядку №295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Судом встановлено, що в період з 11.02.2019 по 12.02.2019, на підставі наказу від 08.02.2019 № 212-Д, направлення №04-13/15-10/999 від 08.02.2019, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (а.с.71, 72).

Пунктом 2 наказу від 08.02.2019 № 212-Д «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3» передбачено, що період проведення інспекційного відвідування становить з 08.02.2019 по 12.02.2019, що суперечить пункту 10 Порядку №295.

Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області видано позивачу вимогу №ІФ309/1678/ПД від 11.02.2019 про надання документів, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 зобов'язано надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування (а.с. 73).

За результатами проведеного інспекційного відвідування виявлено порушення позивачем вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, яке зафіксоване в акті №ІФ-309/1678/АВ від 12.02.2019. Також видано припис за № ІФ-309/1678/АВ/П від 20.02.2019, згідно якого позивача зобов'язано усунути виявлене порушення до 05.03.2019 (а.с.74- 78, 94).

На підставі вищевказаного акту відповідачем, за порушення вимог частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, складено постанову №ІФ309/1678/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 про накладення на позивача штрафу в розмірі 125190 грн. (а.с.108).

У відповідності до п.21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Позивачем 15.02.2019 подано відповідачу письмові зауваження до акту інспекційного відвідування №ІФ-309/1678/АВ від 12.02.2019 (а.с.86 - 88).

Відповідь на зауваження Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області направлено позивачу 19.02.2019 листом за № 05-16/15 (а.с.81).

Згідно з п. 24 вказаного Порядку припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю).

04.03.2019 позивачем подано скаргу на припис №ІФ309/1678/АВ/П від 20.02.2019, згідно якого позивач вказує на безпідставність висновків, зроблених під час інспекційного відвідування та просить скасувати даний припис (а.с. 96-99).

Рішенням заступника начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 21.03.2019 за №2097 відмовлено в задоволенні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та припис №ІФ309/1678/АВ/П від 20.02.2019 залишено в силі (а.с. 102-104).

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509.

Згідно пункту 2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Заступником начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області 20.02.2019 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 20.02.2019 № ІФ309/1678/АВ/П/ПТ/ТД (а.с.105).

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника (пункт 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення).

Відповідачем 25.02.2019 надіслано позивачу повідомлення №05-07/15-10/1397 про виклик на розгляд справи щодо накладення штрафу, який відбудеться 07.03.2019 (а.с. 106).

За наслідками розгляду справи про накладення штрафу заступником начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області складено постанову за №ІФ309/1678/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019, згідно якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф в розмірі 125190 грн. (а.с. 108).

Щодо виявленого порушення частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України, яке зафіксовано в акті №ІФ-309/1678/АВ від 12.02.2019, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В акті відповідача зазначено, що в порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 здійснено фактичний допуск працівника до роботи без укладення трудового договору. Інспекційному відвідуванню надано пояснення ОСОБА_4, який знаходився у складському приміщенні на робочому місці та виконував роботу комплектувальника. У поясненні ОСОБА_4 зазначив, що стажується у фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 з 30.01.2019 на посаді комплектувальника. Трудовий договір не укладав, бо не завершилось стажування, режим роботи з 8:00 до 17:00 з обідньою перервою в 30 хв (з 13:00 до 13:30) заробітну плату ще не отримував та трудову книжку для оформлення трудових відносин ще не подавав. Позивачем надано цивільно-правовий договір укладений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 з ОСОБА_4 від 04.02.2019 на виконання робіт з навантаження, розвантаження, переміщення вантажів на складі. Згідно пункту 6.1 строк дії цивільно-правового договору з 04.02.2019 по 28.02.2019.

Судом встановлено, що 04.02.2019 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовник) та громадянином ОСОБА_4 (виконавець) укладено цивільно - правововий договір. Згідно пунктів 1.1. - 1.5 даного договору виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку виконавця буде засвідчуватися Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи). Акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід'ємною частиною даного договору. Згідно пункту 6.1 даний договір вступає в силу з 04.02.2019 і діє до 28.02.2019. (а.с. 79).

Згідно акту про надання послуг від 28.02.2019 вбачається, що ОСОБА_4 виконував роботу з розвантаження та навантаження товару 04.02.2019, 07.02.2019, 08.02.2019. Вартість виконаної роботи становила 1000 грн, що в сумі складає 3000 грн. (а.с 36).

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини першої якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг, виконання робіт тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

За цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 у справі №350/403/16-ц.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

При цьому, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не робиться. Водночас відповідно до пункту "а" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільно-правових є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Якщо фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, то вказані відносини відповідають ознакам цивільного договору.

