Рішення № 81552522, 02.05.2019, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/2056/19

Провадження по справі №2/635/1852/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2019 року Харківський районний суд Харківської області у складі :

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Крилєвській І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, пров.Горького, 8 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.5-го вересня, 42, третя особа - Мереф'янська міська рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04058692, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпропетровська, 213 про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року позивач звернулась до суду з позовом де вказує, що 15.01.2008 року придбала у відповідача житловий будинок, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, пров.Горького, 8. Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та яка має кадастровий номер 6325110700:00:115:0013. При оформленні договору купівлі-продажу житлового будинку не було оформлено право власності на земельну ділянку, оскільки відповідач не зареєстрував у встановленому законом порядку свої права на ділянку. Тому просила визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку.

01 квітня 2019 року судом з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області була отримана інформація щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця мешкання відповідача.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 02 квітня 2019 року позов було прийнято до провадження суду і по справі призначено підготовче судове засідання.

02 травня 2019 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області підготовче судове засідання було закрито і справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач у судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала. Тому суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, за участю її представника.

Представник позивача у судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву з проханням розглядати справу у її відсутність та відсутність позивача, заявлені позовні вимоги підтримала і просила задовольнити у повному обсязі, проти прийняття заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав. Тому суд, у відповідності з вимогами ст.280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, постановивши по справі заочне рішення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, надав суду письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

Оскільки сторони у судове засідання не з'явились фіксування судового процесу технічними засобами, у відповідності з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України, не проводилось.

Перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, посвідченого 15 січня 2008 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3 за реєстровим №108, позивач придбала у відповідача житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, пров.Горького, 8 (а.с.7-8).

Як вбачається з копії державного акту на право власності на земельну ділянку ХР №035760, виданого 31 січня 2005 року, земельна ділянка №8 по провулку Горького в місті Мерефа Харківського району Харківської області площею 0,1 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та яка має кадастровий номер 6325110700:00:115:0013, належала ОСОБА_4 (а.с.9).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 02 листопада 2007 року Першою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області за реєстровим №1-2565, спадкоємцем ОСОБА_4, яка померла 18 квітня 2007 року, є її син - ОСОБА_2 - відповідач по справі (а.с.10).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованої Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі Конвенція), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

На підставі вищевикладеного, враховуючи надані позивачем докази, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2959 грн.33 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7, 12, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, пров.Горького, 8 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.5-го вересня, 42, третя особа - Мереф'янська міська рада Харківського району Харківської області, код ЄДРПОУ 04058692, юридична адреса: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпропетровська, 213 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, пров.Горького, 8, право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6325110700:00:115:0013, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, пров.Горького, 8.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.5-го вересня, 42 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, пров.Горького, 8 судовий збір у розмірі 2959 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн.33 коп.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: hr.hr.court.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 06 травня 2019 року.

Суддя Н.Л.Панас