Рішення № 81534341, 23.04.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2361/19

Провадження № 2/263/1158/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шевченко О.А.,

за участю секретаря Лапаног Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/37-3315 від 21 листопада 2018 року, про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 15 лютого 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/37-3315 від 21 листопада 2018 року, про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки.

На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що на підставі рішення Маріупольської міської ради № 6/52-5641 від 08 вересня 2015 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, який зареєстрований у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20 листопада 2015 року за реєстраційним № НОМЕР_5, відповідно до якого ОСОБА_2 надано в оренду земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6, площею 0,0290 га по АДРЕСА_6. Відповідно до п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки договір укладено строком на 10 (десять) років з моменту державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку. Отже, договір оренди земельної ділянки діє до 20 листопада 2025 року. 22 грудня 2015 року укладений договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лашиною Н.Г. від 22 грудня 2015 року за № 4629, відповідно до якого ОСОБА_1 стала власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 яка розташована на земельній ділянці наданій ОСОБА_2 за договором оренди земельної ділянки. Відповідно до заяви від 05 квітня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лашиною Н.Г. за № 1057 від 05 квітня 2017 року, ОСОБА_2 надала згоду на вилучення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_6, площею 0,0290 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 на користь ОСОБА_1 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 як добросовісний набувач та правонаступник нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, наданій відповідно до договору оренди земельної ділянки, на підставі ч. 3 ст. 415 ЦК України, ч. 1 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України звернулася до Центру надання адміністративних послуг із заявою щодо переоформлення права оренди земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомого майна за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Цей факт підтверджує копія заяви від 08 серпня 2018 року та копія опису вхідного пакету документів від 08 серпня 2018 року № 02-022-3966. Однак, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 08 серпня 2018 року Маріупольська міська рада прийняла рішення від 21 листопада 2018 року № 7/37-3315, яким вирішено припинити право оренди земельної ділянки площею 0,0290 га по АДРЕСА_6 ОСОБА_2; визнати таким, що втратило чинність, рішення Маріупольської міської ради від 08 вересня 2015 року № 6/52-5641 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Урицького, 78 у Жовтневому районі міста громадянці ОСОБА_5.»; розірвати договір оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 листопада 2015 року за № НОМЕР_5, укладений між громадянкою ОСОБА_2 та Маріупольською міською радою; відмовити у наданні в оренду земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови міської ради) (кадастровий номер НОМЕР_6) площею 0,0290 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_6 громадянці ОСОБА_1 У мотивувальній частині рішення Маріупольської міської ради від 21 листопада 2018 року № 7/37-3315 Маріупольська міська рада посилається на зауваження до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 07 листопада 2018 року № 30.5/36220, відповідно до якого запитувана до відведення земельна ділянка знаходиться в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, згідно з планом зонування території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210, до розміщення торгових об'єктів не відноситься до допустимих видів використання земельних ділянок. Даний торговий павільйон попередній власник ОСОБА_2 придбала на підставі договору дарування, який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 287 від 11 квітня 2012 року, коли вказаних вище обмежень план зонування території міста Маріуполя не містив, а лише рішенням Маріупольської міської ради № 6/28-3210 від 18 червня 2013 року запроваджено такі обмеження, тому вказані обмеження не мають розповсюджуватись на існуючи правовідносини. Крім того, зазначає, що у зауваженні до проекту рішення від 07 листопада 2018 року № 30.5/36220 вказано, що розміщення торгових павільйонів не відповідає комплексній схемі розміщення тимчасових споруд та їх архітектурному типу для провадження підприємницької діяльності на території Лівобережного та Кальміуського районів, затвердженій рішенням Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року № 7/11-768. Однак, торговий павільйон, який належить на праві власності ОСОБА_1 є нерухомим майном, а не тимчасовою спорудою, як про те зазначено в вказаному вище зауваженні. З огляду на вказане, посилання Маріупольської міської ради в мотивувальній частині рішення Маріупольської міської ради № 7/37-3315 від 21 листопада 2018 року на зауваження до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 07 листопада 2018 року № 30.5/36220 є необґрунтованим та незаконним. Позивач наразі фактично користується земельною ділянкою у тій самій площі та конфігурації, що передбачено умовами договору оренди земельної ділянки, є добросовісним орендарем земельної ділянки, використовує земельну ділянку згідно з її цільового призначення, здійснює належне утримання наданої земельної ділянки, а також належне утримання нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, а також належно сплачує орендну плату встановлену договором оренди земельної ділянки. Факт належної сплати орендної плати підтверджується довідкою Департаменту фінансів Маріупольської міської ради від 28 січня 2019 року № 28.2-2054-28.1. З огляду на зазначене вище, беручи до уваги той факт, що перехід права оренди земельної ділянки від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обумовлюється не тільки ст. 120 Земельного Кодексу України, ст. 377 ст. 415 Цивільного кодексу України, а і заявою № 1057 від 05 квітня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лашиною Н.Г., що підтверджує юридичний факт переходу права оренди земельної ділянки до ОСОБА_1, вважає доцільним внести зміни до зазначеного вище договору оренди земельної ділянки щодо заміни сторони договору, відповідно до вимог ст. 120 ЗК України. У зв'язку з чим, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 377, ч. 3 ст. 415 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 120 ЗК України, ст. ст. 59, 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 4, 43, 49, 175, 177 ЦПК України позивач, просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 21 листопада 2018 року № 7/37-3315; визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстрованого у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20 листопада 2015 року за реєстраційним № НОМЕР_5, згідно з яким Маріупольська міська рада надає ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови міської ради) (кадастровий номер НОМЕР_6) площею 0,0290 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розширення тимчасових споруд торгівельного призначення - торгівельні павільйони) по АДРЕСА_6 на той самий термін та на тих самих умовах, які передбачені договором оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстрованого у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20 листопада 2015 року за реєстраційним № НОМЕР_5, та викласти її у редакції наведеної у редакції наведеної у позовній заяві.

11 квітня 2019 року представником відповідача до канцелярії суду подано відзив, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі посилаючись на наступне. На підставі рішення Маріупольської міської ради від 08 вересня 2015 року № 6/52-5641 «Об утверждении проекта землеустройства по отводу земельного участка по ул. Урицкого, 78 у Жовтневому районі города гражданке ОСОБА_5.» між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_6) від 09 листопада 2015 року, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 листопада 2015 року за № НОМЕР_5. 22 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі. Відповідно до п. 1. договору представник продавця продає та передає у власність, а покупець купує та приймає у власність нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, а саме: основні будівлі літ. «А-1», літ. «Б-1» (павільйони), загальною площею 113,9 кв.м в цілому. Зазначена нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, що належить Маріупольській міській раді. У п. 14.1. вищевказаного договору купівлі - продажу зазначено, що сторонам договору відомо зміст ст. ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України. 21 листопада 2018 року Маріупольською міською радою прийнято рішення № 7/37-3315 «Про припинення права оренди земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 та надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_6 громадянці ОСОБА_1.», відповідно до п. 1 якого вирішено припинити право оренди земельної ділянки площею 0,0290 га по АДРЕСА_6 громадянці ОСОБА_2, п. 2 визнати таким, що втратило чинність, рішення Маріупольської міської ради від 08 вересня 2015 року № 6/52-5641 «Об утверждении проекта землеустройства по отводу земельного участка по АДРЕСА_6 гражданке ОСОБА_5.» п. 3 розірвати договір оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме 20 листопада 2015 року за № НОМЕР_5, укладений між громадянкою ОСОБА_2 та Маріупольською міською радою. п. 6 відмовити у наданні в оренду земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови міської ради) (кадастровий номер НОМЕР_6) площею 0,0290 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_6 громадянці ОСОБА_1 Крім того, частина земельної ділянки, запроектованої до відведення, площею 0,0047 га необхідна для обслуговування мереж телефонного зв'язку публічному акціонерному товариству «Укртелеком». Також, відповідно до зауваження до проекту рішення міської ради від 27 листопада 2018 року № 30.5/36220 рішенням Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210 затверджено «План зонування території м. Маріуполя», згідно з яким земельна ділянка для функціонування торгових павільйонів розташована в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, де розташування даного типу споруд не відноситься до допустимих видів використання земельних ділянок. Розміщення торгових павільйонів також не відповідає комплексній схемі розміщення тимчасових споруд та їх архітектурного типу для провадження підприємницької діяльності та території Лівобережного та Кальміуського районів, затверджений рішенням Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року № 7/11-768. Рішенням Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210 затверджено зонування території (зонінг) міста Маріуполя, розроблений державним підприємством «Український державний науково дослідний інститут проектування міст «Гипроград» ім. Ю.Н. Білоконя. Вищенаведені рішення Маріупольської міської ради про затвердження Генерального плану м. Маріуполя та плану зонування м. Маріуполя є чинними не скасованими, а отже обов'язкові для виконання на території м. Маріуполя. Також, зазначив, що п. 7 рішення Маріупольської міської ради від 21 листопада 2018 року № 7/37-3315 рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до Маріупольської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0120 га для будівництва та обслуговування будівель торгівель по вул. Пилипа Орлика, 78 у Центральному районі. Вважає, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Таким чином, повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальної громади міста Маріуполя Донецької області є виключною компетенцією відповідача.

23 квітня 2019 року від представника позивача надійшла відповідь н а відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву щодо правомірності оскаржуваного рішення міської ради зазначає, що частина земельної ділянки, запроектованої до відведення, площею 0,0047 га необхідна для обслуговування мереж телефонного зв'язку ПАТ «Укртелеком». Вважає вказану підставу правомірності оскаржуваного рішення міської ради, на яку посилається відповідач, необґрунтованою та незаконною з огляду на наступне. Як вже зазначалось в позовній заяві, на підставі ст. 377, ч. 3 ст. 415 ЦК України, ст. 120 ЗК України громадянка ОСОБА_1, отримавши у власність нерухоме майно, стала правонаступником права оренди відповідної земельної ділянки, а тому отримала усі права користувача земельною ділянкою, що мала попередній власник - ОСОБА_2, що передбачено чинним законодавством та договором оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстрований у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20 листопада 2015 року за реєстраційним № НОМЕР_5. Згідно зі ст. ст. 98-102 ЗК України з метою обслуговування мереж телефонного зв'язку ПАТ «Укртелеком» можливе укладення між ОСОБА_1 та ПАТ «Укртелеком» договору сервітуту. Зазначає, що відповідно до плану земельної ділянки, що є частиною договору оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстрований у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20 листопада 2015 року за реєстраційним № НОМЕР_5, відмічено частину земельної ділянки площею 0,0047 га, на яку встановлено сервітут з ПАТ «Укртелеком». Як вже зазначалось в позовній заяві, попередній власник ОСОБА_2 придбала торговий павільйон на підставі договору дарування, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 287 від 11 квітня 2012 року, коли вказаних вище обмежень План зонування території міста Маріуполя не містив, а лише рішенням Маріупольської міської ради № 6/28-3210 від 18 червня 2013 року запроваджено такі обмеження. Відповідно до п. 2.1.8 Плану зонування земельні ділянки та розташовані на них об'єкти, які існували до впровадження в дію Зонінгу, граничні розміри і граничні параметри яких не відповідають містобудівному регламенту, можуть використовуватись без визначення терміну їх приведення у відповідність до містобудівного регламенту, якщо вони не створюють загрози для життя, здоров'я людини, для оточуючого середовища, об'єктів культурної спадщини. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тому вищевказані обмеження не мають розповсюджуватися на існуючи правовідносини. Рішенням Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210 затверджено «План зонування території м. Маріуполя», при цьому пояснювальну записку до плану зонування території міста Маріуполя розроблено та опубліковано аж у 2014 році. Тобто, з прийняттям рішення Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210 щодо затвердження «Плану зонування території м.Маріуполя» пояснювальної записки до плану зонування території міста Маріуполя, у якій безпосередньо встановлюються положення щодо зонування території міста Маріуполя, разом з рішенням оприлюднено не було. З огляду на вказане, вважає, що «План зонування території м.Маріуполя», затверджений рішенням Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210, на який посилається відповідач, не можуть бути прийняті судом за належні та допустимі докази. Враховуючи викладена, вважає доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 21 листопада 2018 року № 7/37-3315 немотивованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстровану у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20 листопада 2015 року, зареєстрований за № НОМЕР_5 укладеною.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2019 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, роз'яснено сторонам їх право на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 березня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи у його відсутності позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що міститься розписка у матеріалах справи.

Третя особа надала заява про розгляд справи без її участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом установлено, що на підставі рішення Маріупольської міської ради від 08 вересня 2015 року № 6/52-5641 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відводу земельної ділянки по вулиці Урицького (Пилипа Орлика), 78 у Жовтневому (Центральному) районі міста громадянці ОСОБА_2.» між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_6) від 09 листопада 2015 року, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 листопада 2015 року за № НОМЕР_5.

Відповідно до п. 3.1. Договору оренди земельної ділянки договір укладено строком на 10 (десять) років з моменту державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку.

Отже, договір оренди земельної ділянки діє до 20 листопада 2025 року.

22 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі. Відповідно до п. 1. договору представник продавця продає та передає у власність, а покупець купує та приймає у власність нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6, а саме: основні будівлі літ. «А-1», літ. «Б-1» (павільйони), загальною площею 113,9 кв.м в цілому.

21 листопада 2018 року Маріупольською міською радою прийнято рішення № 7/37-3315 «Про припинення права оренди земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 та надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_6 громадянці ОСОБА_1.», відповідно до якого: п. 1 припинено право оренди земельної ділянки площею 0,0290 га по АДРЕСА_6 громадянці ОСОБА_2; п. 2 визнано таким, що втратило чинність, рішення Маріупольської міської ради від 08 вересня 2015 року № 6/52-5641 «Об утверждении проекта землеустройства по отводу земельного участка по АДРЕСА_6 гражданке ОСОБА_5.»; п. 3 розірвано договір оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме 20 листопада 2015 року за № НОМЕР_5, укладений між громадянкою ОСОБА_2 та Маріупольською міською радою; п. 6 відмовлено у наданні в оренду земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови міської ради) (кадастровий номер НОМЕР_6) площею 0,0290 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_6 громадянці ОСОБА_1; п. 7 рекомендовано громадянці ОСОБА_1 звернутись до Маріупольської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0120 га для будівництва та обслуговування будівлі торгівлі по вулиці Пилипа Орлика, 78 у Центральному районі міста.

У зауваженні до проекту рішення міської ради від 07 листопада 2018 року № 30.5/36220 «Про припинення права оренди земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 та надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_6 громадянці ОСОБА_1.» зазначено, що рішення Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210 затверджено «План зонування території м. Маріуполя», згідно з яким земельна ділянка для функціонування торгових павільйонів розташована в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, де розташування даного типу споруд не відноситься до допустимих видів використання земельних ділянок. Розміщення торгових павільйонів також не відповідає комплексній схемі розміщення тимчасових споруд та їх архітектурному типу для провадження підприємницької діяльності на території Лівобережного та Кальміуського районів, затверджених рішенням Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року № 7/11-768.

Відповідно до довідки про відсутність заборгованості з орендної плати за землю від 28 січня 2019 року № 28.2-2054-28.1 вбачається, що станом на 25 січня 2019 року у ОСОБА_7 ЄДРПОУ НОМЕР_1 відсутня заборгованість з орендної плати на землю.

З відповіді від 22 серпня 2018 року № 117 ПрАТ «Приазовський робочий» убачається, що рішення Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210 «Про затвердження містобудівної документації «План зонування території м. Маріуполя» у період часу з 18 травня 2013 року по 28 травня 2013 року не опубліковано у газеті. Оскільки вказане рішення не опубліковано у газеті пізніше, у червні та липні 2013 року, не вбачається за можливе надати копію відповідної публікації.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до положень ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вимог ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положеньч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Частина 3 ст. 415 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі. В наведеній нормі, йдеться про незмінність умов користування землею у випадку набуття у власність об'єкта нерухомості.

За змістом ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю, споруду, переходить право власності на земельну ділянку^ на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці,, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Статтею 120 ЗК України передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Так, 08 серпня 2018 року ОСОБА_1 як набувач та правонаступник нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, наданій відповідно до договору оренди земельної ділянки, на підставі ч. 3 ст. 415 ЦК України, ч. 1 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України звернулася до Центру надання адміністративних послуг із заявою щодо переоформлення права оренди земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомого майна за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, що підтверджується копією заяви від 08 серпня 2018 року та копією опису вхідного пакету документів від 08 серпня 2018 року № 02-022-3966.

21 листопада 2018 року Маріупольською міською радою прийнято рішення № 7/37-3315 «Про припинення права оренди земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 та надання в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_6 громадянці ОСОБА_1.».

Так, у мотивувальній частині рішення Маріупольської міської ради № 7/37-3315 від 21 листопада 2018 року Маріупольська міська рада посилається на зауваження до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 07 листопада 2018 року № 30.5/36220, відповідно до якого запитувана до відведення земельна ділянка знаходиться в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, згідно з планом зонування території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210, до розміщення торгових об'єктів не відноситься до допустимих видів використання земельних ділянок.

Торговий павільйон попередній власник ОСОБА_2 придбала на підставі договору дарування, коли вказаних вище обмежень план зонування території міста Маріуполя не містив, а лише рішенням Маріупольської міської ради № 6/28-3210 від 18 червня 2013 року запроваджено такі обмеження.

Відповідно до п. 2.1.8 плану зонування земельні ділянки та розташовані на них об'єкти, які існували до впровадження в дію Зонінгу, граничні розміри і граничні параметри яких не відповідають містобудівному регламенту, можуть використовуватись без визначення терміну їх приведення у відповідність до містобудівного регламенту, якщо вони не створюють загрози для життя, здоров'я людини, для оточуючого середовища, об'єктів культурної спадщини.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так; що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тому, слід дійти висновку, що вищевказані обмеження не мають розповсюджуватись на існуючи правовідносини.

При цьому, у зауваженні до проекту рішення від 07 листопада 2018 року № 30.5/36220 вказано, що розміщення торгових павільйонів не відповідає комплексній схемі розміщення тимчасових споруд та їх архітектурному типу для провадження підприємницької діяльності на території Лівобережного та Кальміуського районів, затвердженій рішенням Маріупольської міської ради від 28 вересня 2016 року № 7/11-768.

Однак, торговий павільйон, який належить на праві власності ОСОБА_1 є нерухомим майном, а не тимчасовою спорудою, як про те зазначено в вказаному вище зауваженні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно з договором купівлі-продажу від 22 грудня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лашиною Н.Г. від 22 грудня 2015 року за № 4629, Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № НОМЕР_9 від 22 грудня 2015 року та Технічним паспортом від 21 вересня 2011 року, торговий павільйон має фундамент та є нерухомим майном.

З огляду на вищезазначене, посилання Маріупольської міської ради в мотивувальній частині рішення Маріупольської міської ради № 7/37-3315 від 21 листопада 2018 року на зауваження до проекту рішення Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 07 листопада 2018 року № 30.5/36220 є необґрунтованим.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та. відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Відповідно до п. 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Орендні зобов'язання виникають на підставі договору. Договір оренди надає право орендарю володіти і користуватися майном. Договір оренди землі є двостороннє зобов'язуючим, коли кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, які тривають у час дії договору. Враховуючи ряд особливостей договору оренди, відносно нього при зміні осіб в зобов'язанні складно застосувати в чистому вигляді ті норми, які регулюють заміну боржника і кредитора. Тому вважаємо, найбільш доцільно до договору оренди землі застосовувати загальний термін - «заміна сторони у договорі».

Діюче законодавство передбачає можливість при збереженні орендних земельних відносин зміну особи однієї із сторін договору оренди.

Зміна сторони в договорі оренди безпосередньо передбачена у Законі України «Про оренду землі», Земельному, Цивільному кодексах України та інших нормативних актах. Підставами для заміни сторін в договорі оренди земельне законодавство вбачає внаслідок передачі своїх прав за правочином та шляхом правонаступництва.

