Рішення № 81532718, 03.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2019 року № 826/5671/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного

управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 №00220991701.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем норм Податкового кодексу України є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб, внаслідок не включення позивачем до доходу сум прощених банком сум заборгованості. Враховуючи зазначені обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2014 року відповідачем, на підставі акта перевірки №712/26-57-17-01/НОМЕР_1 від 22.09.2014, прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення рішення, а саме:

- № 00220991701, яким позивачу, за порушення 164.2.17 «д», 168.1.3 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 827 509,91 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 661871,93 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 165637,98 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, в акті перевірки зазначено, що між філією Центральне РУ AT «Банк «Фінанси та Кредит» і платником податків - фізичною особою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 054-06-И/02 від 08.12.2006.

Станом на 29.08.2013 - дату анулювання (прощення) кредитної заборгованості, філією Центральне РУ AT «Банк «Фінанси та Кредит» було прийнято рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості платнику податків - фізичній особі ОСОБА_2 у розмірі 3894713,70 грн. відповідно до умов додаткової угоди №3 від 29.11.2012 до кредитного договору №054-06-И/02 від 08.12.2006р.

Філією «Центральне РУ» AT «Банк «Фінанси та Кредит» повідомленням від 29.08.2013 №2-001/729 повідомлено платника податків - фізичну особу ОСОБА_2 про анулювання (прощення) боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дійсно відповідно до умов додаткової угоди №3 від 29.11.2012 до кредитного договору №054-06-И/02 від 08.12.2006р., банком було анульовано (прощенно) заборгованість, втім в сумі 119 029,23 доларів США, в т.ч. за основним боргом в сумі 51 091,13 доларів США, за відсотками в сумі 67 937,10 доларів США, внаслідок чого посилання контролюючого органу на прощення позивачу банком 3 894 713,70 грн є помилковими.

За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Між AT «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне РУ» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №54-06-И/02, у відповідності до умов якого, Позичальнику надані кредитні кошти в розмірі 300 000,00 (триста тисяч доларів США) строком до 13 листопада 2032 p., з платністю 15,5% річних.

Відповідно до умов додаткової угоди №3 від 29 листопада 2012 року до Кредитного договору №54-06-И/02 від 08 грудня 2006 року, AT «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне РУ» 29 серпня 2013 року здійснив прощення боргу за кредитним договором №54-06-И/02 від 08 грудня 2006 року в розмірі 119 029,23 (сто дев'ятнадцять тисяч двадцять дев'ять доларів США) 23 центи, а саме:

- заборгованість за основним боргом в розмірі 51 091,13 доларів США;

- заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 67 938,10 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються долученою до матеріалів справи копією Повідомлення від 29.08.2013 №2-001/729, на яке також посилається відповідач в акті перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктами 164.1.2 та 164.1.3. Податкового кодексу України встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року.

У відповідності до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відтак, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов: повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком); включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).

Разом з тим пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Аналіз наведених норм в контексті спірних правовідносин дає змогу дійти висновку, що оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає прощена заборгованість за основним боргом в сумі 51 091,13 доларів США, в той час як прощені відсотки є не об'єктом оподаткування податком на прибуток, в розумінні пп. 165.1. Податкового кодексу України.

Таким чином, відповідач мав нарахувати позивачу податок на доходи фізичних осіб наступним чином.

Курс НБУ щодо гривні до долара США, який існував на 29 серпня 2013 року - 799,30 грн за 100 доларів США.

51 091,13 * 7,993 = 408 371,41 гривень

За ставкою 15 %: 1147,00 * 10 міс * 15% = 1720 грн.

За ставкою 17 % (408 371,41 - 11 470,00) * 17 % = 67 473,24 грн.

Всього : 1720,00 грн + 67 473,24 грн = 69 143,24 грн.

При цьому, посилання відповідача в акті про анулювання (прощення) позивачу суми 3 894 713,70 грн, судом відхиляються, оскільки документально не підтверджені.

За таких обставин оскаржуване ППР підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині основного платежу в сумі 592 728,69 грн (661871,93-69143,24) та штрафних санкцій в сумі 148 352,17 грн (165637,98 - 17 285,81), всього в сумі 741 080,86 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 00220991701, складене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві в частині основного платежу в сумі 592 728,69 грн, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 148 352,17 грн, всього в сумі 741 080,86 грн.

В решті позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 7164,44 грн (сім тисяч сто шістдесят чотири грн 44 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ У СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39513550, адреса: 03115, м.Київ, ВУЛ. ВЕРХОВИННА, будинок 9).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович