Рішення № 81536106, 10.04.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4825/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання - Вереш А.В.

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Зубенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, що діє як уповноважений представник ОСОБА_1 до в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушеннями Стельмаченко Є.Є. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду, як уповноважений представник ОСОБА_1 з позовом до в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушеннями Стельмаченко Є.Є. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил № 0625/30500/17 від 25 квітня 2017 року.

В обґрунтування вимог представник позивача покликається на те, що 14 травня 2017 р. позивач у своїй поштовій скринці знайшов лист у якому знаходилась постанова у справі про порушення митних правил № 0625/30500/17 від 25 квітня 2017 року, згідно якої його було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Вважаючи вказану постанову необгрунтованою, безпідставною та неправомірною, вказує на те, що у зазначеній постанові вказано, що «01 квітня 2017 року о 12 год. 08 хв. в зону митного контролю на ділянку "в'їзд в Україну" /ЗМК - пасажирська/ митного посту "Тиса" Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «VW» моделі "Транспортер", реєстраційний номер України - НОМЕР_1 де в якості пасажира слідував громадянин України ОСОБА_1, який прямував у приватних справах із Угорщини в Україну. Формою проходження митного контролю гр.України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по каналу "зелений коридор. До митного контролю гр.України ОСОБА_1 було подано закордонний паспорт номер - НОМЕР_4. В ході проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме: АСМО "Інспектор" та ЄАІС ДФС України, було встановлено, що 21.11.2015 року через митний пост «Ужгород» Закарпатської митниці ДФС, гр.України ОСОБА_1 було ввезено в митному режимі «транзит», вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz», р/н НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3. Станом на 01.04.2017 року термін перебування вказаного вище транспортного засобу на митній території України становить більш ніж десять діб, а тому державним інспектором був складений протокол про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 470 МК України, а саме за перевищення встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу комерційного призначення більше ніж на десять діб та як наслідок в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушеннями Стельмаченко Є.Є.була винесена постанова, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил за ч.3 ст. 470 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 гривень.

Представник позивача з винесенням постанови не згоден, вважає постанову № 0625/30500/17 від 25 квітня 2017 рокутакою, що винесена із порушенням чинного законодавства та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, вказує на те, що відсутні були підстави для складання протоколу про порушення митних правил, який в подальшому став підставою для винесення вищевказаної постанови.

Представник позивача вказує на те, що при винесенні оскаржуваної постанови заступником начальника Закарпатської митниці ДФС - Стельмаченком Є.Є. не були враховані вимоги ч.1 ст.467 МК України щодо строку накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил. Автомобіль позивачем було ввезено на митну територію України 21.11.2015 року, а стягнення накладено 25.04.2017 року. На думку представника позивача правопорушення, передбачене ст.470 МК України не є триваючим, оскільки вважається вчиненим від дня перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб або від дня видачі транспортного засобу без дозволу митного органу. Таким чином позивач вважає, що відповідач мав право накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в строк з 01.12.2015 року до 01.06.2016 року. Вважає, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення накладено після закінчення строку накладення адміністративного стягнення, а тому постанова у справі про порушення митних правил №0625/30500/17 від 25 квітня 2017 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі про порушення митних правил закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Окрім того, представник позивача просить поновити йому строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил №0625/30500/17 від 25 квітня 2017 року , оскільки позивач дізнався про існування постанови - 14.05.2017 року.

З посиланням на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги: поновити строк на оскарження постанови у справі про порушення митних правил №0625/30500/17 від 25 квітня 2017 року; скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0625/30500/17 від 25 квітня 2017 року та закрити провадження у справіна підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

02.06.2017 відкрито провадження у справі. Будь-яких клопотань пов'язаних з розглядом справи сторонами не заявлялось.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги адміністративного позову підтримали, просили його задовольнити за обставин викладених у позові, а також зазначили, що відповідно до оскаржуваної постанови № 0625/30500/17 від 25.04.2017 р. ОСОБА_1 21.11.2015 р. ввіз на митну територію України в режимі транзит автомобіль марки «Mercedes-Benz», тобто у віці 17 років будучи неповнолітньою особою. Наголосив на тому, що відсутня письмова ноіаріально посвідчена згода батьків, а також дозвіл органу опіки і піклування на ввезення на митну територію України неповнолітнім ОСОБА_1 автомобіля.

Представник Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у письмових запереченнях, відповідно до яких справа про порушення митних правил запроваджена відносно ОСОБА_1 без порушень норм законодавства, визнання винним ОСОБА_1 за вчинення порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України та притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Заслухавши пояснення представника позивача, позивача, запеечення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 1 Митного кодексу України встановлює, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, повязані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Згідно частини 4 статті 3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Імператив статті 487 Митного кодексу України вказує, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил, статті 488 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 494 Митного кодексу України, про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Докази у справі про порушення митних правил визначаються статтею 495 Митного кодексу України. Дана норма закону передбачає, що доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Як встановлено судом, під час проведення 01.04.2017 р. аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних АСМО "Інспектор " та ЄАІС ДМСУ встановлено, що 21.11.2015 р. ОСОБА_1 ввіз через пункт пропуску "Ужгород" Закарпатської митниці ДФС транспортний засіб «Mercedes-Benz» р/н НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 на митну територію України у митному режимі «транзит» .

Станом на 01.04.2017 року автомобіль марки «Mercedes-Benz» р/н НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3 вивезеним за межі митної території України не значився.

За вказаних обставин державним інспектором митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 було запроваджено протокол №0625/30500/17 від 01 квітня 2017 року про порушення митних правил за ознаками ч.3 ст. 470 МК України, а саме за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари, транспортні засоби більше ніж на десять діб .

Судом встановлено, що постановою №0625/30500/17 від 25.04.2017 року, винесеною виконувачем обов'язки заступника начальника Закарпатської митниці ДФС України - Стельмаченко Є.Є. за наслідками розгляду протоколу №0625/30500/17 від 01 квітня 2017 року про порушення митних правил , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 470 МК України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 ,00 гривень, а саме за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортного засобу , що перебував під митним контролем більше ніж на десять діб .

Суд , здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 розділу 1 наказу ДМСУ №1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» встановлено, що ТЗ для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред'явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами.

Відповідно до п. 4 розділу 1 зазначеного наказу ТЗ, що переміщуються через митний кордон України громадянами, перебувають під митним контролем: при ввезенні з метою транзиту - з моменту перетину митного кордону України до вивезення за межі митної території України; при вивезенні для вільного обігу або тимчасово - з моменту пред'явлення митному органу до завершення митного оформлення та вивезення за межі митної території України.

У відповідності до п. 7 розділу 1 наказу ДМСУ №1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає (серед іншого) оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.

У відповідності до п.9. розділу 1 наказу ДМСУ №1118 від 17.11.2005 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» ТЗ на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження) не підлягає пропуску через митний кордон України.

Митне оформлення транспортного засобу здійснювалось відповідно до вимог ст. 335 Митного кодексу України, Постанови Кабінету міністрів України №451 від 21.05.2012 року, наказу Держмитслужби України від 17.11.2005 року №1118. Згаданими нормативними актами, що регулюють митну справу визначено, що оформлення транспортного засобу здійснюється не на водія, а на власника автомобіля або уповноважену ним особу. Тому, при оформленні зобовязання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля, а факт зазначення такої особи у поданих документах, власником транспортного засобу або уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Згідно із частиною 1 статті 381 Митного кодексу України, громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до частини 3 статті 470 Митного кодексу України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніжна десять діб, атак само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Частиною 1 ст. 366 МК України встановлено, що двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари і транспортні засоби у відповідних обсягах (ч.2 ст. 366 МК України): не підлягають оподаткуванню митними платежами; не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території; не підлягають письмовому декларуванню.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обовязкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України (ч.б ст. 366 МК України).

Відповідно до п. 14 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 451 від 21.05.2012 року, митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів, що переміщуються смугами руху, позначеними символами зеленого кольору ("зелений коридор"), у пункті пропуску здійснюється у спрощеному порядку, з однією зупинкою автомобільного транспортного засобу на смузі руху та, як правило, без виходу з нього водія та пасажирів.

