Рішення № 81558560, 07.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2019 р. справа № 300/701/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання відмови в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 15.12.2016 року його відраховано із складу суду на підставі наказу № 03-04/260 від 14.12.2016 року. На час звільнення з посади судді, Апеляційним судом Івано-Франківської області було допущено помилку при обчисленні та зарахуванні стажу, що дає право на надбавку за вислугу років, тим самим зменшено суму виплати у відсотковому співвідношенні 60% замість 70%. Зокрема не було зараховано, як стаж державної служби перебування на посаді стажиста Івано-Франківського міського народного суду з 01.08.1988 року по 11.04.1989 рік - 8 місяців 11 днів та з 01.07.1989 року по 01.09.1990 рік - 1 рік 2 місяці 1 день, за наявності запису у трудовій книжці. Виявивши дану помилку, 20.02.2019 року він звернувся до Івано-Франківського апеляційного суду про зарахування стажування як державної служби, який виправив помилку та видав відповідні довідки, які встановлюють надбавку за вислугу років 70%. Позивач вказує, що 25.02.2019 року він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок № 03-42/21/2019, 04-12/96-19, 04-12/97-19,04-12/98-19,04-12/99-19, відповідно до яких доплата за вислугу років встановлена 70 %. Однак, на його звернення відповідач відмовив у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням встановленої надбавки за вислугу років в розмірі 70 % з 15.12.2016 року на підставі наданих довідок відділу бухгалтерського обліку та звітності Івано-Франківського апеляційного суду від 25.02.2019 року № 04-12/96-19 станом на 15.12.2016, № 04-12/97-19 станом на 01.01.2018 року, № 04-12/98-19 станом на 04.12.2018 року, № 04-12/99-19 станом на 01.01.2019 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та незаконними, оскільки у зв'язку з виходом у відставку з 15.12.2016 року змінювалася суддівська винагорода працюючого судді, а також змінювався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому перерахунок слід проводити з суддівської винагороди зазначеної в довідках відділу бухгалтерського обліку та звітності Івано-Франківського апеляційного суду від 25.02.2019 року № 04-12/96-19, № 04-12/97-19, № 04-12/98-19, № 04-12/99-19 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 19.04.2019 року (а.с. 72-75), в якому проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив суд в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що з 16.12.2016 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі 90 %. Пояснив, що довідки № 04-12/96-19, 04-12/97-19,04-12/98-19,04-12/99-19 від 25.02.2019 року та лист Івано-Франківського Апеляційного суду Івано-Франківської області № 03-42/29/2019 від 20.03.2019 року не породжують правових наслідків, так як не мають зворотної дії в часі, оскільки суддівська винагорода ОСОБА_1 не виплачувалась за даними, що містяться в цих довідках. Крім того, правові висновки, що містяться в постанові Верховного суду України від 14.11.2018 року у справі №819/1550/16, на яку посилається позивач, не стосуються вирішення справ з приводу перерахунку органами Пенсійного фонду України раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суду з врахуванням оновленої надбавки за вислугу років. Крім того, вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

ОСОБА_1 рішенням Вищої ради юстиції від 08.12.2016 року №3183/0/15-16 звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом від 14.12.2016 року №03-04/260 голови Апеляційного суду Івано-Франківської області відрахований із складу суду з 15.12.2016 року (а.с. 23).

Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 15.12.2016 року становив 26 років 1 місяць 10 днів на посаді судді (а.с. 26).

ОСОБА_1 15.12.2016 року Апеляційний суд Івано-Франківської області видав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в загальному розмірі 28160 грн (а.с. 25).

15.12.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про призначення та виплату довічного утримання як судді у відставці (а.с. 24).

20.02.2019 року позивач звернувся до Івано-Франківського апеляційного суду з проханням зарахувати до стажу перебування на посаді судді стажиста Івано-Франківського народного суд період з 01.08.1988 року по 01.09.1990 року, який впливає на вислугу років та провести його відповідний перерахунок та видати нову довідку про розмір довічного грошового утримання суду з врахуванням перерахованого стажу за вислугу років (а.с. 28-29).

