Рішення № 81532673, 02.05.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 року Справа № 580/457/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом малого підприємства «Рапід» до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Рапід» звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати складений заступником головного державного інспектора у сфері державного контролю за використання та охороною земель у Звенигородському районі та у м. Ватутіному ГУ Держгеокадастру у Черкаській області Користильовою А.В. припис від 13.08.2018 №331-ДК/0486Пр/03/01/-18.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що викладені в актах перевірки та обстеження земельної ділянки щодо самовільного зайняття земельної ділянки по вул. Дружби, буд. 27А в м. Ватутіно, оскільки державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися у порядку, передбаченому вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», однак посадові особи відповідача такого порядку не дотримались.

На виконання вимог закону не складено направлення на проведення перевірки, не повідомлено суб'єкта господарювання у належній формі про час проведення перевірки, перевірку проведено за відсутності представника суб'єкта господарювання, не ознайомлено його з актом перевірки.

Також позивач звернув увагу, що вжив усіх залежних від нього заходів для оформлення прав на земельну ділянку, розробив проект землеустрою та подав його на затвердження у встановленому законом порядку, однак Ватутінська міська рада відмовила в погодженні зазначеного проекту.

Отже, вина у вчиненому порушенні зі сторони позивача відсутня, тому на нього не можуть покладатись обов'язки щодо усунення порушення.

В ході судового розгляду спору представник позивача позовні вимоги підтримував та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в письмовому відзиві на позов та в судовому засіданні просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, зазначивши, що державні інспектори, як посадові особи Головного управління вправі вчиняти відповідні дії щодо здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та на них поширюються виключно вимоги Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а тому діяли виключно у відповідності, на підставі і в межах, визначених чинним законодавством України.

Право користування земельною ділянкою позивач не оформив з власної вини, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою наданий позивачу рішенням Ватутінської міської ради №72-14/VІ від 02.04.2015, однак на момент проведення перевірки 13.08.2018 правовстановлюючий документ на земельну ділянку не оформлено.

На думку представника відповідача, позивача не притягнуто до адміністративної відповідальності та не застосовано жодні заходи впливу, тому вина у вчиненому порушенні не встановлюється, а оскаржений припис є законним та скасуванню не підлягає.

За відсутності клопотань учасників процесу про розгляд справи в судовому засіданні, суд керуючись положеннями ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 02.04.2019, із занесенням до протоколу судового засідання, про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 13.08.2018 №331-ДК/775/АП/09/01/-18 державним інспектором у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель ОСОБА_2 під час перевірки з питань дотримання вимог законодавства при використанні земельних ділянок житлової та громадської забудови в адміністративних межах Ватутінської міської ради встановлено, що земельна ділянка комунальної власності житлової та громадської забудови, в межах населеного пункту по вул. Дружби 27А площею 0,016 га використовується без правовстановлюючих документів МП «РАПІД» в особі керівника ОСОБА_3 під нежитловою будівлею. Будівля знаходиться в приватній власності в МП «РАПІД» згідно з довідки Державного реєстру речових правна нерухоме майно №118635509 від 27.03.2018. Також, рішенням Ватутінської міської ради від 02.04.2015 №72- 14/VІ надано дозвіл МП «РАПІД» на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки. На момент перевірки проект землеустрою виготовлений, але не затверджений. В зазначених діях вбачається порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

На підставі акту перевірки оформлено припис від 13.08.2018 №331-ДК/0486Пр/03/01/-18, яким зобов'язано керівника МП «Рапід» ОСОБА_3 у 30-ти денний термін усунути порушення земельного законодавства шляхом оформлення правовстановлюючого документу на землю.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що згідно статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Частиною першою статті 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно ч. 2 ст. 5 цього Закону державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

При цьому, положеннями статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» установлено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Водночас, стаття 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» передбачає, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, мають право, зокрема, здійснювати перевірку об'єктів - земельних ділянок, що перебувають у користуванні юридичних і фізичних осіб та складати акти, за результатами таких перевірок.

При цьому, об'єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Перевіряючи твердження позивача, що ним вживались залежні від нього заходи для оформлення прав на земельну ділянку, суд враховує, що 19.06.2006 Ватутінська міська рада, на підставі рішення виконкому від 26.05.2006 за № 292, видала МПП «Рапід» свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю за адресою: м. Ватутіне, вул. Дружби 27А, - складське приміщення магазин, площею 89,3 кв.м. з підвалом.

02.09.2011 МПП «Рапід» звернулось до Ватутінської міської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації, у якому просило скасувати рішення Ватутінської міської ради за № 63-16/V як таке, що не відповідає Земельному кодексу України та прийняти нове рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою.

20.10.2011 Ватутінською міською радою прийнято рішення № 11-8/VI «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою», яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право короткострокової оренди земельної ділянки терміном на п'ять років МПП «Рапід» за адресою: м. Ватутіне, вул. Дружби 27А, орієнтовною площею 922 кв.м. для обслуговування складського приміщення магазину; директору МПП «Рапід» ОСОБА_3 рекомендовано в місячний термін замовити виготовлення технічної документації із землеустрою.

Рішенням Ватутінської міської ради від 02.04.2015 за № 72-14/VI «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки МПП «Рапід» рішення Ватутінської міської ради від 20.10.2011 за №11-8/VI, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право короткострокової оренди земельної ділянки терміном на п'ять років МПП «Рапід» за адресою: м. Ватутіне, вул. Дружби 27А, орієнтовною площею 922 кв.м. визнано таким, що втратило чинність та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: м. Ватутіне, вул. Дружби 27А, площею 0,016 га.

Між МПП «Рапід» та Звенигородським районним виробничим відділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» укладено договір №1524040100606 від 18.05.2015 на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку за адресою: м. Ватутіне, вул. Дружби 27А.

Однак, доказів вчинення позивачем подальших дій щодо звернення до Ватутінської міської ради для затвердження розробленого проекту землеустрою, позивач не надав.

Також позивач не надав доказів визнання протиправними дій чи бездіяльності Ватутінської міської ради щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою та наданні у користування земельної ділянки.

У цьому контексті суд вважає непереконливими твердження позивача про ліквідацію ДП «Центр ДЗК», оскільки позивач не позбавлений можливості замовити проект землеустрою в іншої землевпорядної організації.

Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій з моменту виготовлення проекту землеустрою на підставі договору №1524040100606 від 18.05.2015 і до проведення перевірки посадовими особами відповідача.

Договір з ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» позивачем укладений 03.09.2018 за №712123ве00516, тобто після проведення перевірки та видачі оскарженого припису.

З наведеного вбачається, що протягом трьох років позивач не вживав дієвих заходів спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Ватутіне, вул. Дружби 27А.

Більш того, суд приймає до уваги, що з моменту оформлення права власності на нежитлові будівлі за вказаною адресою, з 2006 року право оренди земельної ділянки залишається неоформленим.

Суд відхиляє доводи позивача щодо недотримання процедури проведення перевірки, оскільки це не спростовує факту допущеного порушення та не може слугувати підставою для звільнення позивача від обов'язку щодо належного оформлення прав на земельну ділянку та сплати грошових коштів за її користування до місцевого бюджету, оскільки використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів заборонено законом.

Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Останній день строку вирішення спору припадає на 15.04.2019, однак враховуючи, що у період з 15.04.2019 по 26.04.2019 головуючий у справі передував у відпустці, рішення суду прийнято на наступний за вказаною датою робочий день 02.05.2019 на підставі ч. 6 ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України згідно вимог якої, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко