Рішення № 81533350, 24.04.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/426/19

Провадження №2/219/1024/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2019 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Медінцевої Н.М.

за участю секретаря Волохіної Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Соледарської міської ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

16 січня 2019 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, до Соледарської міської ради, місцезнаходження якої: Донецька область, м. Соледар, вул. Паркова, 3а, код ЄДРПОУ 04052873, про визнання права власності за нею на Ѕ частину одноповерхового двоквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та зазначити окремий поштовий номер на Ѕ частину зазначеного житлового будинку, а. В обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно договору купівлі-продажу від 17 червня 1992 року вона придбала Ѕ частину одноповерхового двоквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1. В договорі помилково не зазначено номера квартири. У всіх інших документах на будинок: у технічному паспорті, в домовій книзі, скрізь зазначено АДРЕСА_1. В паспорті наявна прописка: АДРЕСА_1. На підставі рішення виконкому Соледарської міської ради народних депутатів від 12 листопада 1997 року № 213 їй передали у приватну власність присадибну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель. В державному акті на право приватної власності на землю виданому громадянину України - ОСОБА_1, також зазначена адреса АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що в договорі купівлі-продажу не зазначено номер квартири вона не має можливості повністю користуватися правами власника, передбаченими законодавством України. В порядку досудового розгляду справи вона зверталась до Соледарської міської ради про присвоєння окремого поштового номеру Ѕ частині одноповерхового двоквартирного житлового будинку. На її звернення від 10 грудня 2018 року про присвоєння окремого поштового номеру Ѕ частині одноповерхового двоквартирного житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 листом від 26 грудня 2018 року їй відмовила. Просить позов задовольнити.

Оскільки позовну заяву подано з порушенням вимог статті 175 ЦПК України, ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Уточненою позовною заявою, яка надійшла на адресу суду 07 лютого 2019 року, недоліки усунуто, у зв'язку з чим ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09 годину 00 хвилин 14 лютого 2019 року та визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

Ухвалою суду від 14 лютого 2019 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Соледарської міської ради про визнання права власності, та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 годину 10 хвилин 01 березня 2019 року.

Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином: відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві. Позивачем подано на адресу суду заяву, в якій вона просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання (у відповідності до пункту 1 частини 7 статті 128 ЦПК України шляхом направлення судової повістки за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) відповідач до судового засідання також не з'явився. Міським головою Соледарської міської ради Степаненко О.М. 20 лютого 2019 року подано до суду заяву, в якій він просить розглянути справу за їх відсутності, де також зазначив, що Соледарська міська рада заперечень проти позову не має. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено судом і таке вбачається з матеріалів справи, відповідно до копії договору купівлі-продажу від 17 червня 1992 року (а.с.3-4) ОСОБА_1 придбала одну другу частину будинку в АДРЕСА_1, на земельній дільниці розміром 1065,80 кв.м., тобто одну другу частину будинку.

З копії технічного паспорту на житловий будинок житлового фонду вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку індивідуального житлового фонду АДРЕСА_1 (а.с.5-7), що також підтверджується копією домової книги (а.с.8-11), в якій також адреса зазначена як будинок АДРЕСА_1.

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю (а.с.12) ОСОБА_1 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0627 гектарів в межах згідно з планом., яка розташована на території Соледарської міської ради по АДРЕСА_1, землю передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

З копії листа міського голови Соледарської міської ради від 26 грудня 2018 року (а.с.13) вбачається, що згоди всіх співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 на присвоєння окремого поштового номеру ОСОБА_1, а саме Ѕ частини одноповерхового двоквартирного житлового будинку надано не було. Таким чином, правові підстави для задоволення її звернення відсутні.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 17 червня 1992 року ОСОБА_3, придбала одну другу частину будинку в АДРЕСА_1, на земельній дільниці розміром 1065,80 кв.м., тобто одну другу частину будинку.

Згідно копії технічного паспорту на житловий будинок житлового фонду ОСОБА_3 є власником житлового будинку індивідуального житлового фонду АДРЕСА_3, що також підтверджується копією домової книги, в якій також адреса зазначена як будинок АДРЕСА_3.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 18 березня 2019 року вбачається, що відомості щодо власника будинку АДРЕСА_1 відсутні.

Відповідно до копії актового запису про смерть № 218 від 29 грудня 2009 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 75 років.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України, яка узгоджується зі ст. 321 ЦК України, проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до вимог ст. ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч.1, 2 ст. 355, ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Частиною першою ст. 358, ст. ст. 361, 362 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. При цьому, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а інші співвласники мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно п.п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» при вирішенні спорів про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру).

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і, яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Як передбачено ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства з питань житлового-комунального господарства України 18 червня 2007 року № 55 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 липня 2007 року за № 774/14041, поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси.

Підсумовуючи викладене, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки надані позивачем докази достовірно свідчать про те, що іншим шляхом окрім як визнання права власності за нею на квартиру № 2, яка є частиною одноповерхового двоквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та зазначені окремого поштового номеру на Ѕ частину зазначеного житлового будинку, позивач не має як захистити своє право власності, яким вона зможе лише таким шляхом в повному обсязі володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, яка належить їй на законних підставах за наведених вище підстав, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується листа міського голови Соледарської міської ради від 26 грудня 2018 року (а.с.13), в якому говориться про те, що згоди всіх співвласників житлового будинку по АДРЕСА_1 на присвоєння окремого поштового номеру ОСОБА_1, а саме Ѕ частини одноповерхового двоквартирного житлового будинку з боку позивача надано не було. Таким чином, правові підстави для задоволення її звернення відсутні, то суд на це зазначає наступне, що позивач обґрунтовано та з поважних причин не може надати відповідачу таку згоду, оскільки копією актового запису про смерть № 218 від 29 грудня 2009 року, який належним чином засвідчений Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є власником житлового будинку індивідуального житлового фонду АДРЕСА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 75 років, що ще раз підтверджує той факт, що саме таким лише способом, а саме зверненням цим позовом до суду, позивач може захистити та реалізувати у повній мірі своє право власності на вищевказану нерухомість, якою вона володіє на законних підставах.

За клопотанням позивача суд залишає судові витрати за нею.

Керуючись ст. ст. 325, 392, 1222, 1223, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 13, 76, 82, 258, 259, 263, 265, 268, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, до Соледарської міської ради, місцезнаходження якої: Донецька область, м. Соледар, вул. Паркова, 3а, код ЄДРПОУ 04052873, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, права власності на квартиру № 2, яка є частиною одноповерхового двоквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 та зазначити окремий поштовий номер на Ѕ частину зазначеного житлового будинку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя