Ухвала суду № 81537508, 03.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 03.05.2019

Справа № 320/3458/19

2-з/320/45/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Фоміна В.А.,

за участі секретаря Захарової І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

02 травня 2019 року від позивача ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову в якій він просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 та на земельну ділянку площею 0,04 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення індивідуального садівництва, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до неможливості виконання рішення суду по справі, оскільки належне відповідачу майно може бути продане, переоформлене на іншу особу чи іншим чином відчужене.

Відповідно до ч.3 ст. 153 ЦПК України заява розглядається без повідомлення учасників справи.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неповідомленням учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, суд приходить до висновку, що заява позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Так, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд /суддя/ має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, суд під час постановлення ухвали про забезпечення позову повинен переконатись в доцільності та обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 просить визнати за ним право особистої приватної власності на:

-Ѕ частину квартири АДРЕСА_1;

-Ѕ частину земельної ділянки площею 0,04 га. розташовану за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення індивідуального садівництва.

На підтвердження вимог щодо забезпечення позову, заявником надано копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1556368723230, відповідно до якого право власності на спірну земельну ділянку площе 0,04 га. належить відповідачу ОСОБА_3, а також копію договору купівлі-продажу квартири від 24.05.2013 року про підтвердження права власності відповідача ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст. 18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 Цивільного процесуального кодексу України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Крім того, у відповідності до ч.7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно ч.3 ст. 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Враховую викладене, підстав для застосування зустрічного зобов'язання, у відповідності до ст. 154 ЦПК України, суд не вбачає, з урахуванням природи спірних відносин, що виникли між сторонами, способу забезпечення позову, наявності зареєстрованого у позивача місця проживання та відсутності у суду даних про вчинення позивачем дій щодо зловживання наділеними процесуальними правами та дій спрямованих на відчуження належного майна або інших дій, які можуть свідчити про наміри позивача утруднити або унеможливити виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 154, 247, 260 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1, інтереси якого представляє ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), номер і серія паспорта: НОМЕР_3, виданий Мелітопольським РB УМВС України в Запорізькій області 27.08.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,04 га. розташовану за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер НОМЕР_2 для ведення індивідуального садівництва, що належить ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), номер і серія паспорта: НОМЕР_3, виданий Мелітопольським РB УМВС України в Запорізькій області 27.08.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1.

Копію ухвали направити до відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (Запорізька область, м. Мелітополь, вул. М. Грушевського, буд. 27) для виконання та сторонам для відома.

Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду: В.А. Фомін