Рішення № 81532175, 23.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2019 року № 320/7046/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю: представника позивача - Ярмоли А.Ю., представника відповідача - Одягайла О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень від 07.11.2018 №UA125220/2018/010052/2 та від 13.11.2018 №UA125220/2018/010053/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митніих деклараціях від 31.10.2018 № UА125220/2018/713043 та від 13.11.2018 № UА125220/2018/713826, до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.

Позивач вказує також на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості та відсутність проведеної консультації при винесенні рішень.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що надані до митного оформлення документи містили розбіжності та/або містять наявні ознаки підробки, а також в них були відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Зазначає, що позивачем на момент митного оформлення не підтверджено належним чином, повно, достовірно витрати понесені на транспортування товару на митну території України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав до суду відповідь на відзив та письмові пояснення. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сільпо-Фуд" (ідентифікаційний код: 40720198) зареєстрований в якості юридичної особи 5 серпня 2016 р. за адресою: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

02.04.2018 між позивачем та AIMON GROUP LIMITED, Китай (постачальник), було укладено контракт поставки товарів №1758 (далі - контракт № 1758).

Відповідно до п. 1.1 даного контракту, на умовах визначених цим Контрактом, постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця продукцію, в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

Під час імпорту товарів за Контрактом, зокрема, поставок за Інвойсом FZAMC18046C від 13.11.2018 (посуд керамічний: миски, тарілки, чашки; країна походження - Китай, інвойсна вартість - 20362,13 USD) та Інвойсом FZAMC18046A від 13.07.2018 (посуд керамічний: миски, тарілки, чашки; країна походження - Китай, інвойсна вартість - 16883,02 USD) уповноважена особа ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подала до Київської митниці Державної фіскальної служби (далі - «Митний орган») митні декларації від 31.10.2018 №UA125220/2018/71-3043 та від 13.11.2018 № UA125220/2018/713826 разом з деклараціями митної вартості.

Митна вартість товарів, зазначених в Інвойсі FZAMC18046C від 13.07.2018 та декларації ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» було визначено за першим (основним) методом, до її складу віднесено інвойсну вартість товару, витрати на транспортування та страхування, що відображено в деклараціях митної вартості.

Визначена та заявлена декларантом митна вартість товарів за декларацією від 31.10.2018 №UA125220/2018/713043 дорівнювала 0,87 USD за 1 кг імпортованого товару з кодом УКТЗЕД 6912003000, 1,33 USD за 1 кг імпортованого товару з кодом УКТЗЕД 6911100000, 1,68 USD за 1 кг імпортованого товару з кодом УКТЗЕД 6912009000.

До митної декларації від 31.10.2018 № UA125220/2018/713043 були додані такі документи (із зазначенням у дужках коду класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, під яким відповідно ідентифікуються документи у гр. 44. вантажно-митної декларації):

- пакувальний лист FZAMC18046C від 13.07.2018 (0271);

- інвойс від № FZAMC18046C від 13.07.2018 (0380);

- коносамент № SHZ2401911 від 19.07.2018 (0705);

- автотранспортна накладна (CMR) № 006591 від 19.09.2018 (0730);

- сертифікат про походження товару 18С4403А9865/00386 від 17.07.2018 (0861);

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA125220/2018/710897 від 24.09.2018 (m1300);

- рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД №KT-UA125000-0102-2018 від 26.10.2018 (m1503);

- висновок Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України №142005702- 0646 від 23.10.2018 (m1505);

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125220/2018/710897 від 25.09.2018 (ml701);

- попередня митна декларація №UA125000.2018.949163 від 18.09.2018 (m1801);

- довідка про транспортні витрати №6590 від 09.08.2018 (3007);

- страховий поліс № 8322 від 11.09.2018 (3530);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару 02.04.2018 №1758 (m4100);

- генеральний договір добровільного страхування від 28.11.2016 №101023480 (m4200);

- додаткова угода до договору добровільного страхування №5 від 28.12.2017 (m4203);

- договір на перевезення №1763 від 07.11.2016 (m4301);

- інформація про позитивні результати державних видів контролю №3238368 від 20.09.2018 (5509);

- акт про взяття проб (зразків) товарів №UA125220/2018/710897 від 25.09.2018 (9107);

Відповідач направив електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:

- оригінали контракту від 02.04.2018 № 1758 та доповнень до нього;

- договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) на поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями;

- транспортні (перевізні) документи, а саме: - оригінали актів виконаних робіт та рахунок на транспортні витрати відповідно до договору перевезення.

Позивач листом від 07.11.2018 вих. № 3994 надав:

- Оригінал контракту поставки товарів №1758 від 02.04.2018.

- Оригінал інвойсу FZAMC18046C від 13.07.2018;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений Київською обласною торгово-промисловою палатою № Ц-718 від 06.11.2018;

- Оригінал акту виконаних робіт № UAIM0306687 від 09.08.2018;

- Оригінал рахунку про надання транспортно-експедиційних послуг №UAIM0306687 від 09.08.2018;

- Інші документи на момент подання листа ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» надати не мало можливості.

Відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товару №UA125220/2018/010052/2 від 07.11.2018 і картку відмови у митному оформленні товару №UA125220/2018/00148.

Таким чином, митна вартість товарів була збільшена і відповідно збільшений розмір переплаченого мита та ПДВ на загальну суму 92 730,44 грн.

Із метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію № UA125220/2018/713598 від 09.11.2018 і Митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Митна вартість товарів, зазначених в Інвойсі FZAMC18046A від 13.07.2018 ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» було визначено за першим (основним) методом, до її складу віднесено інвойсну вартість товару, витрати на транспортування та страхування, що відображено в деклараціях митної вартості.

Визначена та заявлена декларантом митна вартість товарів за декларацією від 13.11.2018 №UA125220/2018/713826 дорівнювала 0,87 USD за 1 кг імпортованого товару.

До митної декларації від 13.11.2018 №UA125220/2018/713826 були додані такі документи (із зазначенням у дужках коду класифікатора документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, під яким відповідно ідентифікуються документи у гр. 44. вантажно-митної декларації):

- пакувальний лист FZAMC18046А від 13.07.2018 (0271);

- інвойс від № FZAMC18046A від 13.07.2018 (0380);

- коносамент № SHZ2401911 від 19.07.2018 (0705);

- автотранспортна накладна (CMR) № 006592 від 19.09.2018 (0730);

- сертифікат про походження товару 18С4403А9865/00388 від 17.07.2018 (0861);

- висновок Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України №142005702-0644 від 22.10.2018 (1505);

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125220/2018/710788 від 21.09.2018 (ml 701);

- попередня митна декларація №UA125000.2018.949204 від 18.09.2018 (ml801);

- довідка про транспортні витрати №6589 від 09.08.2018 (3007);

- страховий поліс №8321 від 11.09.2018 (3530);

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товару 02.04.2018 №1758 (т4100);

- генеральний договір добровільного страхування від 28.11.2016 №101023480 (т4200);

- договір на перевезення №1763 від 07.11.2016 (m4301);

- інформація про позитивні результати державних видів контролю №3224951 від 21.09.2018 (5509);

- акт про взяття проб (зразків) товарів № UA125220/2018/710788 від 21.09.2018 (9107).

Відповідач направив електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:

- оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) №1758 від 02.04.2018, інвойсу FZAMC18046В від 13.07.2018;

- договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) на поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями;

- транспортні (перевізні) документи, а саме:

- оригінали актів виконаних робіт та рахунок на транспортні витрати відповідно до договору перевезення.

Позивач листом від 13.11.2018 вих. № 1558 надав:

- Прайс-лист продавця б/н від 03.04.2018;

- Комерційну пропозицію № 10062018 від 10.06.2018;

- Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений Київською обласною торгово-промисловою палатою № Ц-706 від 05.11.2018;

- Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAIM0306687 від 09.08.2018;

- Акт виконаних робіт № UAIM0306687 від 09.08.2018;

Також було надано для ознайомлення оригінали наступних документів:

- Оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1758 від 02.04.2018;

- Інвойс FZAMC18046A від 13.07.2018;

- Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №UAIM0306687 від 09.08.2018;

- Акт виконаних робіт № UAIM0306687 від 09.08.2018;

- Прайс-лист продавця б/н від 03.04.2018;

- Комерційну пропозицію №10062018 від 10.06.2018.

Відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товару №UA125220/2018/010053/2 від 13.11.2018 і картку відмови у митному оформленні товару №UA125220/2018/00151.

Таким чином, митна вартість товарів була збільшена і відповідно збільшений розмір переплаченого мита та ПДВ на загальну суму 138 736,60 грн.

Із метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, декларант, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UА125220/2018/713921 від 14.11.2018 і відповідач прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості №UA125220/2018/010052/2 від 07.11.2018 та №UA125220/2018/010053/2 від 13.11.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У ч. 2, 3, 5 ст. 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюєтьсяорганом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Щодо витребування додаткових документів суд зазначає наступне.

Митний орган під час перевірки поданої митної декларації направив вимогу про надання додаткових документів, а саме:

-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);- виписку з бухгалтерської документації;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Проте у вказаній вимозі відповідач не зазначив будь-яких розбіжностей чи конкретних недоліків в поданих документах, не навів будь-яких обґрунтованих сумнів, які б могли бути підставою для витребування таких документів.

Верховний Суд України і Вищий адміністративний суд України сформували правову позицію, згідно з якою митний орган має право витребувати додаткові документи при дослідженні митної вартості виключно за наявності встановлених підстав, що мають бути належним чином обґрунтовані.

ВАС України у своєму рішенні від 09.12.2014 по справі № 826/14921/13-а висловився:

«...сумніви митниці є обгрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи потрібні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів».

Така ж позиція знайшла своє відображення у рішеннях - ВАС України від 06.07.2015 №К/800/29020/14, від 11.11.2014 №826/4003/14, від 09.10.2014 у справі №810/1376/14, від 14.10.2014 у справі №826/716/14, від 17.02.2015 у справі № 826/13312/13-а та у рішенні Верховного судуУкраїни від 12.04.2016 справу за позовом ТОВ "TM-Сервіс" до Львівської митниці Міндоходів. Головного управління Державної казначейської служби України v Львівській області про скасування рішення, картки відмови, стягнення грошових коштів.

Отже, право Митного органу витребовувати додаткові документи закон пов'язує з дефектністю саме основних документів, перелік яких міститься у ч. 2 ст. 53 МК України, на що звертає увагу Міністерство доходів і зборів в листі від 31 .03.2013№7420/7/99-99-24-02-04-17.

Щодо зовнішньоекономічного контракту №1758 від 02.04.2018 суд зазначає наступне.

Неможливість визначення митної вартості оцінюваних товарів за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Митний орган обґрунтовує тим, що подані декларантом основні та додаткові документи, можливо, не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості.

Так, подані основні документи на думку відповідача містять розбіжності, а саме: «згідно розділу 5 «Порядок поставки товару» (п. 5.4.4.) зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 02.04.2018 № 1758 умови поставки товару CIP,CFR, CIF, СРТ, відповідно МД та інвойсу умови поставки FOB».

Із зазначеними вище твердженнями суд не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. Контракту поставки товарів № 1758 від 02.04.2018 товар поставляється на умовах, визначених відповідно до правил Інкотермс 2010 (Incoterms® 2010).

Пунктом 2.1. Контракту також передбачено, що умови поставки застосовуються відповідно до Інкотермс 2010. При цьому, безпосереднє місце поставки зазначається в кожному інвойсі окремо. Постачальник зобов'язується здійснити митне оформлення товару для експорту, а також завантажити товар на транспортний засіб Покупця за свій рахунок.

В даному випадку, інвойсом № FZAMC18046A від 13.07.2018 та інвойсом №FZAMC18046C від 13.07.2018 для обох поставок, за якими оскаржуються рішення про коригування митної вартості, визначено умову поставки - FOB SHENZHEN CHINA, яка зазначена у відповідній графі інвойсів (дослівно мовою оригіналу): «Условия поставки/Delivery terms».

Вказану умову поставки позивачем також було відображено як в деклараціях від 31.1.2018 №125220/2018/713043 та від 13.11.2018 №125220/2018/713826, не прийнятих Митним органом, так і в деклараціях від 09.11.2018 №UA125220/2018/713598 та від 14.11.2018 №UA125220/2018/713921, поданих вже з урахуванням коригувань та прийнятих Митним органом.

В п. 5.4.4. Контракту, який є підпунктом пункту 5.4., що визначає загальний перелік та порядок передачі товарно-супровідних документів від Постачальника до Покупця зазначено (дослівно):

« 5.4.4. Транспортний документ морську накладну - 3 примірники.

У випадку поставки товару морським транспортом на умовах CIP/CFR/CIF/CPT з використанням телекс релізу, Постачальник зобов'язується за погодженням із Покупцем, до приходу судна в порт призначення надіслати вказівку транспортному агенту на передачу Покупцеві Товару.

За погодженням із Покупцем документи, що визначені цим пунктом, можуть бути надіслані Продавцем Покупцю кур'єрською службою».

Вказаний пункт не визначає та не конкретизує умови поставки, як за Контрактом в цілому так і окремої партії товару, а лише містить застереження щодо обов'язку Постачальника надіслати вказівку транспортному агенту на передачу товару Покупцю та лише в тому випадку, якщо поставки товару будуть здійснюватись на умовах CIP/CFR/CIF/CPT.

При цьому, включення даного застереження до контракту є доречним з точки зору інтересів Покупця, оскільки вказані умови поставок покладають обов'язок фрахту судна (у разі здійснення перевезень морським транспортом) на Постачальника, а у Покупця прямих відносин з перевізником в такому випадку не має.

Таким чином, висновок митного органу щодо розбіжностей в умовах постачання товару, зазначених в контракті та інвойсах і деклараціях є необгрунтованими. А, отже, підстав для визначення митної вартості імпортованих товарів не за основним методом у відповідача не було.

Щодо договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 суд зазначає наступне.

Митний орган у своєму відзиві вказує на те, що розділу 6 «Порядок розрахунків» (6.1.) договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 (далі - Договір на перевезення) в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт просто видалено.

Так, в Договорі перевезення наявна наступна розбіжність, але потрібно враховувати те, що п.12.3 Договору на перевезення передбачено, що: «Договор составлен и подписан сторонами в трех равнозначных аутентичних екземплярах на руском и английском языке (два екземплярах для Заказчика и один для Агента). При толковании Договора русскоязычная его часть имеет пріоритет над англоязычной.».

У разі наявності розбіжностей у тексті договору його російськомовна версія має пріоритет над англомовною версію. Крім того, дана розбіжність не може вплинути на числовий характер заявленої митної вартості.

Щодо твердження відповідача, про не підтвердження витрати на транспортування, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6. ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов'язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296 (далі - Правила заповнення ДМВ), можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи невиключний характер переліку документів у Правилах заповнення ДМВ імпортером може бути наданий будь-який з документів, які можуть підтвердити транспортні витрати, а не усі перелічені документи. Такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях від 11.11.2014 по справі № 826/18223/13-а та від 16.12.2014 по справі № 826/8398/14.

Зокрема, позивач під час митного оформлення було подано: міжнародну автомобільну накладну; коносамент; договір на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг, копію акту виконаних робіт по договору перевезення; копію рахунку морського перевізника, в яких містяться всі необхідні для підтвердження транспортних витрат відомості.

Зазначені вище твердження відповідача щодо розбіжностей в договорі та не підтвердженні витрат на транспортування не містились в оскаржуваних рішень про коригування митної вартості №UA125220/2018/010052/2 від 07.11.2018 та №UA125220/2018/010053/2 від 13.11.2018. Єдине посилання на зазначену в договорі перевезення розбіжність містилась в повідомленні Митного органу декларанту від 13.11.2018 про надання додаткових документів та, після надання декларантом додаткових документів, не знайшло своє відображення у відповідному рішенні про коригування (№UA125220/2018/010053/2 від 13.11.2018).

Отже, відповідач в даному випадку не повинен посилатись на розбіжності в договорі перевезення та не підтвердження витрат на транспортування як на доказ правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Щодо посилання відповідача в обгрунтуванні прийняття рішень про коригування митної вартості на цінову інформацію ЄАІС ДМСУ.

Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в ціновій базі даних Держмитслужби України, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16, 3.39 та 6.2 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила:

На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів, відповідач не мав передбачених ч. 3 ст. 53 МК України підстав на витребування додаткових документів, оскільки керувався виключно інформацією з цінової бази даних Міністерства доходів і зборів України.

Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Таким чином, слід зазначити, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС інформація про вантажну митну декларацію, на яку відповідач посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

При цьому суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 53, 54 МК України вбачається, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для суду при вирішенні даної справи.

Крім того, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в інвойсі.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 р. по справі № 809/1884/16.

Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.

Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення про коригування митної вартості товару від 07.11.2018 №UA125220/2018/010052/2 та від 13.11.2018 №UA125220/2018/010053/2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого останнім зроблено не було.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3843 грн. 05 коп.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 07.11.2018 №UA125220/2018/010052/2.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 13.11.2018 №UA125220/2018/010053/2.

4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 3843 (три тисячі вісімсот сорок три) грн. 05 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" (ЄДРПОУ 40720198) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 26 квітня 2019 р.