Відповідно до п. 11 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року N 451 для здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів і товарів декларант, уповноважена ним особа або перевізник по,чають митним органам документи в паперовій або електронній формі, що містять відомості про автомобільні транспортні засоби і товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про їх пропуск через митний кордон України.

Згідно п.1.1 § IV наказу Держмитслужби України від 17.11.05 р. № 1118 Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, зареєстрованого в Мінюсті України 25.11.05 № 1428/11708 у разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник (або уповноважена особа) пред'являють його митному органу для проведення митного огляду й подають оригінали та ксерокопії таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.

Згідно з ст.ст. 74, 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Таким чином, законодавством чітко визначені умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Однак, на момент складення протоколу про порушення митних правил та винесення постанови позивач не надав документи, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених статтею 460 Митного кодексу України.

Таким чином, ОСОБА_1 перевищив термін митного режиму транзиту більше ніж на 10 діб.

Що стосується доводів представника позивача про те, що строки накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, на момент винесення спірної постанови закінчилися, суд вважає такі висновки помилковими , виходячи з наступного.

Статтею 467 МК України передбачені строки накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил. Загальний строк накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил становить шість місяців з дня вчинення правопорушення.

Згідно із частиною 1 статті 467 Митного кодексу України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. З аналізу зазначеної норми вбачається, що перелік триваючих правопорушень не є вичерпним, а лише конкретизуючим щодо окремих статей.

Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

Триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб'єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Зокрема, не вивезення автомобілів, що перебувають під митним контролем і щодо яких існує обовязок вивезення за межі митної території України характеризується тривалою протиправною бездіяльністю, властивою триваючим правопорушенням.

Отже, правопорушення передбачене ст.470 МК України щодо невивезення транспортного засобу, що перебуває в режимі тимчасового ввезення, та щодо якого існує обов'язок вивезення за межі митної території протягом певного строку, є триваючим правопорушенням, оскільки в даному випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку, а тому адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цього правопорушення.

Судом встановлено про відсутність обставин, що виключають провадження у справі.

Оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил №0625/30500/17 від 25.04.2017 року, винесена виконувачем обов'язки заступника начальника Закарпатської митниці ДФС України - Стельмаченко Є.Є. в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

Зважаючи на викладене, суд не може взяти до уваги покликання представника позивача про те, що вказане порушення митних правил не є триваючим, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, оскільки таке спростовується аналізом вищенаведених правових норм.

При таких обставинах, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України в частині визнання позивача винним винесена правомірно, оскільки дійсно позивачем фактично було допущено порушення вимог митного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення субєкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення субєкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Разом з тим, статтею 489 МК України передбачено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що посадовою особою, якою вирішувалось питання про притягнення позивача до відповідальності, не було враховано всіх дійсних обставин вчинення вказаного правопорушення, а саме: особу правопорушника, який на момент вчинення правпорушення був неповнолітньою особою, мав 17 років.

Позивач ОСОБА_1 народився 16.11.1998 року, що стверджується даними свідоцтва про народження серії І - ФМ № 043262 від 09.12.1998 року, копія якого долучена до маеріалів справи , і станом на 21.11.2015 року мав 17 років.

Відповідно до ст. 24-1 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З врахуванням вище наведеного, обставин вчиненого адміністративного правопорушення, особи ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково змінивши захід стягнення призначений оскаржуваною постановою та застосувати до ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, захід впливу, передбачений ст. 24-1 КУпАП у виді попередження.

Керуючись ст.ст.77, 242-244, 246, 268, 286 КАС України , суд,-

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2, що діє як уповноважений представник ОСОБА_1 до в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушеннями Стельмаченко Є.Є. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил - задовольнити частково.

Змінити захід стягнення призначений постановою в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Стельмаченко Є.Є. у справі про порушення митних правил № 0625/30500/17 від 25.04.2017 року якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України.

На підставі ст.24-1 КУпАП застосувати до ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, захід впливу у виді попередження.

У решті позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України, код ЄДРПОУ 39515893, що знаходиться за адресою: вул. Собранецька, 20, м. Ужгород, Закарпатська область.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Дата складання повного тексту рішення 10.04.2019 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца