Ухвала суду № 81552835, 06.05.2019, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/297/19

УХВАЛА

06 травня 2019 року м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого – судді Керекези Я.І., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 373/402/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом та просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 01.09.2007 в розмірі 31595 грн. 16 коп., яка складається із тіла кредиту – 940 грн. 66 коп., нарахованих відсотків за користування кредитом – 14615 грн. 29 коп., нарахованої пені – 14058 грн. 49 коп., штрафу (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) – 1480 грн. 72 коп. Також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп., сплачений при подачі заяви до суду.

Посилається на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 01.09.2007 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого станом на 14.01.2019 утворилася вищезазначена заборгованість перед банком.

Представником позивача до суду подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою від 12.03.2019 відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.

Відповідачу було запропоновано протягом п’ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та роз’яснено, що розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін проводиться за його клопотанням, яке він може подати в строк для подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд справи, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України

Зважаючи на відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні та незначну складність спору, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання, а тому справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Судом встановлено наступне.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надана копія заяви позичальника № k3XRRX01640300 (а.с. 11), з якої вбачається, що банк надав ОСОБА_2 строковий кредит у сумі 1468 грн. 80 коп. на строк 12 місяців з 01 вересня 2007 року до 01 вересня 2008 року включно.

ОСОБА_2 01.09.2007 ознайомився з Правилами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ), тарифами банку і просив оформити на його ім’я платіжну картку «Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». Розмір кредитного ліміту в заяві не зазначено (стоїть прочерк).

Із зазначеного у позовній заяві розрахунку вбачається, що загальна заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 01.09.2007 становить 31595 грн. 16 коп., а саме:

-тіло кредиту – 940 грн. 66 коп.,

-нараховані відсотки за користування кредитом – 14615 грн. 29 коп.,

-нарахована пеня – 14058 грн. 49 коп.,

-штраф (фіксована частина) – 500 грн. 00 коп.,

-штраф (процентна складова) – 1480 грн. 72 коп.

Крім заяви позичальника, представником позивача подано до суду копії наступних документів: розрахунки заборгованості відносно ОСОБА_2. станом на 31.05.2015 та 14.01.2019, які підписані від імені представника банку без зазначення прізвища, імені та по батькові останнього та його посади ( а.с. 7-10 ); довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» ( а.с. 12); Витяг із Умов і правил надання банківських послуг ( а.с. 13-27); копію паспорта відповідача ( а.с. 28).

Будь-яких інших документів суду не надано, ніяких клопотань з цього приводу заявлено не було.

Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України стосовно поняття правочину, загальних вимог до правочину, порядку укладення, виконання кредитних договорів, Закону України «Про захист прав споживачів», суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII від 12.05.1991 нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши докази в усій сукупності, суд дійшов наступних висновків.

При оцінці доказів та оцінці аргументів суд враховує положення ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.

У разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту не містять підпису позичальника та при цьому банк не надає суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови та Правила містили ту чи іншу спірну умову у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Правила надання банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальникам.

Підписана заява позичальника не містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, відсутні підстави для висновку, що відповідач ознайомлений саме із тими Умовами та Правилами, які додані до позовної заяви.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.03.2015 у справі №6-16цс15, згідно з якою умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника. Також аналогічний підхід застосований у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Це кореспондується із обставинами звернення ОСОБА_3 Касаційного цивільного суду, яка вважає, що є підстави для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі №6-144цс14, згідно з якою Умови надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» (Стандарт) існували при укладенні договору й у заяві позичальника, яку він власноручно підписав, зазначено, що він ознайомлений з такими Умовами та згодний з ними.

Також суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до положень ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Така правова позиція висловлена і у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.10.2015 №6-2003цс15.

Розрахунки заборгованості за договором №б/н від 01.09.2007 не є доказом наявності або відсутності договірних зобов’язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.

Крім того, із наданих розрахунків не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз’яснень та доказів щодо принципу складення даних розрахунків справа не містить. Крім того, самі розрахунки не містять підпису відповідальних осіб та не скріплені печаткою банку, а відтак не можуть бути належним та допустимим доказом у справі. Виписки з особового рахунку відповідача суду не надані.

Із копії заяви позичальника вбачається, що ОСОБА_2 01.09.2007 ознайомився з Правилами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт», тарифами банку і просив оформити на його ім’я платіжну картку «Кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

Разом з тим, будь-яких доказів того, що відповідач погодився на застосування тарифу обслуговування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» подано не було.

Будь-яких доказів надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 5000 гривень (як зазначено в позові), встановлення кредитного ліміту в даному розмірі чи його збільшення до 5000 гривень позивачем надано не було. Заява позичальника містить дані про те, що ОСОБА_2 отримав строковий кредит у розмірі 1468 грн. 80 коп., сума кредитного ліміту не визначена.

За таких обставин суд констатує недоведеність позивачем факту укладення із відповідачем договору №б/н від 01.09.2007 на умовах, зазначених позивачем. Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за нараховані відсотки за користування кредитом, пені та штрафів задоволенню не підлягають задоволенню.

Суд приймає до уваги, що відповідачем надано згоду на отримання строкового кредиту у сумі 1468 грн. 80 коп. на строк 12 місяців з 01 вересня 2007 року до 01 вересня 2008 року, та на час звернення до суду існує заборгованість по «тілу кредиту» у сумі 940 грн. 66 коп..

У зв’язку з наведеним, суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду, й відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за нараховані відсотки за користування кредитом, пені та штрафів.

В силу ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає судовий збір в розмірі 57 грн. 25 коп. 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» змінило свою назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк».

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.11, 202, 203, 205, 207, 509, 634, 1046, 1054 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд, —

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 01.09.2007, а саме заборгованість по тілу кредиту в розмірі 940 (дев’ятсот сорок) гривень 66 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 57 (п»ятдесят сім) грн. 25 коп.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Київського апеляційного суду через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд.1д; адреса для листування : 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач – ОСОБА_2, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Суддя ОСОБА_4