Ухвала суду № 81551597, 02.05.2019, Тростянецький районний суд Вінницької області

Тростянецький районний суд

Вінницької області

справа № 147/457/19

номер провадження № 6/147/36/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Дудікова А.В.,

при секретарі Івасюк А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області подання головного державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства - боржника ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року головний державний виконавець Тростянецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1 звернувся до суду з про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства - боржника ОСОБА_2

Подання мотивоване тим, що відповідно до виконавчого провадження №56889897 від 01.08.2018 р. по примусовому виконанню Вимоги про сплату боргу №Ю-64922-51 від 03.07.2018 р. ГУ ДФС у Вінницькій області про стягнення боргу в сумі 54269,95 грн. з ТОВ «Горнафтосервіс» на користь Гайсинського управління ГУ ДФС у Вінницькій області. ТОВ «Горнафтосервіс» має виконати вказані грошові зобов’язання на користь стягувача. Виконавче провадження відкрито 01.08.2018 року та надано боржнику строк для добровільного виконання даного рішення. Боржник в особі керівника підприємства ОСОБА_2 не виконує у повному розмірі даного виконавчого документа, а саме не здійснює ніяких дій щодо погашення боргу. На даний час проводяться виконавчі дії щодо розшуку майна підприємства-боржника. У разі виїзду ОСОБА_2 за межі України, виконання рішення може стати неможливим. Тому, головний державний виконавець звернувся до суду з поданням та просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України керівника підприємства- боржника ОСОБА_2 (а.с. 2).

В судове засідання представник відділу виконавчої служби не з’явився, подав заяву про розгляд подання за відсутності представника відділу, подання підтримав та просив задовольнити.

Інші учасники виконавчого провадження до суду не з’явились з невідомих суду причин.

У зв’язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть учать у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно якої у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів подання вбачається, що на виконанні у Тростянецькому районному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває Вимога про сплату боргу №Ю-64922-51 від 03.07.2018 р. ГУ ДФС у Вінницькій області про стягнення боргу в сумі 54269,95 грн. з ТОВ «Горнафтосервіс» на користь Гайсинського управління ГУ ДФС у Вінницькій області. (а.с.3).

Постановою головного державного виконавця Тростянецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №56889897 від 01.08.2018 за вказаною Вимогою №Ю-64922-51.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, щодо юридичної особи ТОВ «Гонафтосервіс» інформація відсутня (а.с.14 звор.).

За ТОВ «Горнафтосервіс» в державному реєстрі земель на території Тростянецького району, земельна ділянка не зареєстрована (а.с.12).

Також, згідно актів державного виконавця від 28.09.2018 р. та 12.03.2019 р., боржник за адресою, зазначеною у виконавчому листі, та останнім відомим місцем реєстрації, відсутній (а.с.22, 23).

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ч. 2,4 ЦК України).

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов’язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до п.5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в України громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов'язків.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», боржник зобов’язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Отже приведені вище норми передбачають тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України лише у разі ухилення його від виконання зобов'язань. При цьому мається на увазі, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

З наведеного слідує, що застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Органом ДВС не надано доказів, які б свідчили про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, чи інших офіційних документів (листів, повідомлень) державного виконавця, у вигляді розписки чи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адресату. Також в матеріалах відсутні докази навмисного ухилення боржника від сплати боргу.

За таких обставин, суд, вважає подання необґрунтованим, оскільки державним виконавцем не було вжито всі передбачені чинним законодавством заходи для забезпечення виконання судового рішення, у матеріалах подання відсутні докази щодо належного повідомлення та отримання боржником викликів до державного виконавця та винесених ним постанов, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні подання.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 441 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні подання головного державного виконавця Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства - боржника ОСОБА_2, - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до або через відповідні суди, протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. У разі якщо ухвалу не було вручено у день її складання, учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.

Суддя: