Ухвала суду № 81553696, 06.05.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/8382/17 06.05.2019

н\п 1-кп/490/909/2017

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/8382/17

У Х В А Л А

06 травня 2019 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Медюка С.О.,

при секретарі Митрохіній А.Є.,

під час розгляду у судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017150020003368 від 30.07.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України,

за участю прокурора Цибух Т.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Коваля О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Разумовської О.Г.,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

В судовому засіданні після дослідження судом протоколу від 31.07.2017 року затримання ОСОБА_1 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, захисником Ковалем О.В. заявлено клопотання про визнання даного письмового доказу завідомо недопустимим посилаючись на те, що в протоколі не було зазначено місця затримання ОСОБА_1 та обшук затриманої особи було проведено не слідчим, а оперуповноваженим Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Лаговським О.О..

Прокурор проти задоволення клопотання захисника Коваля О.В. заперечувала.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та захисник Разумовська О.Г. клопотання захисника Коваля О.В. підтримали.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту протоколу від 31.07.2017 року затримання ОСОБА_1 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, його фактично було затримано о 14 год. 28 хв. 31 липня 2017 року, тобто більше ніж через добу після вчинення розбійного нападу на потерпілого. При цьому, підставою для його затримання без відповідної ухвали слідчого судді, суду зазначено те, що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Крім того, при оформленні затримання, обшук ОСОБА_1 було проведено оперуповноваженим Центрального ВП ГУНП в Миколаївській області Лаговським О.О..

Вказана у протоколі підстава для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду, дійсно передбачена п.2 ч.1 ст.208 КПК України.

Так, згідно п.2 ч.1 ст.208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Затримуючи особу, підозрювану у вчиненні злочину у такому порядку, згідно ч.3 ст.208 КПК України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор дійсно можуть здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

Разом з тим, як вбачається з обвинувального акту, подія злочину, яка є предметом судового розгляду, мала місце 29 липня 2017 року, близько 23 год. 00 хв., а ОСОБА_1 , як слідує зі змісту дослідженого протоколу, фактично затримано о 14 год. 28 хв. 31 липня 2017 року, тобто більше ніж через добу після нападу на потерпілого.

У такому випадку, неможливо визнати, що ОСОБА_1 затримано безпосередньо після вчинення злочину, та що наявні в розпорядженні органу досудового розслідування дані, тобто передбачені п.2 ч.1 ст.208 КПК України вказівки потерпілого чи іншого очевидця злочину, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці пригоди, вказували б на те, що ОСОБА_1 щойно вчинив злочин.

За таких обставин затримання ОСОБА_1 без ухвали слідчого судді чи суду, не відповідало положенням ст.208 КПК України, а отже є незаконним, здійсненним з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, оскільки, відповідно до ч.1 ст.12 КПК України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч.2 ст.87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

За змістом ч.4 ст.87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Таким чином, оскільки затримання ОСОБА_1 без ухвали слідчого судді, суду не відповідало вимогам ст.208 КПК України, було незаконним, всі докази, отримані завдяки такому затриманню, у тому числі результати його обшуку, є очевидно недопустимими доказами.

Згідно ч.2 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що ст.ст.87-89 КПК України не передбачено такої процесуальної дії, як визнання доказу завідомо недопустимим, клопотання захисника Коваля О.В. підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 87, 89, 208, 369-372 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Коваля Олега Володимировича про визнання доказу недопустимим - задовольнити частково.

Відомості, що містяться у протоколі від 31.07.2017 року затримання ОСОБА_1 як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а також у додатку до цього протоколу (фототаблиці), визнати недопустимими доказами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.О. Медюк