Рішення № 81532226, 02.05.2019, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/487/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Кукульник Я.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Сиси Є.В., Димченко О.П., Ляшенка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Херсонської митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішення від 05.02.2019 року №UA5008000/2019/000012/2, картки відмови № UA508030/2019/00019,

встановив:

14.03.2019 року ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості № UA508000/2019/000012/2 від 05.02.2019 та картки відмови №UA508030/2019/00019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем 05.02.2019 р. в порушення вимог статті 57 Митного кодексу України визначено митну вартість транспортного засобу - "Renault Megane", 1,5 TDI PKW Diesel, 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, який імпортовано позивачем, за резервним методом, а не за ціною договору. Вважає такі дії відповідача протиправними та вчиненими всупереч положенням статті 57 Митного кодексу України. У зв'язку з наведеним, відповідачем безпідставно відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні згаданого транспортного засобу.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві, зазначив, що митна вартість імпортованого позивачем транспортного засобу повинна складати ціну визначену в договорі (інвойсі), за яким автомобіль придбано, а саме в розмірі 6426,00 євро. Вказав суду, що відповідачем не було повідомлено декларанта про те, які саме складові митної вартості товару були не підтвердженими, та в порушення вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України не витребувано додаткові документи. Натомість, відповідачем безпідставно визначено митну вартість імпортованого автомобіля в розмірі 9390,00 євро.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, мотивовуючи тим, що рішення про коригування митної вартості товару (транспортного засобу) прийняте у зв'язку з наявністю на момент митного оформлення транспортного засобу обґрунтованих сумнівів у правильності декларування митної вартості. Представник відповідача, беручи до уваги відомості про які містяться в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України, визначив, що задекларована позивачем вартість транспортного засобу у розмірі 6426 євро не відповідає вартості ідентичних транспортних засобів, у зв'язку з чим і було проведено коригування митної вартості транспортного засобу. Обираючи метод визначення митної вартості товару, відповідачем дотримано вимоги положень статті 57 Митного кодексу України, а при визначенні вартості імпортованого транспортного засобу марки "Renault Megane", 1,5 TDI PKW Diesel, 2016 року випуску, за основу взято вартість на подібні транспортні засоби, що вказана у довідниках Superschwacke, SchwakeListe, які використовуються митними органами відповідно до наказу Державної митної служби України №885 від 13.10.2006. З урахуванням наведеного, вважає оскаржувані рішення правомірними, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази, суд приходить до наступного: 16.01.2019 року представником позивача ОСОБА_6 придбано автомобіль "Renault Megane", 1,5 TDI PKW Diesel, 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, який був в експлуатації, вартість якого становить 6426,00 євро, що підтверджується рахунком-фактурою (інвойс) від 16.01.2019 р.

ТОВ «Термінал» (уповноважена особа позивача) 04.02.2019 року з метою здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля звернулась до Митниці з електронною митною декларацією № UA508030.2019.000639, в якій митна вартість зазначеного транспортного засобу визначена за основним методом - за ціною договору.

До вказаної митної декларації декларантом долучено рахунок-фактуру (інвойс) від 16.01.2019 р., розрахункова квитанція від 16.01.2019 р., акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010/2019/311692 від 26.012019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВМ-К-0-016/19-00040 від 16.01.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.12.2017, документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 04.02.2019 р., висновок експерта 22/6541/777 від 31.01.2019, довіреність ННО54515 від 11.01.2019 р., сертифікат відповідності щодо індивідуального колісного транспортного засобу UA.005.12831-19 від 27/01/2019 р.

05.02.2019 р. відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації № UA508030.2019.000639 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку із неповними відомостями про вартість товару та ненаданням висновків про якісні та вартісні характеристики товару, з наближеними характеристиками, не надано банківських платіжних документів, що стосуються товару та які б містили реквізити для його ідентифікації. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів від 05.02.2019 за № UA508030/2019/00019.

У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA508000/2019//000012/2 від 05.02.2019р., яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 9390 євро. Перший метод не застосований, у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів четвертого та п'ятого. Джерело інформації: каталог SchwakeListe 02/2015 ст.913, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно частини 3 статті 57 даного Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як уже встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації за № UA508030.2019.000639 від 04.02.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, що підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено, у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за вказаний автомобіль, а саме ненадання висновків про якісні та вартісні характеристики товару, з наближеними характеристиками, не надано банківських платіжних документів, що стосується товару та які б містили реквізити для його ідентифікації.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З цього приводу у судовому засіданні встановлено, що позивачем не надано банківських платіжних документів, оскільки розрахунок за автомобіль було здійснено у готівковій формі відповідно до договору купівлі-продажу від 16.01.2019 року, крім того в підтвердження витрат на транспортування в матеріалах справи міститься довідка, де зазначені витрати у розмірі 60 євро, також страхові витрати підтвердженні даною довідкою де зазначено, що витрати на страхування складають 30 євро.

Митницею Державної фіскальної служби у Херсонські й області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі не було витребувано ні у позивача, ні у декларанта будь-яких інших документів на підтвердження заявленої у митній декларації за № UA508030.2019.000639 від 04.02.2019 митної вартості ввезеного ним транспортного засобу за ціною договору. Доказів протилежного відповідачем суду не подано.

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що за результатами проведеного митного огляду імпортованого автомобіля виявлено пошкодження, що значно знизило його вартість, про що зазначено у додатковому аркуші до акта про проведення митного огляду транспортного засобу товарів.

Представник позивача вказав суду, що наведені пошкодження транспортного засобу і вплинули на визначення його вартості у сумі 6426,00 євро, однак не були взяті до уваги відповідачем під час митного оформлення даного автомобіля.

Наведене свідчить про недотримання Митницею Державної фіскальної служби у Херсонські й області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі вимог частини 2 статті статті 53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом - ціною договору.

Частиною 3 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

За приписами статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4).

Відповідно до частини 8 статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно рішення про коригування митної вартості товарів від 05.02.2019 р. за №UA508000/2019/000012/2 відповідачем при визначенні митної вартості імпортованого транспортного засобу не застосовані другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості товарів.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем не здійснювалась процедура письмових консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості транспортного засобу відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як того вимагають положення частини 4 статті 57 вказаного Кодексу, відповідачем також не було витребувано відомості про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, не використано наявні відомості.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 05.02.2019 підстави не застосування відповідачем другого-п'ятого методів при визначенні митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не відповідають дійсності. Відповідачем також не обґрунтовано ціну, що визначена ним у розмірі 9390 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості транспортного засобу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про коригування митної вартості товарів від 05.02.2019 за №UA508000/2019/000012/2 протиправним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають до задоволення.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України транспортного засобу - марки "Renault Megane", 1,5 TDI PKW Diesel, 2016 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, за заявленою у митній декларації за № UA508030.2019.000639 від 04.02.2019 митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA508030/2019/00019 підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.

Згідно п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Бендерський проти України" (Заява N 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Згідно статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права...".

Вирішуючи питання стосовно застосування ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Україна - Тюмень" проти України" (N 22603/02 §55) зазначено, "… що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи ... Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності".

В даному випадку корегування митної вартості товарів створило ситуацію, в якій позивач, без жодних правових на те підстав, змушений зазнавати фінансового тиску, що є недопустимим. До того ж доводи відповідача покладені в основу його правової позиції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Позивач належними доказами підтвердив правомірність своїх вимог.

В свою чергу відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо правомірності своїх дій.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Херсонської митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м.Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) про визнання протиправними та скасування рішення від 05.02.2019 року №UA508000/2019/000012/2, картки відмови № UA508030/2019/00019 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA508000/2019/000012/2 від 05.02.2019 року та картки відмови № UA508030/2019/00019.

Стягнути з Херсонської митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73000, м.Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) за рахунок її бюджетних асигнувань, шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім), 40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 06 травня 2019 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 108020200