Івано-Франківський апеляційний суд 22.02.2019 року надав довідку за №03-42/21/2019 про те, що враховуючи період роботи на посаді стажиста судді відповідного суд може бути зарахований до стажу державної служби, стаж роботи ОСОБА_1 станом на 15.12.2016 року, який дає право на одержання доплати за вислугу років становить 30 років 3 місяці 17 днів (70%) та включає в себе: - службу в рядах Радянської армії з 10.04.1981 року по 15.04.1983 рік - 2 року 6 днів; - період виконання обов'язків народного судді Івано-Франківського народного суду з 12.04.1989 року по 30.06.1989 рік - 2 місяці 19 днів; - період стажування в Івано-Франківському міському народному суді з 01.08.1988 року по 11.04.1989 рік - 8 місяців 11 днів та з 01.07.1989 року по 01.09.1990 рік - 1 рік 2 місяці 1 день; - період виконання обов'язків консультанта ІІ категорії та роботу на посаді консультанта ІІ категорії Івано-Франківського обласного управління Житлосоцбанку з 17.09.1990 року по 31.12.1990 рік - 3 місяці 15 днів; - період виконання обов'язків народного судді Івано-Франківського міського народного суду з 21.01.1991 року по 09.07.1991 рік - 5 місяців 19 днів; - роботу на посаді судді Івано-Франківського міського суду з 10.07.1991 року по 11.04.2011 рік - 19 років 9 місяців 2 дні; - роботу на посаді судді Апеляційного суду Івано-Франківської області з 12.04.2011 року по 15.12.2016 рік - 5 років 8 місяців 4 дні (а.с. 30).

Крім того, Івано-Франківський апеляційний суд видав позивачу довідку №04-12/96-19 від 25.02.2019 року, відповідно до якої, станом на 15.12.2016 рік його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 29920 грн, у тому числі посадовий оклад 17600 грн, доплата за вислугу років 70 % - 12320 грн (а.с. 31), довідку за № 04-12/97-19 від 25.02.2019 року, про те, що станом на 01.01.2018 рік його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 32949,40 грн, у тому числі посадовий оклад 19382 грн, доплата за вислугу років 70 % - 13567,40 грн (а.с. 32),довідку за № 04-12/98-19 від 25.02.2019 року, що станом на 04.12.2018 рік його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 49424,10 грн, у тому числі посадовий оклад 29073 грн, доплата за вислугу років 70 % - 20351,10 грн (а.с. 33), за № 04-12/99-19 від 25.02.2019 року, що станом на 01.01.2019 рік його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 53884,05 грн, у тому числі посадовий оклад 31696,50 грн, доплата за вислугу років 70 % - 22187,55 грн (а.с. 34).

Позивач 25.02.2019 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв'язку з виправленням допущеної помилки. Розглянувши звернення позивача, листом від 11.03.2019 року за №2/Ф-15 та листом №924/3 від 29.03.2019 року, управління Пенсійного фонду України м. Івано-Франківську повідомило, що розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача обчислено відповідно до норм чинного законодавства та на підставі представлених документів. Повідомлено, що тривалість стажу роботи в роках, яка визначала розмір доплати за вислугу років, враховується станом на час виходу у відставку (а.с. 36, 39).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

На момент звільнення ОСОБА_1 у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ (у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016) (далі - Закон №2453-VI) передбачалося, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

За правилами частини першої статті 120 Закону №2453-VI, в редакції діючій на час подання позивачем заяви про відставку, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

В свою чергу, у відповідності до положень частини першої статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до пункту 11 Перехідних положень цього Закону, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.

В частині четвертій статті 43 вищезазначеного Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Крім цього, згідно п.34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016 р.), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обчислення стажу державної служби за час розглядуваного періоду здійснювалось відповідно до Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього.

Згідно ст.1 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993 року, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 2 цього Закону визначено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Відповідно до п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Статтею 67 Закону УРСР "Про судоустрій" від 05.06.1981 року № 2022-Х (в редакції Закону від 05.06.1981 року) було передбачено, що структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.

Тобто, організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у розглядуваний період із 01.08.1988 року по 01.09.1990 рік здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад чи обласних державних адміністрацій.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 був зарахований стажистом Івано-Франківського міського народного суду, згідно наказу №02-7/21 від 01.08.1988 року, з виплатою зарплати в розмірі 75 % місячного окладу народного судді (а.с. 42) та 01.10.1990 року звільнений з посади стажиста, на підставі наказу № 02-7/33 від 31.08.1990 року (а.с. 18).

Питання проходження стажування випускниками вищих навчальних закладів в цей період регулювалися такими законодавчими актами колишнього Союзу PCP та УРСР, як: Постанова ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР від 18.07.1972 року №535 "Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні", Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973 року.

Так, в п.п.4.2 п.10 зазначеної вище Постанови №535 від 18.07.1972 року було визначено, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов'язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.

Відповідно до п.1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973 року, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов'язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.

Пунктами 5, 15 цього Положення передбачалось, що час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов'язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов'язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.

Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Пунктом 3 цього Порядку №283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у п. 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Згідно з п.4 Порядку №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові від 14.11.2018 року у справі №819/1550/16.

