Ухвала суду № 81538083, 25.04.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/387/19

Провадження № 1-кп/359/228/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарі судового засідання Вітківського Є.О.,

за участю:

прокурора Кириченко Ю.Л.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

провівши підготовче судове засідання в приміщенні суду у відкритому судовому з повною відео та аудіо фіксацією судового засідання, підготовку до судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Фруктове Мелітопольського району Запорізької області, громадянин України, не одружений, не працюючий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

Під час підготовчого судового засідання в даному кримінальному провадженні прокурор зазначила про відсутність підстав, передбачених ч.3 ст.314 КПК України. Кримінальне провадження призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Крім того просила застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність наступних ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, санкція за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання. Крім того ОСОБА_1 достовірно відомо, що дія застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у іншому кримінальному провадженні спливає 30.04.2019, та з об'єктивних причин не може бути продовженим, а тому опинившись на волі зможе ухилитись від суду, чим перешкодити виконання процесуальних рішень та відправленню правосуддя. Ризик переховування від органу досудового розслідування також підтверджується тим фактом, що крім зазначеного кримінального провадження, щодо ОСОБА_1 на даний час відбуваються інші судові розгляди кримінальних проваджень в Бориспільському міськрайонному суді Київської області за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 185 КК України та Якимівському районному суді Запорізької області за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, які відносяться до категорії тяжких. Звинувачення ОСОБА_1 за численними кримінальними правопорушеннями та відповідне усвідомлення останнім невідворотності реального покарання за вчинення інкримінованих злочинів, може спонукати особу з найбільшою вірогідністю переховуватись від суду та відповідно сторони обвинувачення, у тому числі шляхом залишення території України, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не працює, не має постійного джерела доходів. Крім того на даний час в Бориспільському міськрайонному суді Київської області та Якимівському районному суді Запорізької області на розгляді знаходяться кримінальні справи по обвинувачення ОСОБА_1 у вчинення чотирьох епізодів злочинної діяльності, що очевидно підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Виходячи з вищевказаного, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, будучи раніше судимою особою, може переховуватись від суду та сторони обвинувачення та вчинити інші злочини.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду, проте просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників процесу, суд прийшов до наступних висновків.

Відсутні обставини, передбачені ч.3 ст.314 КПК України, вимоги ч.ч.1-2 ст.315 КПК України виконані, тому є всі підстави для призначення дане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово з викликом прокурора, представника потерпілої сторони ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» та обвинуваченого.

Дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до переконання, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, так як відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, усвідомлюючи тягар майбутнього покарання, може вчинити інше кримінальне правопорушення (злочин), оскільки не має постійної роботи та джерела заробітку та засобів для постійного проживання, в 2017 вже був судимий за вчинення кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, але на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 17 листа №511-550/0/4-13 від 04.04.2013, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Суддя вбачає наявність суспільного інтересу в обранні найтяжчого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1, зважаючи на його стійку злочинну поведінку.

Обвинувачений ОСОБА_1 не має постійної роботи та стабільного джерела прибутку, тому відсутні підстави для обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Жоден з громадян не надав клопотання про взяття підозрюваного на поруки. Застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить його належної поведінки, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу обвинуваченого він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю, так як вже був судимий і через нетривалий час повторно скоїв злочин. Суд не дає наперед оцінку винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 щодо вчинення інших злочинів, обвинувальні акти щодо яких направлені в Бориспільський міськрайонним суд Київської області та Якимівського районного суду Мілітопольського району Запорізької області, проте це свідчить про нестійку поведінку обвинуваченого щодо відсутності бажання ставати на шлях виправлення.

Виходячи з викладеного вище, відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, суддя вважає за доведене, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України та є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений ОСОБА_1, який вчинив замах на середньої тяжкості кримінальне правопорушення (злочин), може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення (злочини) та ухилятися від суду.

Єдиним запобіжним заходом на даний час, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, розмір якої, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, має бути визначений в розмірі, від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зокрема, зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини з аналогічних питань, а саме рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 № 12050/04, у якому Європейським судом підкреслено важливість оцінки, при визначенні розміру застави, шкоди завданої злочином, рівня відповідальності підозрюваного та тяжкості злочину. При цьому Європейським судом з прав людини визнано правильним підхід національного суду Іспанії щодо необхідності врахування вказаних чинників за наявності сумнівів у тому, що застава, сума якої визначатиметься виключно пропорційно до майнового стану підозрюваного, зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, передусім щодо участі у судовому розгляді справи. Сума застави за звільнення з-під варти заявника не була надмірною. Європейський суд з прав людини постановив, що не було порушено ч. 3 ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканість) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи. Органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більш того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується. Суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більш суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства. Відтак, професійне середовище, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності.

Враховуючи вищевикладені обставити, розмір застави ОСОБА_1 слід визначити 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зважаючи на суму збитку, заподіяного злочином. Даний розмір слідчий суддя вважає достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків.

В разі обрання запобіжного заходу у вигляді застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки: прибувати до слідчого чи прокурора по їх виклику; не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, без дозволу слідчого чи прокурора; повідомляти слідчого чи прокурора про зміну свого місця проживання.

Керуючись ст.ст.314-315, ч.2 ст.376 КПК України, суд,

ухвалив:

Закінчити підготовчу частину.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово на 14 год. 28.05.2019.

В судове засідання викликати прокурора, представника потерпілої сторони, обвинуваченого.

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Фруктове Мелітопольського району Запорізької області, громадянин України, не одружений, не працюючий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, утримуючи його у Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.

Строк дії ухвали шістдесят днів, рахується з часу винесення ухвали до 24 год. 23.06.2019 включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38420 гривень та роз'яснити, що він або інша особа має право внести заставу на розрахунковий рахунок Бориспільського міськрайонного суду (отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код ЄДРПОУ: 26268119; розрахунковий рахунок; 37312095018661; банк отримувача: (ГУ ДКЄУ) Держказначейська служба України м. Київ; код банку (МФО): 820172).

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_1 такі обов'язки: прибувати до суду чи прокурора по їх виклику; не відлучатись із населеного пункту, в якому обвинувачений проживає, без дозволу суду чи прокурора; повідомляти суд чи прокурора про зміну свого місця проживання.

Вручити копію цієї ухвали підозрюваному негайно після її оголошення.

Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п'яти днів.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий