Рішення № 81550488, 06.05.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/45/19

Провадження № 2/727/462/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Вальчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцірембуд», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого приміщення, -

встановив:

Позивач ТОВ «Чернівцірембуд» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про виселення без надання іншого приміщення посилаючись на те, що на даний час відповідач проживає в житлових приміщеннях №3-27-3-30 в будинку АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 підтверджує своє законне проживання в спірних приміщеннях рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.03.2014 року, яким відмовлено в задоволенні позову товариства до ОСОБА_3 про виселення з житлових приміщень без надання іншого приміщення.

На даний час виникли інші підстави для виселення відповідача, а саме: систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги, яку відповідач припинив вносити з 2010 року.

Станом на 28.12.2018 року за ОСОБА_3 рахується заборгованість по квартплаті в сумі 8640,76 грн. та МКП «Чернівцітеплокомуненерго» по наданню послуг з теплопостачання в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до п.1.3.3. договору найму житла від 01.01.2003 року, наймач зобов'язується у встановлені терміни сплачувати квартирну плату і плату за комунальні послуги згідно з фактичними затратами.

Згідно з п.1.3.10. договору найму житла сторони дійшли згоди, що у випадку несплати більше 2-х місяців наймач підлягає виселенню у встановленому порядку буз надання житлової площі.

Відповідач листами №38 від 18.11.2014 року, №24 від 02.12.2015 року, №03 від 21.01.2016 року та №87 від 28.12.2018 року повідомлявся про необхідність внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги, однак дані вимоги не виконав, плату не вніс.

Відповідно до п.2.1.4. договору найму житла, наймодавець має право вимагати в судовому порядку виселення наймача без надання іншого житла, якщо він не сплатив за проживання й комунальні послуги більше ніж за два місяці.

А тому просив виселити ОСОБА_3 з квартири №3-27-3-30, загальною площею 36,10 кв.м., в тому числі житловою площею 18,50 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу в його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, представник відповідача надала суду заяву, в якій просила розглянути справи в її відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа та її представник в судове засідання не з'явились, представник третьої особи надав суду заяву, в якій просив розглянути справи в його відсутності та задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 проживає у житлових приміщеннях №3-27-3-30 в будинку АДРЕСА_1. Вказані обставини встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05.03.2014 року по справі №727/5669/13-ц, яке набрало законної сили та відповідно до ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу 73/10000 ідеальних часток будівлі (з відстроченням платежу) від 29.01.2016 року, третя особа ОСОБА_2 придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцірембуд» житлові приміщення №№3-27, 3-28, 3-29, 3-30, загальною площею 36,10 кв.м., в тому числі житловою площею 18,50 кв.м., в гуртожитку по АДРЕСА_1 (а.с.28-29). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко М.О. та зареєстрований в реєстрі за №424.

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.30) ОСОБА_2 є власником 73/10000 ідеальних часток будівлі (з відстроченням платежу), загальною площею 4920,1 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1.

Вказані обставини не підлягають доказуванню відповідно до ст.82 ЦПК України, оскільки вони встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21.09.2018 року по справі №727/4168/17 (а.с.46-50), яке постановою Чернівецького апеляційного суду від 13.12.2018 року залишено без змін.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справ у суді першої інстанції» від 2009 року, ЦПК України не передбачає можливості заміни неналежного позивача. У зв'язку з цим при пред'явленні позову неналежним позивачем суд не вправі повернути йому заяву чи відмовити у відкритті провадження у справі, а за наслідками розгляду справи суд відмовляє в задоволенні позову.

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцірембуд» є неналежним позивачем по даній справі, оскільки власником житлових приміщень №№3-27, 3-28, 3-29, 3-30, загальною площею 36,10 кв.м., в тому числі житловою площею 18,50 кв.м., в гуртожитку по АДРЕСА_1 являється ОСОБА_2, отже права позивача відповідачем не порушуються, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцірембуд» до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого приміщення є безпідставними, оскільки позов до суду подано неналежним позивачем, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню і понесені судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 328 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцірембуд», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого приміщення відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 06 травня 2019 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: