Рішення № 81535198, 09.04.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/9472/18

Провадження № 2/265/394/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського А. М.,

за участю секретаря Злидіної Г.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом адвоката Денисова Миколи Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

13 листопада 2018 року адвокат Денисов М.С. звернувся до суду, в інтересах ОСОБА_2, з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні. В обґрунтування заявлених вимоги ОСОБА_2, адвокат Денисов М.С. посилається на наступні обставини.

ОСОБА_2 працювала на ДП «Донецька залізниця» з листопада 1996 року. Відповідно до Закону України від 23 лютого 2012 року та Постанови КМУ від 25 червня 2014 року № 200 Державне підприємство «Донецька залізниця» було реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Згідно з наказом правління ПАТ «Укрзалізниця» від 15 квітня 2016 року №303, Інформаційно - обчислювальний центр Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом перетворення у виробничий підрозділ «Інформаційно - обчислювальний центр структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». На адвокатський запит ПАТ «Українська залізниця» відповіла 23 жовтня 2018 року, де зазначила, що заборгованості по заробітній платі перед ОСОБА_2 не має. Проте, дана інформація не враховує, зокрема, роботи у нічну зміну, стажу роботи позивача, часу простою, не враховує наведені накази відповідача та не відповідає дійсності. З 01 серпня 2016 року згідно з Наказом № 1/ос від 29 липня 2016 року, у зв'язку із реорганізацією Державного підприємства «Донецька залізниця» продовжено дію безстрокового трудового договору на посаді провідного інженера сектора енергетичного забезпечення і кондиціювання відділу поточного утримання і постачання з окладом у розмірі 5 065 гривень виробничого підрозділу «Інформаційно - обчислювальний центр» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З 01 березня 2017 року на підставі наказу голови правління ПАТ «Українська залізниця» № 154 від 20 березня 2017 року відповідно до наказу Виробничого підрозділу «Інформаційно - обчислювального центру» № 21/ІОЦ від 21 березня 2017 року позивачу був збільшений оклад до 6 331 гривень. З 20 березня 2017 року на підприємстві був встановлений простой працівникам виробничого підрозділу. 06 червня 2017 року ОСОБА_2 було звільнено на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. У день звільнення з роботи, ОСОБА_2 було видано трудову книжку, але не виплачена заборгованість по заробітній платі за липень 2016 року та з березня 2017 року по 06 червня 2017 року, а так само грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, а саме: за липень 2016 року - 3 576,66 гривень, за березень 2017 року - 5 033,27 гривень заробітної плати, із них 24 липня 2017 року була сплачена частина у розмірі 2 462,70 гривень, тому сума за березень 2017 року складає - 2 570,57 гривень, за квітень 2017 року - 5 220,65 гривень, за травень 2017 року - 3 418,91 гривень, за червень 6 986,85 гривень. В тому числі не виплачена грошова компенсація за невикористані дні відпустки 26 днів, що складає з податками 7 984,60 гривень. Загальна заборгованість складає 21 773,64 гривень. Відповідно до наказу від 11 липня 2017 року № ц-2-25/1666-17 ПАТ «Українська залізниця» зобов'язалась сплатити працівникам регіональних філій винагороду за підсумком роботи за 2016 рік у відсотках (50 %) до посадового окладу, який складався на кінець 2016 року, враховуючи показники роботи за 2016 рік. Відповідно до наказу, винагорода за підсумком роботи за 2016 рік, належить до сплати ОСОБА_2 у розмірі 2 038, 66 гривень, з урахуванням належних утримань (податок на доходи фізичних осіб 18 % та військовий збір 1,5 %). Крім того, посилаючись на методику та формулу розрахунку середньоденного заробітку, ця сума становить - 321,61 гривень. Згідно з додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунки норм тривалості робочого часу на 2017 рік» з урахуванням розрахункового періоду, кількість робочих днів з червня 2017 року по вересень 2018 року, включно, становить 330 днів. Тому сума середнього заробітку за період затримки з 07 червня 2017 року по 30 вересня 2018 року складає 106 131,30 гривень. Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, з урахуванням індексів інфляції за липень 2016 року, за березень 2017 року, за квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, загальна сума складає 2 934,59 гривень. По теперішній час вищезазначені суми ОСОБА_2 не виплачені, що адвокат Денисов М.С., вважає порушенням її прав, у зв'язку із чим звертається до суду за їх захистом.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача - адвокат Денисов М.С., позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явились, надавши суду заяви про розгляд справи без їх участі. Крім того, вказала, що наполягають на задоволенні позовних вимог та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Українська залізниця» - ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності, у судове засідання не з'явився, але на адресу суду надійшов відзив, де представник відповідача заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав.

Так, ПАТ «Укрзалізниця» (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО. Проведення АТО значно ускладнило сполучення у межах регіональної філії «Донецька залізниця». Крім того, у зв'язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів ПАТ «Укрзалізниця», розташованих зокрема, у місті Донецьк, у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп'ютерних баз та втрачений контроль над господарською діяльністю. Висновком торгово - промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс- мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлені неправомірними діями третіх осіб, майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться у тому числі у м. Донецьку, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Відповідач втратив доступ, серед іншого, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників. Вказані форс- мажорні обставини унеможливили виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно статей 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатного розпису, розцінок та норм праці, табеля обліку використання робочого часу, розпорядження про надбавки та премії, за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Через відсутність вини підприємства у не проведенні розрахунку відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Вважає, що відсутність первинних документів щодо нарахування та виплати заробітної плати та інших виплат мали місце внаслідок форс-мажорних обставин, що також підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року за №126/2-21-10.2. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 з листопада 1996 року була прийнята на роботу на ДП «Донецька залізниця», наказ № 365/Л від 31 жовтня 1996 року.

Наказом № 1/ос від 29 липня 2016 року, у зв'язку із реорганізацією Державного підприємства «Донецька залізниця» продовжено дію безстрокового трудового договору з ОСОБА_2 на посаді провідного інженера сектора енергетичного забезпечення і кондиціювання відділу поточного утримання і постачання з окладом у розмірі 5 065 гривень Виробничого підрозділу «Інформаційно - обчислювального центру» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця «ПАТ «Українська залізниця».

Як вбачається з Наказу № 1204/ДН-ос від 01 червня 2017 року ОСОБА_2 була звільнена із займаної посади за згодою сторін на підставі ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

У ст. 30 Закону України «Про оплату праці» міститься аналогічна норма, доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

З розрахунків заробітної плати за періоди: липень 2016 року, березень 2017 року - червень 2017 року, які надані ІОЦ ДП « Донецька залізниця» та ВП ІОЦ СП «ДДЗП» філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», відповідно, вбачається, що ОСОБА_2 нарахована заробітна плата за: липень 2016 року - 3 576,66 гривень, за березень 2017 року 5 033,27 гривень (із них 2 462,70 гривень виплачено), квітень 2017 року - 5 220,65 гривень, травень 2017 року - 3 418,91 гривень, червень 2017 року - 6 986,85 гривень, у загальній сумі 13 789,04 гривень.

Як вбачається з відомості на виплату грошей № 30 за березень 2017 року, ОСОБА_2 Донецькою дирекцією залізничних перевезень Структурного підрозділу «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», позивач отримала заробітну плату за березень 2017 року, у розмірі 2 462,70 гривень.

Що стосується вимог позивача про виплату їй компенсації за невикористану відпустку суд виходить з наступного.

З розрахунку заробітної плати за червень 2017 року, який наданий ВП ІОЦ СП «ДДЗП» філії «Донецька залізниця» вбачається, що ОСОБА_2 нарахована до виплати компенсація за невикористану відпустку за 26 днів у розмірі 7 984,60 гривень. З урахуванням податків та утримань загальний розмір нарахувань за червень 2017 року, який складається із заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку за 26 днів, становить 6 986,85 гривень.

Виходячи з наведеного, суд вважає встановленим той факт, що при звільненні ОСОБА_2 належала до сплати сума у розмірі 21 773,64 гривен, яка складається із невиплаченої заробітної плати за період: липень 2016 року, березень 2017 року - червень 2017 року, компенсації за невикористану відпустку за 26 днів, з урахуванням отриманих грошових коштів 2 462,70 гривень.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначених довідок та на відсутність заборгованості перед позивачем. Станом на час ухвалення рішення судом заборгованість позивачу відповідачем не виплачена.

Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників (п.1.1). У формах державних статистичних спостережень відображаються нарахування працівникам підприємства у відповідності до розрахунково-платіжних документів незалежно від терміну їхніх фактичних виплат. Зазначені суми наводяться до утримання прибуткового податку та внесків працівників на обов'язкове державне соціальне страхування (п.1.4.).

При цьому, суд не приймає посилання відповідача на відсутність первинної документації, як на підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік, тощо, покладено на працедавця, а не на працівника. З проданих документів позивачем, вбачається, що вона звільнена із займаної посади 06 червня 2017 року.

Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з наказом № 384/Н від 15.03.2017 р. регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольній українській владі територією, встановлено початок простою з 20.03.2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. З 20 березня 2017 року до Дирекції не надходили для нарахування заробітної плати документи від підприємства на якому працювала позивач, а саме табель обліку робочого часу з відмітками про фактичне відпрацьований час та інше.

Відповідно до ч.1 ст.113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що необхідно враховувати, що норми і гарантії оплати праці, визначені законодавством для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності, є мінімальними державними гарантіями і тому при договірному регулюванні вони не можуть бути погіршені. Йдеться як про мінімальний розмір заробітної плати, так і про норми оплати праці, зокрема, за час простою, який мав місце не з вини працівника.

Простой мав місце не з вини ОСОБА_2 Однак, що стосується позовних вимог останньої про стягнення з відповідача суми середнього заробітку за період затримки з 07 червня 2017 року по 30 вересня 2018 року у розмірі 106 131,30 гривень, то в цій частині вважає необхідним відмовити, виходячи із наступного.

Згідно із ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Статею 617 ЦК України, передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до висновку № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47,83,115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території м. Донецька, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язаної сторони за трудовим договором.

Зазначений висновок палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у не проведенні своєчасного розрахунку з позивачем при її звільненні, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно із ст. 10 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати суд виходить з наступного.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року N 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 103 відсотки (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення. Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні; компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року N 1427(1427-97-п) (зі змінами, внесеними постановою від 23 квітня 1999 року N 692 (692-99-п), підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Таким чином, індексація і компенсація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про їх стягнення без обмеження будь-яким строком.

На підтвердження вищенаведеного Конституційний Суд України, у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013, дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (пункт 2.2), працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців (пункт 2.3).

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок по заробітній платі здійснювався з порушенням строків, встановлених ст.115 КЗпП України, що підтверджується платіжними відомостями, доданими до матеріалів вказаної справи, а також матеріалами даної справи.

Положеннями статті 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток, на підставі Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (надалі Закон про компенсацію), підприємства, установи та організації усіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 Закону про компенсацію, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: ... заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону про компенсацію, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст. 4 Закону про компенсацію, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Розрахунок компенсації проведений у відповідності з п. 4 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року здійснюється за такою формулою:

Ск = ЗПчист (І? х І? х ... х І? х 100 - 100): 100 де:

Ск - сума компенсації;

ЗПчист - сума заробітної плати після відрахування з неї всіх обовязкових утримань, що не виплачена в строк не з вини працівника;

І? - індекс споживчих цін (індекс інфляції) місяця, наступного за місяцем нарахування заробітної плати (поділений на 100);

І? - індекс споживчих цін (індекс інфляції) місяця, перед місяцем виплати заборгованості (поділений на 100).

Позивачем до суду надано розрахунок компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати:

1) Сума компенсації за липень 2016 року - 938,87 гривень: (( 99,7х101,8х102,8х101,8х100,9х101,1х101,0х101,8х100,9х101,3х101,6х100,2х99,9х102,0х101,2х100,9х101,0х101,5х100,9х101,1х100,8х100,0х100,0х99,3х100,0 (індекс інфляції за серпень - грудень 2016 року, січень - грудень 2017 року, січень - серпень 2018))х3 576,66 гривень (заробітна плата за липень 2016 року):100 = 4 515,53 гривень (сума заробітної плати за липень 2016 року з урахуванням компенсації);

2) Сума компенсації за березень 2017 року - 342,66 гривень: (( 100,9х101,3х101,6х100,2х99,9х102,0х101,2х100,9х101,0х101,5х100,9х101,1х100,8х100,0х100,0х99,3х100,0 (індекс інфляції за квітень - грудень 2017 року, січень - серпень 2018 року))х 2570,57 гривень (заробітна плата за березень 2017 року):100 = 2 913,23 гривень (сума заробітної плати за березень 2017 року з урахуванням компенсації);

3) Сума компенсації за квітень 2017 року - 643,18 гривень: (( 101,3х101,6х100,2х99,9х102,0х101,2х100,9х101,0х101,5х100,9х101,1х100,8х100,0х100,0х99,3х100,0 (індекс інфляції за травень - грудень 2017 року, січень - серпень 2018))х 5 220,65 гривень (заробітна плата за квітень 2017 року):100 = 5 863,83 гривень (сума заробітної плати за квітень 2017 року з урахуванням компенсації);

4) Сума компенсації за травень 2017 року - 371,98 гривень: (( 101,6х100,2х99,9х102,0х101,2х100,9х101,0х101,5х100,9х101,1х100,8х100,0х100,0х99,3х100,0 (індекс інфляції за червень - грудень 2017 року, січень - серпень 2018 року))х 3 418,91 гривень (заробітна плата за травень 2017 року):100 = 3 790,89 гривень (сума заробітної плати за травень 2017 року з урахуванням компенсації);

5) Сума компенсації за червень 2017 року - 637,90 гривень: (( 100,2х99,9х102,0х101,2х100,9х101,0х101,5х100,9х101,1х100,8х100,0х100,0х99,3х100,0 (індекс інфляції за липень - грудень 2017 року, січень - серпень 2018 року))х 6 986,85 гривень (заробітна плата за червень 2017 року):100 = 7 624,75 гривень (сума заробітної плати за червень 2017 року з урахуванням компенсації).

Загальна сума компенсації складає: 938,87+342,66+643,18+371,98+637,90 = 2 934,59 гривень.

Наведений позивачем розрахунок суми компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням строків її виплати приймається судом до уваги, оскільки сума компенсації заявлена до стягнення, відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене з ПАТ «Українська залізниця» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 2 934,59 гривень.

Вимоги ОСОБА_2 про стягнення винагород за підсумком роботи за 2016 рік, не підлягають стягненню, так як суду не надано доказів щодо порядку нарахування винагороди ОСОБА_2 та її розміру.

З урахуванням вищевикладеного, суд частково задовольняє позов адвоката Денисова М.С., діючого в інтересах ОСОБА_2, до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, та стягує з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 13 789,04 гривень, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 7 984,60 гривень, а також компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, у розмірі 2 934,59 гривень, а всього 24 708,23 гривень, без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

У зв'язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 гривень.

Керуючись ст.ст.259, 263-265,141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов адвоката Денисова Миколи Сергійовича, діючого в інтересах ОСОБА_2, до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», юридична адреса - 03150 МСП, Київська область, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі, компенсацію за невикористану відпустку, компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, а всього 24 708 (двадцять чотири тисячі сімсот вісім) гривень 23 копійок, без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, на користь держави.

В іншій частині позовних вимоги - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судова влада України http://court.gov.ua/sud0538/.

Повний текст рішення складений 09 квітня 2019 року.

Суддя