Рішення № 81537565, 04.04.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 04.04.2019

Справа № 334/334/17

Провадження № 2/334/633/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Манюхіні О.О.,

за участю представників позивача та відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року представник Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначає, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 01.11.2012 року ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 26658,20 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач свої зобов'язання по зазначеному договору належним чином не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 08.11.2016 року має заборгованість у розмірі 70952,08 грн., яка складається з наступного: 23814,86 грн. - заборгованість за кредитом; 15736,46 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 23814,75 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 7586,01 грн. - штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

В зв'язку з вищевикладеним ПАТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором в розмірі 70952,08 грн., а також судові витрати, які були ними понесені у зв'язку зі зверненням із позовом до суду у вигляді судового збору в розмірі 1600,00 гривень.

Представник позивача - ОСОБА_1, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_3, у судовому засіданні, просила про застосування до вимог позивача строків позовної давності. З цих підстав просила суд відмовити позивачу у задоволені позову. Суду пояснила, що останній платіж за договором нею було здійснено у квітні 2013 року.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_2, просив про застосування до вимог позивача строків позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 01.11.2012 року ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та в порядку передбаченому угодою.

Згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 08.11.2016 року обсяг невиконаних зобов'язань відповідача за угодою від 01.11.2012 року складає 70952,08 грн.

У відповідності до п. 2.1. Генеральної угоди від 01.11.2012 року, банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 26658,21 грн. строком на 36 місяців, з 01.11.2012 року по 30.11.2015 року, шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну карту на споживчі цілі в сумі 26658,21 грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів в розмірі 1,5% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом в зазначені в заяві, умовами та правилами строки.

Також сторонами були погоджені строки та розмір щомісячних платежів та зазначено, що погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти, (щомісячний платіж), в сумі 967,16 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості по кредиту, процентів, а також інших видатків відповідно до умов та правил. Дата останнього погашення повинна бути не пізніше 30.11.2015 року.

Таким чином, сторонами обумовлено, що повернення кредиту відбувається в певні строки: щомісячно з 1 по 25 число місяця, а останнім днем погашення є 30.11.2015 року.

Відповідно до п. 2.2. Генеральної угоди від 01.11.2012 року у разі порушення позичальником строків погашення заборгованості, які вказані в цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більш ніж на 31 день, за зобов'язаннями, строк яких настав сторони погодили, що строком повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у разі порушення позичальником своїх зобов'язань, сторони, керуючись нормами цивільного законодавства України, домовилися про зміну строків та порядку повернення кредиту, які обумовлені в п. 2.1. угоди, на менший строк, який за п. 2.2. угоди становить 32 день з моменту виникнення порушення.

Згідно з розрахунком заборгованості, який додано до позовної заяви в якості доказу, останній платіж в розмірі 900,00 грн., позичальником був вчинений 23.04.2013 року, про що свідчить запис у стовпчику сума погашення за наданим кредитом.

Таким чином, з огляду на умови викладені в пунктах 2.1., 2.2. Генеральної угоди від 01.11.2012 року, з 23.04.2013 року відповідач порушила зобов'язання, щодо строків внесення щомісячних платежів в розмірі 967,16 грн., окрім цього, 23.04.2013 року відповідачем був здійснений останній платіж, що в свою чергу було підставою до зміни зобов'язання та строку повернення кредиту в цілому.

Отже, керуючись п. 2.2. Генеральної угоди від 01.11.2012 року слід провести розрахунок строків повернення кредиту: 23.04.2013 року - останній та в неповному обсязі щомісячний платіж - момент виникнення порушення. 25.05.2013 року - 32 день з моменту виникнення порушення - день повернення кредиту та виконання зобов'язання в цілому.

Згідно з частинами 1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давніш починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності для ПАТ КБ «ПриватБанк» за Генеральною угодою від 01.11.2012 року розпочався з наступного дня після спливу строку виконання зобов'язання, тобто з 26.05.2012 року.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Таким чином, згідно з вимогами ст. 257 ЦК України, строк позовної давності для пред'явлення вимог банком, за Генеральною угодою від 01.11.2012 року до відповідача сплив через три роки з дня спливу строку виконання зобов'язань за вказаною угодою, а саме 26.05.2016 року.

Банк у порядку позовного провадження звернувся до суду 20.01.2017 року, тобто поза межами встановленого ст. 257 ЦК України строку. Позовна давність сплила на все кредитне зобов'язання, а відповідно до ст.266 ЦПК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права, наголошує на тому, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» рішення від 22.10.1996 року, «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 року).

Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

З огляду на викладене, та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 квітня 2019 року.

Суддя: Козлова Н. Ю.