Ухвала суду № 81542860, 23.04.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №1-кс/760/335/19

Справа №760/31203/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., при секретарі Горупа В.В., за участю адвоката Кулика Д.А., детектива Цвєткова Ю.С., розглянувши у судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання адвоката Онученка Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30.10.2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Онученко Д.С., який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30.10.2018 року.

Свої вимоги мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30.10.2018 року накладено арешт на 28/100 частки квартири загальною площею 109,60 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, з позбавленням права на відчуження та розпоряджання майном та на корпоративні права ТОВ «ІТК» у розмірі внеску до статутного фонду 63000,00 грн., з позбавленням права на відчуження та розпоряджання майном.

Зазначене майно належить ОСОБА_4

Вважає арешт майна необґрунтованим, безпідставним, таким, що порушує справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням кримінального провадження, та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, не врахував, що в рамках кримінального провадження №42016000000001254 від 16.05.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України 23.10.2018 року ряду фігурантів провадження було повідомлено про підозру серед яких відсутня ОСОБА_4

При вирішенні питання слідчим суддею не було розглянуто питання розмежування майна на те, що належить ОСОБА_4 від того, що набуто подружжям під час шлюбу, резюмуючи, що майно набуте у шлюбі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак, зазначена частка квартири була набута ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 21.11.1998 року, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_5 (07.07.2007 року).

Крім того, ОСОБА_4 є єдиним засновником ТОВ «ІТК» та в розумінні ст. 57 СК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» є особистою приватною власністю ОСОБА_4

Наведені обставини, на думку заявника, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту на вказане майно, у зв'язку із чим просив заяву задовольнити.

Адвокат Кулик Д.А., який діє в інтересах ОСОБА_4 в судовому засідання клопотання підтримав з підстав викладених у ньому.

Детектив в судовому засіданні проти скасування арешту майна заперечував посилаючись на те, що слідчими суддями Солом'янського районного суду м. Києва неодноразово розглядалось питання про скасування арешту майна та у його задоволенні було відмовлено.

Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, прихожу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено в ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено в ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києві від 30.10.2018 року накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та на майно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме на:

нежилі приміщення з №1 по №8 (групи приміщень № 148) ( в літ. А), загальною площею 81, 7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 216276380000) з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном;

квартиру за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52418901119), загальною площею 50, 6 кв. м., з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном;

земельну ділянку площею 2 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1363377218250, кадастровий номер НОМЕР_5), яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Раковицька сільська рада, з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном;

земельну ділянку площею 2 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1363368118250, кадастровий номер НОМЕР_6), яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Раковицька сільська рада, з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном;

земельну ділянку площею 2 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1363346118250, кадастровий номер НОМЕР_7), яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Раковицька сільська рада, з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном;

земельну ділянку площею 2 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1363336218250, кадастровий номер НОМЕР_8), яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Раковицька сільська рада, з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном;

автомобіль марки Volkswagen Transporter, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 (номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2), з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном;

автомобіль марки Toyota Rav4, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_10 (номер двигуна НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4) з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном;

корпоративні права ТОВ «Видавництво «Знання України» (код ЄРДПОУ 31056404) у розмірі внеску до статутного фонду в сумі 826 грн. з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування майном;

28/100 частки квартира загальною площею 109, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 408141780000), з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном;

корпоративні права ТОВ «ІТК» (код ЄРДПОУ 36677147) у розмірі внеску до статутного фонду 63 000 грн., з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном.

Заявник вважає, що арешт на 28/100 частки квартири загальною площею 109,60 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, та на корпоративні права ТОВ «ІТК» у розмірі внеску до статутного фонду 63000,00 грн. накладено необґрунтовано з підстав зазначених у його клопотанні, у зв'язку із чим просив його скасувати.

Однак, слідчий суддя не погоджується з такими доводами заявника.

Встановлено, що 28/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 були набуті ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 21.11.1998 року.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений 07.07.2007 року.

При цьому, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна частка квартири 28/100 за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована 10.07.2014 року на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 16.07.2014 року.

Отже, судом достовірно встановлено, що підставою для виникнення права власності на зазначену частку квартири є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 16.07.2014 року, тобто в період шлюбу, а не договір дарування на який посилається заявник, з урахуванням чого арешт з вказаного нерухомого майна не підлягає скасуванню.

Що стосується скасування арешту корпоративних прав ТОВ «ІТК» (код ЄРДПОУ 36677147) у розмірі внеску до статутного фонду 63000 грн., то в них також слід відмовити з підстав необґрунтованості.

Арешт у вказаному кримінальному провадженні накладався з метою забезпечення у майбутньому можливої конфіскації майна в разі доведення вчинення злочину чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування.

Потреби досудового розслідування виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення майбутньої конфіскації майна.

Досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні не завершено, у зв'язку із чим скасування арешту може зашкодити його подальшому проведенню.

Крім того, слід зазначити, що питання про скасування арешту майна з цих же підстав було неодноразово вирішено слідчими суддями Солом'янського районного суду м. Києва відповідно до ухвал від 20.12.2018 року, 24.01.2019 року та 14.03.2019 року.

За таких обставин, слідчий суддя не вбачає підстав для скасування накладеного арешту, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Онученка Дмитра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30.10.2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Г. Оксюта