Рішення № 81532522, 23.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 квітня 2019 р. № 520/1462/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

позивача ОСОБА_2

представника відповідача Саєнко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Кегичівського районного нотаріального округу ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУНОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправними та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 року № Ф-00000581306 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16045.55 грн. та рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00005901306 від 28.11.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1604.56 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), а також оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки податковий орган пов'язує порушення позивачем положень податкового законодавства, з не нарахуванням в належному розмірі єдиного внеску від здійснення незалежної професійної діяльності за 2015 рік. Проте, виходячи з положень Закону України "Про нотаріат" позивач зобов'язаний вести облік доходів за рік, а не за місяць, через що позивач поділила сплату ЄСВ на певні суми, при цьому сплативши належну суму за рік. Водночас, позивач зазначила, що на її думку при перевірці відповідачем порушено положення ст. 78 ПК України.

В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримала у повному обсязі, просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позову в судових засідання заперечував, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством. Також представник відповідача зазначив, що до перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували отримання доходу протягом перевіряємого періоду у розмірі, що відповідає даним, зазначеним у звітності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач здійснює незалежну професійну діяльність, як самозайнята особа в якості приватного нотаріуса Кегичівського районного нотаріального округу.

19.09.2018 року заступником начальника ГУДФС у харківській області видано наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2» № 6961 (а.с.92), на підставі якого проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складений акт від 12.11.2018 №4713/20-40-13-06-07/НОМЕР_1 (а.с.14-18), у висновках якого визначено порушення п.1,4 ч. 2 ст.6, абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010 №2464-ІУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено, що занижена сума єдиного соціального внеску від здійснення незалежної професійної діяльності за 2015 рік у розмірі 16045.55 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено рішення від 28.11.2018 року №00005901306, яким застосовано штрафні санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1604.56 грн. ( а. с.26), а також оформлена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 №Ф-00000581306 в розмірі 16045.55 грн. (а.с.25).

Зазначене рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вказана вимога про сплату боргу (недоїмки) оскаржені позивачкою до ДФС України (а.с.19-22).

Рішенням ДФС України від 17.01.2019 №2497-16/99-99-11-05-02-25 залишені без змін рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки), а скаргу фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, залишено без задоволення (а.с.23-24).

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску врегульовані Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносини, далі за текстом Закон), приписами Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на виконання статті 6 Закону №2464-VІ, затверджений Міністерством доходів та зборів України наказом від 09 вересня 2013 року №454 (далі по тексту - Порядок №454).

За положеннями п. 5 ч.1ст. 4 цього Закону позивач є платником єдиного внеску, як особа, яка забезпечує себе роботою самостійно, а саме займається нотаріальною діяльністю.

Частиною 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 7 Закону визначено базу нарахування єдиного внеску, якою є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

За змістом ч. 11 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Суд зазначає, що єдиною вимогою до такої особи є відповідність даним річної податкової декларації. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 (Додаток №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2)

Судом встановлено, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік, а саме: таблиця 3 Додатку №5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивачкою до контролюючого органу подано 22.04.2016, тобто у строки, передбачені законодавством України. Суд зазначає, що податковим органом при проведенні перевірки вказаної звітності жодних зауважень щодо своєчасності та форми подання звітів не визначено.

Як вбачається з копій податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік, поданої позивачем до податкового органу, сума задекларованого чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску (пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"), становить 83544.78 грн. (а.с.27)

Водночас, суд зауважує, що виходячи зі змісту акту перевірки, правильність визначення позивачем доходу, отриманого позивачем, як фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, не заперечувалася відповідачем. У висновках же акту перевірки контролюючим органом вказано, що позивачем не сплачено суму єдиного внеску за 2015 рік в розмірі 16045.55 грн.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем під час перевірки не встановлено розбіжностей, чи порушень щодо правильності визначення суми чистого оподаткованого доходу в деклараціях за 2015 роки, однак, самостійно розділено його рівними сумами на 12 місяців за рік, і з урахуванням цього нараховано позивачу грошові зобов'язання з єдиного внеску, які в свою чергу обумовили застосування штрафу та нарахування пені.

Отже, відповідач вийшов за межі змісту ст.7 Закону та визначив базу нарахування єдиного внеску на рівні середньомісячного доходу за рахунок збільшення розміру доходу кожного місяця у межах календарного року внаслідок зменшення доходу за грудень 2015р. та відповідно застосована максимальна база нарахування єдиного внеску за кожний місяць звітного року, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Посилання на положення п.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015р. №449, де зазначено, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, є необґрунтованим, з огляду на те, що даний правовий акт почав свою дію з 29.05.2015р., а донарахування ЄСВ здійснено з 01.01.2015р., тобто за період, коли Інструкція №449 ще не діяла, що спростовує доводи податкового органу щодо необхідність її застосування у межах спірних правовідносин у період з 01.01.2015р. по 30.04.2015р., виходячи із положень дії загально-правового принципу норми права у часі.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 року №Ф-00000581306 є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

При цьому, судом взято до уваги і той факт, що процедура нарахування і сплати фінансових санкцій з єдиного внеску регламентована положеннями статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з пунктом 3 частини 11 якої передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки у даному випадку встановлено відсутність порушення позивачем норм законодавства в частині нарахування єдиного внеску, то відповідно відсутні правові підстави для нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.11.2018 року №00005901306, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, відповідно до положень ст. 139 КАС України, суд присуджує позивачу з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно задоволеним позовним вимогам витрати по оплаті судового збору у розмірі 768.40 грн., що підтверджується квитанцією від 13.02.2019 №0.0.1265770410.1 (а.с.4).

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2018 року № Ф-00000581306 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 16045.55 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області № 00005901306 від 28.11.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 1604.56 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 03.05.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.