Ухвала суду № 81552962, 06.05.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/21371/18

н/п 1-кп/640/458/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова, в складі:

головуючого судді Ніколаєнко І.В.,

за участю секретаря Медведєвої Я.В.,

прокурора Бойко В.І.,

захисника Панченко А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Харкові направлений з Військової прокуратури Харківського гарнізону обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220490002531 від 12 червня 2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Харкова, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з Військової прокуратури Харківського гарнізону надійшов обвинувальний акт з додатками по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220490002531 від 12 червня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263 КК України.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що відсутні підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п.1-4 ч.2 ст. 314 КПК України, перешкод для призначення справи до судового розгляду не має.

Захисником обвинуваченого в судовому засіданні заявлено клопотання про повернення обвинувального акту, відповідно до якого просить обвинувальний акт повернути прокурору. Зазначає про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам законодавства. В обвинувальному акті зазначено про те, що ОСОБА_2 проходив військову службу в в/ч - В2970, що не відповідає дійсності, оскільки службу останній проходив у в/ч - А0693. Посилається на те, що з обвинувального акту не зрозуміло на підставі чого було зроблено висновок про належність ОСОБА_2 патронів, оскільки ні транспортний засіб, ні сумка з патронами останньому не належали. Посилається на неконкретність обвинувачення, а також про те, що не допитані військовослужбовці в/ч А0693 та власник транспортного засобу. В обвинувальному акті не зазначено підстави проведення огляду транспортного засобу. Зазначено про відсутність дозволу на зберігання боєприпасів, проте не взято до уваги те, що ОСОБА_2 перебуває на посаді радіотелефоніста 1 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону. Відповідно до чинного законодавства йому може бути видано зброю та боєприпаси. Посилається на неконкретність обвинувачення із зазначенням необхідних відомостей, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, що порушує право обвинуваченого на захист. Не зазначено чіткого часу, місця вчинення кримінального правопорушення. Обвинувальний акт не містить відомості про те, чи завдано кримінальним правопорушенням шкоди. Примірник обвинувального акту, який вручений обвинуваченому, не містить дати його складання. Реєстр матеріалів досудового розслідування містить суттєві недоліки та не відповідає вимогам закону. Обвинувальний акт не містить відомостей про можливий психічний розлад здоров'я ОСОБА_2

Обвинувачений підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору та просив його задовольнити.

Прокурор проти задоволення вказаного клопотання заперечував, посилався на те, що обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК, підстави для його повернення відсутні.

Суд, вислухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні, суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Приписами ч. 4 ст. 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Разом з тим, після отримання обвинувального акту суд зобов'язаний перевірити його на відповідність вимогам ст.291 КПК України, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч.3 ст.314 КПК України, та вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Таким чином, обвинувальний акт відповідно до п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України повинен містити не тільки виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення, але й правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

В порушення приписів ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить: правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; зазначення про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 цього ж Кодексу, логічно узгоджуватися та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред'явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

При цьому під формулюванням обвинуваченням розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків і інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції статті КК України, можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

В порушення вищезазначених вимог закону обвинувальний акт не взагалі не містить правову кваліфікацію правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що позбавляє обвинуваченого можливості зрозуміти суть обвинувачення, підготуватись до захисту, що в кінцевому рахунку є порушенням права на захист.

Згідно ч.3 ст.42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбачено ст.20 КПК України.

Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.

З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».

При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав «…межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження.» (рішення: від 9 березня 2011 року у справі «Жупнік проти України», від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.

Тобто, обвинувачений у даному випадку був позбавлений можливості належним чином підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст. 6 Конвенції, через правової кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, як окремо визначеного елементу обвинувального акту, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Разом з тим, посилання захисника та обвинуваченого з приводу неточностей викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, як то: найменування військової частини, належність транспортного засобу, підстави проведення огляду транспортного засобу, відсутність дозволу на зберігання боєприпасів, неточність часу та місця вчинення кримінального правопорушення, - не є підставами для повернення обвинувального акту у зв'язку з тим, що це ті обставини, які зазначаються в обвинувальному акті та які прокурор вважає встановленими. В ході судового розгляду вказані обставини підлягають доказуванню на підставі відповідних доказів, які досліджуються в судовому засіданні, та яким судом надається оцінка в нарадчій кімнаті.

В поданому до суду обвинувальному акті зазначено дату його складання слідчим Київського ВП ГУНП в Х/о л-нт. поліції Середа А.А.

Наданий до суду реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам ст. 109 КПК України.

Таким чином, дослідивши всі представлені до суду дані та надавши їм належну оцінку, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, встановленим нормами ст. 291 КПК України, беручи до уваги те, що відсутність в обвинувальному акті правової кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, є суттєвим недоліком, який обмежує право обвинуваченого на захист, суд вважає за необхідне, у відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України обвинувальний акт повернути прокурору для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 9, 91, 291, 314 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12018220490002531 від 12 червня 2018року з додатками по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_2, у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, - повернути прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя І.В. Ніколаєнко