Рішення № 81532066, 26.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року м.Київ справа № 320/5361/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі 41743,30 грн.;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві сплатити ОСОБА_1 зазначену заборгованість на суму компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з квітня 2017 року по місяць виплати заборгованості (5551,86 грн. на день подачі позову).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 відкрито загальне провадження в адміністративній справі, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

04 грудня 2018 року через канцелярію суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшло клопотання про заміну відповідача у справі, а саме заявник просить суд замінити відповідача Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Окрім того, 08.01.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №320/5361/18 до вирішення по суті цивільної справи №761/45369/17 за позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про відшкодування переплати пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 замінено первісного відповідача Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) та відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зупинення провадження у справі №320/5361/18.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 05 травня 2013 року він перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва, яке з 01 квітня 2016 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1055, реорганізовано шляхом злиття в Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві.

Постановою від 07 листопада 2016 року Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/5500/16-а, провадження №2-а/361/407/16, роз'ясненою ухвалою від 07 липня 2017 року, визнано протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язано його з 07 вересня 2016 року виплатити позивачу пенсію в розмірі 31344,77 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1102,40 грн.

Позивач наголошує, що протягом року відповідач ухилявся від виконання рішення суду. Лише 12 вересня 2017 року відповідач нарахував позивачу пенсію з 07 вересня 2016 року в розмірі, згідно з рішенням суду, та став здійснювати виплату пенсії в повному розмірі.

Щомісячний розмір пенсії позивача після утримання податку, згідно з абзацом першим підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 та пунктом 167.4 статті 167 ПК України, у період з вересня по грудень 2016 року становив 27326,84 грн., з січня 2017 року - 27664,19 грн.

Натомість, відповідач у період з вересня по грудень 2016 року виплачував позивачу 21367,31 грн., у період з січня по березень 2017 року - 21704,66 грн., у період з червня по серпень 2017 року - 19403,79 грн.

Тобто, з вини відповідача позивач у період з вересня 2016 року по березень 2017 року щомісячно не одержував 5959,53 грн. пенсії, у квітні 2017 року - всю суму пенсії в розмірі 27664,19 грн., у період з червня по серпень 2017 року - 8260,40 грн.

Станом на березень 2017 року втрата частини доходу позивача сягнула 42819,11 грн. До вересня 2017 року розмір неотриманої позивачем частини пенсії збільшився до 89706,91 грн.

У вересні 2017 року відповідач погасив частину заборгованості у розмірі 47963,61 грн.

Разом з тим, заборгованість з виплати пенсії у розмірі 41743,30 (89706,91 - 47963,61) грн. до цього часу позивачу не виплачена.

Крім того, позивач наголошує, що за порушення строків виплати пенсії законодавством встановлена відповідальність.

Так, у випадку порушення встановлених строків виплати пенсії, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу, статтями 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів. Така компенсація громадянам провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.

У зв'язку із затримкою на більше 17 календарних місяців виплати доходу, нарахованого позивачу, останній вважає, що має право на отримання компенсації у розмірі 5551,86 грн.

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/3390/15-а від 07.07.2015 зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 17.04.2015, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, визначеної у довідці Генеральної прокуратури України від 07.04.2015 №18-25 зп, без обмеження її розміру 10 прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Розпорядженням від 16.10.2015 №16.10.2015 вказане рішення виконано відповідно до покладених зобов'язань.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.04.2016 у справі №361/1071/16-а зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва з 01.01.2016 здійснити перерахунок та виплату пенсії гр. ОСОБА_1 відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 17.01.2002 в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою згідно довідки Генеральної прокуратури України № 112 від 23.12.2015 №18-112 зп.

Розпорядженням від 20.05.2016 №818121 вказане рішення виконано відповідно до покладених зобов'язань.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2016 у справі №361/5500/16-а, зобов'язано правонаступника - Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, згідно із довідками Генеральної прокуратури України від 07.09.2016 за №18-1201 зп та №18-1202 зп, та довідки від 08.09.2016 №18-1213 зп і здійснити виплату пенсії з 07.09.2016, урахуванням отриманих сум.

