Рішення № 81532043, 19.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 квітня 2019 року Справа № 317/3793/18 ЗП/280/3/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 6, код ЄДРПОУ 41251296)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) до Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати дії та рішення Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, як працівник зайнятий повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2;

- зобов'язати Запорізьке приміське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 11квітня 1984 року по 28 лютого 2000 року, у зв'язку з чим призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, як працівник зайнятий повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2.

Ухвалою суду 11 січня 2019 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 15 лютого 2019 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 20 лютого 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 19 березня 2019 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 26 жовтня 2018 року звернувся до Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням відповідача №32 від 02 листопада 2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Позивач вважає, що таке рішення прийнято відповідачем всупереч чинному законодавству, ґрунтується на безпідставних мотивах та не відповідає критеріям правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною 3 статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню. Звертає увагу, що необхідний для призначення пільгової пенсії за Списком №2 стаж позивач здобув працюючи на ПАТ «Запорізький кабельний завод».

ОСОБА_1 просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№9791 від 12 березня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що відповідно до наданих довідок про пільговий стаж роботи по списку №2 підтверджено 08 років 4 місяці пільгового стажу, що є недостатнім для визначення права на пенсію за віком по списку №2. При цьому, підтвердженням пільгового характеру робіт, що дає право на зарахування пільгового стажу, є довідка від 19 жовтня 2018 року № 3/01-178 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана ПАТ «Запорізький кабельний завод». Вказує, що Відповідно до наявних документів, зарахуванню до пільгового стажу підлягає період з 26 січня 1991 року по 07 червня 1999 року. Підставою для такого зарахування є Постанова КМУ від 26 січня 1991 року № 10 «Про затвердження списків, виробництв, робіт, професій, посад та показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення (набула чинності з 26 січня 1991 року). Зазначеною постановою передбачено, що до пільгового зарахування підлягає професія «маляр», що відповідає записам в трудовій книжці Позивача. Вимоги Позивача про зарахування пільгового стажу за період часу з 11 квітня 1984 року по 15 травня 1988 року та з 16 травня 1988 року по 25 січня 1991 року на підставі довідника «Пільгове пенсійне забезпечення» затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 не підлягають задоволенню, оскільки даним довідником визначено професію як «маляр з нітрофарбами», в той час як запис в трудовій книжці та в довідці ПАТ «Запорізький кабельний завод» свідчить про те, що в той період часу ОСОБА_1 обіймав посаду «маляр з фарбування металевої тари». Таким чином, вважає, що дії управління при розрахунку стажу ОСОБА_1 відповідають нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим у задоволенні позову Позивача слід відмовити.

Представник Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 26 жовтня 2018 року звернувся до Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №32 від 02 листопада 2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.

ОСОБА_1, не погодившись із Рішенням Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №32 від 02 листопада 2018 року, звернувся з цим позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ІІ відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Частиною 1 статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право органів, що призначають пенсії, вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п. 2 п. 2.3. Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах управління має право проводити планові та позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах, організаціях, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, інших документів, пов'язаних із призначенням пенсії, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості, зокрема письмові, з питань, що виникають у процесі таких перевірок.

Згідно пунктами 3, 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом від 18 листопада 2005 року № 383 Міністерства праці та соціальної політики України (надалі Порядок) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п.3,4 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій та посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ від 01 серпня 1992 року №442, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків, за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинно бути підтверджено за результатами атестації. Результати атестації застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно пункту 10 Порядку застосування Списків №1 та №2 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Тобто, основним документом який підтверджує наявний трудовий стаж є трудова книжка, і лише за її відсутності або відсутності у трудовій книжці відповідних записів, приймають уточнюючі довідки про періоди роботи не зазначені у трудовій книжці.

Як вбачається із довідки від 19 жовтня 2018 року № 3/01-178, виданої ПрАТ Запорізький кабельний завод», ОСОБА_1 працював повний робочий день:

у період з 11 квітня 1984 року по 15 травня 1988 року на посаді маляра з фарбування металевої тари цеху обмотувальних дротів;

у період з 16 травня 1988 року по 31 липня 1991 року на посаді маляра цеху обмотувальних дротів;

у період з 01 серпня 1991 року по 31 липня 1995 року на посаді маляра;

у період з 01 серпня 1995 року по 23 лютого 1997 року на посаді маляра;

у період з 24 лютого 1997 року по 10 березня 1997 року на посаді маляра;

у період з 11 березня 1997 року по 28 лютого 2000 року на посаді майстер ділянки виготовлення емалювання дроту.

Довідка видана на підставі: особової справи, техпроцесс, особовий рахунок працівника, результатів атестації робочих місць - наказ № 549 від 28 грудня 1995 року, наказ № 288 від 31 липня 2001 року, зареєстровані в Державній експертизі умов праці Запорізької області 04 липня 1996 року, 10 травня 2002 року, реєстраційний номер № 4-00046-1, № ІІ 4-00046-2; Довідник «Пільгове пенсійне забезпечення» затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173; Постанова Кабінету Міністрів України № 10 від 26 січня 1991 року; Постанова Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року.

Відпустка без збереження заробітної плати не надавалась.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ПрАТ Запорізький кабельний завод» - як роботодавець, видаючи довідку від 19 жовтня 2018 року № 3/01-178 самостійно підтвердив, що ОСОБА_1 має пільговий стаж роботи за Списком № 2 з 11 квітня 1984 року по 28 лютого 2000 року на займаній у цей період часу посаді.

Також, у трудовій книжці позивача Серія НОМЕР_2 від 28 серпня 1981 року наявні записи, які підтверджують факт роботи позивача на посаді маляра ПрАТ Запорізький кабельний завод» у період 11 квітня 1984 року по 10 березня 1997 року.

Щодо посилання відповідача на те, що період роботи позивача з 11 квітня 1984 року по 15 травня 1988 року та з 16 травня 1988 року по 25 січня 1991 року не повинен зараховуватися до пільгового стажу роботи за Списком №2, оскільки згідно довідника «Пільгове пенсійне забезпечення» затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 визначено професію як «маляр з нітрофарбами», в той час як запис в трудовій книжці та в довідці ПАТ «Запорізький кабельний завод» свідчить про те, що в той період часу ОСОБА_1 обіймав посаду «маляр з фарбування металевої тари», суд зазначає наступне.

За час праці позивача з 11 квітня 1984 року по 15 травня 1988 року та з 16 травня 1988 року по 25 січня 1991 року напрямки та умови його роботи були незмінними, позивач постійно працював малярем з фарбування металевої тари цеху обмотувальних дротів ПрАТ Запорізький кабельний завод» та знаходився у шкідливих умовах, що підтверджується довідкою ПрАТ Запорізький кабельний завод» від 19 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право па пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно пункту 6 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджених Постановою КМУ №383 від 18 листопада 2005 року: «Працівникам Спеціалізованих підприємств і організацій (ремонтних, ремонтно-будівельних. монтажних та інших), зайнятим повній робочий день на роботах із шкідливими умовами праці безпосередньо у виробничих структурних підрозділах інших підприємств та організацій за професіями та на посадах, передбачених списками, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховуються періоди роботи, відпрацьовані на цих підприємствах або в організаціях за результати атестації відповідних робочих місць».

Пунктом 4.3 «Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» встановлено, що у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації робочих місць, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками.

Згідно з пунктом 6 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою КМУ від 01 серпня 1992 року № 442 атестація робочих місць передбачає визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах.

Атестації за всіма професіями робочих місць за Списком №2 були проведені згідно до вимог законодавства, а тому, враховуючи вищенаведені норми законодавства, весь період роботи позивача з вищезазначеним мас бути зараховано до стажу за Списком №2.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має достатньо стажу, зокрема і пільгового стажу, для призначення пенсії, відповідно до пункту 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV.

Разом з цим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року (остаточне) у справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п.25, ECHR 2002-II)".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) гарантує кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що належним, повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законним та обґрунтованим, прийнятим чи вчиненим в межах наданих повноважень, містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, як працівнику зайнятому повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі є Запорізьке приміське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 263, КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 6, код ЄДРПОУ 41251296) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати дії та рішення Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 6, код ЄДРПОУ 41251296) щодо відмови ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, як працівнику зайнятому повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2.

Зобов'язати Запорізьке приміське об'єднане Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 6, код ЄДРПОУ 41251296) зарахувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до пільгового стажу роботи за Списком №2 період роботи з 11квітня 1984 року по 28 лютого 2000 року, у зв'язку з чим призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 розділу ХІV-1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV, як працівнику зайнятому повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького приміського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69089, м. Запоріжжя, вул. Істоміна, 6, код ЄДРПОУ 41251296) судові витрати в сумі 704 грн. 80 коп.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 19 квітня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов