Постанова № 81545966, 24.04.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/2195/19

Провадження № 3/210/813/19

П О С Т А Н О В А

іменем України

"24" квітня 2019 р. суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_1, розглянула матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працює, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ч. 3 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2019 року о 20 год. 30 хв., в м. Кривий Ріг, в Металургійному районі, по пр. Металургів, біля буд. № 29, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом ДЕУ СЕНС, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп’яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло, не природна блідість обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився присутності двох свідків. ОСОБА_2 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_2 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що вбачається з дослідженого відеозапису з боді - камери патрульного поліцейського, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про перенесення розгляду справи до суду не надходило. За таких обставин, на підставі ст. 268, 277-2 КУпАП, суд, виходячи з вище зазначених правових норм, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вбачає у діях правопорушника ОСОБА_2 ознаки складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №130340 від 16.04.2019 р., який складений у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП інспектором взводу 2 роти 2 батальйону 2 ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_2 у присутності двох свідків відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законом порядку;

-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які долучені до матеріалів справи, де кожен з яких підтвердили те, що 16.04.2019 року в їх присутності ОСОБА_2 відмовилася від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку;

-відеозаписом з нагрудної відеокамери (боді-камери) інспектора патрульної поліції, що здійснював оформлення вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, який повністю підтверджує обставини викладені у протоколі, письмових поясненнях свідків, зокрема на якому відображено факт руху ОСОБА_2 на вищевказаному ТЗ та факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на стан сп’яніння в присутності двох свідків;

-довідкою з інформаційно-пошукової системи "Армор" від 17.04.2019 р., з якої вбачається, що постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.02.2019 р., ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 40800 грн.

Санкція ч.3 ст.130 КУпАП передбачає стягнення як для водіїв, так і для інших осіб, які керують транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, однак на інших осіб поширюється санкція лише у вигляді штрафу на користь держави.

Згідно з п. 1.10 ПДР, водієм, є лише особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії чи особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Як вбачається з довідки відділу адміністративної практики полку ПП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській обл.. ДПП від 17.04.2019 р., згідно національної автоматизованої інформаційної системи, гр. ОСОБА_2 не отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобами, таким чином в розумінні ст. 130 КУпАП він є іншою особою. Наявна повторність вчинення попередніх адміністративних правопорушень. Транспортний засіб належить ОСОБА_6

Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 3 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, і визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили.

Таким чином, законодавцем встановлено, що водій зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, не допускається.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Відповідно до «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та п. 6 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби), або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Суд вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_2 складено за фактом його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, підставою якої стало виявлення у ОСОБА_2 ознак наркотичного сп'яніння, передбачених Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735, що в свою чергу, утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст.19 ЗУ "Про міжнародні договори України", ст.17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом’якшують і обтяжують його відповідальність.

Судом не встановлені обставини, які пом’якшують відповідальність правопорушника.

До обставин, що обтяжують відповідальність особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд визнає вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2, який двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП, явне зневажливе ставлення ОСОБА_2 до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративного проступку, який створює небезпеку і загрозу як його здоров’ю та життю, так і інших учасників дорожнього руху.

Вирішуючи питання щодо застосування адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, суд враховує положення п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14, в якому сказано, що оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6 ст. 121, ч. 2 та 3 ст. 130 КУпАП. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 130340 від 16.04.2019 р., автомобіль НОМЕР_2, керуючи яким, ОСОБА_2 допустив порушення вимог ПДР України, належить гр.. ОСОБА_6., а отже ОСОБА_2 не є власником вищевказаного транспортного засобу, та у разі застосування додаткового адміністративного стягнення у вигляді оплатного вилучення транспортного засобу будуть порушені майнові права інших осіб та положення чинного законодавства щодо обсягу прав власників, що є неприпустимим.

Підстав для застосування основного адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 10 років, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП, суд не вбачає, оскільки ОСОБА_2 є особою, яка керувала транспортним засобом, а не водієм, та згідно національної автоматизованої інформаційної системи посвідчення водія на право керування транспортними засобами у встановленому законом порядку він не отримував.

За таких обставин, суд вважає за необхідне накласти на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративне стягнення у межах санкції ч. 3 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Також приходжу до висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягається до адміністративного відповідальності підлягає стягненню судовий збір.

Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 384,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 130, 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн.. 00 коп., без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження – вул.. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн.. 20 коп.

Строк пред’явлення до виконання три місяці.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення.

Суддя: Н. А. Літвіненко