Відповідач пояснює, що оскільки у вказаному рішенні відсутні вказівки щодо не застосування обмеження в перерахунку пенсії, перерахунок пенсії здійснювався відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою від 01.02.2017 відмовлено в роз'ясненні постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2016 у справі №361/5500/16-а.

Ухвалою від 07.07.2017 роз'яснено постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2016 у справі №361/5500/16-а.

22 листопада 2016 року до Управління надішли індивідуальні відомості про застраховану особу на ОСОБА_1, з яких вбачається, що позивач працевлаштований в Генеральній прокуратурі України.

На підставі вищезазначених відомостей Управлінням був направлений запит до Генеральної прокуратури України з проханням надати інформацію щодо ОСОБА_1, а також займаної ним посади.

Генеральна прокуратури України листом від 29.12.2016 №11/1-2473 вих-16 повідомила, що на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2015, наказом Генерального прокурора України від 04.08.2016, ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника організаційно-методичного відділу Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією генеральної прокуратури України з 27.03.2015.

Відповідач вказує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон), який набрав чинності з 01.04.2015, був встановлений особливий порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам, абзац 2 частини 15 статті 86 Закону "Про Прокуратуру" викладено у такій редакції: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 р. по 31 грудня 2015 р.: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів , гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VІІІ з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року продовжує дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року продовжено дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 24.12.2015 №911-VIII.

Таким чином, на думку відповідача, за період з 01.04.2015 по 28.02.2017 у позивача виникла переплата пенсії в сумі 435298 грн. 86 коп., (чотириста тридцять п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім грн. 86 коп.), у зв'язку із неповідомленням про працевлаштування на посаду, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

12 грудня 2017 року Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано позовну заяву про відшкодування шкоди (переплата пенсії) до Шевченківського районного суду м. Києва.

29 січня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва відкрито провадження в цивільній справі за позовом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди (переплати пенсії) справа №761/45369/17.

28 березня 2018 року, не погоджуючись з вищевказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2018 та направити до суду першої інстанції за встановленою підсудністю, за місцем проживання відповідача.

20 червня 2018 року постановою апеляційного суду м. Києва залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.2018 - залишено без змін.

Відповідач наголошує, що позивач взагалі не мав права отримувати пенсію за період з 01.04.2015 по 28.02.2017, оскільки його було поновлено на роботі, відповідно до постанови Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2015, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

Присутній у судових засіданнях 08.01.2019 та 12.02.2019 позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Присутній у судовому засіданні 08.01.2019 представник відповідача адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 26.02.2019, позивач та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою суду від 26.02.2019 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (том 1, а.с. 120).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2, виданим ТУМ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві 04.02.2003, місце реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с. 27-28).

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником прав та обов'язків якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з 05.05.2003 отримує пенсію за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2016 у справі №361/5500/16-а (провадження №2а/361/407/16-a) позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у проведенні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, згідно із довідками від 07.09.2016 за №18-1201зп та №18-1202зп, та довідки від 08.09.2016 №18-1213зп, виданими Генеральною прокуратурою України. Зобов'язано Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, згідно із довідками Генеральної прокуратури України від 07.09.2016 за №18-1201зп та №18-1202зп, та довідки від 08.09.2016 №18-1213зп і здійснити виплату пенсії з 07.09.2016, урахуванням отриманих сум. Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1102,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 17).

Вказане рішення суду набрало законної сили 18.11.2016, що підтверджується відміткою суду на судовому рішенні.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2017 роз'яснено резолютивну частину постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2016 у справі №361/5500/2016-а (провадження №2а/361/407/2016-a) за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, виклавши її в наступній редакції: "Зобов'язано Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, згідно із довідками Генеральної прокуратури України від 07.09.2016 за №18-1201зп та №18-1202зп, та довідки від 08.09.2016 №18-1213зп. Здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07 вересня 2016 року в розмірі 31344,77 грн., виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати у розмірі 34827,52 грн., що зазначено в довідці від 07.09.2016 №18-1202зп, виданої Генеральною прокуратурою України. Абзаці 4-9 вважати абзацами 5-10" (а.с. 18, зворотній бік).

На виконання вищевказаного рішення суду, Центральним об'єднаним управлінням пенсійного фонду України в м. Києві було проведено перерахунок пенсії позивачу з 07.09.2016 у сумі 31344,77 грн., з 01.12.2016 у сумі 31344,77 грн., з 24.11.2020 у сумі 28448,27 грн., з 01.12.2020 у сумі 28448,27 грн., що підтверджується розпорядженням від 18.01.2017 №818121 (а.с. 101).

Фактично позивачу щомісячно виплачувалась пенсія у розмірі за період з вересня по грудень 2016 року - 21367,31 грн., з січня по березень 2016 року - 21704,66 грн., у травні 2017 року - 33221,78 грн., з червня по серпень 2017 року -19403,79 грн., у вересні 2017 року - 75627,80 грн., з жовтня по грудень 2017 року - 27664,19 грн., з січня по лютий 2018 року - 27909,89 грн., з березня по грудень 2018 року - 31344,77 грн., що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 03.12.2018 №13 (а.с. 63-64).

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо невиплати пенсії у розмірі 41743,30 грн. та наявності права на отримання компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з квітня 2017 року по місяць виплати заборгованості, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Судом встановлено, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 07.09.2016 на виконання постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 07.11.2016 у справі №361/5500/2016-а повинен становити 31344,77 грн.

Щодо утримання з пенсії позивача сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору суд зазначає наступне.

Підпунктами 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що починаючи з 01 січня 2015 року платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента, відповідно статті 163 ПК України, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 167.4 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Крім того, пунктом 16-1 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України закріплено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Згідно з підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Тобто, податком з доходів фізичних осіб та військовим збором за ставкою 18% та 1,5%, відповідно, оподатковуються пенсії понад десять розмірів прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб на початок звітного року.

При цьому судом враховано, що 27.02.2018 Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-6/2018 про визнання неконституційним положення абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. Положення зазначеного абзацу, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України.

Відповідно до статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 вбачається, що положення абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 ПК України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, котрі визнано неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищезазначеного Рішення від 27.02.2018 року по справі №1-р/2018.

Відповідно до статті 7 Закону України від 25.12.2015 №928-VIII "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.12.2016 №1801-VIII "Про державний бюджет України на 2017 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2017 року - 1247 гривень.

Відповідно до статті 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2018 року - 1373 гривень.

Таким чином, оподатковувана сума пенсії позивача становить у період з вересня по грудень 2016 року - 20604,77 грн. (31344,77 - 1074х10), з січня по грудень 2017 року - 18874,77 грн. (31344,77 - 1247х10), з січня по лютий 2018 року - 17614,77 грн. (31344,77 - 1373х10).

Щомісячний розмір податків з пенсії позивача становить у період з вересня по грудень 2016 року - 4017,93 грн. (20604,77х(18%+1,5%)), з січня по грудень 2017 року - 3680,58 грн. (18874,77х(18%+1,5%)) з січня по лютий 2018 року - 3434,88 грн. (17614,77х(18%+1,5%)).

Щомісячний розмір пенсії позивача після утримання податку, згідно з абзацом першим підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 та пунктом 167.4 статті 167 ПК України, у період з вересня по грудень 2016 року становить 27326,84 грн. (31344,77-4017,93), з січня по грудень 2017 року - 27664,19 грн. (31344,77-3680,58), з січня по лютий 2018 року - 27909,89 грн. (31344,77-3434,88).

Натомість, фактично щомісячна пенсія виплачена позивачу в розмірі за період з вересня по грудень 2016 року - 21367,31 грн., з січня по березень 2016 року - 21704,66 грн., у травні 2017 року - 33221,78 грн., з червня по серпень 2017 року -19403,79 грн., у вересні 2017 року - 75627,80 грн., з жовтня по грудень 2017 року - 27664,19 грн., з січня по лютий 2018 року - 27909,89 грн., з березня по грудень 2018 року - 31344,77 грн., що підтверджується довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 03.12.2018 №13 та історією по картковому рахунку про надходження коштів з 01.09.2016 по 30.09.2017 (а.с. 14, 63-64).

Враховуючи вищевикладене, розмір заборгованості з виплати ОСОБА_1 пенсії за період з вересня 2016 року по вересень 2017 року становить 40640,90 грн. ((розмір пенсії, який підлягав до сплати - 358285,07 грн. ((27326,84х4=109307,36) + (27664,19х9=248977,71)) - (розмір фактично сплаченої пенсії - 317644,17 ((21367,31х4=85469,24) + (21704,66х3=65113,98) + 33221,78 + (19403,79х3=58211,37) + 75627,80)).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд відхиляє посилання відповідача на наявність підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з існуванням переплати пенсії позивачу, яка виникла внаслідок неповідомлення про працевлаштування останнього. Суд наголошує, що спір у даній справі пов'язаний із бездіяльністю відповідача щодо невиплати пенсії за рішенням суду, яке набрало законної сили. Утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій не є предметом розгляду у даній справі.

Відтак, відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості невиплати позивачу пенсії за період з вересня 2016 року по вересень 2017 року у розмірі 40640,90 грн.

У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з вересня 2016 року по вересень 2017 року у розмірі 40640,90 грн.

При цьому, суд зазначає, що заборгованість Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва з відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 1102,40 грн. не є заборгованістю по сплаті пенсії. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача сплатити ОСОБА_1 заборгованість на суму компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з квітня 2017 року по місяць виплати заборгованості (5551,86 грн. на день подачі позову), суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 87 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Системний аналіз даної норми дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Судом встановлено, що оскільки позивач, починаючи з вересня 2016 року щомісячно недоотримував суми пенсії, на виплату яких він мав право, з вини відповідача, то позивач в даному випадку не обмежений будь-яким строком щодо звернення до суду з позовом про виплату йому своєчасно не отриманої пенсії з врахуванням вже виплачених сум.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Пунктом 3 Порядку №159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи був виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 46 Закону №1058-IV, статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа №6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа №336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа №521/940/17).

Як вже зазначалось, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, позивача було безпідставно і незаконно позбавлено частини доходів, на отримання яких він мав право ще з вересня 2016 року.

Отже, позивач має право на одержання невиплаченої частини пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на підставі частини другої статті 46 Закону №1058-IV та Закону №2050-ІІІ.

Суд зазначає, що згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відтак, оскільки позивач, починаючи з вересня 2016 року, щомісячно недоотримував суми пенсії, на виплату яких він мав право з вини відповідача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача сплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії за період з вересня 2016 року по вересень 2017 року у розмірі 40640,90 грн. та суму компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з вересня 2016 року по місяць виплати заборгованості.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно клопотання про допуск негайного виконання рішення, суд зазначає наступне.

Питання негайного виконання рішень суду в адміністративних справах регулюється статтею 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, частиною першою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що негайно виконуються рішення про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 08.10.2018 №22125920, оригінал якої наявний в матеріалах справи (а.с. 3).

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з урахуванням того, що частина позовних вимог про зобов'язання виплатити компенсацію втрати частини доходів задоволена судом без зазначення суми, яка підлягає виплаті, а отже є немайновою вимогою, щодо якої правило пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову не застосовується.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини справи та той факт, що виконання рішення в даній справі вимагає від відповідача вчинення певних дій, а саме виплати заборгованості пенсії позивачу, суд з метою захисту прав позивачів та належного виконання судового рішення вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з вересня 2016 року по вересень 2017 року у розмірі 40640,90 грн. (сорок тисяч шістсот сорок грн. 90 коп.).

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з вересня 2016 року по вересень 2017 року включно у розмірі 40640,90 грн. (сорок тисяч шістсот сорок грн. 90 коп.) та суму компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з вересня 2016 року по місяць виплати заборгованості.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду звернути до негайного виконання.

4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

5. Щодо решти позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

6. Встановити для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві строк для надання суду звіту про виконання судового рішення - один місяць з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 26.04.2019.

Суддя Кушнова А.О.