Рішення № 81558229, 07.05.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2019 року м. Ужгород№ 260/334/19 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, в якому просить зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради здійснити перерахунок та виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач, як ветеран - учасник бойових дій, звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, однак листом від 30.01.2019 р. №Л-00058/34.01-13 йому відмовлено у здійсненні такого перерахунку, обґрунтовуючи нормами Постанови Кабінету Міністрів України №170 від 14.03.2018 р. Таку відмову вважає безпідставною, оскільки його право на отримання разової грошової допомоги до 05 травня у визначеному в заяві розмірі передбачено нормами ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 березня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

28 березня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву №34.08-07/1099 від 28.03.2019 р., відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечив з мотивів його необґрунтованості. Так, зокрема, зазначив, що Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ надано повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, встановленого Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказана норма є чинною та неконституційною не визнавалась. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року №170 "Деякі питання виплати у 2018 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що розмір грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2018 році учасникам бойових дій складає 1265,00 гривень. Позивачу було здійснено виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій до 5 травня у 2018 році у визначеному постановою Кабінету Міністрів України розмірі, а тому дії відповідача були правомірними, а позовні вимоги є безпідставні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) являється ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії УБД №439530, виданого 07 червня 2018 року (арк. спр. 12).

28 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (далі - Департамент праці та соціального захисту населення) із заявою, в якій, відповідно до ст.ст. 12 - 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", просив провести перерахунок та виплату разової щорічної допомоги до 05 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком (арк. спр. 11).

Листом №Л-00058/34.01-13 від 30 січня 2019 року Департамент праці та соціального захисту населення повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку щорічної допомоги до 05 травня, оскільки така виплачена у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 р. №170 (арк. спр. 10).

Вважаючи, що Департамент праці та соціального захисту населення виплатив належну йому суму щорічної допомоги до 05 травня у меншому, ніж передбачено нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них регулює Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 р. (далі - Закон).

Нормами зазначеного законодавчого акту передбачені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту. Так, зокрема, відповідно до ст. 12 Закону, учасникам бойових дій, в тому числі, щорічно до 05 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Зазначені положення узгоджуються з нормами Конституції України.

Так, зокрема, ч. 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

П. 3 ст. 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, політики у сфері соціального захисту.

Судом встановлено, що позивачу як учаснику бойових дій була виплачена разова грошова допомога у розмірі 1265,00 гривень, що не заперечується сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, із набранням чинності Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленої статтею 12 Закону.

Наведені положення не визнані Конституційним Судом України неконституційними, є чинними, а отже підлягають застосуванню при визначенні суми допомоги до 05 травня.

Більше того, Конституційний Суд України у Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №170 від 14 березня 2018 року. Пп. 1 п. 1 вказаної постанови встановлено, що у 2018 році разова грошова допомога до 5 травня, передбачена Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", в тому числі, для учасників бойових дій складає 1265,00 гривень.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норма, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що розмір разової грошової допомоги до 5 травня у сумі 1265,00 грн. встановлений уповноваженим на те органом у порядку, встановленому законом.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15 серпня 2018 року у справі №580/1486/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 587/54/17 та від 31 жовтня 2018 року у справі №569/2811/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищезазначеного, суд відхиляє посилання позивача на те, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій необхідно застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року, а ч. 5 ст. 12 Закону, яка, в силу рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 з 22 травня 2008 року визнана неконституційною.

Окрім того, суд зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні №20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Суд також зазначає, що право встановлювати законодавчі обмеження щодо розміру соціальних виплат узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 03 червня 2014 року у справі «Великода проти України», в якому суд, розглянувши скаргу, зазначив, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Окрім того, в ухвалі від 03.06.2014 р. (справа «Серебрянський проти України») Європейський суд з прав людини також зазначив, що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня перемоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України, чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно норм ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, разову грошову допомогу до 5 травня за 2018 рік нараховано та виплачено позивачу у розмірі 1265,00 грн. відповідно до положень розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України №170 від 14 березня 2018 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до Департаменту праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (місцезнаходження: пл. Ш. Петефі, буд. 24, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДПРОУ - 03192997) про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяР.О. Ващилін