Рішення № 81532451, 03.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2019 року № 826/12136/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства «Киїблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві провизнання протиправними та скасування постанови від 08.09.2017 ВП №54118231, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Киїблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд:

- Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 08.09.2017 ВП№54118231.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на те, що ним вчинялись всі можливі дії з метою виконання рішення суду, внаслідок чого застосування штрафу є неправомірним.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись в свою чергу на те, що позивачем не надавалось належних доказів вчинення дій, направлених на фактичне виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2017 по справі №826/7508/16, в тому числі, зобов'язано Комунальне підприємство «Київблагоустрій» безоплатно повернути ПАТ «Тодеф» тимчасову споруду, демонтовану на підставі доручення № 152/04-16 від 14.04.2016 та припису № 1416354 від 07.11.2014 та відповідно до акту проведення демонтажу від 19.04.2016.

24.05.2017 Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист.

14.06.2017 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 826/7508/16 виданого 24.05.2017 року Київським апеляційним адміністративним судом.

Обставини отримання постанови про відкриття виконавчого провадження позивачем не заперечуються.

24.07.2017 року державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було надіслано позивачу вимогу про зобов'язання виконати рішення згідно виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 826/7508/16 виданого 24.05.2017 року та повернути ПАТ «Тодеф» демонтовану тимчасову споруду.

У вказаній вимозі до відома позивача було доведено, що в разі невиконання рішення суду без поважних причин, до нього будуть застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Лист надійшов на адресу позивача 01.08.2017 та був зареєстрований за вх.№5386Є.

Як зазначає позивач в позовній заяві, листом від 02.08.2017 року Комунальне підприємство «Київблагоустрій» повідомило Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції у місті Києві про готовність виконання рішення суду про що неодноразово було повідомлено стягувача листами та за допомогою телефонного зв'язку, проте ПАТ «ТОДЕФ» відмовляється забирати належну стягувачу тимчасову споруду мотивуючи це відсутністю місця зберігання.

08 вересня 2017 року відповідачем винесено оскаржувану постанову ВП №54118231, якою на позивача за невиконання рішення суду та вимог державного виконавця накладено штраф в сумі 5100 грн.

Не погоджуючись з правомірністю даного акта індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч.1 ст.5 Закону).

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Так, згідно із ч. 6 ст. 26, ч.ч. 1, 2 ст. 63, ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

За рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Як вбачається з аналізу викладених норм, штраф накладається на боржника у разі невиконання рішення без поважних причин у встановлений строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, необхідним також є повідомлення боржника, шляхом надіслання рекомендованим листом із повідомленням про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання його виконати рішення суду у встановлений законодавством строк.

Отже, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу є невиконання боржником без поважних причин рішення у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, за умови обізнаності боржника про таку постанову та про строк, у який він може добровільно виконати таке рішення, а також не виконання вимог державного виконавця.

Як вже зазначалось, обставини отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та вимоги державного виконавця позивачем, а ні в позовній заяві, а ні в судовому засіданні представником позивача не заперечувались.

В той же час, матеріали справи не містять в собі доказів безоплатного повернення ПАТ «Тодеф» тимчасової споруди, демонтованої на підставі доручення № 152/04-16 від 14.04.2016 та припису № 1416354 від 07.11.2014 та відповідно до акту проведення демонтажу від 19.04.2016, як то визначено рішенням суду.

Слід відзначити, що закон пов'язує обставини накладення на особу штрафу не лише з фактом невиконання рішення суду, а й з фактом невиконання такого рішення без поважних причин.

В обґрунтування поважності причин невиконання рішення суду позивач посилається на те, що листом від 02.08.2017 року повідомив відповідача про готовність виконання рішення суду про що неодноразово було повідомлено стягувача листами та за допомогою телефонного зв'язку, проте ПАТ «ТОДЕФ» відмовляється забирати належну стягувачу тимчасову споруду мотивуючи це відсутністю місця зберігання.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи позивача, адже відповідачем заперечуються обставини отримання такого листа, а доказів зворотного позивачем до матеріалів не надано.

Посилання позивача на непорозуміння зі стягувачем і державним виконавцем в частині порядку виконання судового рішення щодо місця фактичної передачі майна, не можуть бути підставою для не виконання позивачем обов'язкового до виконання рішення суду, адже в такому випадку позивач мав змогу звернутись до суду з питанням зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, чого позивачем на власний розсуд зроблено не було.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про невиконання позивачем рішення суду без поважних причин, внаслідок чого застосування до позивача штрафу є цілком правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновків про відсутність підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КИЇВБЛАГОУСТРІЙ» ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36199708, адреса: 03057, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 31, корпус 2).

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ МІСТА КИЇВ ГОЛОВНОГО ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У М. КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34967593, адреса: 04032, м.Київ, ВУЛ.САКСАГАНСЬКОГО, будинок 110).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович