Ухвала суду № 81541681, 26.04.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/2240/19

1-кп/755/692/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ "26" квітня 2019 р.

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Федосєєва С.В.

за участю секретаря судового засідання Неділько Л.Л.,

прокурора Руснака Д.О.

захисника Волошина М.К.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019100040000394 від 16.01.2018 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Григорівка, Канівського району, Черкаської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно працюючого на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Прокурор просив призначити судовий розгляд, зазначивши, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та підсудний Дніпровському районному суду м. Києва, підстави для закриття кримінального провадження відсутні.

Захисник Волошин М.К. та обвинувачений ОСОБА_2 заперечували проти призначення обвинувального акту до розгляду та просили повернути обвинувальний акт прокурору як такий що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Вислухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали судового провадження, суд приходить до наступного:

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, згідно яких обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

При цьому, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та правової кваліфікації.

Враховуючи, що зміст фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, відповідно до вимог ст. 91 КК України, визначається тими обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні і є необхідними та достатніми для його вирішення по суті, то обвинувальний акт в цій частині не повинен містити положення, які суперечать одне одному, тобто фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення повинні узгоджуватися з положеннями тієї частини статті закону України про кримінальну відповідальність, посилання на які наведені в обвинувальному акті, бо в протилежному випадку не буде дотримана одна з основних засад кримінального провадження - забезпечення права на захист.

Аналіз цих норм свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення.

При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2000, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено, що «обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п.«b» ч.3 ст.6 Конвенції…»

У Рішенні ЄСПЛ від 9.10.2008, прийнятому у справі «Абрамян проти Росії», зазначено, що «деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення». В цьому ж Рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення п.п.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду».

Таким чином, особа, якій висунуте обвинувачення, повинна бути детально поінформована про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів.

Проте, із змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_2, вбачаються розбіжності у викладених фактичних обставинах кримінального правопорушення, зокрема, в описовій частині зазначено: згідно Наказу № 13-о від 07.05.2018 року яким покладено на ОСОБА_2 обов'язки з технічного нагляду за виконанням послуг, а саме видалення сухостійних та аварійних дерев на території заповідника, однак у формулюванні обвинувачення прокурор вказує, що ОСОБА_2 допустив службову недбалість, яка виразилась у неналежному забезпеченні нагляду за виконанням робіт по видаленню зелених насаджень на території заповідника. Наявні суперечності між фактичними обставинами та формулюванням обвинувачення у викладі покладених обов'язків, які пов'язані із неналежним виконанням службовою особою службових обов'язків, що ставить під сумнів узгодженість між собою формулювання обвинувачення та правової кваліфікації діяння.

Враховуючи викладене, суд вважає що такі недоліки перешкоджають реалізації обвинуваченим права на захист і повинні бути усунуті прокурором.

Керуючись ст. 291, 314, 376 КПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019100040000394 від 16.01.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України разом із додатками - повернути прокурору Київської місцевої прокуратури № 4, у зв'язку із невідповідністю обвинувального акту вимогам КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя