Рішення № 81538339, 15.03.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7127/18

Провадження № 2/369/1603/19

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Бугайовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, яка була двоюрідною бабою ОСОБА_1, що підтверджується наступними доказами: свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Києво-Святошинського районного управління юстиції від 13 грудня 2005 року № 1017, архівною довідкою Центрального державного історичного архіву України від 19 грудня 2005 року № 1451, архівною довідкою Центрального державного історичного архіву України від 19 грудня 2005 року № 1452. Також до позовної заяви додано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4-рідної сестри ОСОБА_3. померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, так як наслідок, рідної баби позивача.

На момент смерті ОСОБА_3 разом з нею постійно проживав позивач ОСОБА_5. Зазначене вище підтверджується довідкою виконавчого комітету Горенської сільської ради від 13 травня 2009 року № 872/7 та довідкою виконавчого комітету Горенської сільської ради від 01 червня 2018 року № 565/7, паспортом громадянина України серії НОМЕР_2.

За життя ОСОБА_3 належало на праві власності жилий будинок НОМЕР_3 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1. Це підтверджується витягом з рішення засідання виконавчого комітету Горенської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області № 7 від 19 лютого 1993 року, виданим виконавчим комітетом Горенської сільської ради 16 травня 2007 року № 461/7, листом-відповіддю Горенської сільської ради № 114/7 від 05 лютого 2017 року на запит нотаріуса. Однак, за життя ОСОБА_3 право власності на зазначений будинок не було нею зареєстровано, що підтверджується листом-відповіддю Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 23 липня 2013 року № 545.

Належність жилого будинку НОМЕР_4 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, підтверджується витягом з рішення засідання виконавчого комітету Горенської сільської ради народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області № 7 від 19 лютого 1993 року, виданим виконавчим комітетом Горенської сільської ради 16 травня 2007 року № 461/7, та листом-відповіддю Горенської сільської ради № 114/7 від 05 лютого 2017 року.

У зв»язку із смертю ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина на жилий будинок НОМЕР_4 з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

За життя ОСОБА_3 був складений заповіт, посвідчений 09 жовтня 1999 року секретарем виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за реєстром № 70, за умовами якого ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, заповіла у власність ОСОБА_1, тобто йому, позивачу у справі.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України він вважається таким. що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, адже протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

16 березня 2018 року він звернувся до державного нотаріуса Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом на жилий будинок НОМЕР_4 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. За результатами розгляду зазначеної заяви нотаріусом було заведено спадкову справу № 137/2018, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 51252664 від 16 березня 2018 року, а також винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначений вище жилий будинок після смерті ОСОБА_3, оскільки він пропустив встановлений законом стирок для прийняття спадщини, а також не надав правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності ОСОБА_3 на жилий будинок НОМЕР_4 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1.

У зв»язку з цим він змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просив встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі спадкодавцем ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на час відкриття спадщини за однією адресою, та визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на жилий будинок НОМЕР_4 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, загальна площа якого складає 32.3 кв.м., житлова площа-23,6 кв.м., у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 і представник позивача не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник позивача подав суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача і його представника, позов підтримав і просив його задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, суду надана заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача. У відзиві представник відповідача позов визнав.

Суд, з"ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданого виконкомом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 29 жовтня 2003 року.

За життя 09 жовтня 1999 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що належатиме їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла у власність ОСОБА_1.

Позивач у справі ОСОБА_1 звернувся із заявою 16 березня 2018 року до Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3.

Вказаний заповіт 09 жовтня 1999 року був посвідчений секретарем виконкому Горенської сільської ради ОСОБА_11. та зареєстрований в реєстрі № 70.

Дані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 137/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3, наданої суду Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою.

Відповідно до відповіді Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області від 23 липня 2013 року № 545 згідно матеріалів інвентаризаційної справи право власності на житловий будинок НОМЕР_4, що розташований в АДРЕСА_1, в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» не зареєстровано; за результатами первинної інвентаризації встановлено, що загальна площа будинку складає 32.3 кв.м., житлова площа-23,6 кв.м..

Згідно Витягу з рішення засідання виконавчого комітету Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області № 7 від 19 лютого 1993 року «Про оформлення свідоцтва на право власності на житлові будинки громадян с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області» вирішено визнати право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3; Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтва на право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та провести його реєстрацію в установленому чинним законодавством порядку.

У відзиві на позовну заяву сільський голова ОСОБА_10 Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 Горенська сільська рада визнає повністю, адже ОСОБА_1 дійсно постійно проживав разом з ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини за однією адресою, а саме в будинку НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, і зазначений будинок дійсно належав на праві власності ОСОБА_3 згідно даних погосподарських книг. У відзиві вказано, що відповідно до наданих суду довідок виконавчого комітету Горенської сільської ради від 13 травня 2009 року № 872/7, від 01 червня 2018 року№ 565/7, позивач ОСОБА_1 дійсно проживав разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини за однією адресою, а так само і документи, які підтверджують належність вказаного будинку ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

15 липня 2013 року на ім»я ОСОБА_1 Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» був виготовлений Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок НОМЕР_4 по АДРЕСА_1, загальною площею 32,3 кв.м., житловою площею 23,6 кв.м., 1920 року побудови.

Слід зазначити, що у Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов»язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб»єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб»єкти права власності рівні перед законом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Слід зазначити, що момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом.

При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

За правилами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до вимог ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов»язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 в позовній заяві надав суду належні і допустимі докази, які підтверджують заявлені позовні вимоги, а тому позов позивача підлягає задоволенню, і тому слід встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі спадкодавцем ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на час відкриття спадщини за однією адресою, та визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на жилий будинок НОМЕР_4 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 загальною площею якого 32, кв.м., житловою площею 23,6 кв.м., у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Керуючись ст. ст. 9, 13, 41, 55 Конституції України, п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, ст. ст. 15, 16, 316, 317, 321, 376, 392, 1216, 1218, 1233, 1235, 1268 ЦК України, ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 264, 268 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зі спадкодавцем ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на час відкриття спадщини за однією адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на жилий будинок НОМЕР_4 з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, загальною площею 32,3 кв.м., житловою площею 23,6 кв.м., у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.