Ухвала суду № 81537009, 03.05.2019, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/5392/18

Провадження № 1-кс/314/799/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2019 м. Вільнянськ

Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області Мануйлова Н. Ю., секретар судового засідання Рясна А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ клопотання старшого слідчого Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП України в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1, погодженого прокурором Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017081350000091 від 09 червня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України стосовно підозрюваного

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: м. Вільнянськ, Запорізька область, громадянина України, який вищу освіту, не працює, одруженого, зареєстрований та мешкає за адресою: пров. 8 Березня, буд. 9, м. Вільнянськ, Запорізька область, раніше не судимий,

за участю прокурора Соколова М. О.,

захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4,

підозрюваного ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

02.05.2019 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП України в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_3, який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 17.01.2011, у період робочого часу з 08 години 00 хвилин по 17 годину 00 хвилин, знаходячись у своєму службовому кабінеті, розташованому на 2-му поверсі приміщення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області по вул. Бочарова, 12 у м. Вільнянськ Запорізької області, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, повторно, в інтересах третьої особи, а саме ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, усвідомлюючи ступінь суспільної небезпеки своїх діянь, шляхом підписання незаконного розпорядження №31 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5В.» розтратив чуже майно, передавши у власність ОСОБА_5 земельну ділянку прибережної захисної смуги державної форми власності за кадастровим номером 2321586800:02:003:0057 площею 1,1 га, розташовану на березі річки Дніпро на території Вільнянського району Запорізької області, яка в силу ст.ст. 59, 60, 84 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України не може передаватись у приватну власність, внаслідок чого незаконно розтратив державне майно.

Відповідно до висновку експерта №52-19 від 20.03.2019 за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи оціночна вартість земельної ділянки державної форми власності за кадастровим номером 2321586800:02:003:0057 площею 1,1 га, яка розташована в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро на території Вільнянського району Запорізької області, станом на момент вчинення кримінального правопорушення становила 90 441, 00 гривень. Таким чином, внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 державі заподіяні збитки, які виразилися у незаконному вибутті з її власності земельної ділянки державної форми власності, розташованої в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, що належить до земель водного фонду загальною площею 1,1 га, вартість якої складає 90 441, 00 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: «Розтрата чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинена повторно».

27.03.2019 ОСОБА_3 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України, 28.03.2019- копія повідомлення про підозру останнього, враховуючи факт небажання ОСОБА_3 наручно отримувати повідомлення, надана для вручення директору КП «Вільнянський міськкомунгосп Запорізької області».

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3, злочину та невідворотності покарання за його вчинення, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, 3, 4, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість перешкоджання повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, що може супроводжуватись здійсненням погрози, підкуп, умовляння свідків, схилення їх до дачі неправдивих показань; спроби підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, так як ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, посягнувши на державні інтереси та власність. Жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На підставі викладеного, беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_3, перебуваючи на волі, може:

1)переховуватися від органів досудового розслідування або суду, так як ОСОБА_3, усвідомлюючи наслідки у вигляді можливого позбавлення волі за вчинення зазначеного тяжкого злочину за рішенням суду, до винесення останнього може змінити постійне місце мешкання чи взагалі покинути межі Запорізької області;

2)незаконно впливати на свідків по даному кримінальному провадженні і схиляти їх до дачі неправдивих показань;

3)вчинити інше кримінальне правопорушення за схемою, подібною до інкримінуємого йому злочину (у тому числі через знайомих керівників, виступаючи при цьому у ролі посередника тощо).

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити, обґрунтовуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вважає, що як підозра, вручена чого підзахисному, так і клопотання про обрання запобіжного заходу, є необґрунтованими. Зазначив, що ризики, на які посилаються слідчий та прокурор у своєму клопотання, ґрунтуються на припущеннях, які не можуть слугувати підставами для задоволення клопотання, крім того адвокат звернув увагу на те, що його підзахисний має поганий стан здоров’я, а також додав, що ОСОБА_3 має належну процесуальну поведінку у іншому кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді у Орджонікідзевському районному судді м. Запоріжжя.

Підозрюваний підтримав позицію свого захисника у судовому засіданні.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, вислухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до положень ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, що підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства" («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

У клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в обґрунтування цих ризиків зазначає, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, може впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з тим, слідчий суддя не може погодитися з такими висновками сторони обвинувачення. Твердження слідчого про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У справі Мамедова проти Росії 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Ризики переховування підозрюваного від правосуддя, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень не можуть оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий їх незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, одружений, не працює, оскільки є пенсіонером, має стійкі соціальні зв’язки. Посилання прокурора на те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення підозрюваного про виклики до поліції, будь-яких інших обставин, які б підтверджували даний ризик, матеріали справи не містять, не надані вони й у судовому засіданні.

Крім того, зокрема в матеріалах клопотання відсутні відомості про те, які особи на даний час не допитані в якості свідків, як відсутні і відомості про значення для кримінального провадження обставини, які таким особам відомі.

Ризик вчинення ОСОБА_3 іншого кримінального правопорушення за схемою, подібною до злочину, який йому інкримінується, також не підтверджені матеріалами справи. Крім того, суд не може не звернути увагу на те, що підозрюваний є пенсіонером, який не працю, не обіймає посади, які б тим чи іншим способом сприяли вчиненню нових злочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи з положень ч. 3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов’язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Оскільки слідчим суддею встановлено, що вказані у клопотанні обставини свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, проте не доведено, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначеним у клопотанні, у задоволенні клопотання слід відмовити та на підставі ч. 3 ст. 194 КПК України зобов’язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого, прокурора.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 192-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Вільнянського ВП Пологівського ВП ГУНП України в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1, погодженого прокурором Вільнянського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 194 КПК України зобов’язати підозрюваного ОСОБА_3 прибувати за кожною вимогою до суду або до слідчого, прокурора.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Н. Ю. Мануйлова

03.05.2019