Постанова № 81541058, 06.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/702/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 304090000 Корман О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів: Новікова О.М., Храпка В.Д., Бондаренка С. І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) - Крилової Олени Леонідівни на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у складі судді Кормана О.В. у справі за позовом АТ "Приват Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4, посилаючись на те, що у відповідачки виникла заборгованість за укладеним між сторонами договором кредиту.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що на підставі заяви № б/н від 21.05.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ "Приват Банк", уклало з ОСОБА_4 договір про надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 500,00 грн.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає договір про надання банківських послуг.

Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.

Натомість, позичальниця зобов'язань з погашення кредиту та відсотків не виконувала, у зв'язку із чим станом на 02.09.2018 року утворилася заборгованість у розмірі 12 999 грн. 83 коп., яку Банк просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Зокрема, позивачем не додано докази, які б підтверджували, що на момент підписання Анкети-заяви між відповідачем та позивачем було узгоджено розмір кредиту, умови користування кредитом та його погашення, порядок нарахування та сплату відсотків за користування кредитом, порядок нарахування та сплати штрафу і пені за невиконання умов Договору. Не надано доказів того, яку саме карту клієнт бажала намір оформити, що підписант анкети-заяви отримала пам'ятку клієнта, що містить, у тому числі, тарифи і основні умови обслуговування та кредитування, а також те, що вона ознайомилась з її умовами під підпис. Окрім того, суду не надано доказів того, що відповідачу взагалі була видана картка будь-якого виду, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.

Крім того, позивач не підтвердив доказами, те що на момент підписання анкети-заяви 21.05.2013 року відповідач була ознайомлена саме з тими тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» та саме тими Умовами та правилами надання банківських послуг в Приватбанку, витяги з яких долучено до позовної заяви, а також те, що розрахунки заборгованості за договором б/н від 21.05.2013 року, які долучені до позовної заяви, дійсно стосуються кредиту, яким користувалась відповідач, так як ні в анкеті-заяві, ні в розрахунках, ні в інших документах, які долучені до позовної заяви, немає посилань на відомості, за допомогою яких можливо ідентифікувати боржника, зокрема на номер карткового рахунку боржника.

Вважаючи рішення суду таким, що ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України про договір приєднання. Апелянт вказує, що згідно анкети-заяви відповідач власноручним підписом засвідчив, що ознайомлений з договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами та зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку. Відсутність підпису позичальника на цих Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах.

Відповідачка не оспорювала укладання чи неукладання кредитного договору, розрахунок заборгованості не спростувала, не заперечувала проти наявності між сторонами зобов'язальних відносин.

Вважаючи доведеним факт надання в кредит коштів шляхом встановлення кредитного ліміту на картку відповідачки та факт неналежного виконання нею обов'язку з погашення заборгованості, апелянт просить оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

За змістом пункту 1 частини другої ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Згідно з частинами першою та другою ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

З матеріалів справи встановлено, що 21 травня 2013 року ОСОБА_4 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» із анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 8).

За змістом анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4, ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку, повинна виявити бажання оформити на своє ім'я: «платіжна карта кредитка «універсальна»; зарплатний пакет; карта gold; пенсійна карта, ощадкнижка (депозит); дебетова (особиста) карта; ідентифікація з паспортом проставивши відмітку навпроти відповідного найменування карти.

Однак, в анкеті-заяві зазначене бажання не відображено, оскільки ніяких відміток навпроти жодної пропозиції не зазначено.

В анкеті-заяві ОСОБА_4 вказала свої анкетні дані, а також погодилась з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. При цьому своїм підписом відповідачка засвідчила, що ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Отже, сторонами узгоджено, що обов'язковими складовими договору про надання банківських послуг є Пам'ятка клієнта, Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку.

З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається, що банк надає кредит за різними умовами (пільговий період, відсоткова ставка, неустойка, щомісячні платежі тощо).

При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, в анкеті-заяві, чи будь-яким іншим належним та допустимим доказом не підтверджується, що відповідачка обрала певну конкретну схему кредитування. Так само, позивач не надав достатніх доказів того, що позичальник при підписанні анкети-заяви виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Кредитка «Універсальна».

Також немає підпису відповідача й на витягу з Умов та правил надання банківських послуг, які знаходяться у матеріалах справи.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Дослідивши всі наявні докази в сукупності, колегія суддів погоджується з тим, що банк не довів належним чином факт отримання відповідачкою кредитної картки та її використання особисто ОСОБА_4.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, від 22 березня 2017 року у справі №6-2320цс16 та у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №61-787св18, де вказано, що умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічні висновки наведені також і в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №226/3556/15-ц.

З огляду на викладене, не можна вважати доведеними позовні вимоги АТ "Приват Банк" про те, що інформація з витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг є складовими частинами укладеного між сторонами договору, оскільки Банк не надав жодних доказів, що саме вказані тарифи і Умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач, коли підписував анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які й передбачають нарахування штрафних санкцій та відсотків за користування кредитом.

Не спростовують висновки місцевого суду також і аргументи апеляційної скарги з приводу того, що відповідачка не спростувала розмір заборгованості, не оспорювала факт укладення кредитного договору, не заперечувала наявність кредитних відносин між сторонами. В даному випадку саме на позивачеві покладено обов'язок доведення своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що позивач не довів факт укладення між сторонами договору кредиту, надання відповідачеві кредитних коштів, наявності у останньої заборгованості перед АТ "Приват Банк", про що правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги несуттєві і не впливають на законність ухваленого місцевим судом рішення.

Отже, переглядаючи справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що судом ухвалено законне та обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і достатніх підстав для його скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу представника АТ "Приват Банк" - Крилової Олени Леонідівни залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 лютого 2019 року залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв'язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді