Рішення № 81556361, 06.05.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2019м. ДніпроСправа № 904/801/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. , розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Натс Продакшн", м. Дніпро

про стягнення 209 240,41 грн. за договором поставки № 12/02-2 від 12.02.2018

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" звернулося до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Натс Продакшн" про стягнення 209 240,41 грн. за договором поставки №12/02-2 від 12.02.2018.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за виготовлений та поставлений товар.

Ухвалою від 04.03.2019 позовну заяву залишено без руху та зобов'язано Позивача протягом п'яти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази часткової оплати відповідачем виготовленого та поставленого товару;

- надати інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

12.03.2019 Позивач надав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2019, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

10.04.2019 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що товар був переданий позивачем за накладними, в яких міститься посилання на Договір поставки № 12/02-2 від 12.02.2018 року, укладений між Позивачем та Відповідачем, відповідно до якого Позивач здійснював поставки товару, а Відповідач здійснював оплату цього товару на умовах цього договору. Відповідно до п. 2.2. Договору - оплата за цим Договором проводиться Замовником на умовах відстрочення платежу, яка складає 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки партії товару, на підставі наданих Виконавцем Рахунків, за умови надання Виконавцем всіх документів, передбачених даним Договором.

Відповідач зазначає, що обов'язковою умовою оплати поставленого товару є отриманий від Постачальника (позивача по справі) рахунок на оплату поставленого товару. Разом з тим, за твердженнями відповідача, він як Покупець не отримував від позивача (Постачальника) рахунок на оплату поставленого товару.

Також відповідач вказує, що позивачем не були додані до товару два документи, що є обов'язковими при передачі товару: товарно-транспортна накладна та рахунок на оплату, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 174 091,20 грн. по договору поставки № 12/02-2 від 12.01.2018 р., на думку відповідача є безпідставними, як передчасно заявлені, та не підлягають задоволенню.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" (виконавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Натс Продакшн" (замовник - відповідач) укладено договір поставки №12/02-2.

Відповідно до п. 1.1. договору, виконавець зобов'язується виготовляти на підставі заявок замовника зі свого матеріалу і передавати у власність замовника товар в термін, передбачений цим договором, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, обумовлених в цьому договорі.

Згідно з п. 1.2. договору, найменування товару, кількість, асортимент, інші технічні вимоги до товару та вартість товару, який поставляється у відповідності до цього договору, вказується у відповідних специфікаціях і додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, виконавець зобов'язаний виготовляти товар в суворій відповідності до затвердженої обома сторонами картою узгодження оригінал-макету.

Ціна товару встановлюється в специфікаціях і накладних на товар. Ціна товару не може бути змінена виконавцем в односторонньому порядку. Нова ціна застосовується до поставок, які здійснюється після дати підписання сторонами нової специфікації. Під накладною на Товар розуміється видаткова накладна або товарна накладна, або інший документ первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує передачу Товару від Виконавця до Замовите. (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору, умови узгодження підготовки до друку товару викладені в додатку № 1, який є невід'ємною чистиною цього договору.

Загальна вартість поставленого за цим договором товару визначається шляхом підсумовування вартості товару, зазначеної у всіх накладних на товар, за якими товар був переданий виконавцем замовнику протягом терміну дії цього договору, які є невід'ємною частиною цього Договору. (п.1.6. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що форма оплати вартості поставленого товару: безготівковий розрахунок, за допомогою перерахування грошевих коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно до п. 2.2 договору, оплата за цим договором здійснюється замовником на умовах відстрочення платежу, яка становить 60 (шістдесят) календарних днів з моменту поставки партії товару, на підставі виставлених виконавцем рахунків, за умови надання виконавцем всіх документів, передбачених цим договором. Поставка товару і відстрочка платежу не є комерційним кредитом.

Згідно з п. 2.3. договору, у разі ненадання виконавцем зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної в терміни, встановлені чинним законодавством, кредиторська заборгованість перед виконавцем підлягає оплаті в сумі, зменшеній на суму ПДВ по неодержаній податковій накладній. Якщо терміни надання зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної будуть порушені виконавцем більш, ніж на 365 днів від дати, коли така накладна повинна була бути складена, виконавець зобов'язаний сплатити замовнику штраф рівний сумі ПДВ по неодержаній податковій накладній, а замовник має право зменшити суму кредиторської заборгованості перед виконавцем на суму такого штрафу шляхом заліку зустрічних вимог.

Відповідно до п. 2.5. договору, замовник має право затримати оплату вартості товару, якщо накладні на Товар, податкові накладні або інші товаросупровідні документи на цей Товар не відповідають вимогам, які передбачені чинним законодавством України та цим договором або містять помилки або невідповідності, на термін, протягом якого помилки або невідповідності будуть виправлені або документи будуть приведені виконавцем у відповідність до чинного законодавства України передані замовнику.

Відповідно до п. 2.7. договору, у випадках зазначених в п.п. 2.3., 2.5., 2.6. затримка оплати товару не може розглядатися як несвоєчасна оплата замовником товару, що поставляється і не тягне застосування до замовника будь-яких штрафних санкцій та / або стягнення збитків.

Згідно з п. 3.2. договору, товар поставляється партіями. Одна партія товару може містити кілька видів товару, згідно специфікації або заявці замовника. Під партією товару розуміється товар, який підлягає поставці виконавцем в асортименті і кількості відповідно до специфікації або заявки замовника. Кількість, найменування, асортимент, ціна за одиницю товару, що поставляється вказуються в накладній на товар, складеної на підставі Специфікації або узгодженої сторонами заявки.

Відповідно до п. 3.3. договору, виконавець зобов'язаний здійснити поставку усієї кількості заявленого до постачання товару (партії товару) протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів з моменту узгодження сторонами заявки на поставку товару, якщо інший термін поставки не зазначений у самій узгодженій заявці або підписаної сторонами специфікації.

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що виконавець зобов'язується скласти і передати замовнику наступні документи:

- податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, за допомогою відповідного програмного забезпечення, в порядку та строки визначені Податковим кодексом України;

- накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою виконавця;

- товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою виконавця / перевізника;

- документи, які підтверджують якість товару відповідно до чинного законодавства України і які відповідно до законодавства підлягають передачі виконавцем, а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 3.6. договору, поставка вважається завершеною з моменту отримання товару замовником та отримання документів, передбачених п. 3.6. цього договору.

Згідно з п. 3.7. договору, при ненаданні виконавцем зазначених у п. 3.6. цього договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару, поставка вважається нездійсненою, а зобов'язання виконавця по поставці невиконаними до подання виконавцем вищевказаних документів.

Відповідно до п. 5.5. договору, замовник має право відмовитися від приймання і оплати товару, поставленого виконавцем, а якщо він вже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум, або вимагати від виконавця заміни/надання товару / документів, безоплатного усунення недоліків товару / упаковки / документів а виконавець, відповідно зобов'язаний замінити / надати товар / документи, безоплатно усунути недоліки товару/упаковки/документів протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги, у випадку зокрема передбаченому у п. 5.5.3 договору в разі поставки товару з товаросупровідними документами, які не відповідають товару, законодавству України або в разі відсутності таких документів.

Відповідно до п. 6.1. договору, сторони несуть відповідальність за невиконання, неналежне виконання зобов'язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України та цим договором.

Згідно з п. 6.2. договору, у разі несвоєчасної оплати замовником вартості отриманого від виконавця товару, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно сплаченого товару, за кожен день прострочення.

Згідно з п.10.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, скріплення його печаткою (для фізичних осіб-підприємців - за наявності) та діє до 31 грудня 2018 року включно. При цьому закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов'язань. У разі, якщо не пізніше, ніж за 20 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору жодна із сторін не направить на адресу іншої сторони повідомлення про необхідність припинення дії даного договору, то термін дії договору вважається одноразово продовженим на один календарний рік.

На виконання умову кладеного договору, 06.06.2018 між сторонами було підписано специфікацію, в якій сторони узгодили найменування та кількість товару на загальну суму 56 515,46 грн. Згідно з умовами специфікації, оплата здійснюється з відстрочкою платежу 60 календарних днів з дати відвантаження.(а.с.13).

26.06.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 56 515,46 грн., що підтверджується видатковою накладною №26/06-2 від 26.06.2018 (а.с.14) та товарно-транспортною накладною №26/06-2 від 26.06.2018 (а.с.15).

Враховуючи умови договору та специфікації, строк оплати товару є таким, що настав 25.08.2018.

Позивач у позовній заяві зазначає, що поставлений товар на суму 56 515,46 грн., за видатковою накладною №26/06-2 від 26.06.2018, було повністю оплачено відповідачем 06.09.2018, тобто з порушенням встановленого у договорі строку.

Також, 11.09.2018 між сторонами було підписано специфікацію, в якій сторони узгодили найменування, кількість товару на загальну суму 229 091,20 грн. Згідно з умовами специфікації, оплата здійснюється з відстрочкою платежу 60 календарних днів з дати відвантаження (а.с.16).

11.09.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 224 091,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №11/09-2 від 11.09.2018 на суму 192 889,64 грн. (а.с.17), видатковою накладною №11/09-3 від 11.09.2018 на суму 31 201,56 грн. (а.с.17) та товарно-транспортною накладною №11/09-2 від 11.09.2018 (а.с.15).

Враховуючи умови договору та специфікації, строк оплати товару є таким, що настав 10.11.2018.

Відповідач за поставлений позивачем товар 11.09.2018, розрахувався частково на суму 50 000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №349 від 26.02.2019 (а.с.25).

Заборгованість у розмірі 174 091,20 грн. відповідач не сплатив.

Звертаючись до господарського суду, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 174 091,20 грн., пеню у розмірі 24 766,66 грн., 3% річних у розмірі 2 063,89 грн. та інфляційні втрати на суму 8 318,66 грн., що і є причиною цього спору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачем надано видаткові накладні, які містять посилання на договір №12/02-2 від 12.02.2018, підписані з боку позивача та відповідача та скріплені печатками сторін.

Щодо посилань відповідача на те, що строк оплати товару є таким, що не настав, у зв'язку з ненаданням позивачем документів (товарно-транспортної накладної та рахунку на оплату), суд зазначає наступне.

Пунктом 3.5. договору сторони визначили, що виконавець зобов'язується скласти і передати замовнику наступні документи:

- податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, за допомогою відповідного програмного забезпечення, в порядку та строки визначені Податковим кодексом України;

- накладну на товар, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою виконавця;

- товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженою особою та скріплену печаткою виконавця / перевізника;

- документи, які підтверджують якість товару відповідно до чинного законодавства України і які відповідно до законодавства підлягають передачі виконавцем, а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до п. 3.6. договору, поставка вважається завершеною з моменту отримання товару замовником та отримання документів, передбачених п. 3.6. цього договору.

Згідно з п. 3.7. договору, при ненаданні виконавцем зазначених у п. 3.6. цього договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару, поставка вважається нездійсненою, а зобов'язання виконавця по поставці невиконаними до подання виконавцем вищевказаних документів.

Відповідно до п. 5.5. договору, замовник має право відмовитися від приймання і оплати товару, поставленого виконавцем, а якщо він вже оплачений, вимагати в установленому порядку повернення сплачених сум, або вимагати від виконавця заміни/надання товару / документів, безоплатного усунення недоліків товару / упаковки / документів а виконавець, відповідно зобов'язаний замінити / надати товар / документи, безоплатно усунути недоліки товару/упаковки/документів протягом 7 календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги, у випадку зокрема передбаченому у п. 5.5.3 договору в разі поставки товару з товаросупровідними документами, які не відповідають товару, законодавству України або в разі відсутності таких документів.

Факт отримання відповідачем товару від позивача відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, який призначений для списування товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного й бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу й обліку виконаної роботи. Згідно з п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. за №363) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні й дорожні листи вантажного автомобіля.

Видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

При цьому, посилання відповідача на невиконання позивачем умов договору, в частині ненадання документів (товарно-транспортну накладну та рахунок на оплату), не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар, оскільки матеріали справи містять докази фактичного отримання товару відповідачем, в той час як підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При цьому, матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені договором документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача від договору;

- доказів повного повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Отже, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами статті 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів, що стосуються товару, а в разі не виконання вимог - відмовитися від договору та повернути товар.

Крім того, ненадання зазначених відповідачем документів не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити переданий йому товар.

Щодо ненадання рахунку, з чим відповідач пов'язує відсутність прострочення виконання грошового зобов'язання з його боку, суд також зазначає наступне.

Відсутність рахунків не спростовує наявності у замовника обов'язку з оплати отриманого товару, який у розумінні статті 692 Цивільного кодексу України виникає на підставі самого факту його прийняття.

При цьому, проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а, отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар (Постанова Верховного Суду України від 29.09.2009 по справі № 37/405).

Таким чином, суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 3.6. договору, поставка вважається завершеною з моменту отримання товару замовником та отримання документів, передбачених п. 3.6. цього договору.

При цьому, п. 3.6. договору не містить переліку документів, які повинні бути отримані замовником разом з товаром.

Натомість, відповідач здійснив часткову оплату товару на суму 50 000 грн., чим підтвердив отримання цього товару та частково виконав свій обов'язок з його оплати.

На час розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу не сплачено.

Враховуючи, що наявність заборгованості у розмірі 174 091,20 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 174 091,20 грн. підлягають задоволенню.

Також, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 24 766,66 грн., 3% річних у розмірі 2 063,89 грн. та інфляційні втрати на суму 8 318,66 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Згідно з п. 6.2. договору, у разі несвоєчасної оплати замовником вартості отриманого від виконавця товару, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого або несвоєчасно сплаченого товару, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що позивачем було допущено помилки при його виготовленні, а саме:

- нараховуючи пеню на заборгованість у розмірі 56 515,46 грн. позивачем було застосовано подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 18%, в той час як у період прострочення діяла подвійна облікова ставка НБУ у розмірі 17,5%;

- нараховуючи пеню на заборгованість у розмірі 192 889,64 грн. та на заборгованість у розмірі 31 201,56 грн., позивачем було невірно визначено початок періоду прострочення та нараховано пеню починаючи з 10.11.2018, тоді як необхідно здійснювати розрахунок пені з 11.11.2018.

- нараховуючи пеню на заборгованість у розмірі 192 889,64 грн. позивачем не було враховано, що день сплати заборгованості не входить у період на який нараховується пеня.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені на суму 24 643,01 грн.

В решті позовних вимог про стягнення пені у розмірі 123,65 грн. суд відмовляє.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем було допущено помилки при його виготовленні, а саме:

- нараховуючи 3% річних на заборгованість у розмірі 192 889,64 грн. та на заборгованість у розмірі 31 201,56 грн., позивачем було невірно визначено початок періоду прострочення та нараховано пеню починаючи з 10.11.2018, тоді як необхідно здійснювати розрахунок пені з 11.11.2018.

- нараховуючи 3% річних на заборгованість у розмірі 192 889,64 грн. позивачем не було враховано, що день сплати заборгованості не входить у період на який нараховується 3% річних.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 2 048,03 грн.

В решті позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 15,86 грн. суд відмовляє.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача суд враховує приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає до стягнення становить 5 192,28 грн.

В решті вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 126,38 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1947,96 грн., три відсотки річних у розмірі 145,54 грн. та інфляційні втрати у розмірі 435,01 грн.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що сума судового збору за розгляд позовних вимог про стягнення 209 420,41 грн., повинна була складати 3 138,61 грн.

Позивач звертаючись до суду із цим позовом сплатив 3 691,23 грн. судового збору, тобто переплата складає 822 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю

З огляду на викладене, позивач може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Натс Продакшн" про стягнення 209 240,41 грн. за договором поставки №12/02-2 від 12.02.2018 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Пі Джі Натс Продакшн" (49114, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 59, код ЄДРПОУ 41124475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія-Груп" (49000, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2А, код ЄДРПОУ 36441431) суму основного боргу у розмірі 174 091,20 грн. (сто сімдесят чотири тисячі дев'яносто одна грн. 20 коп.), пеню у розмірі 24 643,01 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот сорок три грн. 01 коп.), 3% річних у розмірі 2 048,03 грн. (дві тисячі сорок вісім грн. 03 коп.) та інфляційні втрати на суму 5 192,28 грн. (п'ять тисяч сто дев'яносто дві грн. 28 коп.) та судовий збір у 3 089,62 грн. (три тисячі вісімдесят дев'ять грн. 62 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 123,65 грн., 3% річних у розмірі 15,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 126,38 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07.05.2019

Суддя Н.Г. Назаренко