Як вбачається з дослідженого судом цивільно-правового договору, укладеного позивачем з ОСОБА_4, його предметом є кінцевий результат праці, оскільки вищевказана особа виконувала разові роботи (надавала разові послуги), які виконавець передав замовнику - розвантаження та навантаження товару. Дана робота виконана ОСОБА_4 04.02.2019, 07.02.2019, 08.02.2019, тобто вказана особа не працювала щодня.

Також ОСОБА_4 виконував роботу на свій ризик, самостійно організовував її виконання, на нього не розповсюджувалися правила внутрішнього трудового розпорядку, жодні накази, розпорядження про прийняття їх на роботу, допуск до роботи за цим договором не видавався, пільги, компенсації, заохочення за успіхи в роботі та стягнення за порушення трудової дисципліни до нього не застосовувалися. Оплата праці за роботу (надані послуги) не мала систематичного характеру, як це передбачено трудовим договором, були разовими, проводилися згідно акту і тільки після виконання.

При цьому суд зазначає, що якщо фізична особа виконує роботи (надає послуги) за цивільно-правовим договором (договором підряду), при чому це не є її основним місцем роботи, вимоги частини п'ятої ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо нарахування єдиного внеску на дохід у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором, який не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який здійснюється нарахування, не застосовуються. У цьому випадку єдиний внесок нараховується на суми доходу у вигляді винагороди за цивільно-правовим договором незалежно від суми такого доходу, але з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Водночас у разі якщо працівник виконує роботу (надає послуги) за цивільно-правовим договором і для нього це є основним місцем роботи, то до загальної бази нарахування єдиного внеску за місяць включається як заробітна плата (дохід), так і сума винагороди за цивільно-правовим договором. При цьому, якщо база нарахування єдиного внеску буде меншою за розмір мінімальної заробітної плати, то єдиний внесок розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом та ставки єдиного внеску 22 відсотки.

Як вбачається з розшифровки оплати єдиного соціального внеску за І квартал 2019 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 сплачувався єдиний соціальний внесок за ОСОБА_4 (а.с.115-116).

У матеріалах справи міститься пояснення ОСОБА_4, відібране посадовими особами відповідача, відповідно до якого останній зазначив про режим роботи, посаду яку він обіймають та інформацію щодо неукладення трудового договору (а.с. 78).

Пунктом 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна (інформаційна довідка №156299465 від 14.02.2019), в м. Івано-Франківськ по вул. Чорновола, 159, де як зазначає відповідач були відібрані пояснення ОСОБА_4, знаходиться приміщення адміністративного корпусу Івано-Франківської митниці ДФС (а.с. 23), що викликає в суду обґрунтовані сумніви в достовірності фактів зазначених у акті інспекційного відвідування №ІФ-309/1678/АВ від 12.02.2019.

Відповідачем факти, які відображені в поясненні ОСОБА_4 жодним іншим чином не підтверджені, саме пояснення не містять достатніх відомостей та даних, які самостійно є підставою для обґрунтованих висновків про наявність між ОСОБА_4 та позивачем трудових відносин, їх строк, умови праці, обов'язки працівника, обсяг та зміст виконуваної роботи, її характер, спосіб та форму оплати праці, трудовий розпорядок, тощо. Тобто, пояснення даної особи самостійно не забезпечує достатність матеріалів перевірки щодо порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не здобуто та не надано суду доказів на підтвердження трудових відносин між позивачем та ОСОБА_4 та враховуючи те, що укладений цивільно-правовий договір від 04.02.2019 жодним чином не місятить ознак трудового договору, то відсутні порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, зафіксовані в акті інспекційного відвідування №ІФ-309/1678/АВ від 12.02.2019.

Враховуючи наведене вище та відсутність в позивача порушень законодавства про працю, які зафіксовані в акті Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ-309/1678/АВ від 12.02.2019, прийнята на його підставі постанова про накладення штрафу за №ІФ309/1678/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 підлягає до скасування, а позов до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 1921,00 грн. підтверджується квитанцією №0.0.1298975263.1 від 18.03.2019 (а.с. 3).

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позов ОСОБА_3 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови №ІФ309/1678/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 125190 грн. є позовом майнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», який вступив в дію з 01.01.2019, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року складає 1921,00 грн.

Таким чином, при зверненні до адміністративного суду з даним позовом, відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», фізична особа-підприємець ОСОБА_3 повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1251,90 грн., однак позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частина друга статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що у випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи зазначені положення закону України «Про судовий збір» та заявлені позовні вимоги, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1251,90 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ІФ309/1678/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 07.03.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. 67, код ЄДРПОУ - 39784625) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 1 251 (одна тисяча двісті п'ятдесят одна) гривня 90 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1).

Відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області (76018, вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 39784625).

Суддя Главач І.А.

Рішення складене в повному обсязі 07 березня 2019 р.