Таким чином, враховуючи те, що період роботи на посаді стажиста судді відповідного суду зараховується до стажу державної служби, Івано-Франківським апеляційним судом зараховано до стажу державної служби, стаж роботи з 01.08.1988 року по 01.09.1990 року період стажування в Івано-Франківському міському народному суді, що підтверджено довідкою за №03-42/21/2019 від 22.02.2019 року. При цьому, стаж роботи, який дає право на одержання доплати за вислугу років ОСОБА_1, становить 30 років 3 місяці 17 днів (70 %) (а.с. 30).

Судом встановлено, що 25.02.2019 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду в м. Івано-Франківську із заявою про перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи із стажу роботи судді більше 30 років, та з врахуванням доплати за вислугу років в розмірі 70 % (а.с. 35). До вказаного звернення ним було подано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 25.02.2019 року за № 04-12/96-19 станом на 15.12.2016 року, № 04-12/97-19 станом на 01.01.2018 року, № 04-12/98-19 станом на 04.12.2018 року, № 04-12/99-19 станом на 01.01.2019 року.

Суд звертає увагу, що подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зазначена в ньому сума суддівської винагороди є визначальним саме при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці.

В разі ж проведення подальших перерахунків довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема у зв'язку із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді періодів роботи, які раніше не були зараховані до такого стажу та подання нового розрахунку стажу, органи Пенсійного фонду не вправі на власний розсуд визначати розмір суддівської винагороди з якої слід здійснювати такий перерахунок, а повинні брати до уваги той розмір суддівської винагороди, яку отримують судді на відповідній посаді судді, станом на день проведення перерахунку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що після звернення 25.02.2019 року ОСОБА_1 до відповідача про здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці та подання нового розрахунку стажу від 22.02.2019 року виданого Івано-Франківським апеляційним судом, орган пенсійного фонду повинен був здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці саме із розрахунку уточненого стажу, який складає 30 років 3 місяці 17 днів, що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90% розміру суддівської винагороди судді на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведеного перерахунку, пов'язаного із законодавчим збільшенням заробітної плати судді на відповідній посаді, і такий обов'язок пенсійного фонду зберігається в разі подальшого законодавчого збільшення розміру заробітної плати судді на відповідній посаді.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеній в постанові від 24.03.2015 року у справі №21-584а/14, де зазначено, що оскільки розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці законодавством визначено у відсотковому відношенні до грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, то в разі зміни (у напрямі збільшення) вказаної винагороди, у судді, який вийшов у відставку з'являється право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, в той час, як в пенсійного органу - обов'язок здійснити відповідний перерахунок.

Таким чином, суд приходить до переконання, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську протиправно не здійснило перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1.

При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 на час призначення йому довічного грошове утримання судді у відставці (15.12.2016 року) подавав до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську довідки від 15.12.2016 року, на підставі яких йому було призначено грошового утримання судді у відставці. В той же час, довідки від 25.02.2019 року не можуть бути підставою нарахування позивачу грошового утримання судді у відставці з 15.12.2016 року.

Враховуючи вищевикладене заявлена позовна вимога про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70% та довідок відділу бухгалтерського обліку та звітності Івано-Франківського апеляційного суду від 25.02.2019 року № 04-12/96-19 станом на 15.12.2016, № 04-12/97-19 станом на 01.01.2018, № 04-12/98-19 станом на 04.12.2018, № 04-12/99-19 станом на 01.01.2019 року, підлягає задоволенню з 25.02.2019 року.

Щодо посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Оскільки відповідачем не здійснено відповідного перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з врахуванням стажу, що дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці після його звернення 25.02.2019 року, а останню відповідь відповідачем надано лише 29.03.2019 року (а.с. 39), суд приходить до переконання, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

В той же час, вимога позивача про зобов'язання пенсійного органу в подальшому при поданні відповідачу довідок про зміну розміру суддівської винагороди нарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання проводити враховуючи встановлену надбавку 70 % до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства свідчить про те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

З огляду на зазначене, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов'язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату вказаної пенсії у подальшому є передчасними та задоволенню не підлягають.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволення позовних вимог. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 576,30 грн, що пропорційно становить 75 відсотків задоволених позовних вимог від загального розміру сплаченого судового збору, згідно з квитанцією №0.0.1312981804.1 від 01.04.2019 року (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо відмови з 25.02.2019 року в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70%.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням встановленої надбавки за вислугу років 70%, та на підставі довідки відділу бухгалтерського обліку та звітності Івано-Франківського апеляційного суду від 25.02.2019 року № 04-12/99-19 станом на 01.01.2019 року з 25.02.2019 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), АДРЕСА_1;

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (код ЄДРПОУ 20550895), вул. Незалежності, 44, м. Івано-Франківськ, 76000.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.