Правонаступництво - це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим. За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належали раніше. За часткового правонаступництва, від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права і обов'язки.

Заміна сторони договору - орендаря при переході права власності на нерухомий об'єкт.

Статтями 120 Земельного кодексу України та ст. 377 ст. 415 Цивільного кодексу України, передбачено, що особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Крім того, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташована на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості є підставою для укладання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки і внесення до нього змін.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що перехід права оренди земельної ділянки від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 обумовлюється не тільки ст. 120 Земельного Кодексу України, ст. 377 ст. 415 Цивільного кодексу України, а й заявою № 1057 від 05 квітня 2017 року, що підтверджує факт переходу права оренди земельної ділянки до ОСОБА_1, тому суд приходить до висновку по задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, судові витрати, пов'язані з розглядом справи понесені позивачем у розмірі 1536,80 грн. - витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з Маріупольської міської ради.

Керуючись ст. ст. 81, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 377, 415 ЦК України, ст. 120 ЗК України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/37-3315 від 21 листопада 2018 року, про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 21 листопада 2018 року № 7/37-3315.

Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстрованою у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20 листопада 2015 року за реєстраційним № НОМЕР_5, згідно з якою Маріупольська міська рада надає ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку (землі житлової та громадської забудови міської ради) (кадастровий номер НОМЕР_6) площею 0,0290 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розширення тимчасових споруд торгівельного призначення - торгівельні павільйони) по АДРЕСА_6 на той самий термін та на тих самих умовах, які передбачені договором оренди земельної ділянки від 09 листопада 2015 року, зареєстрованого у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20 листопада 2015 року за реєстраційним № НОМЕР_5, та викласти її у наступній редакції:

«Додаткова угода

до Договору оренди земельної ділянки від 09.11.2015 р., зареєстрований у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20.11.2015р. за реєстраційним №12241079

місто Маріуполь, Донецька область,___року

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада, (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, іменована далі «Орендодавець», в особі директора юридичного департаменту Маріупольської міської ради ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_2), який мешкає за адресою: АДРЕСА_7, діючий на підставі розпорядження Маріупольського міського голови «Про надання повноважень з вчинення правочинів» від 23.01.2017 року №23р, з одного боку,

та

громадянка ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

громадянка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3), що мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

іменовані далі «Орендарі», з другого боку,

уклали цю Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 09.11.2015 р., зареєстрований у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20.11.2015р. за реєстраційним №12241079 (далі-Додаткова угода), про здійснення заміни сторони Договору оренди земельної ділянки від

09.11.2015р., зареєстрований у Маріупольському міському управління юстиції Донецької області від 20.11.2015р. за реєстраційним №12241079 (далі - Договір), а саме сторони Орендаря, про наступне:

1.На підставі положень ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 377, 415 Цивільного кодексу України Сторони домовились замінити сторону Орендаря в Договорі, при цьому замість «громадянка ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3» вказати «громадянка ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3), що мешкає за адресою: АДРЕСА_2».

2.Усі інші пункти Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються без змін.

3.Цю Додаткову угоду укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, а два інших - в орендарів.

4.Зміст ст.ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України сторонам договору відомо.

5.Ця Додаткова угода набуває чинності відповідно до ст. З, 4, 5 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після її підписання сторонами та Державної реєстрації.

ПІДПИСИ СТОРІН

Орендодавець Орендарі

Маріупольська міська рада ОСОБА_1

м. Маріуполь, пр. Миру, 70 РНОКПП НОМЕР_3

код ЄДРПОУ 33852448 АДРЕСА_2 ».

підпис М.П. Підпис

ОСОБА_2

РНОКПП НОМЕР_1

АДРЕСА_1.

підпис».

Стягнути з Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, адреса реєстрації: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_7

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_3, паспорт серії НОМЕР_8

Ботман Ольга Олександрівна, адреса: АДРЕСА_8, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 18 грудня 2002 року № 1449.

Маріупольська міська рада, код ЄДРПОУ 33852448, адреса: пр. Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, тел. (0629) 54-17-88.

Повний текст рішення складено 06.05.2019 року.

Суддя О.А.Шевченко